Справа № 420/2565/25
24 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Юхтенко Л.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області (код ЄДРПОУ 26302945, місце знаходження: 65000, м. Одеса, вул. Бабеля, 2) за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 27 січня 2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області (код ЄДРПОУ 26302945, місце знаходження: 65000, м. Одеса, вул. Бабеля, 2), в якій позивач просив:
Визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у видачі позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2024 року виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2024 року в розмірі 3028 грн, з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,25.
Зобов'язати відповідача видати позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2024 року виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2024 року в розмірі 3028 грн, з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,25.
Ухвалою від 29 січня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
Також, вказаною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є суддею у відставці Приморського районного суду м.Одеси відповідно Постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 08.09.2016 року за № 1515-У 111. Відрахований зі штату Приморського райсуду м.Одеси у зв'язку із звільненням у відставку 20 жовтня 2016 року та перебуває на обліку пенсійного фонду, отримучи щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Позивач зазначив, що рішенням Маліновського райсуду м.Одеси від 27.02.2017 року, яке було підтверджене Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2017 року було встановлено стаж його суддівської роботи в розмірі 42 роки 3 місяці і 5 днів.
Також позивач зазначив, що 21.01.2025 року він звернувся до ТУ ДСА в Одеській області із заявою, в якій просив видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Приморського райсуду м.Одеси ОСОБА_1 станом на 01.01.2024 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», з урахуванням регіонального коефіцієнту.
Листом ТУ ДСА в Одеській області від 21.01.2025 року за № 255/25-вих було відмовлено у наданні зазначеної довідки, з посиланням на те, що посадовий оклад судді місцевого суду на 01.01.2024 року встановлюється відповідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року за Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік. Згідно з штатним розписом Приморського райсуду м.Одеси станом на 01.01.2024 року посадовий оклад судді становить 78825,00 гривень
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки у 2024 році збільшено розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028 гривень і внаслідок цього відбулось збільшення посадового окладу судді апеляційного суду та відповідно збільшився розмір суддівської винагороди, що є правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Позивач звертає увагу, що відповідно до частин 4-5 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Отже, розмір отримуваного суддею у відставці щомісячного довічного грошового утримання залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. І при цьому, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Частиною 1 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду №4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону №1774-УШ) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З наведених підстав позивач просить задовольнити позовні вимоги.
До суду 07 лютого 2035 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що відповідач не спростовує факту видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці. Однак відповідач не погоджується з доводами позивача щодо неправомірності дій при розрахунку сум, вказаних в довідці обчислених за величиною, яка застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2024 року у розмірі 2102,00 грн.
Представник відповідача зазначає, що Законом № 1402-УІІІ визначено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду, який становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
При цьому, що норма частини третьої статті 135 Закону № 1402-УІІІ є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду (30), але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього.
Статтею 7 Закону № 3460-ІХ визначено у 2024 році установити з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
Отже, з 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді становить 2102 грн., тому зазначати інші відомості, ніж прямо передбачено Законом, у відповідача не було правових підстав.
З наведених підстав представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.
До суду 10 лютого 20235 року від третьої особи надійшли письмові пояснення, відповідно до яких представник третьої особи просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що згідно п. 3 Рішення Конституційного Суду № 2-р/2020 від 18.02.2020, положення Закону України від 02.06.2016 №1402-УІІІ зі змінами, визнані неконституційними та втратили чинність з 18.02.2020 та право на перерахунок довічного грошового утримання суддям у відставці проводиться у разі зміни після 18.02.2020 розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Також представник третьої особи зазначає, що відповідно до п. 1-4 Розділу IV Порядку № 3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, та про наявність правових підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (зміну розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, винагороди працюючого судді Конституційного Суду України) Пенсійний фонд України повідомляється Конституційним Судом України, Верховним Судом, Вищим судом з питань інтелектуальної власності, Вищим антикорупційним судом - щодо суддів цих судів, Державною судовою адміністрацією України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів, судів, що перебувають в процесі ліквідації, у місячний строк з дня виникнення таких підстав.
Зазначеними вище положеннями регулюється порядок формування оновленої довідки про суддівську винагороду у разі зміни розміру складових такої винагороди.
Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» визначено, що у 2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді встановлено з 1 січня у розмірі 2102 грн. Тобто, зазначений показник не змінився в порівнянні з показником, встановленим Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» - в розмірі 2102 грн.
Отже, безпосередньо законом, на який посилається Позивач, визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді залишається незмінним та становить 2102 гривні.
До суду 13 лютого 2025 року від Головного управління ПФУ в Одеській області надійшли копії з пенсійної справи позивача (вхід. № 13814/25).
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є суддею у відставці Приморського районного суду м.Одеси відповідно Постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 08.09.2016 року за № 1515-У 111.
Матеріалами пенсійної справи підтверджено, що відповідно до розпорядження Головного управління ПФУ в Одеській області 6703 від 17.11.2016 року позивачу призначено довічне грошове утримання судді у відставці з 21.10.2016 року.
Відповідно до розпорядження Головного управління ПФУ в Одеській області 835391 від 02.06.2017 року загальний стаж для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці позивача складає 42 роки.
Суд встановив, що на заяву позивача ТУ ДСА в Одеській області видало позивачу довідку вих. № 254/25-Вих від 21.01.2025 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці про те, що станом на 01 січня 2024 р. р. його суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 149767,50 гривень, у тому числі: посадовий оклад - 78825 грн., доплата за вислугу років 80 % - 63060 гривень, доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці 10 % - 7882,50 грн.
Не погодившись з вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню, з огляду на таке.
Згідно з ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Базовий розмір посадового окладу судді становить судді місцевого суду, вищого спеціалізованого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. Обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Відповідно до частин 3-5 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Верховний Суд в постанові від 20 листопада 2023 року по справі № 120/709/22-а зазначив, що визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом № 966-XIV, відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку. У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.
Водночас статтею 7 Закону № 1082-IX установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня - 2189,00 гривень, з 01 липня - 2294,00 гривні, з 01 грудня - 2393,00 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: - працездатних осіб: з 01 січня - 2270,00 гривень, з 01 липня - 2379,00 гривень, з 01 грудня - 2481,00 гривня; - працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня - 2102,00 гривні.
Верховний Суд в постанові від 20 листопада 2023 року по справі № 120/709/22-а вказав, що Закон № 1082-IX фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII. Однак, означені Закони не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає Закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
В постанові від 17 жовтня 2023 року по справі № 280/117/22 Верховний Суд зазначив, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права спеціальний закон скасовує дію загального закону (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права. Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону України Про судоустрій і статус суддів, а положення Закону №966-XIV вважати загальними нормами (lex generalis). На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України). У межах касаційного перегляду судових рішень в цій справі колегія суддів звертає на нього увагу у сукупності з іншою аргументацією, про яку йдеться вище. Отже, Законом України Про судоустрій і статус суддів закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до Закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.
Така правова позиція щодо застосування статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», статті 135 Закону в подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2021 року по справі №360/503/21, від 10 листопада 2021 року по справі №400/2031/21, від 30 листопада 2021 року по справі №360/503/21, від 22 червня 2023 року по справі №400/4904/21, від 24 липня 2023 року по справі №280/9563/21, від 02 серпня 2023 року по справі №560/5597/22.
Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 року у справі №240/44080/21 виклав такі правові висновки у спірних правовідносинах:
- Законом України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
- суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів»;
зміна Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» складової для визначення базового розміру посадового окладу судді є порушенням гарантій незалежності суддів.
Конституційний Суд України в п. 4.1 рішення від 11 березня 2020 року в справі №4-р/2020 з посиланням в тому числі на норми міжнародного права зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року №6-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 18 червня 2007 року №4-рп/2007, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 3 червня 2013 року №3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013, від 8 червня 2016 року №4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року №11 -р/2018, від 18 лютого 2020 року №2-р/2020.
Конституційний Суд України послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід'ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виці матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту 3.2., абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту З мотивувальної частини Рішення від 4 грудня 2018 року №11-р/2018).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»; статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2021, 2022, 2023, 2024 рока встановлено у розмірі 2270,00 грн., 2481,00 грн., 2684,00 грн. та 3028,00 грн. - відповідно.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про неправомірність відмови відповідача у видачі позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці з обчисленням щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року.
Також правомірні вимоги щодо урахування регіонального коефіцієнту - 1,25, оскільки відповідно до ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до базового розміру посадового окладу, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
Відповідно до даних Державної служби статистики України станом на 01 січня 2021 року населення міста Одеса становить 1015826.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову не довів, з посиланням на відповідні докази правомірності своїх дій, а тому позовні вимоги належать задоволенню.
У зв'язку з тим, що позов задоволено, сплачений судовий збір належить стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 205,246, 255,295,297 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області (код ЄДРПОУ 26302945, місце знаходження: 65000, м. Одеса, вул. Бабеля, 2) за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області (код ЄДРПОУ 26302945, місце знаходження: 65000, м. Одеса, вул. Бабеля, 2) щодо відмови ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Приморського районного суду м. Одеси станом на 01 січня 2024 року, із розрахунком суддівської винагороди, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 01 січня 2024 року в розмірі 3028,00 грн та з урахуванням регіонального коефіцієнту - 1,25.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Одеській області (код ЄДРПОУ 26302945, місце знаходження: 65000, м. Одеса, вул. Бабеля, 2) видати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Приморського районного суду м. Одеси станом на 01 січня 2024 року, із розрахунком суддівської винагороди, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 01 січня 2024 року в розмірі 3028,00 грн., з урахуванням регіонального коефіцієнту - 1,25, для проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
Стягнути з Територіальне управління Державної судової адміністрації в Одеській області (код ЄДРПОУ 26302945, місце знаходження: 65000, м. Одеса, вул. Бабеля, 2) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя Л.Р. Юхтенко