Справа № 420/413/25
24 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Скупінської О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 06.01.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 16.09.2022 по 27.03.2023 без використання показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022, 01.01.2023;
2. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основне, додаткове) за період з 16.09.2022 по 27.03.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022, 01.01.2023, з урахуванням раніше виплачених сум;
3. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023, індексацію за 2022 рік без використання показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022, 01.01.2023;
4. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразову допомогу на оздоровлення за 2022, 2023, роки, індексацію за 2022 рік з використанням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт.
13.01.2025 ухвалою судді залишено без руху позовну заяву та надання строк на усунення недоліків, шляхом надання до суду оформленої належним чином позовної заяви із зазначенням позовних вимог у відповідності до приписів ст.5 КАС України та відповідно до п.2 ч.5 ст.160 КАС України із зазначенням поштового індексу позивача, адреси електронної пошти позивача та відповідача, а також надати заяву/клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з заявленими вимогами та доказами, з зазначенням обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду.
23.01.2025 до суду надійшла від представника позивача (вхід. №ЕС/6993/25) заява про усунення недоліків на виконання ухвали від 13.01.2025 в якій зазначено наступне.
Позивач зазначає, що безперервно з 16.09.2022 по 01.10.2024 проходив службу під час мобілізації захищаючи Батьківщину. ВЧ НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ВЧ НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 окрема артилерійська бригада) є бойовими бригадами. Позивач є учасником бойових дій, займав бойові посади, що відображено у військовому квитку, а саме: старший розвідник, стрілець-помічник, головний сержант інженерного взводу, командир інженерного відділення. Під час військового стану військова служба є цілодобовою, потребує концентрації всієї уваги на виконання завдань, захисті Батьківщини, збереженні свого та побратимів життів, а не звернення за деталізацією нарахованого грошового забезпечення до військової частини. Просить прийняти до уваги зазначені обставини та поновити строк для звернення до суду із позовною заявою.
Отже, суддя визнає причини пропуску строку звернення до суду поважними та вважає за можливе поновити пропущений строк.
Крім того на виконання ухвали судді від 13.01.2025 до заяви (вхід. № ЕС/6993/25 від 23.01.2025) додано позовну заяву в новій редакції в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 16.09.2022 по 24.03.2023 без використання показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022, 01.01.2023;
2. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основне, додаткове) за період з 16.09.2022 по 24.03.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022, 01.01.2023, з урахуванням раніше виплачених сум;
3. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023, індексацію за 2022 рік без використання показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022, 01.01.2023;
4. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразову допомогу на оздоровлення за 2022, 2023, роки, індексацію за 2022 рік з використанням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт.
В обґрунтування позовних вимог, вказав, що він є військовослужбовцем та проходив військову службу за призовом під час мобілізації з 16.09.2022 по 24.03.2023 у військовій частині НОМЕР_1 ; з 28.03.2023 по 01.10.2024 у військовій частині НОМЕР_2 . На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 83 від 24.03.2024 сержанта ОСОБА_1 переміщено до нового місця служби, що підтверджується записом у військовому квитку. Відповідачем за час проходження Позивачем служби грошове забезпечення нараховано без використання показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за відповідним законом України про державний бюджет України станом 01.01.2022, 01.01.2023. У зв'язку із чим, нарахування і виплата одноразових виплат - одноразової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023, Відповідачем здійснено із застосуванням неправильної розрахункової величини, тобто в меншому розмірі.
28.01.2025 ухвалою судді заяву представника позивача про поновлення строку на звернення до суду - задоволено; поновлено ОСОБА_1 пропущений строк на звернення до суду з даним позовом; прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; витребувано у Військової частини НОМЕР_1 витяги з розрахунково-платіжних відомостей (картки особового рахунку) на виплату грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_1 за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 ; витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 про переміщення ОСОБА_1 до нового місця служби.
13.02.2025 до суду від представника відповідача військової частини НОМЕР_1 - Хорольської Є.О. надійшов відзив (вхід. ЕС/13692/25), в якому просить відмовити у задоволенні позовної заяви. В обґрунтування посилається, що військова частини НОМЕР_1 (як і всі військові частини, структурні підрозділи, установи та ін. Збройні Сили України) виконує вимоги статті 19 Основного Закону та надалі керується пунктом 4 Постанови №704 в редакції Постанови КМ від 20.05.2023, підстава - 481-2023-п, а саме - «установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14»). Іншого правового врегулювання даних правовідносин не передбачено. Питання грошового забезпечення військовослужбовців вирішуються не у військовій частині НОМЕР_1 . Керівництвом військової частини НОМЕР_1 постійно вживаються та вживались заходи щодо здійснення належного та повного фінансового забезпечення потреб військовослужбовців, які проходять в ній службу. Таким чином, підстави для висновку про наявність у Відповідача підстав застосовувати при визначенні складових грошового забезпечення п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 відповідно до якого розміри окладів за військовим званням військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року відсутні.
Згідно з рішенням Міністра оборони України від 01.02.2023 № 2683/з матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачують військовослужбовцям у розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав: смерть військовослужбовця та/або його дружини (чоловіка), дітей, батьків; поранення військовослужбовця, що зазнав при виконанні завдань під час воєнного стану; у разі наявності у військовослужбовця інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини; порушення стану здоров'я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме: онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія), захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С; безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою, які пов'язані із захистом Батьківщини (більше ніж 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів. Виплата матеріальної допомоги здійснюється за місцем служби згідно з рапортом військовослужбовця (з рапортом про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення Позивач не звертався при звільненні, а вище перераховані підстави у Позивача відсутні, або не підтверджені ним) на підставі наказу командира, а командиру - наказу вищого командира за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги. Цей вид допомоги не є обов'язковою виплатою, у тому числі й у разі звільнення. Просили врахувати доводи Відповідача, щодо розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, яка виплачується військовослужбовцям, які отримують грошове забезпечення в розмірі одного окладу за їх військовим званням за 2022-2023 роки та відсутності предмету спору щодо перерахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки.
Інших заяв по суті станом на момент розгляду справи до суду не надходило.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації з 16.09.2022 по 24.03.2023 у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується матеріалами справи.
Як вбачається, із копії витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №83 від 24.03.2023 ОСОБА_1 з 25 березня 2023 року виключено зі списків особового складу частини та зняти з усіх видів забезпечення.
Вислуга років у Збройних Силах становить: календарна 02 роки 06 місяців 06 днів.
Виплатити щомісячну премію в розмірі 0% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 01 по 25 березня 2023 року (на підставі статті 47 дисциплінарного статуту Збройних Сил України усунутий від виконання службових обов'язків на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про призначення службового розслідування» від 11 березня 2023 року № 1078).
Щорічна основна відпустка за 2022 рік не використана. Щорічна основна відпустка за 2023 рік не використана.
Допомогу для оздоровлення за 2023 рік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» не отримував.
Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за 2023 рік не отримував.
За твердження позивача, за час проходження військової служби грошове забезпечення нараховано без використання показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за відповідним законом України про державний бюджет України станом 01.01.2022р., 01.01.2023р. У зв'язку із чим, нарахування і виплата одноразових виплат - одноразової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023, Відповідачем здійснено із застосуванням неправильної розрахункової величини, тобто в меншому розмірі.
22.12.2024 адвокат Дубовенко В.І. в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернулась з адвокатським запитом до командира Військової частини НОМЕР_1 з проханням надати витяги з розрахунково-платіжних відомостей (картки особового рахунку) на виплату грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_1 за весь період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 .
Вказаний адвокатський запит був надісланий на електронну адресу «centr_ok_pivden», що підтверджується роздруківкою з сайту поштового сервісу /а.с. 27/, проте відповіді станом на дату подання позову позивач не отримав.
На виконання ухвали суду від 28.01.2025 в частині витребування доказів Військовою частиною НОМЕР_1 надано довідку-розрахунок грошового забезпечення №0989/10/0529 від 04.02.2025 до військової частини НОМЕР_1 зарахований до сприсків: 16.09.2022, виключений зі списків: 25.03.2023; за період січень - грудень 2022 року в жовтні 2022 року було виплачено допомогу на оздоровлення у розмірі 13 685,400 грн;та індексація за вересень - 640,90, за жовтень - 1281,80; за листопад - 1424,80; за грудень - 1470,83.
А також надано довідку-розрахунок грошового забезпечення №0989/10/0530 від 04.02.2025 до військової частини НОМЕР_1 зарахований до сприсків: 16.09.2022, виключений зі списків: 25.03.2023; за період січень - грудень 2022 року допомога на оздоровлення у розмірі та індексація - відсутня.
Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Проте постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Отже, пунктом 4 Постанови № 704 було чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Однак у подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» були внесені зміни.
З наведеного слідує, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.
Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.
Таким чином, розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, повинно бути визначене шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 420/6572/22.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Статтею 7 Закону України від 07.12.2017 №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018 встановлено у сумі 1 762,00 грн.
Статтею 7 Закону України від 02.12.2021 №1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2022 встановлено в сумі 2 481,00 грн.
Статтею 7 Закону України від 3.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2023 встановлено в сумі 2 684,00 грн.
Крім того, суд звертає увагу, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача стосовно обчислення та виплати грошового забезпечення за періоди: з 16.09.2022 по 24.03.2023, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», станом на 01.01.2023 Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» є протиправними.
Отже, вимоги позивача у цій частині слід задовольнити.
Також, суд враховує, що відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, в редакції на час дії спірних правовідносин, (далі - Порядок №260) інші види грошового забезпечення військовослужбовців нараховуються та виплачуються з врахуванням розміру посадового окладу та (або) окладу за військовим званням за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про їх надання.
Так, у відповідності до п. 1,2 розділу ХVI Порядку № 260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.
Відповідно до п. 1 розділу ХХІІІ Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з п.1,7 розділу ХХIV Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відповідно до п.3, 5, 6 Розділу XXXI Порядку № 260 іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.
Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Також, відповідно до п.2 Розділу XXXIІ Порядку № 260 у разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.
Відтак, враховуючи наведенні положення а також те, що позивачу у спірний період відповідачем нараховувалися та виплачувалися премія, грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, компенсація за невикористану щорічну основну та додаткову відпустку, одноразова грошова допомога при звільненні їх розміри підлягають обчисленню, виходячи із розміру окладів, які, в свою чергу, розраховані від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який установлений законом на 1 січня відповідного календарного року.
Таким чином, у вказаній частині позов також підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 16.09.2022 по 24.03.2023 без використання показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022, 01.01.2023.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основне, додаткове) за період з 16.09.2022 по 24.03.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022, 01.01.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023, індексацію за 2022 рік без використання показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022, 01.01.2023.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразову допомогу на оздоровлення за 2022, 2023, роки, індексацію за 2022 рік з використанням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА