24 березня 2025 р. № 400/277/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В.С., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю " Нікспецтранс", вул. Марка Кропивницького, 120/1,м. Миколаїв,54055,
до відповідачаРівненської митниці Державної митної служби України, вул. Соборна, 104,м. Рівне,33028,
провизнання протиправним та скасування рішення № UA204000/2024/000071/2 від 11.07.2024, та картки відмови № UA204020/2024/000516 від 11.07.2024,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікспецтранс" (далі - позивач ) звернулось з позовом до Рівненської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач або Митниця), в якому просить суд визнати протиправни та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA204000/2024/000071/2 від 11.07.2024 року та картки відмови в прийнятті митної декларації № UA204020/2024/000516 від 11.07.2024 року.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що під час митного оформлення зазначеної партії товару позивачем визначено його митну вартість відповідно до ст.58 Митного кодексу України за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Разом з тим, Рівненська митниця дійшла висновку, що підприємством не надано всі документи, які підтверджують митну вартість товару, а подані документи є неповними та містять розбіжності. На підставі чого, Рівненською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів UA204000/2024/000071/2 від 11.07.2024 року, відповідно до якого скорегована ціна на рівні 24000,00 ЕВРО за одиницю. Позивач вказує, що таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки до митного оформлення декларант надав усі без винятку належні документи щодо заявленої ціни товару. Просив задовольнити позов повністю.
Ухвалою від 17.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи; встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позов. На обґрунтування заперечень покликалася на те, що митну вартість товару визначено на підставі інформації щодо митної вартості транспортного засобу з урахуванням марки, моделі, об'єму двигуна, календарного року виготовлення, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 01.07.2024 №24UA205170018644U5 - 24000 євро/од. Числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становить 24 000,00євро, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 1 057 862,4грн. (24 000євро * 44,0776грн/євро). Випуск у вільний обіг товарів здійснено за МД від 12.07.2024 №24UA204020017961U7 у відповідності до положень ч.7 ст.55 МКУ, сума додатково нарахованих митних платежів внаслідок коригування митної вартості товару становить 139 522,84 грн. Зокрема, в підтвердження правомірності дій Рівненської митниці щодо винесення оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів зазначаємо, що Верховний Суд в постанові від 08.09.2020 справа №817/1869/16, адміністративне провадження №К/9901/19054/18 прийшов до висновку, що аналіз норм Митного кодексу України дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд
22 вересня 2023 року ТОВ «НІКСПЕЦТРАНС» уклало ЗЕД контракт № 18 UKR купівлі-продажу вживаних сідлових тягачів з компанією MAN Truk & Bus Vertrieb Osterreich GesmbH, Австрія.
В п.1.1. Контракту зазначено, що Продавець продає, а Покупець купує і оплачує вживані сідлові тягачі (надалі "Обладнання") в асортименті, кількості та за ціною, згідно з рахунками-фактурами (інвойсами), що складаються Покупцем і є невід'ємними частинами цього Контракту.
У відповідності до п. 3.1. Контракту, Постачання обладнання здійснюється відповідно до Інкотермс 2020 DAP- Миколаїв, або на інших умовах, зазначених у рахунку фактурах (інвойсі).
Відповідно до п.1 Додаткової Угоди № 1 до контракту купівлі-продажу від 25.06.2024 року, сторони погодили викласти п.3.1.Контракту № 18 UKR наступним змістом: «Постачання обладнання здійснюється відповідно до Інкотермс 2020 на умовах EXW-Leopoldsdorf або на інших умовах, зазначених у рахунку-фактурі (інвойсі).
З метою митного оформлення Позивачем подано до Рівненської митниці електронну митну декларацію № 24UA204020017776U2 від 11.07.2024 року на суму 13500,00 ЕВРО по товару: Сідельний тягач для перевезення напівпричепів на дорогах загального призначення марки MAN, модель «TGX 18.500» VIN: НОМЕР_1 . модельний рік виготовлення - 2019, календарний рік виготовлення - 2018, бувший у користуванні, в кількості 1 шт. В результаті огляду встановлено наступне: порушено функціональні можливості двигуна. Автомобіль не може рухатись. (стор.2 ЕМД).
Разом з декларацією підприємством надано Відповідачу :
-Рахунок-проформа (Proforma invoice) № 0001700817 від 02.10.2023 р.;
-Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № 4020189663 від 28.06.2024 р.;
-Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 754173 від 04.07.2024 р.;
-Сертифікат EUR.1 (Movement certificate EUR. X 634978 від 03.07.2024р.;
-Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 04.09.2023 р..;
-Платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 77 від 02.02.2024 р.;
-Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 18 від 10.07.2024 р.
-Висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями № 8225/24 від 10.07.2024 р.;
-Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 18UKR від 22.09.2023 р.;
-Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 25.06.2024 р.;
-Договір (контракт) про перевезення № ТР 200220-24 від 06.02.2024 р.;
-Копія митної декларації країни відправлення № 24AT320000EVJCSCD5 від 01.07.2024р.
Під час митного оформлення зазначеної партії товару Позивачем визначено його митну вартість відповідно до ст.58 Митного кодексу України за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Разом з тим, Рівненська митниця дійшла висновку, що підприємством не надано всі документи, які підтверджують митну вартість товару, а подані документи є неповними та містять розбіжності.
На підставі чого, Рівненською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів UA204000/2024/000071/2 від 11.07.2024 року, відповідно до якого скорегована ціна на рівні 24000,00 ЕВРО за одиницю. Також, Рівненською митницею прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України №UA204020/2024/000516 від 11.07.2024 року, внаслідок чого, Позивачем було доплачено митних платежів у розмірі 139 522,84 грн. згідно поданої ЕМД № 24UA204020017961U7 від 11.07.2024 року.
В Рішенні про коригування митної вартості зазначено, що у зв'язку з тим що подані документи є неповними та містять розбіжності, а саме:
1. Подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 04.09.2023 №A52846932 містить відомості про фірму на яку зареєстрований транспортний засіб, які не кореспондуються із відомостями про покупця та продавця, заявленими декларантом.
2. Інвойс від 28.06.2024 №4020189663 не містить інформації про реквізити зовнішньоекономічного контракту.
3. Відповідно до пункту 4.1 Контракту від 22.09.2023 №18UKR, оплата здійснюється шляхом переказу суми вказаної у рахунку - фактурі (інвойсі), у вигляді 100% авансового платежу впродовж 5 банківських днів з дати вказаної у рахунку - фактурі (інвойсі). Платіжне доручення в іноземній валюті від 02.02.2024 №77 виставлений раніше ніж інвойс від 28.06.2024 № 4020189663. Разом з тим, платіжна інструкція в іноземній валюті -це розпорядження щодо виконання платіжної операції та не є підтвердженням фактичного переказу коштів на рахунок продавця. Документів, які підтверджують факт оплати товару, а саме SWIFT копій банку продавця до митного оформлення не надано.
4. Митна декларація країни відправлення від 01.07.2024 №24AT320000EVJCSCD5 не містить жодних відміток митниці відправлення, відомостей щодо умов поставки, реквізитів інвойсу та вартісних характеристик товару.
5. Враховуючи зміну умов поставки та юридичну адресу ТОВ «Нікспецтранс» сторони уклали між собою Додаткову угоду від 25.06.2024 №1 до Контракт купівлі продажу від 22.09.2023 №18UKR. Однак дані юридичної адреси ТОВ «Нікспецтранс» зазначені в графі 8 та 9 МД та в інвойсі від 28.06.2024 №4020189663 не кореспондуються відомостями про юридичну адресу ТОВ «Нікспецтранс» в додатковій угоді.
6. Відповідно до Додаткової угоди від 25.06.2024 №1 до Контракт купівлі-продажу від 22.09.2023 №18UKR поставка транспортного засобу здійснюється на умовах EXW Leopoldsdorf (AT), відповідно до рахунку від 10.07.2024 №18 місцем завантаження є місто Leopoldsdorf (AT), однак це суперечить інформації наявній в автотранспортній накладній від 04.07.2024 А№754173, де заначено, що місцем завантаження є місто Ansfelden (AT).
7. Відповідно до Договору про транспортні послуги від 06.02.2024 №ТР200220-24 строки розрахунків та умови оплати послуг визначаються в Заявці. Однак в наданій Заявці від 25.06.2024 №200220-24/1 така інформація відсутня, а банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг не надані.
8. Інформація про стан транспортного засобу в гр.31 МД не підтверджується експертною довідкою від 10.07.2024 №8225/24.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Правила переоформлення в іноземній країні права власності на вживані транспортні засоби, не можуть ставити під сумнів відповідні правочини щодо переходу права власності та такі транспортні засоби. Реєстраційні документи на транспортний засіб не можуть впливати на рівень митної вартості транспортного засобу, позаяк вони не стосуються числових значень вартості товару. Між сторонами Договору № 18UKR оформлені необхідні документи та здійснені усі формальні процедури, які вимагаються за законодавством іноземної держави до купівлі-продажу транспортних засобів.
Крім цього, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу в розумінні норм Митного кодексу України не є документом, який підтверджує митну вартість транспортного засобу, а, отже, відомості про фірму, на яку зареєстрований транспортний засіб, жодним чином не впливають на митну вартість, а тому не можуть розцінюватися як критерій ризиковості і підставою для сумнівів у вірності заявленої митної вартості товарів.
Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу лише підтверджує походження товару та містить інформацію про технічні характеристики транспортного засобу, необхідні для заповнення митної декларації. Реєстраційні документи на транспортний засіб не впливають на рівень митної вартості транспортного засобу, оскільки вони не стосуються числових значень вартості товару.
Продавець та власник товару не повинен обов'язково бути однією і тією ж особою. Продавець, реалізуючи транспортний засіб, не зобов'язаний здійснювати його реєстрацію за собою, а наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем.
При цьому питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власників не входить до компетенції митниці та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.
Оформлення у спірному випадку факту перетину транспортними засобами митного кордону згідно з декларацією країни відправлення свідчить про легальний спосіб вивезення позивачем транспортних засобів.
Інвойс - це документ, у якому зазначаються товари та послуги, які компанія надає клієнту, та зазначається зобов'язання клієнта на оплату цих послуг. В інвойсі вказується, які саме послуги надані клієнту, та яку оплату він зобов'язаний здійснити за виконані послуги чи надані товари. Слід зазначити, що затвердженої форми інвойсів та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено.
А тому, всі дані необхідні для ідентифікації імпортованого товару, номер контракту та його дата вказана у наданому Позивачем проформі-інвойсі який узгоджується з наданим інвойсом на який робить посилання митний орган.
Надані декларантом документи місять однакові реквізити сторін контракту, умов поставки товару, вид товару, ідентифікуючі технічні характеристики товару, що надає можливість ідентифікувати вказану операцію та зазначені обставини жодним чином не впливають на митну вартість товару.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Тобто, банківський платіжний документ, якщо оплата здійснена, є основним документом, що підтверджує ціну товару, що є однією зі складових митної вартості товару.
Позивач наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах (інвойсах). Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з
частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Водночас банківський платіжний документ підтверджує лише факт оплати за придбаний товар (-и). При цьому, сума оплати може не відповідати фактурній вартості, оскільки може підтверджувати також оплату за інші товари, які підлягають розмитненню за іншими інвойсами.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відомості про умови оплати товару (строку) не повинні братися до уваги під час здійснення контролю за визначенням митної вартості товару, оскільки дотримання чи недотримання сторонами умов правочину є договірним питанням сторін.
Зазначивши в оскаржуваному Рішенні № UA204000/2024/000071/2 від 11.07.2024 року про таку підставу для коригування митної вартості товару, відповідач не зазначив того, яким чином це впливає на визначення митної вартості за основним методом - за ціною договору.
Суд погоджується з твердженнями позивача, що умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені). Вказане узгоджуються з висновками Верховного Суду у постанові від 17.04.2018р. по справі №815/329/17 та від 26.11.2020р. по справі №540/2455/19.
Щодо таких доводів контролюючого органу Позивач зазначає, що База даних митних декларацій ЄС (www.ec.europa.eu) не є офіційним ресурсом, визначеним законодавством України, для перевірки документів, виданих іноземними митними органами під час митного оформлення товарів, що імпортуються в Україну.
Пунктом 8 частини 1 статті 336 МК України визначено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу.
Позивач зазначає, що копія митної декларації країни відправлення додатково подається лише в разі якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення.
Відповідно до стандартного правила 3.11 розділу 3 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (дата підписання: 18.05.1973, дата приєднання України: 15.02.2011, дата набрання чинності для України: 15.09.2011) зміст декларації на товари визначається митною службою. Письмова форма декларації на товари повинна відповідати типовій формі ООН.
Згідно з розділом V Додатку до рекомендації № 1 «Формуляр-зразок Організації Об'єднаних Націй для зовнішньоторговельних документів. Керівні принципи для застосування» (2001) до сектору офіційного контролю відносяться документи, що необхідні для контролю товарів у межах зовнішньоторгових операцій, який здійснюється різними офіційними органами в країнах експорту, імпорту, транзиту.
Здійснення контролю є необхідними у цілях, які можуть бути згруповані наступним чином, зокрема, стягнення мит та податків, забезпечення надходжень (експортна декларація товарів, єдині адміністративні документи, вантажна декларація, та інші).
При цьому, до переліку основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, експортну митну декларацію продавця законодавцем не включено.
Копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати виключно за наступними умовами: документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; за умови її наявності.
Таким чином, законом встановлено, що митна декларація країни відправлення є додатковим документом, який надається за наявністю розбіжностей та наданий декларантом виключно за її наявності.
Так, пред'явлена до митного оформлення експортна декларація країни відправлення від 01.07.2024 р. №24AT320000EVJCSCD5 оформлена в країні експорту згідно встановленим зразком з обов'язковими реквізитами, пройшла необхідні перевірки, та підтверджує правильність заявленої декларантом митної вартості товару.
Дані, на відсутність яких вказує митний орган, не є обов'язковими при заповненні експортних декларацій та жодним чином не впливають на числові значення вартості товару.
Слід відмітити, що позивач не може впливати на порядок здійснення експортних процедур щодо оформлення експортних декларацій та інших митних документів в країні нерезидента.
Відомості про продавця/покупця товару, їх юридичні та фактичні адреси не впливають на питання визначення числового значення вартості товару.
Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» у разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Міжнародна товарно-транспортна накладна CMR є документом, що засвідчує лише факт транспортування Товарів, а не числове значення митної вартості останніх.
Відповідачем не обґрунтовано, яким чином вказані недоліки впливають на визначення митної вартості товару, враховуючи те, що позивач наддав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для її визначення. СМR може бути джерелом відомостей про країну походження товару (частина дев'ята статті 43 МК України), про кількість вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування (частина друга статті 191 МК України), про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари (частина друга статті 221 МК України).
Проте, приписами МК України не передбачено, що СМR є джерелом відомостей про митну вартість товарів. Окремі недоліки у заповненні товарно-транспортної накладної не можуть бути самостійною та достатньою підставою для відмови в митному оформленні товару за ціною контракту, якщо така підтверджена сукупністю інших доказів. Відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору.
Товарно-транспортна накладна, зокрема CMR, не є первинним джерелом відомостей для визначення митної вартості товару. Її основна функція - це підтвердження факту транспортування товарів і деталізація умов доставки, але вона не містить необхідної повноти інформації, яка використовується для обчислення митної вартості.
Статті 49 58 МКУ визначають порядок декларування митної вартості товарів і перелік документів, які можуть підтверджувати її. CMR до цього переліку не входить. CMR може виступати допоміжним документом, який підтверджує факт транспортування, але для митної оцінки вона не є основним джерелом інформації. У митній практиці її використовують лише як один із документів для перевірки умов перевезення товарів, але не для обчислення митної вартості.
Пунктом 5 частини 2 статті 53 МК України передбачено, що платіжні документи, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - подаються лише за їх наявності.
За встановлених обставин, Позивач вважає, що неподання до митного оформлення банківських документів, які б підтверджували повну оплату послуг експедитора не може свідчити про непідтвердженість заявленої декларантом митної вартості товару.
Наданими декларантом до митного органу документами підтверджуються витрати на транспортування, що виключає будь-які сумніви щодо не підтвердження таких відомостей як складової митної вартості товару.
Оскільки законодавством не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, Позивач вважає, що надані контролюючому органу довідка про транспортні витрати від 10.07.2024 року від 04.09.2024 року, рахунок № 18 від 10.07.2024 року є належними та допустимими доказами розміру таких витрат, що у своїх сукупності підтверджують витрати на транспортування.
Додатково, позивач надав Платіжне доручення № 5993 від 06.08.2024 року про сплату транспортних витрат, яке з об'єктивних причин не могли бути наявними у позивача на момент прийняття оспорюваного Рішення про коригування митної вартості.
В графі 31 ЕМД декларантом було зазначено що порушено функціональні можливості двигуна автомобіля. Автомобіль не може рухатись, про що зазначено в Експертній довідці № 8225/24 від 10.07.2024 року.
У ч. 2 статті 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, що подаються декларантом для визначення митної вартості товару, тобто документи, які підтверджують митну вартість товарів. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, експертна довідка не визначена Митним кодексом України в якості документа, які підтверджує митну вартість товару.
До речі, слід зазначити, що в наданій до декларації CMR транспортування товару було здійснене перевізником ФОП ОСОБА_1 , що підтверджує те, що тягач не мав змоги рухатись самостійно. На вказаній CMR № 754173 від 04.07.2024 р. теж наявні відмітки митниці.
В митній декларації поданій Позивачем, визначаючи митну вартість товару, відповідач використав резервний метод, на підставі раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. (ст.64 МК України).
За основу для коригування митної вартості митницею була взята митна декларація від 01.07.2024 р. №24UA205170018644U5 - 24000 євро/од.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.5 ст.58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/ або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до ч.2 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в України відповідно до режиму імпорт є метод за ціною договору (контракту), тобто за ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Частиною 6 ст.54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості,резервний метод.
При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів: за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована: що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Суд зазначає, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Обов'язок доведення обґрунтованості сумніву щодо митної вартості митним органом визначено в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17.
Ненадання додаткових документів також не є підставою для здійснення коригування митної вартості. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у справах № 804/16980/14, № 815/2013/15.
Відповідно до положень Митного кодексу України, застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, можливе лише у разі, коли митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58- 63 цього Кодексу.
Неправомірність та безпідставність посилань митного органу на ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі підтверджується також правовими висновками Верховного Суду у справах № 814/2659/16, № 826/27860/15, № 804/3893/17.
Також, безпідставними є посилання на дані ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Правова позиція з цього приводу знайшла своє підтвердження у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №820/636/17.
Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Верховного Суду від 21.02.2018р. у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018р. у справі № 818/1186/17.
У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598). Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16, від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а, від 02.03.2018 у справі №804/2997/17.
Як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дата та номер вказаної вище митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України.
Як вже зазначав суд, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на
підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
При цьому, слід зауважити, що Законом України №227-V від 05.10.2006 «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з Додатком I до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» Верховна Рада України постановила: Приєднатися до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, вчиненого 26 червня 1999 року в м. Брюсселі, в тому числі Додатку I та Додатку II до нього, прийнявши Спеціальні додатки (додаток III до Протоколу).
Відповідно до Стандартного правила 8 Розділу 1 Спеціального додатку А «Додатку III до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Спеціальні додатки)» у випадках, коли митна служба вимагає документи в зв'язку з представленням їй товарів, інформація, що міститься у цих документах, обмежується лише даними, необхідними для ідентифікації товарів та транспортного засобу.
Рекомендації Європейської економічної комісії ООН №18 «Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі» 26-29 березня 2001 року вимагають щоб документарні вимоги були зведені до мінімуму.
Відповідно до Стандартного правила 3.16. Розділу 3 Загального додатку Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція) від 18.05.1973: «На підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства».
Відповідачем проігноровано додержання вимог Закону України №227-V від 05.10.2006 Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з Додатком I до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур»,
ст.53 Митного кодексу України при вимаганні від декларанта додаткових документів, оскільки документів, доданих до МД Позивач вважає цілком достатніми для ідентифікації товару.
Таким чином, відповідач безпідставно, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України.
З огляду на наведене, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що оспорювані рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушують права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідних рішень суб'єкта владних повноважень.
За усього наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікспецтранс" (вул. Марка Кропивницького, 120/1, м. Миколаїв, 54055, ідентифікаційний код 39583984) до Рівненської митниці Державної митної служби України (вул. Соборна, 104, м. Рівне, 33028, ідентифікаційний код 43958370) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів № UA204000/2024/000071/2 від 11.07.2024 року та картки відмови в прийнятті митної декларації № UA204020/2024/000516 від 11.07.2024 року.
3. Стягнути з Рівненської митниці Державної митної служби України (вул. Соборна, 104, м. Рівне, 33028, ідентифікаційний код 43958370) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікспецтранс" (вул. Марка Кропивницького, 120/1, м. Миколаїв, 54055, ідентифікаційний код 39583984) судовий збір в сумі 6056,00 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. С. Брагар