24 березня 2025 рокусправа № 380/20007/24
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп'як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ;РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - Позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів,79016; код ЄДРПОУ - 13814885) (далі - Відповідач)
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України 24 серпня 2024 року у розмірі, меншому, ніж передбачено частиною п?ятою статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівський області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачену грошову допомогу до Дня Незалежності України 24 серпня 2024 року у розмірі семи мінімальних пенсій за віком відповідно до частини п?ятої статті 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Посилається на те, що він є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи та має право на пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У серпні 2024 року відповідач виплатив позивачу разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2024 рік у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2024 року №369, а саме 2700,00 грн. Водночас, на переконання позивача, така допомога мала бути виплачена йому у розмірі, визначеному ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції Закону від 25.12.1998 року №367-ХІV), тобто, не менше семи мінімальних пенсій за віком. Також позивач покликається на те, що рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 року №3-р/2020 (справа №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення п.26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст.ст.12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, а свої права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що Законом України від 20.03.2023 року №2983-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» ч.5 ст.13 Закону України від 22.10.1993 року №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено в наступній редакції: «Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України». Отже, законодавцем делеговано Кабінету Міністрів України право визначати порядок та розміри разової грошової допомоги, передбаченої Законом №3551-ХІІ. Зазначив, що у 2024 році виплата щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України має здійснюватися у розмірах, визначених у постанові Кабінету Міністрів України від 02.04.2024 року №369 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», у 2024 році». У зв'язку із цим, у серпні 2024 року позивачу, як отримувачу пенсії по інвалідності ІІІ групи відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби», нараховано та виплачено 2700,00 грн; інше чинним законодавством не передбачено. За таких обставин, вважає, що дії відповідача є такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 30.09.2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
Позивач, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 є особою з інвалідністю ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-осіб з інвалідністю внаслідок війни.
У серпні 2024 року відповідач виплатив позивачу разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2024 рік в розмірі 2700,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2024 року №369.
Не погодившись із тим, що відповідач не виплатив таку допомогу у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, 03.02.2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2024 рік відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі семи мінімальних пенсій за віком та здійснити виплату суми недоплаченої частини разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у 2024 році, з урахуванням раніше виплаченого.
Відповідач листом від 20.09.2024 №1300-5202-8/161462 відмовив позивачу у такій виплаті, з посиланням на те, що зазначена виплата була перерахована і сплачена позивачу у належному розмірі.
Не погодившись з такими діями пенсійного органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне.
Згідно з положеннями ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до Преамбули Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин (Закон №3551-XII), цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Згідно ст.2 Закону №3551-XII, законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Відповідно до ст.4 Закону №3551-XII, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Згідно з ч.1 ст.7 Закону №3551-XII, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать, зокрема, особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.7 №3551-XII, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни передбачені ст.13 Закону №3551-XII.
Зокрема, частиною 5 ст.13 Закону №3551-XII передбачено виплату особам з інвалідністю внаслідок війни щорічної разової грошової допомоги.
Така грошова допомога була запроваджена ще з 01.01.1999 року шляхом внесення змін до Закону №3551-ХІІ Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №367-XIV від 25.12.1998 року та доповненням статті 13 частиною четвертою наступного змісту:
«Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».
У подальшому ця норма зазнавала неодноразових змін та була предметом судових розглядів як у судах загальної юрисдикції, так і Конституційному Суді України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» від 20.03.2023 року №2983-IX, який набрав чинності з 15.04.2023 року (далі Закон №2983-IX), частину 5 статті 13 Закону №3551-XII викладено у новій редакції наступного змісту:
«Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2024 року №369 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», у 2024 році» (далі Постанова №369) установлено, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 р. у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаних особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 3100 гривень; II групи - 2900 гривень; III групи - 2700 гривень.
Порівняння зазначених редакцій ч.5 ст.13 Закону №3551-XII та Постанови №369 демонструє очевидну різницю в розмірах щорічної разової грошової допомоги, при цьому не на користь допомоги, запровадженої Законом №2983-IX та Постановою №369, яка за розміром значно менша тієї допомоги, яку отримували особи з інвалідністю внаслідок війни до внесення змін до Закону.
Так, у ситуації позивача, який є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, у зв'язку із внесеними Законом №2983-IX змінами до ст.13 Закону №3551-XII та передачі повноважень з визначення розміру допомоги Кабінету Міністрів України, щорічну разову грошову допомогу в розмірі 16527,00 грн замінено на щорічну разову грошову допомогу в розмірі 2700,00 грн.
При цьому, виходячи зі змісту пояснювальної записки до проекту вказаного Закону №2983-IX законодавець не пов'язував зменшення розміру допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни із запровадженням воєнного стану, фінансовими можливостями чи іншими винятковими обставинами.
Натомість, переслідуючи мету підняття патріотичного духу, Закон №2983-IX скасував раніше визначені на законодавчому рівні розміри допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни, а уряд встановив їх розмір на рівні значно нижчому того, що раніше передбачав Закон (у випадку позивача 16527,00 грн. проти 2700,00 грн), що очевидно не сприятиме досягненню мети прийняття цього Закону.
До того ж, за змістом ст.13 Закону №3551-XII, як до внесення змін Законом №2983-IX, так і після, спірна допомога визначена законодавцем саме як «грошова», відтак розмір такої допомоги є ключовим параметром для її адресатів.
Згідно правових висновків Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №440/14216/23, за своєю природою передбачена ч.5 ст.13 №3551-XII виплата є щорічною разовою грошовою допомогою і приурочення її виплати до різних дат, зміна порядку її виплати, не змінює її природи саме як грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни.
Відтак, запроваджену Законом №2983-ІХ разову грошову виплату до Дня Незалежності України за її правовою природою не слід вважати новим видом соціального забезпечення для осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Водночас, зміна розміру допомоги у зазначений спосіб звужує досягнутий високий рівень соціального захисту осіб з інвалідністю внаслідок війни, відтак не може вважатись рівноцінною як це передбачає ст.2 Закону №3551-XII, що, своєю чергою, суперечить також ст.ст.17, 22 Конституції України.
Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки стосовно застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, суд враховує, що спірна допомога не належить до тих прав, які відповідно до ст.92 Конституції України можуть визначатись виключно законами. Частину 5 ст.13 Закону №3551-XII викладено у новій редакції, розмір спірної допомоги не визначено, а лише делеговано право з його визначення Кабінету Міністрів України.
Тому, скасування визначення розміру спірної допомоги на рівні закону та делегування повноважень з його визначення Кабінету Міністрів України не може вважатись рівноцінною заміною раніше встановлених пільг у розумінні ст.2 Закону №3551-XII і свідчить про звуження змісту та обсягу існуючих соціальних прав та невідповідність з цих підстав положень Закону №2983-IX ст.22 Конституції України.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що позивач має право на отримання грошової допомоги до Дня Незалежності України в 2024 році в розмірі семи мінімальних пенсій за віком, як особа з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд відповідно до п.4 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи висновки, викладені Верховним Судом у рішенні від 05.03.2024 року у зразковій справі №440/14216/23, вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи у меншому розмірі, ніж сім мінімальних пенсій за віком, та зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Обраний спосіб захисту порушеного права позивача є достатнім та належним для його ефективного відновлення.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.
Щодо судового збору, то такий позивачем не сплачувався, оскільки відповідно до п.8 ст.5 Закону України «Про судовий збір» останній звільнений від його сплати.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни третьої групи у меншому розмірі, ніж сім мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) здійснити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ;РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни третьої групи відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяКарп'як Оксана Орестівна