24 березня 2025 рокусправа № 380/22944/24
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп'як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Тіда" до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділ державного нагляду (контролю) у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Тіда» ( вул. Шевченка, буд. 317, м. Львів, 79069; код ЄДРПОУ 42043701; далі - Позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області (вул. Львівська, 659А/2, м. Городок, Львівська область, 81500; код ЄДРПОУ 39816845; далі - Відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови № ПШ 057039 від 04.09.2024 року про застосування до ТОВ «АЛЬФА ТІДА» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам чинного законодавства, які регулюють правовідносини у сфері безпеки на автомобільному транспорті. Вказує, що всупереч вимогам п. 26 Порядку здійснення органами Укртрансбезпеки державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ №1567 від 08.11.2006, позивача не повідомлено про час і місце розгляду справи про порушення і, як наслідок, позбавлено можливості надати свої пояснення та заперечення. Окрім того, в постанові № ПШ 057039 від 04.09.2024 не зазначено, за відсутність яких саме документів складено відповідну постанову. Немає жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують відсутність у позивача під час перевірки 22.07.2024 року документів згідно до вимог ст.ст. 39 та 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року № 2344-III (далі Закон №2344-III), яка передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 вказаного Закону. Вважаючи спірну постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідач скористався правом на подання відзиву, передбаченим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).
Представником відповідача подано до суду письмовий відзив, згідно змісту якого вбачається, що останній заперечує проти позовних вимог у повному обсязі та просить суд відмовити в його задоволенні у зв'язку з його безпідставністю.
Ухвалою судді від 18.11.2024 року, вказану позовну заяву залишено без руху, а особі, що звернулась, надано строк для усунення недоліків. Вимоги ухвали судді від 18.11.2024 року позивачем виконано повністю.
Ухвалою судді від 20.12.2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
22.07.2024 року (місце проведення перевірки Закарпатська область, автошлях М-06 км.774) посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 22.07.2024 року №НР 001777 проведено перевірку транспортного засобу марки Mercedes-Benz номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 .
За результатами проведеної перевірки складено акт від 22.07.2024 року № АР072171 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Водій транспортного засобу, який перевірявся - ОСОБА_1 , з актом ознайомився та його копію отримав.
Згідно зі змістом указаного акту під час перевірки виявлено таке порушення: під час здійснення перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія документами передбаченими ст. 34 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме під час здійснення перевезень вантажів, перевізник не забезпечив водія карткою водія та роздруківкою на паперовому носії з інформацією про режим роботи та відпочинку, передбаченого п. 6 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів затвердженого наказом МТЗУ від 07.06.2010 №340, чим порушив вимоги ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт».
Листом № 69868/33/24-24 від 14.08.2024 відповідач повідомив позивача про те, що 04.09.2024 о 09:00 год., відбудеться розгляд справи №2715 про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт за адресою: Львівська область, Львівський район, село Малехів, вулиця Володимира Івасюка, буд. 8, 3 поверх.
За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт ТзОВ «Альфа Тіда», 04.09.2024 в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті Дмитром Чиженко винесено постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу № ПШ057039 за порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у розмірі 17000,00 грн.
Позивач, уважаючи вказану постанову відповідача протиправною, звернувся з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 04.09.2024 року № ПШ057039 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III).
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно з частинами чотирнадцятою, сімнадцятою статті 6 Закону № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
За змістом абзацу другого частини першої статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363 (далі Правила № 363) визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.
Згідно п.6.1 наказу Міністерства транспорту та зв"язку України №340 від 07.06.2010 "Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів" автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Отже, з 01.06.2015 набула чинності вимога щодо наявності тахографа у транспортному засобі при виконанні внутрішніх перевезень вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн. У разі відсутності такого пристрою, водій повинен мати індивідуальну контрольну книжку водія.
Частиною першою статті 48 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Згідно із частиною другою статті 48 Закону № 2344-ІІІ документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Статтею 49 Закону № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
У спірному випадку водій позивача, здійснював перевезення вантажів без карти водія та роздруківки з інформацією про режим роботи та відпочинку.
Верховний Суд у постанові від 14.12.2023 у справі №340/5660/22 висловив наступне: «основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності».
Також у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 Верховний Суд зауважував на тому, що положеннями статті 48 Закону № 2344-III визначено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, які передбачені Інструкцією № 385 та Положенням № 340.
Отже, для здійснення внутрішніх перевезень обов'язковими документами є картка водія у випадку обладнання транспортного засобу тахографом або індивідуальна контрольна книжка водія, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа. Уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документів під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезень.
Висновків відповідача про наявність в діях позивача як автомобільного перевізника порушення законодавства про автомобільний транспорт не спростовано.
Відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз наведених норм права вказує, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, передбачених статтею 48 Закону № 2344-III, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що штраф до позивача застосовано правомірно.
Щодо твердження позивача про відсутність конкретизації порушення в оскаржуваній постанові, то суд бере до уваги вказані доводи та зазначає наступне.
Відповідно до п. 20 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Відповідно до додатку 5 Порядку №1567 постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу містить чіткі пункти до заповнення під час її винесення керівником територіального підрозділу органу Укртрансбезпеки та виноситься на підставі акту виявлених порушень.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що в Акті в повній мірі зазначено, які документи були відсутні під час проведення перевірки та яка відповідальність за це передбачена законодавством України про автомобільний транспорт.
Суд підкреслює, що оскаржена постанова оформлена у відповідності до вимог до додатку 5, а тому необґрунтованими є доводи позивача щодо відсутності у такій певних відомостей.
Надаючи оцінку аргументам позивача про неповідомлення його про час і місце розгляду справи, а відтак і позбавлення його можливості надати свої пояснення та заперечення, суд виходить з такого.
Згідно із абзацом першим п. 26 Порядку 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.
Абзацом другим п. 26 Порядку № 1567 передбачено, що про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
Відповідно до абзацу першого п. 27 Порядку № 1567 у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
Абзацом другим цієї ж норми встановлено, що за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Повідомлення про розгляд справи було надіслано на електронну адресу, яка наявна у системі «Шлях» серед реєстраційних даних позивача.
Суд зазначає, що пунктом 26 передбачено обов'язок посадових осіб Укртрансбезпеки повідомити уповноважену особу автомобільного перевізника про розгляд справи про порушення під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). Проте, вказаними нормами законодавства не передбачено точних вимог та критеріїв до офіційної електронної адреси.
При цьому, згідно з Положенням про Єдиний комплекс інформаційних систем у сфері безпеки на наземному транспорті, Єдиний комплекс інформаційних систем у сфері безпеки на наземному транспорті (далі система Шлях) інформаційно-комунікаційна система, що становить сукупність автоматизованих систем, програмно-інформаційних комплексів, програмних, програмно-технічних та технічних засобів комунікації, що забезпечують логічне поєднання визначених інформаційних ресурсів, обробку та захист інформації, електронну інформаційну взаємодію з метою надання послуг та забезпечення реалізації державної політики з питань безпеки на наземному транспорті; суб'єкти системи Шлях апарат Укртрансбезпеки, її територіальні органи, інші державні органи, які використовують інформацію в системі Шлях для реалізації своїх повноважень.
Відповідно до 5 вказаного Положення, адміністратором системи Шлях є Укртрансбезпека. Укртрансбезпека як адміністратор системи Шлях здійснює: 1) адміністрування, технічну підтримку та безперебійне функціонування системи Шлях; 2) оновлення програмного забезпечення системи Шлях; 3) розроблення та здійснення заходів щодо захисту системи Шлях та інформації, що міститься в ній; 4) збереження інформації, що міститься в системі Шлях; 5) постійний моніторинг технічного стану системи Шлях та стану захищеності інформації, що міститься в ній; 6) супроводження механізмів електронної ідентифікації особи для доступу до інформаційних ресурсів системи Шлях; 7) надання користувачам доступу до системи Шлях та користування її інформаційними ресурсами; 8) ведення моніторингу дій користувачів у системі Шлях(зокрема, дані про відмітки часу входу, внесення ними відомостей до підсистем); 9) технічну та інформаційну підтримку користувачів системи Шлях, зокрема за допомогою відкритих вебресурсів, телефонного інформаційного центру, тощо; 10) навчання та методичне забезпечення користувачів системи Шлях; 11) укладення договорів на технічне обслуговування та залучення, у разі потреби, фахівців для виконання робіт з технічного супроводження обладнання системи Шлях; 12) введення в експлуатацію апаратних, програмних, технічних засобів комунікації та захисту інформації; 13) забезпечення електронної взаємодії між системою Шлях та іншими електронними інформаційними ресурсами державних органів та органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів інформаційного обміну.
Таким чином, оскільки як встановлено судом, вказана електронна адреса була внесена в систему «Шлях» як така, що належить позивачу, у відповідача як її адміністратора було достатньо підстав вважати її офіційною з огляду на вищезазначені норми права.
Отже, направляючи повідомлення про розгляд матеріалів про притягнення до адміністративно-господарської відповідальності, відповідач діяв відповідно до вимог пункту 26 Порядку № 1567, тому вказані доводи позивача щодо неповідомлення відповідачем про дату і час розгляду справи є необґрунтованими і відхиляються судом.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладені обставини, суд вважає очевидно безпідставними доводи позивача про неповідомлення його про дату, час та місце розгляду справи.
Суд відзначає, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв'язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі № 820/4810/17.
Таким чином, встановивши порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт (допущення перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.ст. 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»), відповідач законно притягнув позивача до відповідальності, що передбачено абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», прийнявши оскаржену постанову.
Отже, оскаржувана постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ057039 від 04.09.2024 є правомірною, а тому підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких слід відмовити повністю.
Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в позові судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Тіда» ( вул. Шевченка, буд. 317, м. Львів, 79069; код ЄДРПОУ 42043701) до Державної служби України з безпеки на транспорті відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області (вул. Львівська, 659А/2, м. Городок, Львівська область, 81500; код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяКарп'як Оксана Орестівна