Іменем України
24 березня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/12826/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Поліщука Павла Павловича в інтересах ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду з Київського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 640/12826/22 за позовом адвоката Поліщука Павла Павловича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач), з такими вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції, що полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 додаткової винагороди за травень та червень 2022 року;
- зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 додаткову винагороду за травень та червень 2022 року.
В обґрунтування вимог зазначено, що позивач ніс службу в Департаменті патрульної поліції (надалі - ДПП, Відповідач) на посаді командира взводу № 2 роти № 7 батальйону № 2 полку № 1 (з обслуговування правого берега) управління патрульної поліції у місті Києві.
Наказом ДПП від 29.06.2022 № 886 о/с «По особовому складу» позивача звільнено з займаної посади у зв'язку з переведенням для подальшого проходження служби до Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із змінами, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан до 24.08.2022.
Слід зазначити, що починаючи з 24.02.2022 по день переведення для продовження служби до Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України Позивач ніс службу в ДПП та виконував обов'язки відповідно до займаної посади. Зазначене підтверджується копіями дислокацій сил та засобів роти № 7 батальйону № 2 полку № 1 (з обслуговування правого берега) управління патрульної поліції у місті Києві ДПП, що додаються.
Таким чином Позивач під час дії в Україні правового режиму воєнного стану перебував на службі в поліції та безпосередньо виконував свої посадові обов'язки.
Департамент патрульної поліції заперечуючи проти задоволення позовних вимог до суду надало відзив на позов в якому зазначено наступне.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Списки на поліцейських, яким буде здійснена виплата додаткової винагороди, подаються відповідними батальйонами до підрозділів кадрового забезпечення УПП у м. Києві ДПП, оскільки позивач ( ОСОБА_1 ) ніс службу саме у цьому структурному підрозділі Департаменту патрульної поліції до його переведення 29.06.2022.
У зазначених вмотивованих рапортах командира батальйону начальнику управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції доповідалось, що командир взводу № 1 роти № 7 батальйону № 2 полку № 1 (з обслуговування правого берега) лейтенант поліції ОСОБА_1 у зв'язку з грубим порушенням службової дисципліни, що виразилось в можливому отриманні неправомірної вигоди, враховуючи його негативну характеристику, та неналежне виконання своїх посадових обов'язків, а також вчинення дисциплінарного проступку в умовах збройної агресії російської федерації проти України, з метою виховання поліцейського не здійснювати нараховування останньому додаткової винагороди, визначеної Постановою КМУ № 168.
Таке прийняте рішення щодо позивача є пропорційним щодо здійсненого ним дисциплінарного проступку, правомірним та законним, оскільки: відносно Позивача від 04.05.2022 проводилось службове розслідування, яке було призначене за фактом можливого порушення службової дисципліни, що виразилось у можливому отриманні неправомірної вигоди за нескладання адміністративних матеріалів відносно громадянина, транспортний засіб під керуванням якого було зупинено екіпажем позивача 25.04.2022.
В результаті проведеного службового розслідування, затвердженим висновком від 02.06.2022 (копія якого до суду додається), в діях позивача встановлено порушення службової дисципліни, та запропоновано застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Таким чином, порушення ним службової дисципліни, присяги, гордого та високого звання поліцейського є доведеним та повномірним.
Проте, до постановлення наказу про застосування до працівників УПП у м. Києві ДПП дисциплінарних стягнень від 01.07.2022, позивач Наказом № 886 о/с від 29.06.2022 був переведений для подальшого проходження служби до Департаменту боротьби з наркозлочинністю.
Однак, переведення позивача для несення служби до іншого структурного підрозділу Національної поліції України, не є підставою для нарахування йому коштів передбачених Постановою КМУ № 168, за виконання ним службових обов'язків до дня його переведення.
Додаткова виплата була ініційовано знята з ОСОБА_1 власне за сам факт порушення ним норм службової дисципліни та вчинення дисциплінарного проступку, що підтверджується долученим висновком службового розслідування.
Ініційоване не нарахування додаткової виплати було здійснене згідно Методичних рекомендацій щодо виплат, із дотриманням визначеної в таких рекомендаціях процедурності, та вірним документальним підтвердженням (у виді рапорту командира батальйону позивача), що було направлено до підрозділу кадрового забезпечення УПП у м. Києві ДПП.
Враховуючи вищевикладене позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Процесуальні рішення у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 прийнято справу до провадження, продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 13.12.2021 проходив службу на посаді командира взводу № 2 роти № 7 батальйону № 2 полку № 1 (з обслуговування правого берега) управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції.
Згідно з відомостями дислокації сил та засобів позивач 03.05.2022, 04.05.2022, 07.05.2022, 08.05.2022, 11,05.2022, 12.05.2022, 15.05.2022, 16.05.2022, 19.05.2022, 20.05.2022, 23.05.2022, 24.05.2022, 28.05.2022, 31.05.2022, 01.06.2022, 04.06.2022, 05.06.2022, 08.06.2022, 09.06.2022, 12.06.2022, 13.06.2022, 16.06.2022, 17.06.2022, 20.06.2022, 21.06.2022, 24.06.2022, 25.06.2022, 28.06.2022, 29.06.2022 здійснював службу.
Відповідно до розрахункового листа за березень - квітень 2022 року позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду у сумі 30000,00 грн.
Згідно з розрахунковим листом за травень - червень 2022 року позивачу не нараховувалась додаткова допомога.
Наказом ДПП від 29.06.2022 № 886 о/с «По особовому складу» позивача звільнено з займаної посади у зв'язку з переведенням для подальшого проходження служби до Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України.
Відповідно до висновку, затвердженому 02.06.2022 вирішено застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Згідно зі статтею 17 цього Закону (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Поліцейський має службове посвідчення та спеціальний жетон. Зразки та порядок видання службових посвідчень та спеціальних жетонів затверджує Міністр внутрішніх справ України.
Відповідно до статті 94 Закону України «Про національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Постановою Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988) установлено що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 1).
Пунктом 2 Постанови № 988 визначено, що порядок виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджується Міністерством внутрішніх справ.
Наказом Міністра внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок № 260).
Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 встановлено, що Грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять:
1) посадовий оклад;
2) оклад за спеціальним званням;
3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер);
4) премії;
5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 11 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні був уведений воєнний стан з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Цей указ затверджений Верховною Радою України Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.
Надалі воєнний стан був продовжений указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 з 5 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб і Верховна Рада України затвердила його відповідним законом.
Крім цього, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошена загальна мобілізація упродовж 90 діб. Строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався згідно з указами Президента України, які щоразу затверджувала Верховна Рада України відповідними законами.
Серед іншого, пункт 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 постановив Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Також пункт 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 постановив Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України ухвалено Постанову № 168, в пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 3 Постанови № 168 Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
У пункті 5 Постанови № 168 зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 внесені, зокрема, такі зміни до постанови № 168:
- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»;
- пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення»;
- доповнено постанову пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Відповідно до пункту 4 Постанови № 168 зупинити до припинення або скасування воєнного стану дію абзацу третього пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 р. № 18 “Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських» (Офіційний вісник України, 2016 р., № 6, ст. 316).
Тобто, з 24.02.2022 Кабінет Міністрів України встановив співробітникам поліції на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає їм виплаті на підставі наказів командирів.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30.06.1961, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Цьому визначенню відповідає й поняття грошового забезпечення, що відповідно до закону виплачується за рахунок держави військовослужбовцям, поліцейським, особам рядового і начальницького складу за проходження державної служби особливого характеру.
Згідно зі статтею 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з основних і додаткових його видів та виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
До додаткових видів грошового забезпечення Порядок № 384 відносить, зокрема, винагороди.
Виходячи з цього, встановлена Постановою № 168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, яку держава взяла на себе обов'язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні.
У первинній редакції Постанови № 168 розмір додаткової винагороди для співробітників Служби судової охорони, крім тих із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, був визначений у фіксованому розмірі - 30000 гривень щомісячно.
Водночас, з урахуванням змін до Постанови № 168, внесених Кабінетом Міністрів України постановою від 07.07.2022 № 793, розмір цієї додаткової винагороди визначений у граничному розмірі «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».
Проте в обох зазначених постановах Кабінету Міністрів України (№ 168 і № 793) передбачено, що вони набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24.02.2022.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.
Надаючи тлумачення статті 58 Конституції України у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци перший і другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення).
Водночас Конституційний Суд України звернув увагу на те, що частина перша статті 58 Конституції України передбачає винятки із конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 09.02.1999 №1-рп/99, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 05.04.2001 № 3-рп/2001).
Крім того, у своїх рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2017 № 2-р/2017).
Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005).
Отже, державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (пункт 156 Рішення у справі "Kopecky проти Словаччини" від 28.09.2004, заява № 44912/98).
Одним із механізмів запобігання свавільному втручанню держави та її органів у реалізацію прав і свобод людини є закріплений у частині третій статті 22 Конституції України принцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних.
Таким чином, надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не порушуватиме принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи.
Зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 змін до Постанови № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що вказані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн на місяць, передбаченому постановою №168 у первинній редакції.
Системний і цільовий способи тлумачення пункту 1 Постанови №168 у його взаємозв'язку з нормами статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» і приписами Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» дає підстави для висновку, що додаткова винагорода є видом грошового забезпечення поліцейського, яке виплачується йому за період проходження служби під час дії воєнного стану. Ця винагорода має тимчасовий характер, а її виплата зумовлена виконанням службових обов'язків в обставинах військової агресії російської федерації проти України. Тому статус поліцейського сам по собі автоматично не забезпечує особі права на отримання додаткової винагороди.
Обставини, які унеможливлюють нарахування й виплати поліцейському зазначеної винагороди можуть бути різними, проте мають бути пов'язаними із фактичним невиконанням службових обов'язків без поважних причин.
Матеріалами справи підтверджено факт проходження служби 03.05.2022, 04.05.2022, 07.05.2022, 08.05.2022, 11,05.2022, 12.05.2022, 15.05.2022, 16.05.2022, 19.05.2022, 20.05.2022, 23.05.2022, 24.05.2022, 28.05.2022, 31.05.2022, 01.06.2022, 04.06.2022, 05.06.2022, 08.06.2022, 09.06.2022, 12.06.2022, 13.06.2022, 16.06.2022, 17.06.2022, 20.06.2022, 21.06.2022, 24.06.2022, 25.06.2022, 28.06.2022, 29.06.2022.
На підставі викладених правових норм та установлених обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не нараховував та не виплачував позивачу додаткову винагороду установлену Постановою № 168, що свідчить про його бездіяльність.
Оскільки суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача, позовна вимога щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 додаткову винагороду за травень та червень 2022 року.
Посилання відповідача про проведення відносно позивача службового розслідування, суд оцінює критично, оскільки позивача звільнено з займаної посади у зв'язку з переведенням для подальшого проходження служби до Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України, з 30.06.2022.
Відповідачем не наведено обґрунтувань правомірності не виплати позивачу додаткової винагороди за Постановою № 168.
З огляду на викладене позов підлягає задоволенню шляхом:
визнання протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, установлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць за період з 01.05.2022 до 29.06.2022;
зобов'язання Департаменту патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, установлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 30000,00 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць за період з 01.05.2022 до 29.06.2022.
Саме такий спосіб захисту порушеного права, на переконання суду, остаточно та ефективно вирішить спірні правовідносини між сторонами.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява № 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, внаслідок чого позовні вимоги слід задовольнити частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
Щодо стягнення на користь позивача понесених судових витрат на правничу допомогу адвоката, суд зазначає таке.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно частини дев'ятої статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність":
- договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1);
- гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30).
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат з оплати правничої допомоги наданої при підготовці адміністративного позову, представником позивача надано до матеріалів справи: копію договору про надання професійної правової (правової) допомоги від 01.07.2022, додаток № 1 до договору та акт приймання - передачі наданих послуг.
Відповідно до Замовлення № 1 від 01.07.2021 загальна вартість наданих послуг складає 17000,00 грн.
Виконавцем надані такі послуги:
- аналіз проблеми та надання консультації щодо стягнення на користь Клієнта з Департаменту патрульної поліції додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168. Вжиття заходів щодо отримання копій документів, необхідних для стягнення вказаної додаткової винагороди;
- підготовка та подання до Окружного адміністративного суду міста Києва позовної заяви про визнання протиправною бездіяльності Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та не виплати Клієнтові додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, та зобов'язання Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити Клієнтові додаткову винагороду, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за травень та червень 2022 року;
- супроводження в Окружному адміністративному суді міста Києва справи за позовною заявою;
Згідно з актом прийому - передачі наданих послуг від 09.08.2022:
вивчення та аналіз проблеми, надання консультації щодо стягнення на користь Клієнта з Департаменту патрульної поліції винагороди передбаченої Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 - 2 год;
підготовка та направлення адвокатського запиту на адресу Департаменту патрульної поліції щодо надання копій документів на підтвердження несення Клієнтом служби в поліції у період з травня 2022 року по червень 2022 року - 1 годину;
аналіз нормативно - правових актів, що регулюють порядок оплати праці поліцейських та додаткової винагороди, стягнення якої стало предметом звернення за правовою допомогою. Пошук та аналіз актуальної судової практики - 3 години;
підготовка та подання до Окружного адміністративного суду міста Києва позовної заяви про визнання протиправною бездіяльності Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та не виплати Клієнтові додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 та зобов'язання Департаменту патрульної поліції нарахувати та виплатити Клієнту додаткову винагороду за травень, червень 2022 року - 8 годин.
Відповідачем не заявлено заперечень щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Суд зазначає, що компенсація судових та інших витрат можлива, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд звертає увагу, що аналіз законодавства з відповідних питань та аналіз судовоі? практики з відповідних питань не включаються до правничих витрат.
Також, представником позивача не надано доказів підготовки та направлення відповідачу адвокатського запиту.
Щодо витраченого часу на підготовку позовної заяви суд враховує, що обсяг позовної заяви становить 11 аркушів, з яких 5 аркушів стосується обґрунтувань позовних вимог, а 6 аркушів обґрунтування судових витрат.
Таким чином, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн, є документально підтвердженими, вони співмірні зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами понесенні судові витрати на правничу допомогу у сумі 3000,00 грн, а тому вони підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву адвоката Поліщука Павла Павловича в інтересах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: вул.Ф. Ернста, 3, м. Київ, ідентифікацій код 40108646) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, установлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць за період з 01.05.2022 до 29.06.2022.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, установлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 30000,00 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць за період з 01.05.2022 до 29.06.2022.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 3000,00 (три тисячі грн 00 коп.) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.В. Смішлива