про залишення позовної заяви без руху
24 березня 2025 року м. ДніпроСправа № 360/562/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., перевіривши матеріали за позовною заявою адвоката Неживого Антона Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинення певних дій,
18 березня 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Неживого Антона Володимировича в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій представник позивача просить:
-визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №2956 від 31.12.2022 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення частини лейтенантом ОСОБА_1 »;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 20.10.2022 №298;
-визнати протиправними дії командування щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення позивачу за період з 01.10.2022 по 31.12.2022;
-зобов'язати командування військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 01.10.2022 по 31.12.2022;
-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не включення позивачу до наказу про виплату додаткової грошової винагороди в розмірі 30 000,00 грн на місяць за жовтень, листопад, грудень 2022 року, січень 2023 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 видати наказ щодо виплати позивачу до наказу про виплату додаткової грошової винагороди в розмірі 30 000,00 грн на місяць за жовтень, листопад, грудень 2022 року, січень 2023 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168;
- визнати протиправної бездіяльність командування військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати підйомної допомоги позивачу при переведенні на нове місце служби;
- зобов'язати командування військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу підйомну допомогу при переведенні на нове місце служби.
За приписами пунктів 3, 5 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши матеріали вказаного адміністративного позову, суд встановив його невідповідність вимогам КАС України та наявність таких недоліків.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Представником позивача у позовній заяві не зазначено відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти відповідача, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у відповідача.
Згідно з пунктами 4, 5 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.
Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги це конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини.
Представник позивача просить визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 20.10.2022 №298, однак не зазначає його повну назву, у позовній заяві відсутній виклад обставин та жодне обґрунтування протиправності наказу, що оскаржується.
У позовній заяві як відповідача позивачем визначено військову частину НОМЕР_1 , натомість частина позовних вимог звернута до командування або командування військової частини.
Вищеописане свідчить про недотримання представником позивача вимог статті 160 КАС Україниє
Щодо строку звернення в частині наказів.
Відповідно до частин першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини п'ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини 1 статті 4 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з частиною шостою статті 2 Закону № 2232-ХІІ одним із видів військової служби - є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Предметом цього позову є оскарження бездіяльності військової частині НОМЕР_2 щодо не розгляду по суті рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами.
Відтак, строк звернення до суду за вирішенням даного спору щодо звільнення з військової служби охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України.
В позовній заяві зазначено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №5423 від 15.11.2022 було призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини лейтенантом ОСОБА_1 . За результатами проведеного службового розслідування винесено наказ командира військової частини НОМЕР_1 №2956 від 31.12.2022, яким було встановлено наявність в діях позивача ознак кримінального правопорушення, а саме самовільного залишення військової частини. Представником позивача 24.12.2024 було направлено до військової частини НОМЕР_1 адвокатський запит на отримання матеріалів службового розслідування.
Представник позивача стверджує, що відповідачем відповідь на адвокатський запит відправлена лише 21.02.2025, що надало можливість ознайомитись з актом службового розслідування та відповідним наказом про затвердження результатів службового розслідування.
З позовною заявою позивач звернувся до суду 18.03.2025.
З вищенаведених положень слідує висновок, що позивач мав звернутися до суду з позовом в частині оскарження наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності протягом місяця з дня, коли він дізнався або мав дізнатися про його існування.
Суд відхиляє доводи представника позивача, що позивачу не було відомо про проведення службового розслідування з огляду на те, що з акту службового розслідування №2766 від 31.12.2022 убачається, що позивач надавав письмові пояснення за фактом залишення військової частини.
Так, відповідно до письмових поясненнь позивача від 28.12.2022 вказано, що поснення відібрані посадовою особою відповідача згідно наказу про призначення службового рослідування №5424, до ОСОБА_1 доведені підстави проведення службового розслідування (службової перевірки), про що свідчить підпис позивача.
Також як слідує з пояснень позивача і матеріалів службового розслідування, на підтвердження обставин відсутності у військовій частині позивачем надавалася медична документація, що на думку суду свідчить, що позивач був обізнаний про призначення і проведення відносно нього службового розслідування. Зазначені обставини дають також підстави для висновку, що позивач міг дізнатися про прийняті відповідачем рішення за наслідками проведеного службового розслідування, оскільки позивачу було відомо про проведення службового розслідування.
Отже, позивач мав звернутися до суду з позовом в частині оскарження наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності протягом місяця з дня, коли він дізнався або мав дізнатися про їх існування.
З позовною заявою позивач звернувся до суду 18.03.2025.
Отже, строк звернення до адміністративного суду позивачем пропущений.
Щодо строку звернення до суду в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 01.10.2022 по 31.12.2022; додаткову грошову винагороду в розмірі 30 000,00 грн за жовтень, листопад, грудень 2022 року, січень 2023 року.
Відповідно до правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 27 квітня 2023 року у справі № 300/4201/22 та від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому до вимог щодо заробітної плати, які виникли до 19 липня 2022 року, відповідно до правового висновку, наведеного у пунктах 29, 33 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі № 300/4201/22, а також у пунктах 21-22 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, має бути застосована частина друга статті 233 КЗпП у редакції, чинній до 19 липня 2022 року.
Щодо позовних вимог, заявлених за період, починаючи з 19 липня 2022 року, - дня набрання чинності Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, яким частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у новій редакції, законодавчо був визначений тримісячний строк звернення до суду.
Суд звертає увагу, що вказані виплати мають щомісячний характер та їх розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено відповідну виплату, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі чого був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
З указаного вбачається, що про порушення своїх прав щодо невиплати грошового забезпечення позивач повинен був дізнатися у відповідному місяці їх виплати, не отримавши грошове забезпечення і додаткову грошову винагороду в розмірі 30 000,00 грн.
Таким чином, відлік трьохмісячного строку звернення до адміністративного суду з цими вимогами відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України починається з моменту, коли позивач дізнався (повинен був дізнатися) про порушення свого права.
Водночас, відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з наступними змінами) карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19) було встановлено з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Оскільки у межах спірних правовідносин перебіг встановленого статтею 233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду із позовними вимогами, які виникли починаючи з 19 липня 2022 року, почався під час дії карантину (до 30 червня 2023 року), то після закінчення карантину з наступного дня (01 липня 2023 року) потрібно обчислювати строк звернення до суду та його тривалість буде складати: кількість днів до закінчення карантину + визначений законом процесуальний строк. Тобто на період дії карантину обчислення процесуальних строків зупиняється.
Отже, строк звернення до суду з позовом в частині вимог щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення, додаткову грошову винагороду згідно із постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 за жовтень, листопад, грудень 2022 року, січень 2023 року, грошового забезпечення за період з 01.10.2022 по 31.12.2022, з урахуванням положень пункту 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України, розпочався у позивача 01 липня 2023 року та сплинув 30 вересня 2023 року.
Відповідно суддею встановлено, що строк звернення до суду в частині вимог щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову грошову винагороду згідно із постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 за жовтень, листопад, грудень 2022 року, січень 2023 року, грошового забезпечення за період з 01.10.2022 по 31.12.2022 позивачем пропущений.
Щодо позовних вимог нарахувати і виплатити позивачу підйомну допомогу при переведенні на нове місце служби.
Пунктом 1 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженого Наказом Міністерства оборони України №45 від 05.02.2018 (надалі Порядок №45) передбачено, що у разі переїзду військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, та тих, які проходять кадрову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням на навчання до вищих військових навчальних закладів, вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи (далі - військові навчальні заклади), та військових коледжів або навчальних центрів (навчальних підрозділів), термін навчання в яких становить шість місяців і більше, без збереження посади за попереднім місцем служби або у зв'язку з передислокацією військової частини (підрозділу військової частини), установи, організації (далі - військова частина) їм виплачується: підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім'ї, який переїхав з ним на нове місце військової служби.
Відповідно до пункту 2 Порядку №45 право на отримання підйомної допомоги і добових для військовослужбовців виникає: на дату прийняття військовослужбовцем посади та справ - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку з призначенням на посаду.
Підйомна допомога та добові в разі переїзду на нове місце військової служби на членів сім'ї військовослужбовця виплачуються на підставі наказу командира військової частини із зазначенням у ньому нарахованої суми до виплати, який видається на підставі рапорту військовослужбовця про виплату підйомної допомоги на членів сім'ї військовослужбовця, які переїхали з ним до нового місця військової служби із застосуванням автоматичних (автоматизованих) систем опрацювання даних за умови наявності (використання) таких систем у військовій частині (установі) (пункт 5 Порядку №45.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 №137 від 15.05.2022 позивача зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 з 15.05.2022.
Отже, з урахуванням пункту 2 Порядку №45 право на отримання підйомної допомоги виникло на дату прийняття позивачем посади, тобто з 15.05.2022.
В позовній заяві представник позивача зазначає, що прибувши на нове місце проходження служби та прийнявши відповідну посаду, позивачем на виконання вимог Порядку №45, з метою отримання грошових коштів, на ім'я безпосереднього командира було підготовлено та подано рапорт про виплату підйомної допомоги у зв'язку з переїздом на нове місце проходження служби.
На думку суду, не отримавши допомогу та відповідь на рапорт, позивач мав звернутися до суду за захистом порушеного права в межах строку звернення до суду.
До суду позивач звернувся 18.03.2025, тобто з пропуском строку звернення до суду.
Представником позивача до позовної заяви доданий рапорт позивача про виплату підйомної допомоги, однак рапорт не містить зазначення дати його складення, відсутні вхідні реєстраційні відомості відповідача про його отримання, з яких можливо встановити дату отримання рапорту позивача відповідачем.
Отже, представнику позивача необхідно надати інформацію про дату звернення до відповідача з рапортом та дату коли позивачу стало відомо про відмову військової частини НОМЕР_1 у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби, разом з належними та допустимими доказами на підтвердження таких обставин.
Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Представником позивача до позовної заяви надано заяву про поновлення строку звернення до суду.
На обгрунтування поважних причин пропуску строку звернення до суду, представником позивача зазначено, що з 2019 року позивач весь час перебуває на військовій службі, що відповідно, негативним чином вливає на можливість реалізації права на захист та звернення до суду. Позивач не маючи достатньо вільного часу, відповідної правничої освіти, не міг своєчасно звернутася за захисту власних порушених прав.
Станом на 17 березня 2024 року, позивача не було належним чином повідомлено про результати проведеного в грудні 2022 року службового розслідування. Внаслідок переведення в іншу військову частину, а саме до військової частини НОМЕР_3 , позивач не міг отримувати будь-яку інформацію від військової частини НОМЕР_1 , оскільки жодної офіційної поштової адреси на неокупованій території дана частина не має, така інформація в загальному доступі відсутня.
Представник позивача зазначає, що лише в березні 2025 року на адвокатський запит від 24.12.2024 було отримано відповідь відповідача та матеріали службового розслідування.
Також звертає увагу, що на утриманні позивача перебуває хвора мати - ОСОБА_2 , 1955 року народження, яка потребує постійного нагляду. Враховуючи обмежений час військовослужбовця для вирішення власних життєвих проблем, позивач змушений весь можливий час приділяти підтримці життя та здоров'я матері, що безпосередньо негативно впливає на можливість захисту своїх порушених прав.
Представник позивача посилається на правову позицію Верховного Суду, в якій Верховний Суд акцентував увагу на тому, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на ті обставини, що позивач є учасником бойових дій, мобілізований у першу хвилю та вказав, що вказані обставини можуть свідчити про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, установлених ч. 2 ст. 122 КАС України.
Вказані обставини, на думку предстаника позивача, свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду, просить поновити строк звернення до суду.
Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, суд виходить з наступного.
Розглядаючи питання поважності пропуску строку звернення в межах аргументів, наведених представником позивача, суд зазначає таке.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року справі № 809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі № 815/91/18.
За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування частини першої статті 121 КАС України, уперше сформульованою у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, «правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки».
Суд зауважує, що у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) «…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави».
У справі «Ілхан проти Туреччини» (заява № 22277/93 від 27.06.2000 §59), Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму. Воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Тому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Верховний Суд у постанові від 29 листопада 2024 року по справі №120/359/24, на яку посилається представник позивача, сформував наступний правовий висновок щодо застосування положень статей 122 та 123 КАС України:
«Проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
1. Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.
2. Виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.
3. Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
4. Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.
5. Обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку».
Суд враховує доводи представника позивача, що позивач проходить військову службу з 2019, однак з позовом представник позивача звернувся до суду 18 березня 2025 року, майже після спливу років трьох років від дати прийняття спірних наказів, невиплати грошового забезпечення та матеріальних допомог.
Враховуючи наведену позивачем правову позицію Верховного суду, суд звертає увагу, що представником позивача жодних доказів перебування і виконання обов'язків позивачем військової служби у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, місцях активних бойових дій, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, участі військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях, або наявності інших обставин, пов'язаних з проходженням військової служби, які унеможливити звернутися до суду у строк, визначений процесуальним законом, до позовної заяви не надано.
На думку суду, недостатньо тільки послатися на проходження позивачем військової служби, позивачем мають бути вказані фактичні обставини, які обмежили можливість своєчасного звернення до суду, з наданням відповідних доказів, яким суд має надати оцінку.
Суд також вважає, що протягом періоду пропуску строку звернення до суду, який складає майже три роки, позивач у разі неможливості особистого звернення до суду, міг скористатися правовою допомогою.
Твердження, що лише після отримання відповіді на адвокатський запит позивачу фактично стало відомо про порушення свого права, судом відхиляються як безпідставні, оскільки отримання інформації не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі, якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про прийняті накази, невиплати грошового забезпечення і матеріальної допомоги. Тим більше, що таке звернення відбулося після спливу значного проміжку часу.
Жодних доказів існування обставин, які були б об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду, представником позивача не надано, тому суд визнає зазначені представником позивача підстави для поновлення позивачу строку звернення до суду неповажними та відмовляє у поновленні строку звернення до суду.
З огляду на зазначене, заява представника позивача про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає.
Відповідно до частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже для усунення вказаного недоліку позовної заяви позивачу необхідно подати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші підстави для поновлення пропущеного строку.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити у задоволенні заяви адвоката Неживого Антона Володимировича в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Позовну заяву адвоката Неживого Антона Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинення певних дій, залишити без руху.
Позивачу (представнику позивача) протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання даної ухвали надати суду шляхом надання суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» зі скріпленням електронним підписом учасника справи (його представника):
- позовної заяви, оформленої з дотриманням вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України;
- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку разом з доказами поважності причин його пропуску;
- інформації про дату звернення позивача з рапортом до відповідача про виплату підйомної допомоги і відмову військової частини НОМЕР_1 у задоволенні рапорту, разом з належними та допустимими доказами.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
СуддяО.В. Захарова