24 березня 2025 року справа №320/21729/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське тютюнове виробництво» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське тютюнове виробництво» (далі - позивач, ТОВ «Українське тютюнове виробництво») з позовом до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100000/2023/000040/2 від 22.03.2023;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2023/000148 від 22.03.2023;
- визнати правомірними показники митної вартості товару за вантажно-митною декларацією №23UA100110522859U0 від 16.03.2023 та повернути з державного бюджету надмірно сплачені кошти.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати уточнену позовну заяву (у кількості примірників відповідно до кількості учасників справи та для суду), з урахуванням вказаних судом зауважень, в якій уточнити п. 4 прохальної частини позову, що становить його предмет, або уточнити прохальну частину позову в цілому; надати засвідчені належним чином додатки до позовної заяви у читабельному вигляді (для суду та відповідача).
Позивачем надано докази усунення недоліків позову, дослідивши які суд дійшов висновку про виконання позивачем вимог ухвали суду від 27.07.2023 та усунення недоліків позовної заяви у повному обсязі.
Так, в уточненому адміністративному позові від 26.04.2023 позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100000/2023/000040/2 від 22.03.2023;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2023/000148 від 22.03.2023.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що незважаючи на надання всіх наявних документів, що підтверджують митну вартість товару за ціною договору і є достатніми для застосування першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідач 22.03.2023 прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2023/000040/2.
Позивач вважає, що відповідач неправомірно та безпідставно здійснив корегування митної вартості товару із застосуванням другорядного резервного методу на підставі статті 64 Митного кодексу України. При цьому позивач наполягає, що відповідач не наводить жодного доказу та не обґрунтовує правомірності митного оформлення товару позивача за його митною вартістю визначеною не за першим, а за резервним методом, не наводить здійснення відповідачем заходів щодо можливості застосування послідовного вибору методів визначення митної вартості.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами. Витребувано від позивача та відповідача докази.
Копія ухвали Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 була надіслана всім учасникам справи 23.09.2023, про що свідчать довідки про доставку електронного листа.
30.11.2023 до Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний Суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (№7.8-10/973 від 11.10.2023) разом із витребуваними доказами.
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву вказав, що документи, які подані позивачем до митного оформлення містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідач стверджує, що подані позивачем для митного оформлення документи не містили об'єктивних, достовірних відомостей для підтвердження числового значення заявленої митної вартості (її складових) та містили наступні розбіжності: 1) у наданих до митного оформлення інвойсі від 10.03.2023 №1403, специфікації до контракту від 06.01.2023 №1 та листі продавця від 10.03.2023 №б/н та у графі 31 вантажної митної декларації містились розбіжності у відомостях щодо опису та характеристик товару, що не дає можливості однозначно ідентифікувати їх як такі, що відносяться до однієї поставки; 2) відомості стосовно вартості товарно-експедиційних послуг містили розбіжності та не були належним чином підтверджені, а саме: довідка та рахунок щодо транспортних витрат надані від особи, яка безпосередньо не транспортувала товар, виходячи з наданої до митного оформлення CMR, разом з тим, договір про надання транспортно-експедиційних послуг до митного оформлення декларантом не надано.
29.12.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшли письмові пояснення на виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2023, де позивач наводить детальну інформацію про умови поставки, із зазначенням складових митної вартості імпортованого товару.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариство обмеженою відповідальністю «Українське тютюнове виробництво» (ідентифікаційний код 41519237, місцезнаходження: 35400, Рівненська обл., смт Гоща, вул. Лермонтова, буд. 2-Д, кв. 21) є юридичною особою приватного права, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 11.08.2017, номер запису 16231020000001326, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Видами господарської діяльності позивача за КВЕД є: 12.00 виробництво тютюнових виробів (основний); 01.15 вирощування тютюну; 17.11 виробництво паперової маси; 17.12 виробництво паперу та картону; 46.17 діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.35 оптова торгівля тютюновими виробами; 47.26 роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах.
Судом встановлено, що 21.12.2022 позивачем (покупець) укладено Контракт №21/12-22 (далі - Контракт №21/12-22) з компанією MISSIRIAN S.A. (Греція) (продавець).
Відповідно до п. 1.1 Контракту №21/12-22, продавець зобов'язується продати і передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити необроблений східний тютюн, упакований в картонні коробки С48, що зберігаються на складі продавця в Амігдалеонас, Кавала, Греція. Найменування, асортимент, кількість і ціна якого визначається в Специфікаціях на кожну партію товару, що є невід'ємною частиною Контракту, на умовах поставки FCA (Інкотермс 2020), відповідно до положень цього Контракту та Специфікацій до нього. Виробником є: MISSIRIAN S.A., головний офіс якої знаходиться на 9 км. Нац. Road Kavala - Drama, Amygdaleonas, Кавала, 64012, Греція.
Згідно з п. 2.1 Контракту №21/12-22 ціна товару визначається сторонами в Специфікації, яка оформляється на кожну партію товару, що є невід'ємною частиною цього Контракту, закріплюється у виставлених продавцем рахунках (інвойсах) і включає в себе вартість упаковки, маркування і тари, а також всі витрати, які несе продавець відповідно до умов цього Контракту і терміном FCA (Інкотермс 2020). Вартість товару за цим Контрактом, визначається сторонами в Специфікаціях на кожну партію товару, розуміється на умовах FCA (Інкотермс 2020) відповідно і не включає податки, мита, збори, якими обкладається експорт зазначеного товару, які підлягають сплаті продавцем.
Відповідно до Специфікації №1 від 06.01.2023 до Контракту №21/12-22 сторони погодили, що вартість товару складає 0,45 євро за 1 кг. Умови оплати: 100% передоплата до експедиції товару.
На виконання Контракту №21/12-22 позивач придбав у компанії MISSIRIAN S.A. (Греція) необроблений східний тютюн вартістю 7 776.00 євро в кількості 17 280,00 кг.
Вказаний товар був доставлений на територію України перевізником Цезар ЕООД за Договором про надання транспортних послуг №UX-03-2023 від 07.03.2023 року автомобільним транспортом.
Відповідно до інвойсу №0000007589 від 13.03.2023 вартість транспортно-експедиційних послуг становила 2000 євро.
Водночас, згідно довідки №13/3 від 13.03.2023, складеної перевізником Cezar LTD, транспортно-експедиційні витрати по доставці вантажу згідно заявки на надання транспортних послуг №00000002727 від 09.03.2023 по маршруту 1. Кавала (Греція) - КПП Сирет-Порубне (Україна) до кордону України складає 1400 євро, 2. КПП Сирет- п/п Порубне - м. Київ, вул. Дніпропетровська, 1 - вул. Шевченка, 69, смт Гоща, Рівненська обл. (Україна) складає 600 євро.
Здійснюючи митне оформлення ввезеного товару, позивач 16.03.2023 подав відповідачеві митну декларацію №23UA100110522859U0. Позивач визначив митну вартість товару за ціною договору, тобто із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Так, з урахуванням транспортних витрат митна вартість товару складає 0,531 євро за 1 кг, що дорівнювало 0,5607 дол. за 1 кг.
Під час оформлення до митної декларації №23UA100110522859U0 позивачем надано наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice); автотранспортна накладна (Road consignment note); фітосанітарний сертифікат (Phytosanitary certificate); сертифікат про походження товару (Certificate of origin); банківський платіжний документ, що стосується товару; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги; документ, що підтверджує вартість перевезення товару; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту); зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів; договір про надання послуг митного брокера; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) (крім виробництва нафтопродуктів); ліцензія на право виробництва підакцизних товарів; інші некласифіковані документи.
Додаткових документів на вимогу відповідача позивачем надано не було.
22.03.2023 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2023/000040/2.
Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив: «Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст.: 54, 55, 57, 58.59-63 Митного кодексу України:
1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складовим митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (наявні розбіжності у відомостях щодо опису та характеристик товару у графі 31 ВМД, інвойсі від 10.03.2023 №1403, специфікації до контракту від 06.01.2023 №1 та листі продавця від 10.03.2023 №б/н; наявні розбіжності у відомостях стосовно вартості транспортно-експедиційних послуг, а саме довідка та рахунок щодо транспортних витрат надані від особи, яка безпосередньо не транспортувала товар, виходячи з наданої до митного оформлення CMR, разом з тим договір про надання транспортно-експедиційних послуг до митного оформлення декларантом не надано; наявні розбіжності у відомостях стосовно оплати товару, а саме розбіжності у реквізитах інвойсу у платіжному дорученні від 22.02.2023 №44 та наданому до митного оформлення інвойсі від 10.03.2023 №1403, митну декларацію країни відправлення надано до митного оформлення без перекладу, що суперечить вимогам статті 254 Кодексу, у звіті про оцінку майна від 15.03.2023 № 15/03 наявна інформація лише стосовно контрактної ціни товару та відсутня інформація, не проведено аналіз цін ідентичних та подібних товарів на світовому ринку та безпосередньо у країні походження, експорту - Греції. У джерелах інформації, які використовувались при проведенні цінової експертизи зазначено інформацію з мережі інтернат (сайт smoke-shop.com.ua та інші), пропозиції з яких не відображають цінову інформацію в країні походження та експорту товару та за зовнішнім виглядом мають різні якісні характеристики, проте цю інформацію, а саме інтернет пропозиції, не відображено у звіті. Згідно п. 54 Національного стандарту №1, затвердженого ПКМУ від 10.09.2003 №1440 зібрані вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього, у висновку наданому для підтвердження заявленої митної вартості відсутні вихідні дані з додатками. Висновок, підготовлений з порушенням положень Національного стандарту №1, не може засвідчувати обґрунтованість числового розрахунку вартості імпортованих товарів, які у ньому наведені у зв'язку з відсутністю документально підтверджених даних. Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватись на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості, тощо), а також в зв'язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів (відмовою в наданні), передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України;
2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари;
3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари;
4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація: - щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України в незмінному стані; - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України; - відсутні дані щодо витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження транспортування, страхування;
5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: - на матеріал та витрат, понесених виробником в зв'язку з виробництвом товарів; вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; - прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.
Джерелом інформації для даного рішення є наявна в митному органі цінова інформація про митні оформлення товарів, митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін за фактами митних оформлень, що наявні у ЄАІС та АСМО Інспектор №UA102090/2023/103 від 19.01.2023. При прийнятті даного рішення застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДМС України від 01.07.2021 №476.
Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МК України. Розрахунок митної вартості складає: товар 1) 1.01 дол. США/кг або 0,96 євро/кг.
Вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом наведено у електронному повідомленні декларанту.
Також повідомляємо, що: 1. Згідно з пунктом 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю у т.ч. у разі неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у частинах другій четвертій статті 53 Митного кодексу України. 2. Декларант має права, - викладені у пункті 3 статті 52 Митного кодексу України - щодо випуску у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом, у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 Митного кодексу України. Декларант має право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу України або до суду».
За результатами даного рішення №UA100000/2023/000040/2 відповідачем було видано картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA100110/2023/000148.
Не погоджуючись з рішенням про корегування митної вартості товарів від 22.03.2023 №UA100000/2023/000040/2 та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.03.2023 №UA100110/2023/000148, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та враховує наступне.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України (далі ПК - України) та іншими законами України з питань оподаткування.
МК України № 4495-VІ від 13.03.2012 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно із статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГАТТ).
Згідно із частиною другою статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Так, відповідно до частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем:
а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;
б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;
в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);
г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності.
Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 52 МК України митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п'ятої статті 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частина третя статті 53 МК України).
Згідно з частинами першою - третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень ст. 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
інформацію про: право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 у справі № 21-591а15.
Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
З приводу зазначеного відповідачем в оскаржуваному рішенні твердження, про наявні розбіжності у відомостях щодо опису та характеристик товару у графі 31 ВМД, інвойсі від 10.03.2023 №1403, специфікації до контракту від 06.01.2023 №1 та листі продавця від 10.03.2023 №б/н суд зазначає наступне.
Як вбачається з графи 31 ВМД «Маркування та кількість - номери контейнерів - Кількість та розпізнавальні особливості» опис товару, що імпортується: « 1. Тютюнова сировина. Тютюнові відходи: - UNIMANUFACTURED ORIENTAL TOBACCO SCRAP-FINES - 17280 кг. У вигляді перемелених залишків від переробки тютюнового листя коричневого кольору різних відтінків, упаковано у 108 картон. короб по 160 кг. Сфера застосування - тютюнова промисловість, для промислового виготовлення сигарет. Країна виробництва - GR».
У інвойсі від 10.03.2023 №1403 щодо опису товару зазначена наступна інформація: UNIMANUFACTURED ORIENTAL TOBACCO SCRAP-FINES CARTON NO. 1-108, cartons 108, gross kgs 18.792,00, tare kgs 1.512,00, net kgs 17.280,00, prise/kg FCA Kavala EUR 0,45, total value FCA Kavala EUR 7.776,00.
З аналізу пункту 1 Специфікації №1 до Контракту №21/12-22 вбачається, що товаром є необроблений східний тютюн ORIENTAL FINES, cartons 108, net kgs 17.280,00, prise/kg FCA Kavala EUR 0,45, total value FCA Kavala EUR 7.776,00, terms of dslivery FCA, місцезнаходження Kavala Greecе.
У листі продавця від 10.03.2023 №б/н щодо опису товару зазначено наступну інформацію: «Тютюнові відходи: UNIMANUFACTURED ORIENTAL TOBACCO SCRAP-FINES.
Отримання даного продукту не є окремою виробничою операцією, а являє собою залишки, які отримуються в процесі сушіння тютюну: тіньового, теплового, сонячного; сортування листя та середньої жилки; різанні листя; обробці тютюнового листя, відділення та подрібнення середньої жилки, просіювання подрібненого тютюнового листя та середньої жилки, фасування тютюнової суміші, упаковки різного типу, заповнення тютюном самих сигарет.
Даний продукт отримується у вигляді перемелених залишків від переробки тютюнового листя коричневого кольору різних відтінків неочищені залишки зі сміттям та пилом та не виробляється спеціально, а отримується як не комерційні відходи при переробці сировини в обсязі 0.5-0.7% в обсягах переробленої сировини, що дана кількість являється результатом переробки тютюнової сировина на протязі 6-12 місяців роботи виробництва, в основній масі сировина була з різних сортів тютюну та відділеної середньої жилки:
- Країна походження Індія, сорт: Вірджинія ІPL3, Вірджинія IPLGB;
- Країна походження Пакистан, сорт: Вірджинія WВНС/Н;
- Країна походження Аргентина, сорт: Вірджинія МРО;
- Країна походження Туреччина, сорт: Орієнталь Shark i Basma;
- Країна походження В'єтнам, сорт: Вірджинія ВОА;
- Країна походження Китай, сорт: Вірджинія C2OLV, BO4».
Таким чином, судом не встановлено наявність розбіжності у відомостях щодо опису та характеристик товару у графі 31 ВМД, інвойсі від 10.03.2023 №1403, специфікації до контракту від 06.01.2023 №1 та листі продавця від 10.03.2023 №б/н.
З приводу зазначеного відповідачем в оскаржуваному рішенні твердження: «наявні розбіжності у відомостях стосовно вартості транспортно-експедиційних послуг, а саме довідка та рахунок щодо транспортних витрат надані від особи, яка безпосередньо не транспортувала товар, виходячи з наданої до митного оформлення CMR, разом з тим договір про надання транспортно-експедиційних послуг до митного оформлення декларантом не надано», суд зазначає наступне.
Як встановлено судом з матеріалів справи, отриманий за Контрактом №21/12-22 товар був доставлений на територію України перевізником Цезар ЕООД за Договором про надання транспортних послуг №UX-03-2023 від 07.03.2023 року автомобільним транспортом.
Відповідно до інвойсу №0000007589 від 13.03.2023 вартість транспортно-експедиційних послуг становила 2000 євро.
Водночас, згідно довідки №13/3 від 13.03.2023, складеної перевізником Cezar LTD, транспортно-експедиційні витрати по доставці вантажу згідно заявки на надання транспортних послуг №00000002727 від 09.03.2023 по маршруту 1. Кавала (Греція) - КПП Сирет-Порубне (Україна) до кордону України складає 1400 євро, 2. КПП Сирет- п/п Порубне - м. Київ, вул. Дніпропетровська, 1 - вул. Шевченка, 69, смт Гоща, Рівненська обл. (Україна) складає 600 євро.
Відповідно до Договору №UX-03-2023 від 07.03.2023 Експедитор зобов'язується організовувати перевозки товару автомобільним транспортом, а замовник зобов'язується оплатити перевозку на умовах даного Договору і заявки.
Водночас, яким чином експедитор виконує власні зобов'язання за договором, чи залучає третіх осіб для його виконання, які документи надає для митного оформлення товару, не стосується покупця.
Зобов'язання позивача за контрактом №21/12-22 та за договором №UX-03-2023 прийняти та оплатити товар, в тому числі рахунки за транспортно-експедиційні послуги.
У позивача відсутні повноваження витребовувати у свого контрагента експедитора договори, які експедитор укладає з третіми особами для виконання власних зобов'язань з надання транспортно-експедиційних послуг.
Окрім того, накладна CMR містить посилання на номери вантажних автомобілів, що здійснювали перевезення товару, які співпадають із номерами, зазначеними в довідці №13/3 від 13.03.2023.
Таким чином, судом встановлено, що надані до відповідача довідка №13/3 від 13.03.2023 та інвойс №0000007589 від 13.03.2023 повністю підтверджують вартість транспортно-експедиційних послуг, яка включає в себе вартість транспортно-експедиційних витрат по доставці вантажу за маршрутом Кавала (Греція) - КПП Сирет-Порубне (Україна) до кордону України та надають змогу відповідачу визначити таку складову митної вартості товару, як витрати на транспортування не включені у вартість товару, як передбачено частиною другою статті 53 МК України.
Щодо зазначеного відповідачем в оскаржуваному рішенні твердження про наявні розбіжності у відомостях стосовно оплати товару, а саме розбіжності у реквізитах платіжного доручення від 22.02.2023 №44 та наданого до митного оформлення інвойсі від 10.03.2023 №1403, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом із матеріалів справи, у платіжному дорученні від 22.02.2023 №44 в графі «Призначення платежу» зазначено Контракт №21/12-22 та інвойс №16 від 29.12.2022. Проте зазначений інвойс не був наданий під час митного оформлення, натомість позивач надав комерційний інвойс №1403 від 10.03.2023. За твердженням відповідача, це унеможливлює ідентифікацію такого платіжного документу.
Водночас, суд зазначає, що загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2008 року №216 (далі - Порядок №216).
Пунктом 15 розділу 2 Порядку №216 передбачено, що платник заповнює реквізит Призначення платежу платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.
Чинним законодавством не встановлено обов'язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.
За висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18, від 25 травня 2021 року у справі №520/10386/2020, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.
Водночас, у спірному випадку платіжний документ у графі «призначення платежу» містить посилання на відповідний контракт, що дає змогу встановити вартість товару за вказаним контрактом. При цьому, ненадання позивачем інвойсу, на підставі якого було здійснено оплату не може слугувати підставою для висновку щодо недостовірності митної вартості товару.
Отже, надані позивачем документи містять чітку інформацію про товар та його ціну і не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Таким чином, судом встановлено, що в рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, на наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору.
Беручи до уваги зазначене, суд вважає, що документи, подані до митного оформлення товарів, підтверджують, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що дають можливість їх перевірити.
При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15.
Крім того суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другий статті 53 МК України, само по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Суд при вирішенні даної справи також враховує правовий висновок Верховного Суду, зазначений у постанові від 26.03.2019 року у справі №826/17973/14, в якій зазначено, що: «…однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості...».
Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що за основу для коригування митної вартості спірного товару за резервним методом митним органом наявну в митному органі цінову інформацію про митні оформлення товарів, митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін за фактами митних оформлень, що наявні у ЄАІС та АСМО інспектор №UA102090/2023/103 від 19.01.2023, розрахунок митної вартості складає: 1.01 дол. США/кг або 0,96 євро/кг., з приводу чого суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі № 826/6346/16, від 31.01.2018 у справі № 813/7272/13-а, від 02.03.2018 у справі № 804/2997/17.
Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дату та номер вказаної вище митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Отже, висновки відповідача щодо відсутності документального підтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості є протиправним.
Також суд установив, що з відповідних документів не вбачається розбіжностей, які б могли вплинути на митну вартість або ознак підробки, що могли б надати митному органу підстави для висновку про невірне визначення позивачем митної вартості.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом, прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 у справі «Чуйкіна проти України» (Chuykina v. Ukraine) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції.
Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia) та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia).
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Згідно із частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 8052,00 грн., що підтверджується наявною у справі платіжною інструкцією 0.0.2968603937.1 від 26.04.2023.
Зважаючи на задоволення позовних вимог сума судових витрат, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України становить 8052,00 грн.
Керуючись статтями ст. 243-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100000/2023/000040/2 від 22.03.2023.
3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2023/000148 від 22.03.2023.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське тютюнове виробництво» (ідентифікаційний код 41519237, місцезнаходження: 35400, Рівненська обл., смт Гоща, вул. Лермонтова, буд. 2-Д, кв. 21) судовий збір у розмірі 8052,00 грн (вісім тисяч п'ятдесят дві гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (ідентифікаційний код 43997555, місцезнаходження: 03124, місто Київ, б. Гавела Вацлава, будинок 8А).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.