24 березня 2025 року справа №640/20032/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик Карго РМБ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Суть спору: 17.11.2022 до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантик Карго РМБ» (далі - позивач, ТОВ «Атлантик Карго РМБ») з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00950230702 від 23 грудня 2021 року, винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 44116011), яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Атлантик Карго РМБ» (ідентифікаційний код 42495338) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на суму 13453059 грн і нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) на суму 3363265 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, вказаний акт, в порушення вимог законодавства України, не містить інформації та посилання на документи, які мали б доводити висновки викладені в акті. Так, позивач зазначає, що отримані ним позики та кредит є фінансовим зобов'язанням, а не фінансовою інвестицією, отже застосування щодо отриманих валютних позик і кредиту порядку амортизації собівартості фінансових інвестицій, визначених П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», є безпідставним. Також, позивач посилається на те, що національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку не визначено методику визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов'язань. Окрім того, позивач посилається на неправомірність дисконтування кредиторської заборгованості за теперішньою вартістю.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2022 (суддя Бояринцева М.А.) відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 23.01.2023.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» №254 та набрав чинності 15.12.2022.
08.05.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 26.12.2022 №03-19/5160/22 «Про скерування за належністю справи» надійшли матеріали адміністративної справи №640/20032/22.
09.05.2023 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.
Відповідно до частини дев'ятої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.
Частиною чотирнадцятою статті 31 КАС України визначено, що у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною другою статті 35 КАС України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 прийнято адміністративну справу №640/20032/22 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. Продовжено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 11 липня 2023 року. Витребувано докази у справі від сторін.
Копія ухвали Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 надіслана всім учасникам справи, про що свідчать довідки про доставку електронного листа та про доставку судового рішення електронною поштою від 22.06.2023.
21.06.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог.
У наданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що документальною перевіркою діяльності позивача встановлено відсутність відображення у складі доходу сум дисконту (різниця між номінальною та переоціненою вартістю). В ході перевірки встановлено наявність довгострокових зобов'язань перед нерезидентами згідно наступних договорів: 1) договір позики №1/18 від 20.12.2018 укладений між ТОВ «Атлантик Карго РМБ» та компанією Atlantik Commodities FZE» (позикодавець, Арабські Емірати); 2) кредитний договір №1/19 від 04.11.2019 укладений між ТОВ «Атлантик Карго РМБ» та компанією «Viking Trading OU» (позикодавець, Естонія); 3) кредитний договір №2/19 від 10.10.2019 укладений між ТОВ «Атлантик Карго РМБ» та компанією Atlantik Commodities FZE» (позикодавець, Арабські Емірати).
Відповідачем встановлено відсутність відображення у складі доходів позивача сум дисконту (різниця між номінальною та переоціненою вартістю) за вказаними довгостроковими зобов'язаннями перед нерезидентами по отриманим позикам, в результаті чого занижено податок на прибуток.
11.07.2023 підготовче судове засідання знято з розгляду у зв'язку із відсутністю інтернет зв'язку та технічної неможливості проведення фіксації судового засідання. Призначено наступне підготовче судове засідання на 15.08.2023.
11.08.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач підтримав зазначене в позовній заяві.
15.08.2023 підготовче судове засідання знято з розгляду у зв'язку із перебуванням судді у відпустці. Призначено наступне підготовче судове засідання на 12.09.2023.
У підготовче судове засідання, призначене на 12.09.2023, з'явились представники сторін.
У підготовчому судовому засіданні 12.09.2023 суд поставив на обговорення питання щодо відкладення підготовчого засідання у зв'язку із необхідністю надання сторонам часу для подачі додаткових доказів у справі, проти чого представники сторін не заперечували.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на 30 календарних днів та відкладено підготовче судове засідання на 12.10.2023.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.10.2023 підготовче судове засідання відкладено у зв'язку із клопотанням представника відповідача на 07.11.2023.
18.10.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшли пояснення на документи щодо отримання позивачем кредитних коштів, позик від нерезидентів та надання інформації про рахунок бухгалтерського обліку, на якому обліковуються отримані кредити, позики від нерезидентів у період, якого стосувалась перевірка, проведена відповідачем.
У підготовче судове засідання, призначене на 07.11.2023, з'явились представники сторін.
У підготовчому судовому засіданні 07.11.2023 суд поставив на обговорення питання про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті, проти чого представники сторін не заперечували.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 23 січня 2024 року.
23.01.2024 підготовче судове засідання знято з розгляду у зв'язку із отриманням сигналу повітряної тривоги в м. Київ. Призначено наступне підготовче судове засідання на 05.03.2024.
05.03.2024 підготовче судове засідання знято з розгляду у зв'язку розглядом термінової справи №320/10695/24 за позовом ТОВ «Кросс Прайм» до ДП МОУ «ДОТ» про визнання протиправним та скасування рішення. Призначено наступне підготовче судове засідання на 19.03.2024.
19.03.2024 підготовче судове засідання знято з розгляду у зв'язку із отриманням сигналу повітряної тривоги в м. Київ. Призначено наступне підготовче судове засідання на 23.04.2024.
23.04.2024 на адресу Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 клопотання позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження - задоволено, ухвалено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ТОВ «Атлантик Карго РМБ» (код ЄДРПОУ:42495338, адреса: 04116, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 20, кв. 34) на час існування спірних відносин перебував на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС у місті Києві.
На підставі направлень, виданих ГУ ДПС у м. Києві від 29.10.2021 №19870/26-15-07-02-06, від 29.10.2021 №19869/26-15-07-02-06, від 29.10.2021 №19864/26-15-07-10-03, від 28.10.2021 № 19659/26-15-07-07-01, від 29.10.2021 №19939/26-15-07-09-06, від 10.11.2021 №20648/26-15-07-02-06, від 09.11.2021 №20442/26-15-07-10-02, від 16.11.2021 № 20989/26-15-07-10-03, від 08.11.2021 №20300/26-15-07-08-04, від 10.11.2021 №20217/26-15-07-07-01, від 09.11.2021 №20471/26-15-07-09-06, відповідно до ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - ПК України), плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 30.09.2021 № 7720-п, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Атлантик Карго РМБ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 24.09.2018 по 30.06.2021, валютного законодавства за період з 24.09.2018 по 30.06.2021, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 24.09.2018 по 30.06.2021, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки (додаток 1 до акта перевірки, який є його невід'ємною частиною).
За результатами проведеної перевірки складений акт №87194/26-15-07-02-06-17/42495338 від 25.11.2021, у якому відображені встановлені перевіркою порушення: 1. пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПКУ, пункту 5 П(с)БО 15 «Дохід» та пункту 6 П(с)БО 16 «Витрати», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 13453059 гривень, в тому числі по періодам: за 2019 рік в сумі 13453059 гривень та занижено від'ємне значення об'єкта оподаткування на загальну суму 26103265 гривень, в тому числі за 1 півріччя 2021 року на суму 26103265 гривень.
Не погоджуючись із висновками акта перевірки позивач подав заперечення від 10.12.2021 №01-01/121.
За результатами розгляду заперечення, відповідач надав відповідь від 22.12.2021 №9793/І/26-15-07-06-06-22, якою позивач повідомлений про те, що висновки акта документальної планової виїзної перевірки №87194/26-15-07-02-06-17/42495338 від 25.11.2021 залишено без змін, а заперечення - без задоволення.
На підставі акту перевірки №87194/26-15-07-02-06-17/42495338 від 25.11.2021 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №00950230702 від 23 грудня 2021 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємства, створений за участю іноземних інвесторів, на суму 13 453 059,00 грн. (тринадцять мільйонів чотириста п'ятдесят три тисячі п'ятдесят дев'ять гривень) і нараховано штрафні санкції на суму 3 363 265,00 грн. (три мільйони триста шістдесят три тисячі двісті шістдесят п'ять гривень).
Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку. Рішенням ДПС України №12972/6/99-00-06-01-01-06 від 18.10.2022 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення.
Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та враховує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані ПК України.
Згідно з підпунктом 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 ПК України позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування для цілей податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Предметом оскарження в цій судовій справі є податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві №00950230702 від 23 грудня 2021 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємства, створений за участю іноземних інвесторів, на суму 13 453 059,00 грн. (тринадцять мільйонів чотириста п'ятдесят три тисячі п'ятдесят дев'ять гривень) і нараховано штрафні санкції на суму 3 363 265,00 грн. (три мільйони триста шістдесят три тисячі двісті шістдесят п'ять гривень). Дане рішення прийняте на підставі висновків акту перевірки №87194/26-15-07-02-06-17/42495338 від 25.11.2021 щодо відсутності відображення у складі доходів сум дисконту (різниця між номінальною та переоціненою вартістю) за довгостроковими зобов'язаннями перед нерезидентами по отриманим позикам, в результаті чого занижено податок на прибуток.
Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами, ТОВ «Атлантик Карго РМБ» (позичальник) уклав з Компанією «Atlantic Commodities FZE» (кредитор), що є юридичною особою за законодавством Об'єднаних Арабських Еміратів, Кредитний договір №1/18 від 20.12.2018 (далі - договір №1/18) на наступних умовах: мета надання кредиту - ведення діяльності, передбаченої статутом товариства; загальна сума кредиту - 3 000 000,00 (три мільйони) доларів США; відсоткова ставка за користування коштами - 2,5% річних, починаючи з дня надходження коштів на рахунок позичальника; строк погашення кредиту - 30.01.2024р.
Надалі додатковою угодою №1 від 11.03.2019 до договору №1/18 сторони вносили зміни до даного договору, зокрема, сторони змінили валюту кредиту на Євро.
Додатковою угодою №2 від 25.07.2019 до договору №1/18 сторони внесли зміни до даного договору щодо порядку сплати відсотків за користування кредитом та погодили, що сплата відсотків за користування кредитними коштами за календарний рік здійснюється протягом наступного календарного року, що слідує за звітним.
12 березня 2019 року на рахунок позивача від Компанії «Atlantic Commodities FZE» (Об'єднані Арабські Емірати) за договором №1/18 надійшли кошти у сумі 250 000,00 Євро (еквівалент: 7396290,50 грн.), на підтвердження чого позивач надав виписку по рахунку НОМЕР_1 зa 12.03.2019.
23 квітня 2019 року на рахунок позивача від Компанії «Atlantic Commodities FZE» (Об'єднані Арабські Емірати) за договором №1/18 надійшли кошти у сумі 900 000,00 Євро (еквівалент: 27 110 062,80 грн.), на підтвердження чого позивач надав виписку по рахунку НОМЕР_1 зa 23.04.2019.
18 червня 2019 року на рахунок позивача від Компанії «Atlantic Commodities FZЕ» (Об'єднані Арабські Емірати) за договором №1/18 надійшли кошти у сумі 450 000,00 Євро (еквівалент: 13 393 944,45 грн.), на підтвердження чого позивач надав виписку по рахунку НОМЕР_1 зa 18.06.2019.
20 серпня 2019 року на рахунок позивача від Компанії «Atlantic Commodities FZE» (Об'єднані Арабські Емірати) за договором №1/18 надійшли кошти у сумі 550 000,00 Євро (еквівалент: 15 373 909,10 грн.), на підтвердження чого позивач надав виписку по рахунку НОМЕР_1 зa 20.08.2019.
17 вересня 2019 року на рахунок позивача від Компанії «Atlantic Commodities FZE» (Об'єднані Арабські Емірати) за договором №1/18 надійшли кошти у сумі 511698,00 Євро (еквівалент: 13 982 341,78 грн.) на підтвердження чого позивач надав виписку по рахунку UA803209840000026033210408401 зa 17.09.2019).
Всього за договором №1/18 на рахунок позивача від Компанії «Atlantic Commodities FZE» (Об'єднані Арабські Емірати) надійшли кошти у сумі 2 661 698,00 Євро.
Зі змісту акту перевірки вбачається, що станом на 30.06.2021 у ТОВ «Атлант Карго РМБ» за договором позики від 20.12.2018 №1/18 сума непогашеного кредиту складає 2 661 698,00 Євро (еквівалент - 77 256 548,63 грн), що відповідає даним обліку по рахунку 506, а сума не виплачених відсотків становить 129 966,78 Євро (еквівалент - 4 030 101,00 грн), що відповідає даним бухгалтерського обліку по рахунку 6842.
Також, ТОВ «Атлантик Карго РМБ» уклав з Компанією «VIKING TRADING OU», що є юридичною особою за законодавством Естонії, Договір позики №1/19 від 04.11.2019 (надалі - договір №1/19) на наступних умовах: мета надання позики - ведення діяльності, передбаченої статутом товариства; загальна сума позики - 2 000 000,00 (два мільйони) Євро; відсоткова ставка за користування коштами - 3% річних, починаючи з дня надходження коштів на рахунок позичальника; строк погашення кредиту 30.11.2021.
Надалі Додатковою угодою №1 від 18.10.2021 до договору №1/19 сторони внесли зміни до його умов та узгодили новий строк погашення кредиту - 30.11.2022.
15 листопада 2019 року на рахунок позивача від Компанії «VIKING TRADING OU» (Естонія) за договором №1/19 надійшли кошти у сумі 420 000,00 Євро (еквівалент: 11 198 134,50 грн.), на підтвердження чого позивач надав виписку по рахунку НОМЕР_2 зa 15.11.2019.
6 грудня 2019 року на рахунок позивача від Компанії «VIKING TRADING OU» (Естонія) за договором №1/19 надійшли кошти у сумі 150 000,00 Євро (еквівалент: 3 973 377,30 грн.), на підтвердження чого позивач надав виписку по рахунку НОМЕР_2 зa 06.12.2019.
20 лютого 2020 року на рахунок позивача від Компанії «VIKING FRADING OU» (Естонія) за договором №1/19 надійшли кошти у сумі 600 000,00 Євро (еквівалент: 15 891 720,00 грн.), на підтвердження чого позивач надав виписку по рахунку НОМЕР_2 зa 20.02.2020.
Всього за договором №1/19 на рахунок позивача від Компанії «VIKING FRADING OU» (Естонія) надійшли кошти у сумі 1 170 000,00 Євро.
Зі змісту акту перевірки вбачається, що станом на 30.06.2021 у ТОВ «Атлант Карго РМБ» за договором позики від 19.01.2019 №1/19 сума непогашеного кредиту складає 1 170 000,00 Євро (еквівалент - 31 063 231,80 грн), що відповідає даним обліку по рахунку 506, а сума не виплачених відсотків становить 52 079,17 Євро (еквівалент - 1 674 373,76 грн), що відповідає даним бухгалтерського обліку по рахунку 6842.
Окрім того, ТОВ «Атлантик Карго РМБ» уклав з Компанією «Atlantic Commodities FZE», що є юридичною особою за законодавством Об'єднаних Арабських Еміратів, Договір позики №2/19 від 10.10.2019 (далі - договір №2/19) на наступних умовах: мета надання позики - ведення діяльності, передбаченої статутом товариства; загальна сума позики - 5 000 000,00 (п'ять мільйонів) Євро; відсоткова ставка за користування коштами - 3% річних, починаючи з дня надходження коштів на рахунок позичальника; строк погашення кредиту 30.10.2024.
15 листопада 2019 року на рахунок позивача від Компанії «Atlantic Commodities FZE» (Об'єднані Арабські Емірати) за договором №2/19 надійшли кошти у сумі 2 500 000,00 Євро (еквівалент: 66 655 562,50 грн.), на підтвердження чого позивач надав виписку по рахунку НОМЕР_2 зa 15.11.2019.
28 грудня 2019 року на рахунок позивача від Компанії «Atlantic Commodities FZE» (Об'єднані Арабські Емірати) за договором №2/19 надійшли кошти у сумі 950000,00 Євро (еквівалент: 25 100 900,00 грн.), на підтвердження чого позивач надав виписку по рахунку НОМЕР_2 зa 28.12.2019.
17 січня 2020 року на рахунок позивача від Компанії «Atlantic Commodities FZE» (Об'єднані Арабські Емірати) за договором№2/19 надійшли кошти у сумі 200 000.00 Євро (еквівалент: 5 380 060,00 грн.), на підтвердження чого позивач надав виписку по рахунку НОМЕР_2 зa 17.01.2020.
Всього за договором №2/19 на рахунок позивача від Компанії «Atlantic Commodities FZE» (Об'єднані Арабські Емірати) надійшли кошти у сумі 3 650 000,00 євро.
Зі змісту акту перевірки вбачається, що станом на 30.06.2021 у ТОВ «Атлант Карго РМБ» за договором позики від 10.10.2019 №2/19 сума непогашеного кредиту складає 3 650 000,00 Євро (еквівалент - 96 553 713,65 грн), що відповідає даним обліку по рахунку 506, а сума не виплачених відсотків становить 144 839,04 Євро (еквівалент - 4 630 636,48 грн), що відповідає даним бухгалтерського обліку по рахунку 6842.
Всі вищезазначені кредити та позики від нерезидентів обліковуються на бухгалтерському рахунку 506 - «інші довгострокові позики в іноземній валюті», що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по бухгалтерському рахунку 506 за 2019, 2020 та перше півріччя 2021.
У періоді з 24.09.2018 по 30.06.2021 позивачем не здійснювалося повернення нерезидентам позик/кредитів. Відсотки за вказаними кредитами/позиками позивач також не сплачував у зазначений період.
Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі), розроблений на основі міжнародних стандартів фінансової звітності і законодавства Європейського Союзу у сфері бухгалтерського обліку та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини третьої статті 12-1 Закону №996-XIV підприємства (крім підприємств, що становлять суспільний інтерес, публічних акціонерних товариств, суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, а також підприємств, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України), самостійно визначають доцільність застосування міжнародних стандартів для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності.
Відповідно до пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання» (далі - П(С)БО 11 «Зобов'язання»), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, зобов'язання поділяються на: довгострокові; поточні; непередбачені зобов'язання; доходи майбутніх періодів.
Відповідно до пункту 4 П(С)БО 11 «Зобов'язання», поточні зобов'язання - зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.
Довгострокові зобов'язання - всі зобов'язання, які не є поточними.
Відповідно до приписів пунктів 7-9 П(С)БО 11 «Зобов'язання», до довгострокових зобов'язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов'язання; відстрочені податкові зобов'язання; довгострокові забезпечення.
Довгострокове зобов'язання за кредитною угодою (якщо угода передбачає погашення зобов'язання на вимогу кредитора (позикодавця) у разі порушення певних умов, пов'язаних з фінансовим станом позичальника), умови якої порушені, вважається довгостроковим, якщо: позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов'язання внаслідок порушення; не очікується виникнення подальших порушень кредитної угоди протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
Довгострокові зобов'язання відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов'язання.
Приписами пункту 4 П(С)БО 11 «Зобов'язання» визначено, що теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.
Проаналізувавши наведені вище положення, суд зазначає, що зобов'язання, які виникли у позивача на підставі договорів позики №1/18 від 20.12.2018, №1/19 від 04.11.2019 та №2/19 від 10.10.2019, за своєю суттю є довгостроковими зобов'язаннями.
Слід зазначити, що статтею 4 Закону №996-XIV визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтується, зокрема, на принципі превалювання сутності над формою, операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Відповідно до пункту 5 П(С)БО 11 «Зобов'язання», зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти» (далі - П(С)БО 13 «Фінансові інструменти»), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 №559, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2001 за №1050/6241, визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інструменти та її розкриття у фінансовій звітності.
Пунктом 4 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», визначено, що фінансовий актив - це: а) грошові кошти та їх еквіваленти; б) контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства; в) контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах; г) інструмент власного капіталу іншого підприємства.
Фінансове зобов'язання - контрактне зобов'язання: а) передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству; б) обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.
Пунктом 10 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» передбачено, що фінансовий актив або фінансове зобов'язання відображається у балансі, якщо підприємство є стороною-укладачем угоди щодо фінансового інструмента.
Тобто, видана позика - це фінансовий актив, оскільки є контрактним правом для отримання коштів у майбутньому, а отримана позика - це фінансове зобов'язання, оскільки його погашення призведе до майбутньої виплати коштів.
Пунктом 29 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» визначено, що фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов'язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов'язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).
Відповідно до пункту 30 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», на кожну наступну після визнання дати балансу фінансові активи оцінюються за їх справедливою вартістю, крім:
- дебіторської заборгованості, що не призначена для перепродажу;
- фінансових інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення;
- фінансових активів, справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити;
- фінансових інвестицій та інших фінансових активів, щодо яких не застосовується оцінка за справедливою вартістю.
Водночас, П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» не передбачає порядок визначення справедливої вартості та не розглядає методологію обліку щодо короткострокових та довгострокових фінансових зобов'язань.
Доходи визнаються згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 14.19.1999 за № 860/4153. Відповідно до зазначеного стандарту дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Витрати визнаються відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 за № 27/4248. Згідно із зазначеним стандартом витратами звітного періоду визнається або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводять до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Відповідач, посилаючись на П(С)БО 11 «Зобов'язання» та П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», наполягав на тому, що боргові зобов'язання за договорами позики №1/18 від 20.12.2018, №1/19 від 04.11.2019 та №2/19 від 10.10.2019 підлягають дисконтуванню з метою приведення номінальної суми заборгованості до справедливої вартості. Як наслідок, відповідач вважає, що позивачем занижено податок на прибуток внаслідок недисконтування заборгованості за справедливою вартістю.
Як зазначено судом вище, зобов'язання, які виникли у позивача на підставі договорів позики №1/18 від 20.12.2018, №1/19 від 04.11.2019 та №2/19 від 10.10.20, за своєю суттю є довгостроковими зобов'язаннями. Такі зобов'язання в бухгалтерському обліку платника відображаються за теперішньою вартістю, а не за сумою погашення. При цьому, для погашення зобов'язання за позикою позивач повинен сплатити позикодавцю відповідно до умов договорів суму основного боргу і нараховані відсотки.
Водночас, контролюючим органом при визначенні теперішньої вартості заборгованості по позикам застосовано формулу для одноразового платежу в кінці строку, без урахування необхідності погашення також відсотків за позиками, що є необґрунтованим, оскільки для розрахунку теперішньої вартості позики необхідно врахувати, що майбутні грошові потоки будуть включати не тільки безпосередньо погашення суми заборгованості за тілом кредиту, а й погашення відсотків за кредитом.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.07.2020 у справі №640/19241/18 та від 05.11.2021 у справі 640/2937/20.
При цьому, здійснювати перерахування цієї суми суд не вправі, оскільки це є дискреційними повноваженнями податкового органу.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20 липня 2020 року у справі №640/19241/18.
Також суд зазначає, про безпідставність доводів контролюючого органу щодо застосування до спірних правовідносин порядку амортизації собівартості фінансових інвестицій, визначених у П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», оскільки пунктом 4 П(С)БО 13 встановлено, що фінансові інвестиції - активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. Тобто, фінансова інвестиція є фінансовим активом, а отримана позивачем позика - фінансовим зобов'язанням (про що також обґрунтовано зазначено судом апеляційної інстанції). У зв'язку з чим відсутні підстави для застосування методики визначення амортизованої собівартості фінансової інвестиції до спірних правовідносин.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 05.11.2021 у справі 640/2937/20
Крім того, національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку не визначено методологію щодо визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов'язань, тоді як така методологія визначена Міжнародними стандартами фінансової звітності. Однак, слід враховувати, що частиною третьою статті 12-1 Закону № 996-XIV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підприємства, крім тих, що зазначені в частині другій цієї статті, самостійно визначають доцільність застосування міжнародних стандартів для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності. Тобто, позивач, як особа, бухгалтерський облік якої базується на національних стандартах (положеннях) бухгалтерського обліку, а не на міжнародних стандартах фінансової звітності (що не спростовано відповідачем жодними належними, достатніми та допустимими доказами), з урахуванням того, що національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку не визначено методологію щодо визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов'язань, не зобов'язаний визначати таку методологію оцінки фінансових зобов'язань самостійно. В свою чергу, контролюючий орган не має права визначати цю методику та давати вказівки такому платнику податків (який керується виключно національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку) щодо методики.
Таким чином, враховуючи все наведене вище у сукупності суд дійшов висновку про не доведення контролюючим органом документально правомірності висновків акта перевірки та наявності в ГУ ДПС у м. Києві правових підстав для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими статтею 90 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат за результатом розгляду справи суд виходить із наступного.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення від 07.11.2022 №762, позивачем під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 24 810,00 грн. Відтак, враховуючи розмір заявлених позовних вимог та обсяг їх задоволення судом за наслідком розгляду справи по суті, суд вказує про присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві судових витрат по оплаті судового збору в сумі 24 810,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №00950230702 від 23.12.2021.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантик Карго РМБ» (ідентифікаційний код 42495338, адреса: 04116, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 20, кв. 34) судовий збір у розмірі 24 810,00 грн (двадцять чотири тисячі вісімсот десять гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код ВП 44116011, адреса: 04116, м. Київ вул. Шолуденка, 33/19).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.