21 березня 2025 року ЛуцькСправа № 140/13792/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - ГУ ПФУ в Черкаській області) про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії за віком та скасування рішення від 29 жовтня 2024 року №033050009904 про відмову у призначенні пенсії; зобов'язання провести призначення та виплату пенсії за віком з дня звернення (22 жовтня 2024 року), зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01 вересня 1981 року по 13 листопада 1982 року та період роботи з 01 липня 2024 року по 30 вересня 2024 року.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що 22 жовтня 2024 року звернувся до територіального відділення Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком. За результатом розгляду заяви, рішенням ГУ ПФУ в Черкаській області від 29 жовтня 2024 року №033050009904 будо відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу не зараховано період навчання у Луцькому культурно-освітньому училищі з 01 вересня 1981 року по 13 листопада 1982 року, оскільки термін навчання перевищує термін навчання в училищі для студентів денної форми навчання, а довідка про період навчання не містить інформації щодо надання академічної відпустки на період військової служби.
Позивач не погоджується з таким рішенням та зазначив, що у період навчання у Луцькому культурно-освітньому училищі (з 01 вересня 1981 року по 30 червня 1986 року) проходив строкову військову службу з 14 листопада 1982 року по 04 листопада 1984 року, що підтверджено належними документами, передбаченими Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (Порядок №637), тому спірний період має бути зарахований до страхового стажу. Також ОСОБА_1 зауважив, що за період його роботи з 01 липня 2024 року по 30 вересня 2024 року роботодавцем подано звіт, сплачено страхові внески, а тому відсутні підстави для не зарахування такого до страхового стажу. На переконання позивача страховий стаж спірних періодів у сукупності зі страховим стажем зарахованим відповідачем складає 31 рік 21 день, що дає право на призначення пенсії за віком з дати звернення -22 жовтня 2024 року.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
У відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.26-28). В обґрунтування цієї позиції вказав, що 22 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (ГУ ПФУ у Волинській області) із заявою про призначення пенсії за віком. Засобами програмного забезпечення ГУ ПФУ в Черкаській області було визначене уповноваженим органом на розгляд вказаної заяви. Так, відповідно до пункту 8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи позивача згідно з записами трудової книжки: - період навчання з 01 вересня 1981 року, відповідно до довідки від 12 лютого 2024 року №58/1-12 (відсутня дата та наказ про надання академічної відпустки в зв'язку зі службою в лавах радянської армії). Страховий стаж позивача становить 29 років 7 місяців 8 днів, тому ГУ ПФУ в Черкаській області 29 жовтня 2024 року було винесено рішення №033050009904 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (31 рік). Відповідач вважає, що його рішення є законним та підстави для його скасування відсутні.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи сторін у заявах по суті, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 22 жовтня 2024 року звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області з заявою про призначення пенсії за віком (а.с.7).
За принципом екстериторіальності така заява розглядалася ГУ ПФУ в Черкаській області, рішенням якого від 29 жовтня 2024 року №033050009904 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (а.с. 5).
У рішенні вказано, що пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), становить 60 років. Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону №1058-IV - 31 рік. Страховий стаж позивача складає 29 років 7 місяців 8 днів.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди з 01 вересня 1981 року, період навчання відповідно до довідки від 12 лютого 2024 року №58/1-12 (відсутня дата та наказ про надання академічної відпустки в зв'язку зі службою в лавах Радянської армії).
Позивач не погоджується з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, вважає його протиправним, а тому звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України громадянам гарантоване право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон №1058-IV.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Отже, норми Закону №1058-IV умовами для призначення пенсії за віком визначають не лише вік (60 років), а й наявність відповідного страхового стажу на час досягнення віку.
Як встановлено абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
За приписами частини першої статті 56 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Частина третя статті 56 Закону №1788-XII передбачає, що до стажу роботи зараховується також: д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Таким чином, до страхового стажу прирівнюється весь трудовий стаж, набутий до 01 квітня 2004 року, зокрема, й періоди навчання за денною (очною) формою у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; з 01 січня 2004 року до страхового стажу зараховуються періоди роботи на підставі відомостей персоніфікованого обліку.
Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (абзац другий пункту 1, пункт 2 Порядку №637).
Пунктом 8 Порядку №637 обумовлено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846; далі - Порядок №22-1).
Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 (в редакції, чинній на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії) до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1) (далі Положення), а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі індивідуальні відомості про застраховану особу).
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Як визначено пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, з-поміж іншого, реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
За обставин цієї справи відповідач не зарахував до страхового стажу позивача період навчання у Луцькому культурно-освітньому училищі з 01 вересня 1981 року відповідно до довідки від 12 лютого 2024 року №58/1-12, оскільки відсутня дата та наказ про надання академічної відпустки у зв'язку зі службою в лавах Радянської армії.
Не спірною та обставина, що на підтвердження періоду навчання у Луцькому культурно-освітньому училищі позивачем разом із заявою про призначення пенсії подано диплом НОМЕР_1 від 30 червня 1986 року, яким підтверджується те, що ОСОБА_1 у 1981 році вступив у Луцьке культурно-освітнє училище і в 1986 році закінчив повний курс названого училища по спеціальності культурно-освітня робота (а.с.8).
Також ОСОБА_1 надавалась довідка Волинського фахового коледжу культури і мистецтв імені І.Ф. Стравінського Волинської обласної ради від 12 лютого 2024 року №58/1-12, з якої слідує, що позивач дійсно навчався на денній формі навчання у Луцькому культурно-освітньому училищі за спеціальністю “Культурно-освітня робота» з 01 вересня 1981 року (наказ від 25 серпня 1981 року №125) по 30 червня 1986 року (наказ від 30 червня 1986 року №146). Тут же зазначено, що ОСОБА_1 здобув кваліфікацію “Клубний працівник, керівник самодіяльного духового оркестру» і отримав диплом НОМЕР_1 , про що свідчить запис у книзі видачі дипломів № НОМЕР_2 . При перегляді наказів директора Луцького культурно-освітнього училища за 1981-1986 роки виявлено наказ про поновлення на навчання на ІІ курс ОСОБА_1 з 14 листопада 1984 року (наказ від 14 листопада 1984 року №31). Наказу про надання академічної відпустки в зв'язку зі службою в лавах Радянської армії ОСОБА_1 в архівах Волинського фахового коледжу культури і мистецтв імені І.Ф. Стравінського Волинської обласної ради не виявлено. Також довідка містить відомості щодо реорганізації Луцького культурно-освітнього училища і подальших перейменувань закладу. (а.с.9).
З матеріалів справи встановлено, що з 14 листопада 1982 року по 04 листопада 1984 року позивач проходив військову службу (а.с.10), і такий період перебування позивача на військовій службі відповідачем зараховано до страхового стажу (а.с. 6).
Також як вбачається з форми РС-право до страхового стажу позивача зараховано період навчання з 14 листопада 1984 року по 30 червня 1986 року (а.с.6), тобто після проходження строкової військової служби.
Суд зазначає, що відсутність в архівах Волинського фахового коледжу культури і мистецтв імені І.Ф. Стравінського Волинської обласної ради наказу про надання академічної відпустки в зв'язку зі службою в лавах Радянської армії не спростовує факту навчання позивача у період з 01 вересня 1981 року по 13 листопада 1982 року у Луцькому культурно-освітньому училищі. При цьому, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівниками навчального закладу, відповідальними за зберігання наказів.
Відтак слід констатувати, що беззаперечним є факт навчання ОСОБА_1 у період з 01 вересня 1981 року по 30 червня 1986 року, у Луцькому культурно-освітньому училищі з урахуванням періоду військової служби з 14 листопада 1982 року по 04 листопада 1984 року, а тому спірний період з 01 вересня 1981 року по 13 листопада 1982 року (01 рік 2 місяці 13 днів) підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Щодо зарахування до страхового стажу періоду з 01 липня 2024 року по 30 вересня 2024 року суд зазначає наступне.
Як вбачається з розрахунку форми РС-право за заявою від 22 жовтня 2024 року (а.с. 6), до страхового стажу позивача зараховано періоди його трудової діяльності по 30 червня 2024 року включно.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у частинах першій, третій, шостій, десятій, дванадцятій статті 20 Закону №1058-IV, згідно з якими страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Відповідно до частини першої, абзацу третього частини п'ятої статті 21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-IV (далі - Закон №2464-IV) “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці, які відповідно до положень частини другої статті 6 вказаного Закону зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4 (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин), розрахунок - податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.
Розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) з розбивкою по місяцях звітного кварталу протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий Розрахунок за календарний рік не подається (пункт 1 розділу ІІ вказаного Порядку).
Таким чином відсутність інформації про нарахування позивачу заробітної плати за період з 01 липня 2024 року по 30 вересня 2024 року та про сплату єдиного внеску за вказаний період станом на 22 жовтня 2024 року обумовлено тим, що у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) (далі - Реєстр) відображаються відомості щоквартально.
Суд враховує, що у Реєстрі станом на 12 листопада 2024 року наявні відомості про нарахування страхувальником (код 2241917786) заробітної плати позивачу за період з 01 липня 2024 року по 30 вересня 2024 та про сплату єдиного внеску за вказаний період (а.с. 11-14).
Враховуючи наведене та те, що на час розгляду даної справи в Реєстрі наявні відомості про нарахування позивачу заробітної плати за період з 01 липня 2024 року по 30 вересня 2024 року та про сплату єдиного внеску за вказаний період, тому цей період роботи з 01 липня 2024 року по 30 вересня 2024 року (що становить 3 місяці) повинен бути зарахований до страхового стажу позивача.
Відтак, оскільки на момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком (22 жовтня 2024 року) позивач досягнув необхідного віку (60 років), у нього наявний страховий стаж не менше 31 рік (з них 29 років 7 місяців 8 днів - безспірний страховий стаж, а також 1 рік 5 місяців 13 днів за період з 01 вересня 1981 року по 13 листопада 1982 року та з 01 липня 2024 року по 30 вересня 2024 року, який згідно наведених вище висновків підлягає зарахуванню), тому суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Черкаській області від 29 жовтня 2024 року №033050009904 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії є протиправним й підлягає скасуванню.
Вирішуючи даний спір, суд враховує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі №227/3208/16-а.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Виходячи з встановлених фактичних обставин справи, враховуючи норми чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини, суд з урахуванням наданих частинами другою, третьою статті 245 КАС України повноважень та з метою повного захисту порушеного права позивача вважає, що позов належить задовольнити у спосіб визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Черкаській області 29 жовтня 2024 року №033050009904 та з огляду на наявність у ОСОБА_1 умов для реалізації права на призначення пенсії за віком - зобов'язання ГУ ПФУ в Черкаській області призначити позивачу пенсію за віком з 22 жовтня 2024 року (з дня звернення із заявою), зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01 вересня 1981 року по 13 листопада 1982 року та період роботи з 01 липня 2024 року по 30 вересня 2024 року.
Частиною першою 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Звертаючись до суду з позовом, позивач сплатив судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 23 листопада 2024 року №0.0.4026828078.1 (а.с.3), випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.21).
З огляду на задоволення позову на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Смілянська, будинок 23, ідентифікаційний код юридичної особи 21366538) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 29 жовтня 2024 року №033050009904.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 22 жовтня 2024 року, зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01 вересня 1981 року по 13 листопада 1982 року та період роботи з 01 липня 2024 року по 30 вересня 2024 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області судові витрати у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В. Л. Шепелюк