24 березня 2025 р. Справа № 120/8535/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці у письмовому провадженні звіт відповідача-суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 120/8535/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням суду від 15.11.2024, яке набрало законної сили, вказаний позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обмеження ОСОБА_1 розміру пенсії по інвалідності, розрахованого станом на 01.03.2024. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсію по інвалідності ОСОБА_1 в повному розмірі, який розрахований станом на 01.03.2024, в тому числі на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20.03.2024 у справі № 120/15710/23, без обмеження пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
17.01.2025 до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням вищевказаного рішення суду, подана в порядку, визначеному статтею 382 КАС України, шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подати звіт про виконання судового рішення.
Заява обґрунтовується тим, що рішення суду у справі № 120/8535/24 відповідачем не виконане.
Ухвалою суду від 21.01.2025 вказану заяву прийнято до розгляду та вирішено здійснити її розгляд в порядку письмового провадження.
Ухвалою від 30.01.2025 заяву позивача задоволено, а Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зобов'язано протягом 30 днів подати до суду звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.11.2024 у справі № 120/8535/24.
03.03.2025 до суду надійшов звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 28.02.2025 № 0200-0802-7/24693 про виконання рішення суду від 15.11.2024 у справі № 120/8535/24.
Відповідач зазначає, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20.03.2024 у справі за № 120/15710/23 Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.02.2023, виходячи із суми грошового забезпечення для обчислення пенсії за довідкою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області № 47 01-5038-01/47-17 від 12.09.2023. В свою чергу, до заяви про встановлення судового контролю позивачем долучено відповідь Головного управління від 11.05.2024 № 6966-5927/Б-02/8-0200/24 з розрахунками пенсійного забезпечення, де зазначено що основний розмір його пенсії було проіндексовано на коефіцієнт індексації, встановлений у 2022 та 2023 роках. Однак листами від 04.06.2024 0200-0308-8/53586 та від 20.06.2024 8864-8013/Б-02/8-0200/24 Головне управління повідомило позивача про те що основний розмір його пенсії було проіндексовано на коефіцієнт індексації, встановлений у 2022 та 2023 роках помилково, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 визначено, що підвищення на коефіцієнт 1,14 застосовується, зокрема, у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31.12.2021 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262) та перерахунку пенсії відповідно до Закону № 2262, крім перерахунків пенсії, що проводилися у період з 01.01.2021 до 28.02.2022 за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262. Постановами Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 і від 23.02.2024 № 185 передбачено, що підвищення на коефіцієнти 1,197 і 1,0796 відповідно застосовується, зокрема, у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31.12.2022 і 31.12.2023 згідно із Законом № 2262, та перерахунку пенсії відповідно до цього, крім перерахунків у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення певних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262.
В подальшому перерахунок пенсії позивача з урахуванням грошового забезпечення станом на 01.02.2023 було проведено за його заявою з урахуванням рішення суду № 120/15710/23 від 20.03.2024. Всупереч зазначеному вище, основний розмір пенсії було проіндексовано на коефіцієнт індексації, встановлений у 2022 та 2023 роках. Отже розмір пенсії позивача було приведено у відповідність з 01.06.2024, який склав 18738,41 грн.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 з врахуванням рішення суду у справі № 120/2925/23 від 25.04.2023 розмір пенсії позивача з 01.03.2024 складав 20614,66 грн, яку позивач отримував по 31.05.2024.
З урахуванням ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 30.01.2025 та рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.11.2024 у справі № 120/8535/24 здійснено перерахунок пенсії по інвалідності позивачу, який розрахований станом на 01.03.2024, в тому числі із врахуванням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20.03.2024 у справі № 120/15710/23. Після проведеного перерахунку розмір пенсії склав 20614,66 грн, а доплата за період з 01.06.2024 по 28.02.2025 - 16880,85 грн ( копія розрахунку на доплату додається).
Донараховані кошти в сумі 16880,85 грн за період з 01.06.2024 по 28.02.2025 включено до Реєстру судових рішень, який ведеться органами Пенсійного фонду України. Вказана заборгованість буде виплачена після виділення коштів на фінансування з Державного бюджету України, оскільки нормами статті 8 Закону № 2262 встановлено, що виплата пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Водночас власні кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України, що передбачено статтею 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а статтею 73 цього Закону передбачено вичерпний перелік використання коштів Пенсійного фонду та заборону їх спрямування на цілі, не передбачені цим законом.
Відтак, на думку відповідача, рішення суду від 15.11.2024 у справі № 120/8535/24 виконано Головним управління в повному обсязі та в межах покладених судом зобов'язань.
12.03.2025 д суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій позивач заперечує щодо прийняття звіту відповідача та наголошує на тому, що рішенням суду від 15.11.2024 у справі № 120/8535/24, яке набрало законної сили 17.12.2024, окрім іншого, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 в повному розмірі, який розрахований станом на 01.03.2024, в тому числі на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20.03.2024 у справі № 120/15710/23, без обмеження пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
Позивач зазначає, що на його звернення Головне управління надало відповідь від 11.05.2024 № 6966-5927/Б-02/8-0200/24 та розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № 0204007752 на виконання рішення суду від 20.03.2024 у справі № 120/15710/23, згідно з якими підсумок пенсії склав 22008,73 грн. Крім того, в наданому розрахунку зазначено окремо суми пенсії, які підлягало виплаті та фактично виплачено за період з лютого 2023 року по травень 2024 року та вказано про те, що з березня 2024 року підлягало виплаті саме 22008,73 грн. Однак з березня по травень 2024 року Головне управління фактично виплатило позивачу пенсію в заниженому розмірі (20614,06 грн), а з червня 2024 року по лютий 2025 року фактично виплатили пенсію по інвалідності в ще більш заниженому розмірі (18738,41 грн).
Також позивач вказує про те, що 08.06.2024 на його домашню адресу надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 04.06.2024 за вих. № 0200-0308-8/53586, в якому зокрема зазначено, що перерахунок пенсії з урахуванням грошового забезпечення станом на 01.02.2023 було проведено за заявою позивача на виконання рішення суду № 120/15710/23 від 20.03.2024. При цьому основний розмір пенсії було помилково проіндексовано на коефіцієнт індексації, встановлений у 2022 та 2023 роках. Тому наразі розмір пенсії приведено у відповідність з 01.06.2024 і сума пенсії складає 18738,41 грн.
Разом з тим позивач зауважує, що, не погоджуючись з діями відповідача стосовно зменшення його пенсії по інвалідності, він 28.06.2024 звернувся до суду з позовом про оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області і рішенням суду від 15.11.2024 у справі № 120/8535/24 його позовні вимоги були задоволені.
Позивач вважає, що розмір його пенсії по інвалідності станом на 01.03.2024 має бути 22008,73 грн, у відповідності до наданого розрахунку пенсії по інвалідності на 01.03.2024 по пенсійній справі № 0204007752, який надійшов на адресу позивача листом-відповіддю від 11.05.2024 за вих. № 6966-5927/Б-02/8-0200/24.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши звіт відповідача, суд при вирішенні питання про можливість його прийняття керується такими мотивами.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 2-4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Такі ж вимоги передбачені статтею 14 КАС України.
Крім того, згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Також у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Тому обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов'язок.
Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Одним із способів судового контролю за виконанням судового рішення є зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суд своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, а також накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, в разі невиконання суб'єктом владних повноважень рішення суду у повному обсязі та/або у спосіб, визначений таким рішенням, або неподання ним звіту про виконання судового рішення суд може встановити новий строк подання звіту та/або накласти штраф на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15.11.2024 у справі № 120/8535/24, яке в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили, зобов'язано зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсію по інвалідності ОСОБА_1 в повному розмірі, який розрахований станом на 01.03.2024, в тому числі на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20.03.2024 у справі № 120/15710/23, без обмеження пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
При цьому суд звертає увагу на те, що позивач, звертаючись до суду з відповідним позовом 28.06.2024, що відображено в описовій частині вищвказаного судового рішення, заявлені позовні вимоги обґрунтовував тим, що на виконання рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20.03.2024 у справі № 120/15710/23 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснило перерахунок пенсії позивача, внаслідок чого розмір пенсії по інвалідності, яку отримує позивач, склав 22008,73 грн. Разом з тим після проведення перерахунку пенсії відповідач неправомірно обмежив її розмір та, зокрема, протягом березня-травня 2024 року здійснив її виплату в сумі 20614,06 грн, а в червні 2024 року - в сумі 18738,41 грн.
З наведеного висновується, що, задовольняючи адміністративний позов ОСОБА_1 у справі № 120/8535/24, суд визнав неправомірними дії пенсійного органу щодо зменшення розміру пенсії позивача з 01.03.2024, перерахованої на виконання рішення суду від 20.03.2024 у справі № 120/15710/23, з 22008,73 грн до 20614,06 грн.
Це підтверджується і резолютивною частиною судового рішення, згідно з якою визначено обов'язок Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії по інвалідності з 01.03.2024 без обмеження її максимальним розміром та в розмірі, який був розрахований станом на 01.03.2024, в тому числі на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20.03.2024 у справі № 120/15710/23, тобто в розмірі 22008,73 грн.
Натомість, як зазначається відповідачем у звіті та видно з доданого до нього розрахунку на доплату за пенсійною справою ОСОБА_1 , на виконання рішення суду від 15.11.2024 у справі № 120/8535/24 Головне управління здійснило з 01.03.2024 перерахунок пенсії позивача, визначило її у розмірі 20614,06 грн та нарахувало заборгованість за період з червня 2024 року по лютий 2025 року в загальній сумі 16880,85 грн.
Отже, суд погоджується з твердженнями позивача про те, що дії відповідача не свідчать про належне виконання судового рішення в цій справі з огляду на зменшенння розміру пенсії позивача станом на 01.03.2024 до 20614,06 грн замість 22008,73 грн.
Водночас суд відхиляє твердження відповідача про те, що зазначний розмір пенсії позивача на рівні 22008,73 грн на виконання рішення суду від 20.03.2024 у справі за № 120/15710/23 був визначений неправильно внаслідок помилкової індексації основного розміру його пенсії на коефіцієнт індексації, встановлений у 2022 та 2023 роках.
Суд наголошує на тому, що відповідні обставини виникли до звернення позивача до суду у червні 2024 року та, зокрема, були приводом дл пред'явлення позивачем позову, однак не вплинули на ухвалення судом рішення від 15.11.2024 про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
При цьому, як свідчить зміст наявного у справі відзиву, вищевказані доводи пенсійного органу не охоплювалися запереченнями на позовну заяву. Також відповідач не оскаржував з цих підстав судове рішення в апеляційному порядку.
Отже, дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивача станом на 01.03.2024 до 20614,06 грн не можуть визнаватися правомірними, оскільки порушують право позивача, захищене судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 382-3 за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
За приписами ч. 2 ст. 383-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
Таким чином, ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що поданий звіт не свідчить про виконання рішення суду у справі № 120/8535/24, а тому у його прийнятті належить відмовити, одночасно встановивши відповідачу новий строк для подання звіту про виконання судового рішення у цій адміністративній справі.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 294, 295, 382 КАС України суд,
Відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 28 лютого 2025 року № 0200-0802-7/24693 про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року в адміністративній справі № 120/8535/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області новий строк для подання звіту про виконання вищезазначеного судового рішення - до 14 квітня 2025 року.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Ухвала складена та підписана суддею 24.03.2025.
Суддя Сало Павло Ігорович