іменем України
18 березня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 740/6217/23
Головуючий у першій інстанції - Шевченко І. М.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/472/25
Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої-судді: Шитченко Н.В.,
суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,
із секретарем: Зіньковець О.О.,
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 104 375,72 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що сторони перебували у шлюбі, якого мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постановою Ніжинського міського суду Чернігівської області від 05 серпня 2003 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку боржника щомісяця, але не менше 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян на дитину, починаючи з 31 липня 2003 року і до повноліття. Відповідач ухилявся від сплати аліментів на утримання сина, внаслідок чого виникла заборгованість по їх сплаті в сумі 104 375,72 грн. За проведеним позивачкою розрахунком за період з 01 квітня 2019 року по 14 вересня 2023 року розмір пені за прострочення сплати аліментів становить 1 619 213,10 грн, проте в силу приписів ч. 1 ст. 196 СК України з ОСОБА_2 підлягає стягненню сума, що дорівнює 100% заборгованості, тобто 104 375,72 грн.
Заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 грудня 2023 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у сумі 104 375,72 грн. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1073,60 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , вважаючи рішення суду першої інстанції необґрунтованим і передчасним, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на 50%.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції не враховував те, що відповідач не ухилявся від сплати аліментів, а також скрутний майновий стан ОСОБА_2 , оскільки заборгованість зі сплати аліментів виникла у зв'язку незадовільним матеріальним становищем платника, який у спірний період не працював та мав фінансові труднощі.
Скаржник також просить врахувати, що перебуває в іншому шлюбі, має на утриманні двох дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які потребують матеріальної підтримки. Зазначає, що після мобілізації до лав ЗСУ сплатив борг по аліментах, у зв'язку з чим 29 квітня 2024 року виконавче провадження було завершено. Його поточний дохід не дозволяє сплатити всю суму неустойки.
ОСОБА_2 вважає, що при обрахуванні розміру неустойки (пені) суд не враховував сплату ним боргу по аліментах 14 серпня 2023 року у сумі 10 419,41 грн, а також того, що кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.
Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 у встановлений судом строк не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У судове засідання, яке призначено до розгляду на 10 год. 00 хв 18 березня 2025 року, учасники справи або їх представники не з'явилися.
Судова повістку на ім'я ОСОБА_1 про виклик у судове засідання, призначене на 10 год. 00 хв 18 березня 2025 року, повернулася на адресу суду неврученою з довідкою відділення поштового зв'язку про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».
За правилами ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України).
Відповідно до ст. 128 ЦПК України ОСОБА_1 , вважається належним чином повідомленою про час і місце судового розгляду.
17 березня 2025 року через систему «Електронний суд» надійшла заява представника ОСОБА_2 - адвоката Мусієнка В.О. про проведення розгляду справи без участі відповідача та його представника за наявними у матеріалах справи документами.
За змістом ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Отже, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має перед позивачем заборгованість зі сплати аліментів, яка виникла з його вини, оскільки доказів на підтвердження протилежного не надано, у зв'язку з чим наявні правові підстави для стягнення з нього неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.
У справі встановлено, що сторони являються батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).
27 жовтня 2006 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії - НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області (а.с. 5).
Постановою Ніжинського міського суду Чернігівської області від 05 серпня 2003 року у справі №2-2711/03 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку боржника щомісяця, але не менше 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян на дитину, починаючи з 31 липня 2003 року і продовжуючи до повнолітня дитини (а.с. 7).
На виконання наведеного судового рішення 08 серпня 2003 року Ніжинським міським судом Чернігівської області видано виконавчий лист № 2-2711, який звернуто до примусового виконання. Постановою державного виконавця відділу ДВС Ніжинського міськуправління юстиції 08 вересня 2003 року відкрито виконавче провадження (а.с. 8, 9).
Згідно з розрахунком старшого державного виконавця Ніжинського відділу ДВС у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 12 липня 2023 року за вих. № 64336 заборгованість ОСОБА_2 за попередній період, тобто станом на квітень 2019 року становить 75 130,65 грн. Заборгованість по вересень 2020 року становить 104 375,72 грн (а.с. 14).
Звернувшись з цим позовом, ОСОБА_1 зазначала, що відповідач обов'язок щодо сплати аліментів належним чином не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість. З урахуванням обмежень, встановлених ст. 196 СК України, просила стягнути пеню в сумі 104 375,72 грн, що становить 100 % заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).
Частинами 1, 2 ст. 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) зазначено, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У СК України не передбачені випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто відповідач зобов'язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України.
При цьому стягнення пені, передбаченої абз. 1 ч. 1 ст. 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
Виходячи зі змісту наведених норм та проаналізувавши наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що районний суд, встановивши наявність заборгованості по сплаті аліментів з вини відповідача, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Матеріалами справи підтверджено, що обов'язок сплати аліментів в розмірі 1/4 частини на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виник у відповідача на підставі постанови Ніжинського міського суду Чернігівської області від 05 серпня 2003 року.
Сукупний розмір заборгованості по сплаті аліментів державним виконавцем визначено станом по 17 вересня 2020 року і становить 104 375,72 грн.
Відповідач не заперечував факту існування у нього заборгованості у зазначеному розмірі, проте просив врахувати відсутність умисного злісного ухилення від їх сплати у зв'язку із скрутним матеріальним становищем та зменшити розмір неустойки (пені) до 50%.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує, що у відповідача виник обов'язок сплачувати аліменти на утримання сина з 31 липня 2003 року. ОСОБА_2 є працездатним, на час подачі позову йому виповнилося 44 роки. Відомостей про наявність у нього інвалідності, фізичних вад або незадовільного стану здоров'я, які б перешкоджали або унеможливлювали працевлаштування, перебування на обліку у службі зайнятості ОСОБА_2 у період, коли утворилась заборгованість, надано не було і матеріали справи таких відомостей не містять.
Під час здійснення виконавчих дій у ВП № 3469095 державним виконавцем встановлено наступне (а.с. 11-13).
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, 01 жовтня 2007 року за ОСОБА_2 зареєстровано 1/4 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
За інформацією з Державної податкової служби України, з 2 кварталу 2022 року по 01 квартал 2023 року ОСОБА_2 отримував дохід у ІНФОРМАЦІЯ_5 , також у 1 кварталі 2023 року отримував дохід у в/ч НОМЕР_2 , в/ч НОМЕР_3 .
Заборгованість по аліментах в сумі 104 375,72 грн на користь ОСОБА_7 стягувались наступним чином: 14 серпня 2023 року перераховано 10 419,41 грн; 13 вересня 2023 року - 10 224,55 грн; 12 жовтня 2023 року - 10 224,55 грн; 13 листопада 2023 року - 10 224,55 грн; 12 грудня 2023 року - 10 964,83 грн; 26 грудня 2023 року - 6 402,50 грн; 28 грудня 2023 року - 7 550,34 грн; 13 лютого 2024 року - 5 875,41 грн; 26 лютого 2024 року - 1 429,84 грн; 25 березня 2024 року - 8 151,72 грн; 25 березня 2024 року - 10 504,66 грн; 15 квітня 2024 року - 10 504,66 грн; 15 квітня 2024 року - 1 898,70 грн (а.с. 115).
29 квітня 2024 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення ВП № 3469095 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним повним виконанням (а.с. 116).
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, оскільки він у добровільному порядку не вжив заходи щодо сплати аліментів у визначеному судом розмірі. ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він мав об'єктивні перешкоди для своєчасної сплати аліментів у визначеному судом розмірі.
Укладення у 2022 році іншого шлюбу із ОСОБА_8 , яка являється матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на думку апеляційного суду, не свідчить про незадовільний майновий стан відповідача і не є підставою для зменшення розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, оскільки обов'язок по сплаті аліментів у відповідача виник задовго до укладення шлюбу - у 2003 році. Як вбачається з доданих свідоцтв про народження дітей ОСОБА_8 , ОСОБА_2 їх батьком не являється, отже законодавчо обов'язку їх утримання у відповідача не виникло.
Колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані, доводи апеляційної скарги про те, що поточний дохід відповідача не дозволяє йому сплатити всю суму неустойки (пені), оскільки доказів про розмір доходів скаржником не надано, а за змістом ст. 81 ЦПК України доказування (а отже і рішення суду) не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_2 не доведено належними доказами наявність об'єктивних підстав для зменшення розміру неустойки (пені).
Ураховуючи розрахунок державного виконавця по аліментах, сума неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, відповідно до ст. 196 СК України за період з 01 квітня 2019 року по 14 вересня 2023 року (в межах позовних вимог), становить 387 153,35 грн, зокрема:
- травень 2019 року - 25 947,80 грн = 1 655,89 грн (місячний платіж) х 1567 (кількість днів заборгованості за період з червня 2019 року по 14 вересня 2023 року) х 1%;
- червень 2019 року - 25 451,03 грн = 1 655,89 грн (місячний платіж) х 1537 (кількість днів заборгованості за період з липня 2019 року по 14 вересня 2023 року) х 1%;
- липень 2019 року - 25 765,10 грн = 1 710,83 грн (місячний платіж) х 1506 (кількість днів заборгованості за період з серпня 2019 року по 14 вересня 2023 року) х 1%;
- серпень 2019 року - 25 234,74 грн = 1 710,83 грн (місячний платіж) х 1475 (кількість днів заборгованості за період з вересня 2019 року по 14 вересня 2023 року) х 1%;
- вересень 2019 року - 24 721,49 грн = 1 710,83 грн (місячний платіж) х 1445 (кількість днів заборгованості за період з жовтня 2019 року по 14 вересня 2023 року) х 1%;
- жовтень 2019 року - 24 780,21 грн = 1 752,49 грн (місячний платіж) х 1414 (кількість днів заборгованості за період з листопада 2019 року по 14 вересня 2023 року) х 1%;
- листопад 2019 року - 24 254,46 грн = 1 752,49 грн (місячний платіж) х 1384 (кількість днів заборгованості за період з грудня 2019 року по 14 вересня 2023 року) х 1%;
- грудень 2019 року - 23 711,19 грн = 1 752,49 грн (місячний платіж) х 1353 (кількість днів заборгованості за період з січня 2020 року по 14 вересня 2023 року) х 1%;
- січень 2020 року - 23 085,43 грн = 1 746,25 грн (місячний платіж) х 1322 (кількість днів заборгованості за період з лютого 2020 року по 14 вересня 2023 року) х 1%;
- лютий 2020 року - 22 579,01 грн = 1 746,25 грн (місячний платіж) х 1293 (кількість днів заборгованості за період з березня 2020 року по 14 вересня 2023 року) х 1%;
- березень 2020 року - 22 037,68 грн = 1 746,25 грн (місячний платіж) х 1262 (кількість днів заборгованості за період з квітня 2020 року по 14 вересня 2023 року) х 1%;
- квітень 2020 року - 22 428,68 грн = 1 820,51 грн (місячний платіж) х 1232 (кількість днів заборгованості за період з травня 2020 року по 14 вересня 2023 року) х 1%;
- травень 2020 року - 21 864,33 грн = 1 820,51 грн (місячний платіж) х 1201 (кількість днів заборгованості за період з червня 2020 року по 14 вересня 2023 року) х 1%;
- червень 2020 року - 21 318,17 грн = 1 820,51 грн (місячний платіж) х 1171 (кількість днів заборгованості за період з липня 2020 року по 14 вересня 2023 року) х 1%;
- липень 2020 року - 21 510,89 грн = 1 886,92 грн (місячний платіж) х 1140 (кількість днів заборгованості за період з серпня 2020 року по 14 вересня 2023 року) х 1%;
- серпень 2020 року - 20 925,94 грн = 1 886,92 грн (місячний платіж) х 1109 (кількість днів заборгованості за період з вересня 2020 року по 14 вересня 2023 року) х 1%;
- вересень 2020 року - 11 537,21 грн = 1 069,25 грн (місячний платіж) х 1079 (кількість днів заборгованості за період з жовтня 2020 року по 14 вересня 2023 року) х 1%.
Зважаючи на те, що сума неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини становить 387 153,35 грн та перевищує суму заборгованості, розмір якої складає 104 375,72 грн, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідачки на користь позивача неустойку (пеню) у сумі 104 375,72 грн, яка становить 100% заборгованості по аліментах та відповідає положенням статті 196 СК України.
Апеляційний суд відхиляє твердження відповідача про те, що при обчисленні розміру неустойки (пені) не враховано сплату боргу по аліментах 14 серпня 2023 року у сумі 10 419,41 грн, оскільки зазначена сплата не погасила існуючий борг по аліментах. Те, що після звернення з цим позовом відповідач почав погашати існуючу заборгованості по аліментах, не спростовує її існування у спірний період і підтверджується розрахунком державного виконавця.
Ураховуючи наведені обставини в сукупності, апеляційний суд доходить висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 грудня 2023 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 24 березня 2025 року.
Головуюча: Н.В. Шитченко
Судді: Н.В. Висоцька
О.Є. Мамонова