Номер провадження: 22-ц/813/1785/25
Справа № 501/3278/23
Головуючий у першій інстанції Смирнов В. В.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
20.02.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В.,
за участю секретаря судового засідання Губар Д.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державне підприємство «Морського торгового порту «Чорноморськ»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційною скаргою Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ»,
на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 29 травня 2024 року,
за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морського торгового порту «Чорноморськ» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, в обґрунтування якої зазначила, що працювала в ДП «МТП «Чорноморськ» на посаді комірника бази технічного обслуговування та ремонту флоту. Наказом № 223-О-6 від 20.07.2023 року її звільнено з посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі скороченням штату. В кінці лютого 2023 року позивачу було запропоновано звільнитися з роботи відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з переведенням на інше підприємство, а 21.07.2023 року позивача ознайомили з наказом від 20.07.2023 № 223-0-6 року про звільнення відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням чисельності працівників. ОСОБА_1 вважає, що її звільнення відбулося з порушення ст. 40, 49-2 КЗпП, крім того, позивач персонального попередження про скорочення посади, яку вона займала, не отримувала. Також відповідач не врахував, що їй до настання пенсійного віку залишилося 7 місяців, тобто у неї є переважне право, у відповідності до вимог ч. 10 ст. 42 КЗпП, на залишення на роботі. Зазначає, що згідно довідки про заробітну плату від 27.07.2023 року № 24 за останні два місяці роботи, що передували виводу позивача у простій вона отримала заробітну плату: за жовтень 2022 року - 5104,76 грн, за грудень 2022 року - 3000 грн, таким чином середня заробітна плата за два відпрацьовані місяці становить 188,48 грн (5104,76+3000 = 8104,76 грн:43 роб. днів в жовтні, грудні = 188,48 грн за робочий день).
Позивач просила суд поновити ОСОБА_1 на роботі в ДП «Морський торгівельний порт «Чорноморськ» з дати звільнення на посаді комірника бази технічного обслуговування та ремонту флоту, стягнути з ДП «Морський торгівельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Іллічівський міський суд Одеської області рішенням від 29 травня 2024 року задовольнив позов ОСОБА_1 до ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, скасував наказ директора ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» за № 223/О-6 від 20.07.2023 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 40 КЗпП України, поновив ОСОБА_1 на ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на посаді комірника бази технічного обслуговування та ремонту флоту, стягнув з ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.07.2023 року (день звільнення) по день поновлення на роботі, стягнув з ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 гривень.
Суд першої інстанції обґрунтував рішення тим, що позивач працювала комірником бази технічного обслуговування та ремонту флоту в ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ», а згідно наказу директора підприємства № 192 від 22.11.2022 року ліквідовано структурний підрозділ «Базу технічного обслуговування та ремонту флоту», а не саме підприємство. Позивачу були запропоновані посади, які були станом на 01.12.2022 (дата ознайомлення позивача з попередженням), з часу повідомлення по день винесення оскаржуваного наказу минуло сім місяців, однак відповідачем не надано доказів того, що на день звільнення позивачу пропонувались посади, враховуючи викладене суд дійшов висновку, що наказ директора порту про звільнення позивачки за ч. 1 ст. 40 КЗпП України незаконний та підлягає скасуванню.
Суд першої інстанції зазначив, що зміни в організації виробництва і праці, які були використані відповідачем як підстава для звільнення позивачки, насправді не були здійснені відповідачем, так позивач була звільнена лише 20.07.2023 року, тобто через сім місяців після того, як її було попереджено про звільнення через два місяці, звільнення відбулося через сім місяці після запланованої ліквідації структурного підрозділу порту бази технічного обслуговування та ремонту флоту. Наказами директора ДП «МТП «Чорноморськ» вносилися зміни до наказу від 22.11.2022 року № 192 «Про зміну в організації виробництва та праці», в тому числі внесені зміни в строки ліквідації структурного підрозділу порту бази технічного обслуговування та ремонту флоту з 21.07.2023 року, однак суду не надано доказів ознайомлення позивача з такими наказами, суд звернув увагу, що позивачка 01.12.2022 року була попереджена про те, що буде звільнена через два місяці з дня отримання попередження, однак продовжувала працювати протягом семи місяців після спливу цього строку. Після спливу двомісячного строку, у випадку збереження наміру звільнити позивачку, роботодавець був зобов'язаний розпочати всю процедуру заново, однак відповідач не дотримався передбачених законом процедур - звільнив позивачку 20 липня 2020 року, не здійснивши протягом двох місяців, що передували звільненню, попередження працівника про наступне звільнення. Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що наказ в.о. директора ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про звільнення позивачки за ч.1 ст. 40 КЗпП України незаконний та підлягає скасуванню, а відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Також, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік, тому відповідач ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» зобов'язаний нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.07.2023 року (день звільнення) по 29.05.2024 року.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» просить ???рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 29.05.2024 року по справі № 501/3278/23 скасувати, постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» відмовити у повному обсязі, ??судові витрати покласти на ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що відповідно до наказу директора ДП «МТП «Чорноморськ» № 192 від 22.11.2022 року «Про зміни в організації виробництва і праці» з подальшими змінами до нього згідно наказів № 56 від 09.02.2023 року, № 197 від 25.11.2022 року, № 135 від 07.04.2023 року та № 173 від 10.05.2023 року, у зв?язку з передачею з балансу підприємства будівель, споруд та рухомого майна бази технічного обслуговування та ремонту флоту на окремий баланс філії «Днопоглиблювальний флот» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», структурний підрозділ «База технічного обслуговування та ремонту флоту» ліквідовано з 21.07.2023 року. Звільнення працівників БТОРФ за п. 5 ст. 36 КЗпП України - переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду, відбувалось на підставі листа - клопотання філії «Днопоглиблювальний флот» ДП «АМПУ» № 326/31-01-04 від 18.07.2023 року та відповідних заяв працівників, в переліку працівників на звільнення з підприємства за переведенням до філії «Днопоглиблювальний флот» ДП «АМПУ» ОСОБА_1 відсутня. Звільнення ОСОБА_1 згідно наказу від 20.07.2023 № 223/0-6 відбулось на підставі п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України - у зв?язку зі скороченням чисельності працівників, з додержанням встановленого порядку вивільнення, 01.12.2022 року під особистий підпис ОСОБА_1 було ознайомлено з попередженням про майбутнє звільнення № 1060/11.2-11 від 25.11.2022 та запропоновано перелік вакантних посад на підприємстві. Згоду на переведення на вакантні посади ОСОБА_1 не надавала й впродовж всього часу до дати звільнення 20.07.2023 року до відділу кадрів ДП «МТП «Чорноморськ» не зверталась.
Зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач не запропонував позивачу усі наявні вакансії на підприємстві, які може виконувати працівник, судом першої інстанції не встановлено та матеріалами справи не підтверджується, що при звільненні позивача відбулось скорочення однорідних професій чи посад, тому відсутні правові підстави для застосування переважного права на залишення на роботі.
(2) Позиція інших учасників справи
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.09.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, ОСОБА_1 роз'яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.02.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, долучено до матеріалів справи копію довідки про чисельність працівників порту станом на 03.08.2023; копію подання на звільнення працівників з ДП «МТП «Чорноморськ» від 21.07.2023 №179/11.2-11, 180/11.2-11, 178/11.2-11; копію відповіді ПРМТМПЧ від 07.08.2023 р. №65; копію виписок з протоколу №5 профспілкового комітету ПРМТМПЧ від 04.08.2023 -3 шт.; копію витягів з наказів від 09.05.2023 №139-О та від 02.06.2022 118/А-О; копію змін штатних розписів структурних підрозділів підприємства в 2023 році № 85/11.1-5; копію Довідки про чисельність працівників порту станом на 30.08.2023 року; копію наказу від 30.09.2022 р. № 148, копію витягу з наказу від 30.09.2022 № 148 «Про призупинення дії трудового договору з окремими працівниками ДП «МТП «Чорноморськ»,з наступних підстав.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначені частиною 1 статтею 367 ЦПК України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об'єктивності з'ясування фактичних обставин справи та оцінки доказів, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.
Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично-значущих обставин та надання доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення.
Аналіз статті 367 ЦПК України свідчить, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначалося про видання директором ДП «МТП «Чорноморськ» наказу від 22.11.2022 року № 192 «Про зміну в організації виробництва та праці», до якого вносилися зміни, на підтвердження надавались копії наказів та ліквідацію структурного підрозділу «База технічного обслуговування та ремонту флоту», та зазначалися обставини призупинення трудового договору з позивачем.
Тому, враховуючи викладені вище обставини, які зазначалися в суді першої інстанції, перевіряючи доводи апеляційної скарги, з метою повного та всебічного встановлення обставин по справі, апеляційний суд вважав за доцільне долучити до матеріалів справи і дослідити надані відповідачем докази, яке не є новими доказами, а надано на підтвердження обставини про які зазначалося в суді першої інстанції.
Представник ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» - Марченко Д.В. в судовому засіданні в режимі відеоконференції доводи апеляційної скарги підтримав.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно наказу директора підприємства № 192 від 22.11.2022 року ліквідовано структурний підрозділ «Базу технічного обслуговування та ремонту флоту», а не саме підприємство. Позивачу були запропоновані посади, які були станом на 01.12.2022 (дата ознайомлення позивача з попередженням), з часу повідомлення по день винесення оскаржуваного наказу минуло сім місяців, однак відповідачем не надано доказів того, що на день звільнення позивачу пропонувались посади, враховуючи викладене суд дійшов висновку, що наказ директора порту про звільнення позивачки за ч. 1 ст. 40 КЗпП України незаконний та підлягає скасуванню.
Суд першої інстанції зазначив, що зміни в організації виробництва і праці, які були використані відповідачем як підстава для звільнення позивачки, насправді не були здійснені відповідачем, так позивач була звільнена лише 20.07.2023 року, тобто через сім місяців після того, як її було попереджено про звільнення через два місяці, звільнення відбулося через сім місяці після запланованої ліквідації структурного підрозділу порту бази технічного обслуговування та ремонту флоту.
Суд першої інстанції вважав, що після спливу двомісячного строку, у випадку збереження наміру звільнити позивачку, роботодавець був зобов'язаний розпочати всю процедуру заново, проте відповідач не дотримався передбачених законом процедур - звільнив позивачку 20 липня 2020 року, не здійснивши протягом двох місяців, що передували звільненню, попередження працівника про наступне звільнення. Вважав, що наказ в.о. директора ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про звільнення позивачки за ч.1 ст. 40 КЗпП України незаконний та підлягає скасуванню, а відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, разом з тим відповідач ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» зобов'язаний нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.07.2023 року (день звільнення) по 29.05.2024 року.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем, зокрема у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 та 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року зазначено що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
Судом першої інстанції встановлено, що 01.09.2018 року ОСОБА_1 призначена на посаду комірника Бази технічного обслуговування та ремонту флоту в Державне підприємство «Морський торгівельний порт «Чорноморськ», що підтверджується записом в трудовій книжці, виданої на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до наказу ДП «МТП «Чорноморськ» «Про призупинення дії трудового договору з окремими працівниками ДП «МТП «Чорноморськ»» № 148 від 30 вересня 2022 року призупинено дію трудових договорів з 03 жовтня 2022 року з працівниками, які підлягають скороченню чисельності та зазначені у наказі директора від 24.06.2000 року № 84 «Про зміни в організації виробництва і праці та скорочення чисельності працівників», на термін до припинення або скасування воєнного стану згідно додатку.
Згідно додатку до наказу ДП «МТП «Чорноморськ» № 148 від 30 жовтня 2022 року призупинено дію трудового договору з ОСОБА_1 комірником.
Наказом директора ДП«МТП «Чорноморськ» № 192 від 22.11.2022 року «Про зміни в організації виробництва і праці» з подальшими змінами до нього згідно наказів № 56 від 09.02.2023 року, № 197 від 25.11.2022 року, № 135 від 07.04.2023 року, № 173 від 10.05.2023 року та № 234 від 14.07.2023 року у зв'язку з передачею з балансу Підприємства будівель, споруд та рухомого майна Бази технічного обслуговування та ремонту флоту на окремий баланс філії «Днопоглиблювальний флот» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» структурний підрозділ «База технічного обслуговування та ремонту флоту» ліквідовано з 21.07.2023 року.
Зі схеми управління персоналом та змін штатних розписів структурних підрозділів підприємства в 2023 році, а саме структурного підрозділу «База технічного обслуговування та ремонту флоту» станом на 03.08.2023 року вбачається наявність 5 штатних одиниць - посада старшого майстра - 1 одниця; посада електрогазозварника 6 р.- 1 одиниця; посада електромонтажника 5 р. - 3 одиниці.
Зі схеми управління персоналом ДП ТП «Чорноморськ» станом на 30.08.2023 року вбачається про ліквідування структурного підрозділу «База технічного обслуговування та ремонту флоту» і виключення зі штатного розкладу.
Зазначені обставини свідчать про те, що у зв'язку з ліквідацією структурного підрозділу «База технічного обслуговування та ремонту флоту» у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, супроводжувалося скорочення чисельності штату працівників,що стало підставою для звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Ураховуючи висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.03.2019 року у справі № 755/3495/16-ц, що прийняття рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою, колегія суддів вважає, оскільки ДП«МТП «Чорноморськ» вправі самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис, суд не вирішує питання щодо доцільності змін в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, так як вирішення вказаних питань належить до виключної компетенції роботодавця.
Наказом директора ДП «МТП «Чорноморськ» №223/О-6 від 20.07.2023 року про припинення трудового договору, ОСОБА_1 звільнена з посади комірника бази технічного обслуговування та ремонту флоту, на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату.
Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-3048цс15 та Верховного Суду, викладеній у постанові від 13 травня 2020 року у справі № 755/3972/17-ц.
При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Оскільки обов'язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №800/538/17 (провадження №11-431асі18) зроблено висновок, що «за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов'язок із працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі №6-40цс15, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступати від цих висновків».
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 07 квітня 2021 року у справі №444/2600/19, провадження №61-13999св20, від 22 липня 2021 року в справі №456/57/20, провадження №61-6288св21, від 23 липня 2021 року в справі №766/12805/19, провадження №61-7098св21, від 27 серпня 2021 року в справі №712/10548/19, провадження №61-10299св21, від 09 грудня 2021 року в справі №646/2661/20, провадження №61-7496св21.
Позивач, як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.81 ЦПК України.
Нормами ст.77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем під час звільнення ОСОБА_1 було дотримано вимоги законодавства.
Так, наказом директора ДП «МТП «Чорноморськ» № 192 від 22.11.2022 року «Про зміни в організації виробництва і праці» з подальшими змінами до нього згідно наказів № 56 від 09.02.2023 року, № 197 від 25.11.2022 року, № 135 від 07.04.2023 року, № 173 від 10.05.2023 року та № 234 від 14.07.2023 року структурний підрозділ «База технічного обслуговування та ремонту флоту» ліквідовано з 21.07.2023 року.
01.12.2022 року ОСОБА_1 отримала попередження від 25.11.2022 року № 1060/11.2-11 про ліквідацію структурного підрозділу «База технічного обслуговування та ремонту флоту», скорочення посади та майбутнє звільнення з 10.02.2023 року, що підтверджується підписом позивача.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивач підтвердила, що підпис на попередженні про майбутнє звільнення № 1060/11.2-11 її.
Одночасно з попередженням позивачу було запропоновано перелік робочих місць (посад) для заміщення працівниками порту, станом на 25.11.2022 року: слюсар з ремонту та обслуговування портальних кранів; змінний слюсар-електрик з обслуговування та ремонту електроустаткування; комплектувальник виробів та інструментів; робітник з комплексного обслуговування й ремонту будинків. В примітках зазначеного переліку вказано, що працівник, який має відповідну освіту та кваліфікацію, повинен у найкоротшій термін, з дня ознайомлення з цим переліком, письмо проінформувати кадрову службу про своє бажання зайняти ту чи іншу посаду.
В попередженні зазначалося, що ОСОБА_1 у найкоротший строк повинна письмового проінформувати адміністрацію порту про згоду про переведення на одну з наявних вакантних штатних одиниць, за умови наявності відповідної освіти та кваліфікації.
Однак ОСОБА_1 із заявою про переведення на одну з зазначених вище вакантних посад до роботодавця не зверталася. Цих обставин позивачка в суді апеляційної інстанції не заперечувала.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Відповідачем зазначалося, що з часу попередження позивача про майбутнє звільненні і до звільнення з роботи на ДП «МТП «Чорноморськ» інших вакантних посад не було.
Посилаючись на те, що їй не були запропоновані всі вакантні посади, які б відповідали її кваліфікації, позивачка не конкретизувала та не зазначила, які саме вакантні посади, з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіту, навичок та вмінь їй не були запропоновані відповідачем, та які саме роботи вона могла виконувати.
В матеріалах справи відсутні докази, що з часу попередження позивачки про майбутнє звільненні і до звільнення з посади в ДП «МТП «Чорноморськ» були наявні інші вакатні посади, які позивачка, з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіту, навичок та вмінь, могла виконувати, крім тих які були запропоновані - слюсар з ремонту та обслуговування портальних кранів; змінний слюсар-електрик з обслуговування та ремонту електроустаткування; комплектувальник виробів та інструментів; робітник з комплексного обслуговування й ремонту будинків.
Зазначені обставини свідчать про те, що звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням норм трудового законодавства, оскільки відповідач виконав свій обов'язок стосовно працевлаштування позивача, запропонувавши всі наявні вакантні посади у ДП «МТП «Чорноморськ», позивачка не висловлювала свою волю на заміщення хоча б однієї з переліку вакантних посад.
Згідно з частиною першою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Із системного аналізу зазначеної норми права вбачається, що працівник про наступне звільнення попереджається не пізніше ніж за два місця, тобто визначений мінімальний строк який не може бути менше ніж два місяці, іншого граничного строку статтею не передбачено.
Оскільки відповідач попередив позивача про наступне звільнення не пізніше ніж за два місяці до звільнення, то колегія суддів вважає, що відповідач не порушив норми ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України щодо строку попередження.
Посилання позивача на порушення відповідачем при звільнені ОСОБА_1 процедури вивчення переважного права на залишення на роботі є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
У постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року в справі №333/4222/19 (провадження №61-2971св21) зазначено, що «за змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду. При визначенні працівників із більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо. Кваліфікаційний рівень робіт, що виконуються, визначається залежно від вимог до освіти, професійного навчання та практичного досвіду працівників, здатних виконувати відповідні завдання та обов'язки. Для висновку про наявність переваги при залишенні на роботі працівника перш за все повинно бути з'ясовано, чи є рівними кваліфікація та продуктивність праці вивільненого працівника порівняно із залишеним на роботі, за яким роботодавцем визнане переважне право. Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен провести порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. У випадку, коли роботодавцем при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці звільнено працівника з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, суд може констатувати порушення положень статті 42 КЗпП України і, як наслідок, незаконність звільнення дій роботодавця».
Колегія суддів зауважує, що визначення працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці є компетенцією саме роботодавця.
В апеляційній скарзі відповідачем зазначається, що переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою продуктивністю праці і кваліфікацією, однак судом першої інстанції не встановлено та матеріалами справи не підтверджується, що при звільненні позивача відбулося скорочення однорідних професій чи посад, тому відсутні підстави для застосування переважного права на залишення на роботі.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що посада комірника, яку займала ОСОБА_1 була одна, що не заперечувалося позивачем.
Правила статті 42 КЗпП України щодо врахування переважного права залишення на роботі, підлягають застосуванню, якщо відбувається часткове (не повне) скорочення рівнозначних (однотипних) посад, тобто частина посад скорочується, частина - ні, що дає можливість порівняти кваліфікацію та продуктивність праці працівників на рівнозначних (однотипних) посадах, які підлягають скороченню.
Застосування положень статті 42 КЗпП України можливе серед працівників, які обіймають ідентичні (тотожні, однакові) посади.
Зважаючи на те, що з 21.07.2023 року повністю ліквідувався структурний підрозділ «База технічного обслуговування та ремонту флоту», посада комірника була одна, відсутні підстави для оцінки застосування переважного права позивача на залишення на роботі відповідно до статті 42 КЗпП України.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 25 червня 2024 року у справі № 500/4416/19.
Ураховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що у відповідача у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці відбулося скорочення штату працівників, внаслідок якої посада позивачки була скорочена, її звільнення із займаної посади за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням норм частини другої статті 40, 49-2 цього Кодексу, тобто встановленої трудовим законодавством процедури.
Оскільки вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними, то суд апеляційної інстанції вважає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що на час призупинення дії трудового договору за працівником зберігається робоче місце, сам трудовий договір не припинений, разом з тим, заробітна плата та інші виплати не сплачуються, оскільки відповідно до частини четвертої статті 13 Закону № 2136-ІХ відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
Апеляційним судом установлено, що відповідно до наказу ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» від 30.09.2022 року № 148 «Про призупинення дії трудового договору з окремими працівниками ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» призупинено дію трудових договорів з 03 жовтня 2022 року з працівниками, які підлягають скороченню чисельності, в тому числі з ОСОБА_1 , отже, трудові відносини з ОСОБА_1 на час видачі наказу про звільнення були зупинені.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2024 року в справі № 521/2975/23 (провадження №61-9676св24) зроблено висновок, «що на момент звільнення, незважаючи на те, що трудові відносини між ОСОБА_1 та ДП «АМПУ» були наявні, але враховуючи їх призупинення, не передбачали виконання працівником роботи за укладеним трудовим договором та виплату роботодавцем заробітної плати, що, незважаючи на встановлення факту незаконності звільнення, не свідчить про позбавлення працівника роботодавцем можливості виконання своєї трудової функції та отримання заробітної плати».
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Пунктом 2 статті 264 ЦПК України передбачено, що суд не може виходити за межі позовних вимог.
Звертаючись до суду з позовом позивач просила поновити ОСОБА_1 на роботі в Державне підприємство «Морський торгівельний порт «Чорноморськ» з дати звільнення на посаді комірника Бази технічного обслуговування та ремонту флоту та стягнути з Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції не заявлялось вимог про скасування наказу директора ДП «МТП «Чорноморськ» № 223/О-6 від 20.07.2023 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Натомість суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийняв рішення про скасування наказу директора ДП «МТП «Чорноморськ» № 223/О-6 від 20.07.2023 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 40 КЗпП України, що свідчить про вихід за межі позовних вимог судом першої інстанції у цій частині.
Отже, оскільки позивач не пред'являв вимог про скасування наказу директора ДП «МТП «Чорноморськ» № 223/О-6 від 20.07.2023 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 40 КЗпП України, то у суду першої інстанції не було підстав для зазначення у резолютивній частині рішення про скасування наказу.
Щодо суті апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 29 травня 2024 року слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морського торгового порту «Чорноморськ» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити.
Щодо судових витрат
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).
За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір в сумі 3633,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією 1117 від 26.06.2024 року.
Враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору в силу вимог статті 5 Закону України «Про судовий збір», а ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір, та апеляційна скарга підлягає задоволенню, то колегія суддів вважає, що скаржнику підлягає компенсації за рахунок держави сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» задовольнити.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 29 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морського торгового порту «Чорноморськ» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити.
Компенсувати Державному підприємству «Морського торгового порту «Чорноморськ» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 21 березня 2025 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді В.В. Кострицький
О.Ю. Карташов