24.03.25
22-ц/812/490/25
Провадження №22-ц/812/490/25
24 березня 2025 року м. Миколаїв
Справа № 469/253/23
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Шаманської Н. О.,
суддів: Кушнірової Т. Б., Тищук Н. О.,
переглянувши в апеляційному порядку без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) цивільну справу
за позовом
Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
до
ОСОБА_1
про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою
Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
на рішення Березанського районного суду Миколаївської області, ухвалене суддею Гапоненко Н. О., 28 січня 2025 року в приміщенні цього ж суду, дата складення повного тексту рішення не зазначена,
13 березня 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтовано тим, що 15 серпня 2016 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» (після зміни назви - АТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 був укладений договір, за яким останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який в подальшому був збільшений до 50000 грн. Відповідно до умов цього договору ОСОБА_1 погодився, що заява позичальника разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, становлять між ним та Банком договір про надання банківських послуг.
Посилаючись на викладене та порушення відповідачем своїх зобов'язань, що призвело до заборгованості за кредитним договором, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором станом на 14 лютого 2023 року, що становить 57534 грн. 58 коп, з яких 46727 грн 45 коп заборгованість за кредитом, 10807 грн 13 коп заборгованість за відсотками за користування кредитом.
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 заперечував проти задоволення позову.
Відповідач зазначив, що не заперечує щодо підписання анкети - заяви б/н від 15 серпня 2016 року між ним та позивачем з метою отримання банківських послуг. Проте , заперечує щодо нарахування йому заборгованості у сумі 57534 грн 58 коп. Він сумлінно виконував свої зобов'язання за кредитним договором. Однак внаслідок шахрайських дій з його карткового рахунку 20 листопада 2021 року було викрадено кошти двома сумами: 39 460 грн 72 коп та 2500 грн , про що ним негайно повідомлено позивача за телефоном гарячої лінії 3700 та заблоковано платіжну картку. 01 грудня 2021 року відділенням поліції №8 Миколаївського РУП за його заявою від 01 грудня 2021 року порушено кримінальне провадження № 12021153150000222 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 КК України. 24 грудня 2021 року він звернувся до позивача із заявою, в якій повідомив про вчинені шахрайські дії, відкрите кримінальне провадження та зауважив на неправомірному нарахуванні відсотків за використання кредитного ліміту та просив скасувати нарахування відсотків, на що позивач відповів відмовою.
Зазначає також, що не вчиняв будь-яких розпоряджень на списання коштів зі свого рахунку шляхом подання платіжних доручень до АТ КБ «ПриватБанк» ні в письмовому, ні в електронному виді з використанням електронної системи «ПриватБанк» або у будь-якій інший спосіб. Він як користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю не сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, списання грошових коштів з його карткових рахунків відбулося не за його розпорядженням. Виявивши безпідставне зняття коштів, він повідомив про цей факт банк та звернувся до правоохоронних органів, враховуючи наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами.
Також вказував, що надані позивачем документи не підтверджують погодження сторонами умов кредитування, оскільки Умови та правила надання банківських послуг ним не підписані, а у підписаній ним анкеті-заяві умови кредитування відсутні.
У відповіді на відзив АТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що позивачем на виконання відповідних положень Закону України «Про захист прав споживачів» надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Кредитний договір укладено відповідно до норм чинного законодавства та є чинним.
Щодо посилання відповідача на заволодіння коштами з картки третіми особами (шахрайським шляхом), то на цей час за результатами проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні жодну особу не було визнано винною у вчиненні злочину. Відповідач в свою чергу має право стягнути суму відшкодування з винних осіб встановлених у кримінальному порядку.
Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 28 січня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором про надання банківських послуг б/н від 15 серпня 2016 року в сумі 10414 грн 98 коп, а також судовий збір в сумі 485 грн 86 коп.
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що надані позивачем витяги з Умов і Правил та Тарифів банку не містять підпису позичальника, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви, яка не містить умов щодо розміру процентів. Водночас, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за кредитом у сумі 10414 грн 98 коп, яка є різницею між отриманими та повернутими коштами відповідача.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач як користувач картки своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, як і не було доведено у ході розгляду справи, що списання грошових коштів з карткового рахунку відповідача відбулося за його розпорядженням і він не повинен нести відповідальності за такі операції, та враховуючи, що відповідач, виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, звернувся до правоохоронних органів та повідомив про цей факт банк, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення розміру заборгованості за кредитом у сумі 46727 грн 45 коп.
В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк», просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, а судові витрати покласти на відповідача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було враховано, те що спірні операції по списанню грошових коштів з рахунку відповідача супроводжувались авторизацією (шляхом правильного введення - коду безпеки картки: «СVV-коду»), операції були виконані до моменту звернення клієнта в Банк та блокування платіжної картки. Проведення спірних платіжних операцій стало можливим, оскільки ОСОБА_1 повідомив третім особам індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції.
Крім того, позивач зазначив, що 15 серпня 2016 року між сторонами було укладено Договір про надання банківських послуг, який складається з анкети - заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг. Це була перша заява якою відповідач приєднався до Договору про надання банківських послуг. Ця заява підписана власноруч відповідачем. 01 вересня 2020 року ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк». В цій заяві вказані тарифи надання кредиту за кредитною картою, порядок користування та повернення кредиту.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, у якому наголошувала на тому, що рішення суду є законними та обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги безпідставними.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом без повідомлення та виклику учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 15 серпня 2016 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі чого йому був відкритий картковий рахунок, видана платіжна картка.
У цій заяві відповідачем зазначено, що він ознайомлений і згодний з Умовами і Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які разом із заявою становлять між ним та Банком договір про надання банківських послуг.
Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» на підставі укладеного сторонами кредитного договору ОСОБА_1 видавалось декілька платіжних карток : 15 серпня 2016 року строком дії до 31 грудня 2019 року, 05 грудня 2018 року строком дії до 31 липня 2022 року, 22 листопада 2021 року строком дії до 30 листопада 2025 року.
15 серпня 2016 року ОСОБА_1 . Банком було встановлено кредитний ліміт в сумі 500 грн, який 10 листопада 2017 року був збільшений до 2000 грн, 08 червня 2018 року - до 5000 грн, 12 березня 2020 року - до 12000 грн, 23 червня 2020 року - до 22000 грн, 24 вересня 2020 року - до 32000 грн, 29 грудня 2020 року - до 50000 грн, а 23 грудня 2021 року кредитний ліміт був зменшений до 45000 грн, 31 січня 2022 року - до 44300 грн, 26 грудня 2022 року - кредитний ліміт 0,00 грн.
Відповідно до виписки з особового рахунку ОСОБА_1 на підставі укладеного із позивачем договору він користувався кредитними коштами та здійснював погашення заборгованості.
Згідно з наданим Банком до суду першої інстанції розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 14 лютого 2023 року складає 57534 грн 58 коп, з яких: 46727 грн 45 коп заборгованість за кредитом, 10807 грн 13 коп заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність між сторонами кредитних відносин.
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані Банком до суду Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи 15 серпня 2016 року заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг. Тим більш враховуючи, що підписана відповідачем 15 серпня 2016 року Анкета-заява умов кредитування не містить.
За таких обставин надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Правил надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17).
Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору на умовах, зазначених у Тарифах обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умовах та правилах надання банківських послуг, з яких виходив позивач, розраховуючи заборгованість ОСОБА_1 .
Разом із тим, позивачем до апеляційної скарги надано анкету - заяву клієнта - фізичної особи про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 01 вересня 2020 року та заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 01 вересня 2020 року, які підписані відповідачем. Із вказаної заяви вбачається, що сторони погодили: тип кредиту - відновлювана лінія, розмір кредиту 50000 грн для карт «Універсальна», 75000 грн для карт «Універсальна Gold», строк кредитування 12 місяців з пролонгацією, процентна ставка 42% річних для карт «Універсальна», 40,8 % річних для карт «Універсальна Gold», а також визначено строк і порядок повернення кредиту. Такі обставини свідчать про узгодження сторонами конкретних умов кредитування.
Як вбачається з виписки за договором №б/н за період з 15 серпня 2016 по 17 лютого 2023 року позивачем було надано відповідачу за період з 15 серпня 2016 року до 01 вересня 2020 року кредит у сумі 294958 грн 86 коп, повернуто відповідачем - 287031 грн 06 коп. Оскільки заява-анкета від 15 серпня 2016 року не передбачала сплати відсотків у цей період, то у відповідача виникла заборгованість за тілом кредиту у сумі 7927 грн 80 коп (294958 грн 86 коп - 287031 грн 06 коп).
В той же час з цієї виписки видно, що позивачем було надано відповідачу за період з 01 вересня 2020 року по 14 лютого 2023 року кредит у сумі 83646 грн 75 коп, повернуто відповідачем - 60189 грн 99 коп, нараховано відсотків у сумі 18991 грн 16 коп.
З виписки видно, що відповідачем сплачено відсотків на суму 8 184 грн 03 коп. (для розрахунку сплачених відсотків необхідно відняти з нарахованих відсотків у сумі 18991 грн 16 коп суму відсотків, заявлених позивачем до стягнення у сумі 10 807 грн 13 коп).
Отже, з повернутих відповідачем позивачу коштів у сумі 60189 грн 99 коп: 8 184 грн 03 коп. були сплачені на погашення боргу за відсотками та 52005 грн 96 коп на погашення тіла кредиту.
Враховуючи часткове погашення відповідачем боргу за тілом кредиту, станом на 14 лютого 2023 року борг за тілом кредиту за період з 15 серпня 2016 року по 14 лютого 2023 року складає 39 568 грн 59 коп. ((83646 грн 75 коп +7927 грн 80 коп) - 52005 грн 96 коп).
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у сумі 50375 грн 72 коп (39568 грн 59 коп борг за тілом кредиту та 10807 грн 13 коп заборгованість за відсотками).
Заперечуючи проти позову відповідач наполягає на тому, що став жертвою шахраїв, які незаконно заволоділи кредитними грошовими коштами, що надавалися банком у можливе користування в межах встановленого кредитного ліміту, у сумі 41960 грн 72 коп.
Так, 20 листопада 2021 року о 15.35 год та 15.38 год. з картки, яка належить відповідачу, відбулося зняття (транзакція) грошових коштів у сумі 39460 грн 72 грн та 2500 грн, що визнається сторонами та підтверджується випискою по рахунку.
На підставі заяви відповідача 01 грудня 2021 року до ЄРДР за № 12021153150000222 внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, такого змісту: «01 грудня 2021 року до ЧЧ відділення поліції №8 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області надійшла заява ОСОБА_1 щодо прийняття мір до невідомого, який 20 листопада 2021 року близько 15.40 год. під приводом купівлі планшету через Інтернет сайт ОLХ шахрайським шляхом, шляхом довіри заволодів коштами заявника з картки ПриватБанку № НОМЕР_1 в сумі 40900,00 грн».
24 грудня 2021 року відповідач звернувся до позивача з письмовою заявою, в якій повідомив про вчинення невідомими особами шахрайських дій, які без його відома заволоділи коштами з його картки в сумі 41960 грн та просив заблокувати нарахування відсотків та пені на вказану суму.
З відповіді позивача вбачається, що відповідачу відмовлено у задоволенні заяви.
Із наданого АТ КБ «ПРИВАТБАНК» листа - повідомлення від 10 вересня 2024 року № 7595785-ВБ вбачається, що запису дзвінка відповідача на гарячу лінію клієнтської підтримки 3700 не знайдено.
Відповідно до логів входу у Приват24 входи здійснювались з мобільного телефонного номеру, який є номером телефону відповідача, входів зі сторонніх пристроїв не виявлено, логін та пароль Приват24 не змінювався під час несанкціонованих платежів, СМС на номер клієнта ОСОБА_1 не знайдено; всі транзакції проведено безконтактно без присутності фізичної картки (posentrey mode-71), введенням cvv-коду (resp code-1) та без коду для інтернет-платежів - 3-D Secure (pos condition-91), NFC pay-A (Apple Pay); картка була підвязана до додатку Apple Pay для безконтактної оплати, так як третім особам сталі відомі конфіденційні дані картки; встановлено, що подавалися заявки на повернення (чарджбек) по вказаних транзакціях, але була отримана відмова.
У наданому позивачем витягу з комплексу «Адмінка PanLike» АТ КБ «ПриватБанк» по карті ОСОБА_1 НОМЕР_1 за 20 листопада 2021 року зазначено, що в графі «RESP CODE» зазначено спосіб авторизації платіжної операції шляхом введення Коду безпеки картки - «CVV-коду» (3 цифри на зворотній стороні карти, для здійснення операцій в мережі інтернет). Символ: «1» - відображає правильне введення коду: «CVV-коду» який дає можливість здійснити інтернет платіж. В графі «NFC» (розшифровується як “Near Field Communication», тобто “ближній безконтактний зв'язок») зазначено спосіб виконання платіжної операції шляхом використання безконтактного способу оплати за допомогою системи мобільних платежів та електронного гаманця клієнта (в даному випадку Apple Pay - від корпорації Apple). Картка 4149629398783514 за допомогою «CVV-коду» та фінансового телефону ОСОБА_1 (введення СМС-коду надісланого на фінансовий телефон та Приват24 ОСОБА_1 ) додана до електронного гаманця Apple Pay, після чого можливо використовувати «NFC» на мобільному пристрої. Символ: «А» - відображає проведення авторизації. Валюта автор.: 840 - дол. США, 980 - гривня .
2021-11-20 у 15:35:33 ініційовано платіжну операцію на суму 1486, 85 дол. США сума у валюті картки клієнта: 39460 грн 72 коп. авторизовану правильним введенням Коду безпеки картки - «CVV-коду». В графі «RESP CODE» Символ: «1»;
2021-11-20 у 15:38:47 ініційовано платіжну операцію на суму 94,20 дол. США сума у валюті картки клієнта: 2500 грн. авторизовану правильним введенням Коду безпеки картки - «CVV-коду». В графі «RESP CODE» Символ: «1».
З наданого позивачем витягу з комплексу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про звернення ОСОБА_1 з повідомленням про шахрайство 20 листопада 2021 року по карті № 4149629398783514 видно, що в 15:44:58 20 листопада 2021 року ОСОБА_1 повідомив Банк про те, що він був продавцем на оlх, покупець скинув посилання для отримання коштів, клієнт перейшов за посиланням, вказав дані картки, але в результаті списання відбулося у нього, а не зарахування коштів, клієнт передав дані по карті.
Із витягу з комплексу «Логи входів до Приват24» АТ КБ «ПриватБанк» по платіжному застосунку Система Приват24 ОСОБА_1 за період з 19 листопада 2021 року по 22 листопада 2021 року видно, що з 19 листопада 2021 року по 22 листопад 2021 року до Системи Приват24 ОСОБА_1 здійснювалися входи з одного й того ж пристрою, цей пристрій постійно використовувався ОСОБА_1 для входу до Приват24 в якому зберігаються інформація для вчинення платіжних операцій за картками ОСОБА_1 .
Враховуючи те, що обов'язок нерозголошення (нерозкриття) інформації щодо паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів покладено на відповідача, то його вищезазначені доводи не заслуговують на увагу, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеної в постанові від 10 липня 2019 року по справі №522/22780/15-ц.
Оскільки суд першої інстанції при вирішенні спору не звернув належної уваги на зазначені обставини та норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, то рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором станом на 14 лютого 2023 року в сумі 50375 грн 72 коп, з яких: 39568 грн 59 коп заборгованість за тілом кредиту та 10807 грн 13 коп заборгованість за відсотками.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанціях у сумі 5531 грн 69 коп.
Керуючись ст.374-376, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 28 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_1 на користьАкціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором станом на 14 лютого 2023 року в сумі 50375 грн 72 коп, з яких: 39568 грн 59 коп заборгованість за тілом кредиту та 10807 грн 13 коп заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанціях у сумі 5531 грн 69 коп .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Н.О. Шаманська
Судді: Т.Б.Кушнірова
Н.О. Тищук
Повний текст постанови складено 24 березня 2025 року.