24.03.25
22-ц/812/537/25
Єдиний унікальний номер судової справи: 488/4809/24 Головуюча у 1-й інстанції Чернявська Я.А.
Провадження № 22ц/812/537/25 Доповідач в апеляційній інстанції Самчишина Н.В.
Постанова
Іменем України
24 березня 2025 року м. Миколаїв справа№488/4809/24 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючої - судді Самчишиної Н.В.,
суддів: Коломієць В.В.,Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,
без участі сторін, належним чином повідомлених про день, час і місце судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 січня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Чернявської Я.А., за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,
встановив:
19 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на її утримання у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу), починаючи з моменту подачі позову до закінчення нею навчання, але не більше, як до досягнення 23 років.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона є донькою ОСОБА_2 . Починаючи з 01 вересня 2023 року проходить навчання в Черкаському Національному університеті імені Богдана Хмельницького (Навчально - науковий інститут міжнародних відносин, історії та філософії) (далі - Університет) на другому курсі денної форми за спеціальністю 032 історія та археологія, термін навчання становить 3 роки 10 місяців.
Вказувала, що на момент подання позову вона є повнолітньою особою та проживає разом зі своєю матір'ю - ОСОБА_3 в орендованій останньою квартирі та перебуває разом зі своєю неповнолітньою сестрою повністю на її забезпеченні.
Зазначала, що мати оплачує їй щоденний проїзд до місця навчання - 572,00 грн на місяць, а також підручники, одяг, харчування, тощо. Сама позивачка, навчаючись на денній формі навчання, не має змоги влаштуватись на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги.
Відповідач на її утримання матеріальної допомоги не надає. ОСОБА_2 є працездатною особою, працює на посаді начальника філії Державної установи Центр пробації в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях і отримує заробітну плату в розмірі 36 862,00 грн на місяць. Також він є пенсіонером та отримує пенсію, має у своїй власності рухоме та нерухоме майно. Оскільки відповідач працює та має постійний дохід, позивач вважала, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу у вказаному нею розмірі.
У відзиві на позовну заяву, відповідач не заперечував проти стягнення з нього аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000,00 грн щомісячно до закінчення навчання доньки, але не більше ніж, як до досягнення нею 23 років. При ухваленні рішення просив врахувати те, що на підставі рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23 березня 2016 року по справі №488/4954/15-ц з нього на користь матері позивача було стягнуто аліменти в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку щомісячно на утримання позивачки та ще однієї дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На дату пред'явлення даного позову позивачка досягла повноліття, а на молодшу доньку ОСОБА_5 він продовжує сплачувати аліменти.
Окрім цього, на підставі судового наказу Корабельного районного суду м.Миколаєва від 05 листопада 2024 року (справа № 488/5046/24) він сплачує аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вважав, що ставлячи питання про стягнення з нього аліментів в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача, позивачка просить стягнути більший розмір аліментів ніж було визначено на її утримання зазначеним рішенням суду від 23 березня 2016 року.
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 січня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000,00 грн. щомісячно, починаючи з 24 жовтня 2024 року і до закінчення нею навчання, але не довше ніж до досягнення двадцяти трьох років, залежно від того, яка з цих обставин настане першою.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.
На підставі пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України допущено негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачка вказала, що потребує матеріальної допомоги, зокрема на щоденний проїзд до місця навчання, купівлю підручників, одягу тощо, належних та допустимих доказів здійснення та/або необхідності здійснення таких витрат суду не надала.
З урахуванням часткового визнання відповідачем позовних вимог, а також взявши до уваги ту обставину, що позивачка навчається у вищому навчальному закладі не на контрактній (платній) основі, а за державним замовленням, суд першої інстанції вважав за можливе задовольнити позов частково, стягнувши з відповідача на користь позивача аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 3000,00 грн щомісячно, починаючи з дати пред'явлення позову до суду і до закінчення позивачем навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років.
Не погодившись з рішенням суду, позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просила рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог.
В апеляційній скарзі позивачка посилалася на ті ж самі матеріальні і сімейні обставини, що виклала у позовній заяві, та зазначала, що ініціатива вибору способу визначення розміру аліментів належить, насамперед, їй, але врешті спосіб визначення величини аліментного платежу залежатиме від різних обставин, які належало оцінити суду.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав.
Позивач в судове засідання апеляційного суду не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про день, час і місце судового засідання. 24 березня 2025 року через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без її участі через відсутність у неї наявних достатніх кошти на проїзд до м. Миколаєва.
31 березня 2025 року від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява, в якій він просив розгляд справи здійснювати у його відсутність та залишити рішення суду в силі. Додатково повідомив, що на його ім'я немає зареєстрованого автотранспорту і він використовує автомобіль, що належить його матері, а аліменти на утримання сина ОСОБА_6 сплачує добровільно, тому на його думку, з цієї причини стягувач не подала до виконавчої служби наказ суду про стягнення аліментів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.
Положення Сімейного Кодексу України виходять з принципу рівності прав та обов'язків батьків, які повинні брати участь у матеріальних витратах, незалежно від того, з ким проживає дитина.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і в зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
При розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина які продовжують навчатися після досягнення повнолітня (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років, продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Згідно частини 1 статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошові сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 СК України.
Відповідно до частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Судом установлено, що ОСОБА_2 є батьком позивачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_2 проживала разом з матір'ю ОСОБА_3 в орендованій останньою квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором оренди квартири від 14 жовтня 2024 року.
Як вбачається з довідки №664/24 від 14 жовтня 2024 року ОСОБА_1 навчається на 2 курсі ОС бакалавр спеціальність 032 «Історія та археологія» денної форми навчання Навчально-наукового інституту міжнародних відносин, історії та філософії Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького IV рівня акредитації. Термін навчання 3 роки 10 місяців, за державним замовленням до 30 червня 2027 року.
Також, судом встановлено, що на підставі рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23 березня 2016 року з відповідача ОСОБА_2 стягнуті аліменти на користь ОСОБА_3 (матері позивача) на утримання дітей: позивачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи з 26 листопада 2015 року та до повноліття дітей. На дату пред'явлення даного позову позивачка досягла повноліття, а на молодшу доньку Раїсу відповідач продовжує сплачувати аліменти.
Крім того, на підставі судового наказу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 05 листопада 2024 року з відповідача стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04 листопада 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
З Декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік убачається, що батько позивача - ОСОБА_2 займав посаду начальника філії Державної установи Центр пробації в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях. Сума нарахованої ОСОБА_2 заробітної плати за 2023 рік становить 442355 грн. Крім того, за відповідачем зареєстроване рухоме та нерухоме майно: транспортні засоби Mitsubishi Outlander 2010 року випуску та Mitsubishi Outlander 2019 року випуску, дві земельні ділянки площею 1000 кв.м та 897 кв.м, житловий будинок, площею 190 кв.м. (а.с. 13-29).
Відповідач є пенсіонером та отримує пенсію у розмірі 19 342 грн 36 коп. на місяць, що підтверджується відповіддю Пенсійного фонду України на запит №209057036 від 10 червня 2024 року.
З матеріалів справи також слідує, що відповідач здійснював відчуження рухомого майна на суму 442000 грн, що підтверджується його повідомленням про суттєві зміни в майновому стані, які були внесені 04 червня 2024 року в реєстр декларацій.
Звертаючись до суду з позовною заявою ОСОБА_1 просила про стягнення з відповідача, як особи, яка отримує регулярний дохід, аліменти в частині від заробітку (доходу).
Відповідач ОСОБА_2 , надаючи відзив на поданий позов, не заперечував проти стягнення з нього аліментів в твердій грошовій сумі 3 000 грн.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачка вказавши, що потребує матеріальної допомоги, зокрема на щоденний проїзд до місця навчання, купівлю підручників, одягу тощо, належних та допустимих доказів здійснення та/або необхідності здійснення таких витрат суду не надала.
З урахуванням часткового визнання відповідачем позовних вимог, а також взявши до уваги ту обставину, що позивачка навчається у вищому навчальному закладі не на контрактній (платній) основі, а за державним замовленням, суд першої інстанції вважав за можливе задовольнити позов частково, стягнувши з відповідача на користь позивача аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 3000,00 грн щомісячно, починаючи з дати пред'явлення позову до суду і до закінчення позивачем навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Як зазначалось вище Сімейний Кодекс України виходить із принципу рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язанні обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
У справі, яка переглядається, судом установлено, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , яка на день звернення до суду не досягла 23 років, продовжує навчання, не працює, проживає з матір'ю в орендованій останньою квартирі, власного житла вони не мають. Навчання на денній формі позбавляє ОСОБА_1 можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, у зв'язку з чим вона потребує матеріальної допомоги.
Суд першої інстанції, установивши, що дочка відповідача - ОСОБА_1 продовжує навчатися та у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, а відповідач, який має регулярний та достатній дохід, зобов'язаний та має можливість утримувати повнолітню дочку, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання до досягнення нею 23-річного віку.
Разом з тим, суд першої інстанції не дав належної оцінки реальним потребам повнолітньої дитини та обов'язку батька брати участь в утриманні повнолітньої дочки, з огляду на факт проживання позивачки з матір'ю та перебування на утриманні останньої.
Висновок суду про ненадання доказів реальних витрат повнолітньої дитини не в повній мірі відповідає самій суті таких аліментів, оскільки у даному випадку аліменти мають загальний характер, забезпечують щоденне задоволення життєвих потреб дочки і залежать від всіх факторів, наявних навколо дитини, яка потребує матеріальної допомоги. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. В той же час утримання дитини складається не лише з наведених витрат, які за своєю суттю є нерегулярними та направленими на задоволення конкретно визначених потреб дитини. В той же час поряд з такими витратами батьки мають забезпечувати можливість задоволення постійних, повсякденних потреб дитини, що пов'язані (але не вичерпуються) необхідністю забезпечення її харчування, проживання, придбання одягу, тощо.
Відповідач, в своїх запереченнях не ставив під сумнів зазначені факти, будь-яких доказів на їх спростування не надав ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду.
За такого суд першої інстанції не врахував цих обставини. А також те, що повнолітня дочка сторін проживає разом з матір'ю та перебуває на її утриманні у зв'язку з продовженням навчання.
З матеріалів справи убачається, що відповідач має регулярний заробіток (дохід), а позивачкою подана заява про стягнення аліментів в частці від його заробітку (доходу).
Суд першої інстанції в рішенні не обґрунтував зміну ним способу стягнення аліментів в твердій грошовій сумі.
За наведених обставини, зокрема того, що: повнолітня дитина продовжує навчання за бюджетною формою, проживає разом з матір'ю, яка надає їй матеріальну допомогу та одночасно утримує неповнолітню доньку - сестру позивача ОСОБА_4 , а відповідач, як батько, є працездатним, працює, має регулярний дохід, є також є платником аліментів на неповнолітню доньку - сестру позивача ОСОБА_4 та з листопада 2024 року має офіційний обов'язок зі сплати аліментів на малолітнього сина, колегія суддів, з огляду на положення статей 199, 200 СК України, доходить висновку про можливість відповідача сплачувати аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. При цьому вважає визначений позивачкою розмір аліментів занадто великим для стягнення аліментів на користь повнолітній дитини, яка навчається на бюджетній формі навчання.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що при визначенні розміру аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, суд першої інстанції помилково не врахував зазначені обставини та з огляду на обов'язок обох батьків утримувати повнолітню доньку, яка продовжує навчання, дійшов висновку, що аліменти слід визначити у розмірі 1/8 частки заробітку (доходу) відповідача. Визначений розмір аліментів відповідає потребам повнолітньої ОСОБА_1 у допомозі батька та можливостям останнього, з урахуванням доказів про розмір його доходів, надавати таку допомогу, наявність інших утриманців.
Ураховуючи те, що в частині визначення судом першої інстанції розміру аліментів фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та норма матеріального права, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, судом першої інстанції враховані не належним чином, не досліджено в повній мірі доводів позивачки, якими вона обґрунтовувала свої вимоги, оскаржуване судове рішення в цій частині не відповідає вимогам щодо законності й обґрунтованості.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржене рішення суду першої інстанції слід змінити, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти, у розмірі 1/8 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 19 жовтня 2024 року і до закінчення нею навчання, але не більше ніж до 23 років.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 січня 2025 року в частині розміру стягнення аліментів змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), яка продовжує навчання, аліменти у розмірі 1/8 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 19 жовтня 2024 року і до закінчення нею навчання, але не більше ніж до досягнення 23 років.
Рішення суду в частині судових витрат залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного її тексту до Верховного Суду у порядку та випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуючий Н.В. Самчишина
Судді: В.В. Коломієць
Т.В. Серебрякова
Повна постанова складена 24 березня 2025 року.