Справа №465/325/24 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю. М.
Провадження №22-ц/811/2372/24 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.
Провадження №22-ц/811/2373/24
18 березня 2025 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,
секретаря - Гаврилюк Я.Ю.,
з участю: представника відповідача
ТОВ «АККОРД-ТУР» - Лотиша А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «АККОРД-ТУР» на рішення Франківського районного суду м. Львова від 01 липня 2024 року та додаткове рішення Франківського районного суду м. Львова від 11 липня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «АККОРД-ТУР», ОСОБА_2 про захист прав споживачів,
встановив:
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачів про захист прав споживачів.
Позовна заява обгрунтована тим, що 15.01.2020 року між ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем (далі - ФОП) Коваленко О.Г., який діяв від імені та в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «АККОРД-ТУР» укладено договір №374724 на туристичне обслуговування щодо автобусної поїздки в тур «Яскравий Бенілюкс: Нідерланди, Бельгія, Люксембург», на трьох осіб, дата відправлення в тур: 20.04.2020 року, дата прибуття: 26.04.2020 року, номер замовлення за надання туру - 38386688113.
Вартість туристичного продукту, згідно з умовами зазначеного договору, становить 25939 грн., які позивачкою сплачено в порядку оплати за тур, однак, всупереч законодавству України та умовам договору, передбачений та замовлений тур позивачці не був наданий.
Враховуючи, що строки туру, згідно з умовами договору, вже давно минули, а сплачені кошти в розмірі 25939 грн. відповідачами не повернуто, позивач просила такі стягнути у судовому порядку.
Зазначала, що в порушення вимог Закону України «Про туризм» та умов укладеного з нею договору на туристичне обслуговування №374724 від 15.01.2020 року, про наявність будь-яких обставин, які б зумовлювали та засвідчували істотну обставину, якими керувались сторони при укладенні цього договору та/або засвідчували неможливість надання послуг на туристичне обслуговування у встановленому порядку, турагент/туроператор туриста за договором не повідомили, будь-яких альтернативних варіантів вирішення ситуації, пов'язаної з ненаданням послуги на туристичне обслуговування, не запропонували, допустивши протиправну бездіяльність, також відповідачі допустили порушення взятих на себе за договором та чинним законодавством України зобов'язань з повернення сплачених коштів за тур, який підлягав наданню згідно з вказаним договором на туристичне обслуговування.
У зв'язку з наведеним, просила розірвати договір №374724 від 15.01.2020 року на туристичне обслуговування, укладений між нею та ТОВ «АККОРД-ТУР», від імені та в інтересах якого діяв ОСОБА_2 ; стягнути солідарно з ТОВ «АККОРД-ТУР» та ОСОБА_2 25939 грн. наперед сплачених коштів за ненадані туристичні послуги згідно умов договору на туристичне обслуговування від 15.01.2020 року за №374724; 750 грн. 45 коп. - три проценти річних за прострочення повернення коштів та 595 грн. 05 коп. - інфляційних втрат, а також 15000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 01 липня 2024 року позов задоволено частково.
Розірвано договір на туристичне обслуговування від 15.01.2020 року за №374724, який укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «АККОРД-ТУР», від імені якого діяв ОСОБА_2 .
Стягнуто солідарно з ТОВ «АККОРД-ТУР» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 25939 грн. наперед сплачених коштів за ненадані туристичні послуги згідно умов договору на туристичне обслуговування від 15.01.2020 року за №374724.
Стягнуто солідарно з ТОВ «АККОРД-ТУР» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 750 грн. 45 коп. трьох процентів річних за прострочення неповернення коштів, сплачених на виконання договору на туристичне обслуговування від 15.01.2020 року №374724.
Стягнуто солідарно з ТОВ «АККОРД-ТУР» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 595 грн. 05 коп. інфляційних втрат за прострочення повернення коштів, сплачених на виконання умов договору на туристичне обслуговування від 15.01.2020 року №374724.
Стягнуто солідарно з ТОВ «АККОРД-ТУР» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Додатковим рішенням Франківського районного суду м. Львова від 11 липня 2024 року стягнуто солідарно з ТОВ «АККОРД-ТУР» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правову допомогу в розмірі 9500 грн.
Обидва судові рішення оскаржив відповідач ТОВ «АККОРД-ТУР», просив їх скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Зазначає, що суд не врахував віднесення обставин з введеного у 2020 році карантину, закриття внутрішніх міжнародних кордонів не лише до форс-мажорних обставин, але й до подій, які туроператор не міг передбачити, за наявності яких туроператор не може нести відповідальність перед туристом.
При цьому, зауважив, що вказані обставини є загальновідомими, тому, відповідно до ч.3 ст. 82 ЦПК України, не потребують доказуванню.
Додає, що неможливість туриста скористатись заброньованим туром виникла, окрім іншого, внаслідок прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 березня 2020 року №287-р «Про тимчасове обмеження перетинання державного кордону, спрямоване на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби CОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Тому вважає, що в даному випадку немає підстав притягати туроператора ТОВ «АККОРД-ТУР» до цивільно-правової відповідальності та стягувати на користь туриста грошові кошти, оскільки відсутня будь-яка вина туроператора у ненаданні туристичних послуг туристу.
Окрім того, звертає увагу, що оскаржуваним рішенням з ТОВ «АККОРД-ТУР» стягнуто кошти в розмірі 25939 грн., які він фактично не отримував, оскільки, в дійсності, ТОВ «АККОРД-ТУР» отримав від ФОП ОСОБА_2 грошові кошти за туристичним продуктом «Яскравий Бенілюкс: Нідерланди, Бельгія та Люксембург! 20.04.2020 - 26.04.2020» для туриста ОСОБА_3 в іншому розмірі, а саме: 23682 грн. 18 коп., що стверджується виставленим рахунком від 15.01.2020 року.
Вказує також на те, що судом першої інстанції не враховано, що ТОВ «АККОРД-ТУР» поніс фінансові витрати з метою організації туру для позивача, що, в свою чергу, свідчить про відсутність будь-якого умислу чи вини туроператора ТОВ «АККОРД-ТУР».
Окрім того, зазначає, що судом не враховано положення ст.20 Закону України «Про туризм», зокрема про те, що грошові кошти можуть бути повернуті туристу саме турагентом і лише на підставі письмової відмови від туристичної подорожі до початку такої подорожі, а зважаючи на те, що туроператор і турагент не отримували жодної письмової відмови туриста ОСОБА_1 до початку подорожі, тому відсутні підстави для повернення коштів.
Апелянт також не погоджується з додатковим рішенням щодо стягнення судових витрат.
Зокрема, зазначає, що судом не враховано тієї обставини, що заява позивача про розподіл судових витрат подана до суду з пропуском п'ятиденного строку: заява та докази понесення витрат подано в Електронному суді 08.07.2024 року, позаяк, рішення у даній справі прийняте 01.07.2024 року. При цьому, позивач не подав заяву про відшкодування судових витрат і докази про судові витрати до закінчення судових дебатів.
11.10.2024 року від позивача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона заперечує доводи та вимоги апелянта.
В судове засідання апеляційного суду, після оголошення перерви, позивач та відповідач ОСОБА_2 не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, розгляд справи проведено у їхній відсутності.
Заслухавши пояснення представника відповідача ТОВ «АККОРД-ТУР» в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Судом встановлено, що 15.01.2020 року між ФОП ОСОБА_2 (турагент), який діє від імені та за дорученням ТОВ «АККОРД-ТУР» (туроператор), та ОСОБА_1 (турист) укладено договір №374724 на туристичне обслуговування.
Згідно з п.1.1 договору, турагент за встановлену договором плату зобов'язується забезпечити надання за замовленням туриста комплексу туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов'язується на умовах цього договору прийняти та оплатити дані послуги.
Пунктом 2.3.9 договору визначено, що турагент зобов'язується повернути туристу сплачені ним за тур грошові кошти протягом 25 робочих днів з моменту відмови туриста від цього договору (туристичних послуг), за виключенням сум, зазначених в п.4.2 цього договору.
Пунктами 3.4, 3.6 договору передбачено, що турист проводить оплату вартості туристичного продукту протягом 1 (одного) дня з моменту укладення цього договору, шляхом сплати суми, вказаної в рахунку-фактурі, на рахунок/до каси турагента. Оплата вважається здійсненою в момент її зарахування в касу або надходження коштів на банківський рахунок турагента.
Розділом 5 договору встановлено відповідальність сторін та порядок вирішення спорів.
До вказаного договору додано деталі туру, яким визначено назву туру - «Яскравий Бенілюкс: Нідерланди, Бельгія та Люксембург» - 20.04.2020. Вартість туру становить 25939 грн. Дата відправлення: 20.04.2020 року. Дата прибуття: 26.04.2020 року. Посадковий талон замовлення: 38386688113.
Згідно фіскального чеку від 15.01.2020 року, позивачкою сплачено повну вартість туру - 25939 грн. на рахунок ФОП ОСОБА_2 .
Таким чином, ОСОБА_1 своєчасно та в повному обсязі виконала свої зобов'язання за укладеним договором.
ТОВ «АККОРД-ТУР» надав до матеріалів справи: планову калькуляцію формування вартості туру за кордон: «Яскравий Бенілюкс: Нідерланди, Бельгія та Люксембург!» 20.04.2020 - 26.04.2020 для 1-ого туриста; копію рахунку на оплату вказаного туристичного продукту №38386688113 від 15.01.2020 року згідно агентського договору №31163138 від 05.06.2018 року для 3-х туристів ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) на суму 23682 грн. 18 коп.
Також відповідачем ТОВ «АККОРД-ТУР» надано й інші документи, що підтверджують отримання ними грошових коштів в якості оплати туру для позивача в складі 3-х осіб та щодо перерахування цих грошових коштів іноземному партнеру.
Згідно агентського договору №31163138 від 05.06.2018 року, укладеного між ТОВ «АККОРД-ТУР» (туроператор) та ФОП ОСОБА_2 (турагент), туроператор доручає, а турагент зобов'язується за винагороду надавати туроператорові послуги в реалізації третім особам (туристам, а також юридичним особам, які замовляють послуги для своїх працівників або третіх осіб) туристичного продукту, шляхом укладення з ними договорів на туристичне обслуговування, а також здійснювати фактичні дії, визначені цим договором, із забезпечення надання туроператором турпродукту (п.1.1).
Замовлений та оплачений ОСОБА_1 турпродукт для неї та осіб, що слідують за нею, мав відбутися в період з 20.04.2020 року по 26.04.2020 року, однак, у вказаний період туроператором такий туристичний продукт не було надано.
Факт ненадання позивачу туристичного продукту, передбаченого договором від 15.01.2020 року, визнано як позивачем у позовній заяві, так і відповідачами, що в силу вимог ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягає доказуванню.
06.01.2022 року ОСОБА_1 скеровувала ОСОБА_2 та ТОВ «АККОРД-ТУР» претензію про повернення їй коштів в сумі 25939 грн., які сплачені як турпродукт, який підлягав наданню, згідно з договором від 15.01.2020 року на туристичне обслуговування №374724.
27.02.2023 року позивачкою ОСОБА_1 скеровано відповідачам ОСОБА_2 та ТОВ «АККОРД-ТУР» лист - вимогу, в якій позивач повідомила, що у зв'язку з ненаданням їй туристичних послуг згідно з умовами укладеного договору на туристичне обслуговування та неможливості їх надання у визначені договором строки через протермінування зі сторони турагента/туроператора в наданні таких послуг, відмовляється від договору від 15.01.2020 року на туристичне обслуговування за №374724, а також просила відшкодовувати завдані їй збитки шляхом повернення коштів в сумі 25939 грн.
У відповіді на адвокатський запит №0303 від 03.03.2023 року, ТОВ «АККОРД-ТУР» листом від 10.03.2023 року повідомив, що рішенням РНБОУ «Щодо порядку перетину державного кордону України в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», щодо якого тимчасово закриті пункти пропуску через державний кордон України для авіаційного, залізничного та автобусного сполучення. Також, з метою запобігання поширенню COVID-19 обмежено в'їзд в ряд Європейських держав. Постановою КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №211 від 11.03.2020 року з 12.03.2020 року на території України запроваджений карантин. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення поширення коронавірусної хвороби COVID-19» №540-ІХ від 30.03.2020 року віднесено юридичний факт введення карантину до форс-мажорних обставин.
13.03.2020 року повідомлення аналогічного змісту було розміщене на веб-сайті туроператора www.accordtour.com.
Договір на туристичне обслуговування передбачає, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань, передбачених цим договором, при виникненні форс-мажорних обставин, якщо вказані обставини безпосередньо вплинули на виконання даного договору, а саме: повінь, цунамі, землетрус, епідемії й інші стихійні явища природи; оголошення війни, революція, масові безладдя, масові захворювання, терористичні акти, тощо. У такому разі сторони відкладають виконання умов договору до моменту усунення форс-мажорних обставин.
З викладеного вбачається, що відповідачем ТОВ «АККОРД-ТУР» не було повідомлено позивача у визначений законом строк про неможливість проведення туристичної подорожі та про відкладення виконання умов договору до усунення форс-мажорних обставин.
Відповідно до частин 1, 2 статті 20 Закону України «Про туризм», за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов'язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов'язується оплатити його.
До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі, шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.
Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
За змістом частин 1, 2 статті 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Таким чином, закон пов'язує можливість зміни чи розірвання договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір.
Істотна зміна обставин є оціночною категорією. Водночас, вона полягає у розвитку договірного зобов'язання таким чином, що виконання зобов'язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, в силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов'язання.
Застосування статті 652 ЦК України є відображенням дії у договірних правовідносинах справедливості, добросовісності, розумності як загальних засад цивільного судочинства з огляду на ті обставини, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані фактори, що істотно порушують баланс інтересів сторін та суттєво знижують очікуваний результат для кожної зі сторін договору.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі №910/15484/17 (провадження № 12-282гс18).
Частиною 7 та 8 статті 20 Закону України «Про туризм» передбачено, що кожна із сторін договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі може вимагати внесення змін до цього договору або його розірвання у зв'язку із зміною істотних умов договору та обставин, якими вони керувалися під час укладення договору, зокрема у разі: 1) погіршення умов туристичної подорожі, зміни її строків; 2) непередбаченого підвищення тарифів на транспортні послуги; 3) запровадження нових або підвищення діючих ставок податків і зборів, інших обов'язкових платежів; 4) істотної зміни курсу гривні до іноземної валюти, в якій виражена ціна туристичного продукту; 5) домовленості сторін.
Туроператор (турагент) зобов'язаний не пізніш як через один день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору на туристичне обслуговування, та не пізніш як за три дні до початку туристичної подорожі повідомити туриста про таку зміну обставин з метою надання йому можливості відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) або внести зміни до договору, змінивши ціну туристичного обслуговування.
Частиною 10 статті 20 Закону України «Про туризм» передбачено, що турист вправі відмовитися від виконання договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі за умови відшкодування туроператору (турагенту) фактично здійснених ним документально підтверджених витрат, пов'язаних з відмовою.
Частиною 12 статті 20 Закону України «Про туризм» передбачено, що туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов'язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб'єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити.
Частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
17 березня 2020 року Верховна Рада України прийняла Закон України №530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)». Крім іншого, цей Закон передбачає віднесення карантину до форс-мажорних обставин.
За змістом частин першої, другої, десятої статті 20, частини другої статті 30, частин першої, другої статті 32, частини першої статті 33 Закону України від 15 вересня 1995 року «Про туризм», частини четвертої статті 10 Закону України від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів», статей 610, 611, частини п'ятої статті 653, частини першої статті 901 ЦК України, майнову відповідальність несе суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, порушив умови договору між туристом і суб'єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та за вини якого замовнику (туристу) завдано збитків.
Зважаючи на те, що ФОП ОСОБА_2 (турагент) діяв від імені туроператора ТОВ «АККОРД-ТУР» на підставі агентського договору №31163138 від 05.06.2018 року, тому відповідальність за порушення істотних умов договору не може нести інший суб'єкт туристичної діяльності з надання туристичних послуг, ніж туроператор, яким у цій справі є ТОВ «АККОРД-ТУР».
Як встановлено судом, ТОВ «АККОРД-ТУР», як туроператор, повинен був надати ОСОБА_1 туристичні послуги, а саме: автобусний тур «Яскравий Бенілюкс: АДРЕСА_1 » у період з 20.04.2020 року по 26.04.2020 року.
З метою отримання зазначених послуг, ОСОБА_1 сплачено турагенту ФОП ОСОБА_2 25939 грн., який, в подальшому, сплатив ТОВ «АККОРД-ТУР» 23682 грн. 18 коп., згідно виставленого рахунку на оплату вказаного туристичного продукту №38386688113 від 15.01.2020 року.
Проте, у зв'язку з поширенням у світі коронавірусу COVID-19 та запровадженням обмежень на пересування країнами Європи, зокрема, з туристичною метою, що є загальновідомими фактами, туристична поїздка позивачки не відбулась.
Разом з тим, ТОВ «АККОРД-ТУР» не повідомляв туриста ОСОБА_1 про зміну обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, а лише розмістив на своєму сайті інформацію про настання форс-мажорних обставин, що не є належним повідомленням сторони договору, в даному випадку - туриста ОСОБА_1 .
Враховуючи те, що істотно змінились обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, оскільки в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які позивач не міг усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності; виконання договору позбавляє заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, адже поїздка мала відбутися у квітні 2020 року; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона, а тому вбачаються підстави для розірвання договору на туристичне обслуговування від 15 січня 2020 року №374724.
Установивши фактичні обставини в даній справі та на підставі вищевказаних норм закону, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач ТОВ «АККОРД-ТУР», як туроператор, зобов'язаний повернути позивачці одержані від неї грошові кошти, у зв'язку з невиконанням договору (ненаданням послуг).
Правовідносини, які виникли між відповідачем ТОВ «АККОРД-ТУР» та іншими особами, не можуть впливати на права позивачки, яка належно виконала умови договору.
Разом з тим, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення в повному обсязі суми, що була сплачена позивачкою турагенту ФОП ОСОБА_2 в розмірі 25939 грн., суд першої інстанції не врахував той факт, що туроператор ТОВ «АККОРД-ТУР» оформив туристичний продукт на меншу суму - 23682 грн. 18 коп., ніж сплатила позивачка, і в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували ту обставину, що грошові кошти в сумі 25939 грн., сплачені позивачкою на користь ФОП ОСОБА_2 , були повністю перераховані туроператору ТОВ «АККОРД-ТУР».
Згідно з ч.3 ст.651 ЦК України, у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору, виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.
Отже, за встановлених обставин справи, виходячи з підстав розірвання договору, колегія суддів вважає необґрунтованим стягнення в солідарному порядку з відповідачів тієї суми коштів, яка позивачем фактично сплачена, оскільки ТОВ «АККОРД-ТУР» отримало від ФОП ОСОБА_2 лише 23682 грн. 18 коп., тому саме ця сума підлягає стягненню з відповідача ТОВ «АККОРД-ТУР».
В даному випадку, вимога позивача про солідарне стягнення є безпідставною.
Решта суми (2256 грн. 82 коп.) підлягала б стягненню з ФОП ОСОБА_2 , проте, з такими вимогами позивачка до ФОП ОСОБА_2 не зверталась.
В даній справі позивачка звернула свої вимоги до ОСОБА_2 , як до фізичної особи, однак, матеріали справи не містять жодних доказів, які б вказували на існування договірних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як фізичною особою.
При цьому, необхідно зазначити, що розрахунки між ТОВ «АККОРД-ТУР» та ФОП ОСОБА_2 за агентським договором не є предметом розгляду у цій справі.
Посилання ТОВ «АККОРД-ТУР» на те, що до початку подорожі, тобто до 20.04.2020 року, турист не відмовлялася від договору на туристичне обслуговування, не направляла письмову відмову від договору чи від послуг, є необґрунтованими, оскільки 20.04.2020 року неможливо вважати початком подорожі у розумінні Закону України «Про туризм», адже, у цю дату подорож не відбулась.
Твердження відповідача ТОВ «АККОРД-ТУР» про те, що у нього, як туроператора, наявні фактичні витрати з організації туру для позивача, які туристом не відшкодовані, що підтверджуються плановою калькуляцією формування вартості туру, підтвердженням замовлення туристичного продукту, агентським договором, договором комісії щодо співпраці з іноземним партнером, платіжним дорученням про перерахування коштів на користь іноземного партнера, листом-підтвердженням про отримання грошових коштів іноземним партнером в якості оплати туристичного продукту, колегією суддів відхиляються з огляду на те, що вказані документи не можуть слугувати підставою для відмови позивачу у поверненні коштів, які вона сплатила за туристичну поїздку, оскільки така не відбулась не з її вини, а іншої туристичної поїздки, зокрема, шляхом внесення відповідних змін у договір, їй запропоновано не було.
Статтею 625 ЦК України визначено правові наслідки порушення грошового зобов'язання.
Так, за приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Ці висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі №3-295гс16, за змістом яких, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене, слід дійти висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма частини другої статті 625 ЦК України, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи те, що колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача ТОВ «АККОРД-ТУР» на користь позивачки лише 23682 грн. 18 коп., тому, виходячи із заявленого нею періоду розрахунку (з 12.03.2023 року по 07.12.2023 року), розмір трьох процентів річних від вказаної суми становитиме 527 грн. 50 коп., а розмір інфляційних втрат за цей період - 664 грн. 40 коп.
Разом з тим, оскільки в частині інфляційних втрат позивачем заявлено вимогу про стягнення меншої суми - 595 грн. 05 коп., то в силу принципу диспозитивності - розгляду справи в межах заявлених позовних вимог (ст.13 ЦПК України), саме ця сума інфляційних втрат підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Згідно із ст.33 Закону України «Про туризм», заподіяна туристу моральна (немайнова) шкода, якою порушені його законні права, відшкодовується суб'єктом туристичної діяльності в порядку, встановленому законом.
Частинами 1-3 статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що позивачу заподіяно моральну шкоду, оскільки позивач, як споживач, не отримала туристичні послуги, які нею були придбані.
Враховуючи характер правопорушення та глибину душевних страждань позивача, визначений судом першої інстанції розмір морального відшкодування (5000 грн.) відповідає вимогам розумності і справедливості.
При цьому, висновок суду першої інстанції про солідарне стягнення моральної шкоди з обох відповідачів є помилковим з мотивів, які наведені вище.
Отже, оскаржуване рішення, яким суд першої інстанції вирішив спір по суті, підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про солідарне стягнення наперед сплачених коштів за ненадані туристичні послуги за договором на туристичне обслуговування №374724 від 15.01.2020 року в розмірі 25939 грн., трьох процентів річних у розмірі 750 грн. 45 коп. та інфляційних втрат у розмірі 595 грн. 05 коп. за прострочення повернення коштів, та моральної шкоди в розмірі 5000 грн. з ухваленням апеляційним судом в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , та зміні - в частині визначення розміру наперед сплачених коштів за ненадані туристичні послуги за договором на туристичне обслуговування №374724 від 15.01.2020 року та трьох процентів річних за прострочення повернення коштів, які підлягають стягненню з ТОВ «АККОРД-ТУР» на користь ОСОБА_1 , шляхом зменшення присуджених до стягнення коштів з 25939 грн. до 23682 грн. 18 коп., а трьох процентів річних - з 750 грн. 45 коп. до 527 грн. 40 коп.
В решті, визначених процесуальним законом підстав для скасування чи зміни цього судового рішення немає.
Перевіряючи законність та обґрунтованість додаткового рішення у даній справі, колегія суддів враховує наступне.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Доводи відповідача про те, що заява позивача про розподіл судових витрат подана з пропуском п'ятиденного строку, є безпідставними, оскільки закінчення п'ятиденного строку припало на 06.07.2024 року - вихідний день (субота), тому першим робочим днем є 08.07.2024 року, власне, в цей день представником позивача була сформована вказана заява в системі «Електронний суд».
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК).
Колегія суддів вважає розмір витрат на правничу допомогу, понесених позивачем на стадії розгляду справи в суді першої інстанції і описаних в акті приймання-передачі, загальною вартістю 19820 грн., необґрунтовано завищеним, а з огляду на наявність заперечень відповідача щодо стягнення таких витрат, застосуванню підлягає ч.5 ст.137 ЦПК України.
Так, зокрема, колегія суддів доходить висновку, що вартість витрат позивача на правничу допомогу у суді першої інстанції, а саме: за збір доказів для подання позовної заяви до суду, включаючи складання адвокатських запитів з цією метою, претензій, листів-вимог; складання позовної заяви та участь адвоката в судових засіданнях, - з урахуванням принципу співмірності розміру судових витрат із складністю справи, а також обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, описаних в акті приймання-передачі наданої правової допомоги, в контексті застосування критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, необхідно визначити в розмірі 6500 грн., з яких: збір доказів - 2500 грн., складання позовної заяви - 3000 грн., участь в судових засіданнях - 1000 грн., тому, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог (70%), такі витрати підлягають стягненню на користь позивача в розмірі 4550 грн.
При цьому, з урахуванням наслідків розгляду справи апеляційним судом - ухвалення рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, заявлених до ОСОБА_2 , як до фізичної особи, вказані вище витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4550 грн. необхідно стягувати лише з відповідача ТОВ «АККОРД-ТУР», а відтак, додаткове рішення в частині солідарного стягнення даного виду судових витрат з відповідача ОСОБА_2 підлягає скасуванню, а в частині визначення розміру стягуваних з відповідача ТОВ «АККОРД-ТУР» судових витрат - зміні, шляхом зменшення їх розміру з 9500 грн. до 4550 грн.
Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Таким чином, з урахуванням вимог статті 141 ЦПК України, звільнення позивача від сплати судового збору при зверненні до суду із вказаним позовом та часткового задоволення позовних вимог позивача за наслідками розгляду справи апеляційним судом (70%), а також з урахуванням сплаченої відповідачем ТОВ «АККОРД-ТУР» суми судового збору за подання апеляційної скарги (1816 грн. 80 коп.), з відповідача в дохід держави підлягає стягненню 302 грн. 76 коп. судового збору.
Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
ухвалив:
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АККОРД-ТУР» задовольнити частково.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 01 липня 2024 року та додаткове рішення Франківського районного суду м. Львова від 11 липня 2024 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про солідарне стягнення наперед сплачених коштів за ненадані туристичні послуги за договором на туристичне обслуговування №374724 від 15.01.2020 року в розмірі 25939 гривень, трьох процентів річних у розмірі 750 гривень 45 копійок та інфляційних втрат у розмірі 595 гривень 05 копійок за прострочення повернення коштів, моральної шкоди в розмірі 5000 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9500 гривень, скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - відмовити.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 01 липня 2024 року в частині визначення розміру наперед сплачених коштів за ненадані туристичні послуги за договором на туристичне обслуговування №374724 від 15.01.2020 року та трьох процентів річних за прострочення повернення коштів, які підлягають стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю «АККОРД-ТУР» на користь ОСОБА_1 , змінити, зменшивши його, відповідно: з 25939 гривень до 23682 гривень 18 копійок та з 750 гривень 45 копійок до 527 гривень 40 копійок.
Додаткове рішення Франківського районного суду м. Львова від 11 липня 2024 року в частині визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю «АККОРД-ТУР» на користь ОСОБА_1 , змінити, зменшивши його до 4550 гривень.
В решті судові рішення - залишити без змін.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АККОРД-ТУР» в дохід держави судовий збір в розмірі 302 гривень 76 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 24 березня 2025 року.
Головуючий С.М. Бойко
Судді: С.М. Копняк
А.В. Ніткевич