Справа № 456/6575/24 Головуючий у 1 інстанції: Писарев О. Ю.
Провадження № 33/811/380/25 Доповідач: Романюк М. Ф.
21 березня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, й накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 /сімнадцять тисяч/ грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 /один/ рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 /шістсот п'ять/ грн. 60 коп.
Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 , 05.12.2024 о 01:25 год. по вул. Січових Стрільців, 25 в м. Стрий Львівської області, керував автомобілем Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю із порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови, поведінка, яка не відповідає обстановці, від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку, на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотесту «Драгер 6820» та в медичному закладі відмовився, що зафіксовано на нагрудну камеру поліцейських №1834, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що постанова суду є повністю незаконна, належно не обґрунтована з врахуванням всіх доказів у справі, а тому є такою, що винесена з грубим порушенням матеріального та процесуального права.
Зазначає, що суд порушив право особи на захист не викликавши належним чином ОСОБА_2 та не встановивши в засіданні чи можливий такий розгляд без його участі.
Вказує на те, що долучений працівниками поліції відеозапис оформлення матеріалів адміністративного порушення не відтворює саму подію та склад адміністративного правопорушення.
Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 п'ять разів продувавалкотестер та при цьому жодного разу він не показав наявність якоїсь величини алкоголю на своєму табло.
Окрім цього, ОСОБА_1 пропонував у мед закладі щоб взяли аналізи сечі чи крові на вміст алкоголю.
Стверджує, що відеозаписом засвідчується і акт тиску зі сторони працівника поліції на самого лікаря і на ОСОБА_1 .
Вказує, що на відео не видно, що працівники поліції виписують направлення на проходження огляду в мед закладі.
Зазначає, що в медичному висновку не вказано пристрій, яким визначено сп'яніння.
Окрім цього зазначає, що ОСОБА_3 не промовив відмови пройти медогляд на місці його стоянки чи в мед закладі.
Особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 будучи повідомленим належним чином про час і місце судового розгляду, до суду апеляційної інстанції не з'явився, однак в апеляційній скарзі просить проводити розгляд за його відсутності.
Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
В оскаржуваній постанові суд першої інстанції визнав доведеними обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотесту «Драгер 6820» та в медичному закладі відмовився.
Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції.
Разом з тим, апеляційний суд не може погодитись висновками суду першої інстанції щодо доведеності відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, апеляційний суд виходить з вимог ст.266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі «Інструкція»).
Детальний аналіз зазначених норм права вказує на можливість проведення огляду водія на стан сп'яніння на місці зупинки або в закладі охорони здоров'я, за наявності підстав вважати, що він перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відмова від проходження медичного огляду у закладі охорони здоров'я має місце тоді, коли особа відмовляється здавати будь-який біологічний матеріал передбачений діючим законодавством, або проходити огляд у інший законний спосіб.
Згідно п.12, п.13 Інструкції, предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
Як вбачається із відеозапису з нагрудних камер працівників поліції ОСОБА_1 зупинили у зв'язку з порушенням комендантської години, далі працівники поліції перевірили документи у водія ОСОБА_1 та у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння запропонували останньому пройти огляд на стан сп'яніння на місці, однак ОСОБА_1 висловив недовіру приладу та погодився пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі.
Перебуваючи в лікарні ОСОБА_1 п'ять разів намагався продути алкотестер, проте з незалежних від нього причин не зміг це зробити. При цьому в ході спілкування з поліцейськими та працівником медичного закладу постійно наголошував, що бажає пройти огляд на стан сп'яніння та неодноразово вказував, що він не відмовляється від проходження огляду на стан сп'яніння, заявляючи: «я не відмовляюся», «я не ухиляюсь».
Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що власну ініціативу, висловлену ОСОБА_1 щодо надання для дослідження сечі для проходження огляду на стан сп'яніння, було проігноровано.
Поведінка ОСОБА_1 , зафіксована на відеозаписі, не дає підстави розцінювати її як відмова від проходження огляду на стан сп'яніння.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд не може визнати наявний в матеріалах справи висновок лікаря належним та допустимим доказом у розумінні вимог щодо доказів, які поза розумним сумнівом можуть доводити винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Апеляційний суд вважає, що зміст відеозаписів камер поліцейських беззаперечно вказує на недотримання працівниками поліції та лікарем медичного закладу Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого ПКМУ №1103 від 17.12.2008 року та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/7350 від 09.11.2015 року.
Згідно з ч.2 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі Кобець проти України (з урахуванням первісного визначення принципу поза розумним сумнівом у справі Авшар проти Туреччини) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Отже, постанова суду першої інстанції, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підлягає скасуванню як незаконна, а провадження у справі слід закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задоволити.
Постанову судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 січня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП - скасувати, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя М.Ф.Романюк