Справа № 462/9041/24 Головуючий у 1 інстанції: Постигач О.Б.
Провадження № 33/811/287/25 Доповідач: Романюк М. Ф.
21 березня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Іськіва Івана Зіновійовича на постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 10 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
вищенаведеною постановою в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі відмовлено.
ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та обрано йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави 605,60 грн судового збору.
Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 18.11.2024 о 20:35 год у м. Львові на вул. Городоцька, 288, керував транспортним засобом Audi А6, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager ARHK 0049, що підтверджується тестом №1929 від 18.11.2024, результат становить 1,50 ‰.
Не погоджуючись з даною постановою захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Іськів І.З. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що із відеозаписів, які долучені до матеріалів справи вбачається, що жоден з екіпажем патрульної поліції не зупиняв транспортний засіб, в якому перебував ОСОБА_1 , скільки такий автомобіль знаходився в нерухомому стані та не здійснював жодного маневру, через те, що ОСОБА_1 чекав на отримання допомоги, у зв'язку з тим, що у автомобілі були пробиті переднє та заднє колеса.
Крім цього, хоч в екіпаж патрульної поліції склад на ОСОБА_1 протокол за ч. 2 ст. 122 КУпАП, проте останній не погоджується із притягненням його до адміністративної відповідальності, не оплатив штраф та буде оскаржувати постанову.
Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 під час розмови із працівниками поліції неодноразово пояснював, що не керував транспортним засобом, оскільки були пробиті колеса.
Зазначає, що ОСОБА_1 працює у ТОВ «ОВАЦІЯ» на посаді водія автотранспортних засобів з 14 березня 2018 року по теперішній час з шестиденним робочим тижнем.
Акцентує увагу на тому, що посада водія автотранспортних засобів є єдиним джерелом доходу.
ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Іськів І.З., в чергове, у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду повідомлялись належним чином, жодних заяв чи клопотань до суду не надходило.
Суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі можливі та необхідні умови для реалізації права учасників на доступ до правосуддя.
За наведеного, з огляду на положення ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважаю за можливе розглянути справу за їх відсутності, оскільки їх неявка не є перешкодою для розгляду справи.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.
Суддя апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції належно встановлені обставини, які дають обґрунтоване право притягнути ОСОБА_1 до відповідальності за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в апеляційній скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Незважаючи на позицію апелянта, про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП його вина підтверджується зібраними у справі і перевіреними доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №815898 від 18.11.2024, результатами тестування на алкоголь, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 18.11.2024, рапортом від 18.11.2024, постановою серії ЕНА №3504699 від 18.11.2024, відеоматеріалами долученими до протоколу.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке.
Відповідно до п. 2.9.а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
За порушення вимог п.п.«а» п.2.9 Правил дорожнього руху, передбачена відповідальність за ст.130 КУпАП.
Доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовано.
Долучений до протоколу відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних в них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
На відеозаписі детально зафіксована поведінка ОСОБА_1 на місці події.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Враховуючи наявність зафіксованих відеокамерами поліцейських відомостей, у суду апеляційної інстанції відсутні правові та фактичні підстави ставити під сумнів відомості протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначені відомості походять з різних джерел, логічно та послідовно доповнюють та не суперечать один одному, що свідчить про їх об'єктивність.
Дії працівників поліції, відносно ОСОБА_1 , під час складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, зокрема на приписах «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та враховує також і те, що правопорушник їх не оскаржував. Працівниками поліції було забезпечено ОСОБА_1 всі його процесуальні права.
Судом першої інстанції було вірно встановлено, що відеозаписами з нагрудних камер спостереження працівників поліції, вбачається, що під час розмови з працівниками поліції ОСОБА_1 не заперечував факту керування даним транспортним засобом та не заперечував вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, відносно чого на нього було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3504699. Згідно даної постанови ОСОБА_1 18.11.2024 о 20:35 год. керуючи транспортним засобом Audi А6, д.н.з. НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при перестроюванні, чим порушив п.9.2.б. ПДР України.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що як вбачається з відеозапису події, коли працівники поліції підійшли до автомобіля ОСОБА_1 , останній знаходився за кермом автомобіля, який був з заведеним двигуном посередині дороги. Тобто автомобіль не був припаркований, а автомобіль під керуванням ОСОБА_1 зупинився оскільки останній заснув під час руху, що також спростовує доводи апеляційної скарги.
Щодо клопотання апелянта про допит свідка ОСОБА_2 , то апеляційний суд вважає, що в матеріалах справи є достатні дані щодо обставин адміністративного правопорушення, яке мало місце 18.11.2024, які між собою взаємоузгоджуються, є чіткими, несуперечливими, відтак сумнівів не викликають та не потребують виклику вказаної особи у судове засідання для дачі пояснень. Жодних суперечностей, які б викликали сумнів у достовірності відомостей зазначених у документах, складених працівниками поліції, немає.
Всі інші доводи апеляційної скарги судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються, мають формальний характер та зводяться до власної оцінки фактичних обставин справи та зібраних у справі доказів, при цьому, апелянт оцінює ці докази вибірково, ігноруючи при цьому їх сукупність.
Апеляційний суд також звертає увагу, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Категоричне невизнання ОСОБА_1 своєї вини, апеляційний суд розцінює як бажання уникнути відповідальності за вчинення даного правопорушення, оскільки вище зазначені обставини, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують факт керування ОСОБА_1 автомобілем в стані алкогольного сп'яніння та не звільняють його від відповідальності за скоєне.
Отже, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з'ясував обставини, що підлягали з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та ухвалив законну, обґрунтовану постанову.
Порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, апеляційним судом не встановлено.
Тому підстав для скасування постанови судді Залізничного районного суду м. Львова від 10 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
постановив:
Постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 10 лютого 2025 року якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Іськіва Івана Зіновійовича - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя М.Ф.Романюк