Дата документу Справа № 331/1015/24
Єдиний унікальний №331/1015/24 Головуючий в 1 інст. Кольц Д.М.
Провадження №33/807/462/25 Доповідач в 2 інст. Дадашева С.В.
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП
24 березня 2025 року місто Запоріжжя
Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., вирішуючи питання щодо прийняття до розгляду апеляційної скарги адвоката Стріченка Д.А. на постанову Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 11 листопада 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік,
стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.,
адвокат Стріченко Д.А. звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на зазначену постанову суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з огляду на таке.
Відповідно до вимог ч.2 ст.287 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.
Частиною 2 ст.294 КУпАП передбачено, що постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
З апеляційної скарги убачається, що адвокат Стріченко Д.А. діє в інтересах ОСОБА_1 як захисник останнього.
Згідно з положеннями ч.1 ст.271 КУпАП, захисником у справі про адміністративне правопорушення може бути адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Частиною другою цієї статті визначено, що повноваження адвоката на участь у розгляді справи підтверджуються довіреністю на ведення справи, посвідченою нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності, або ордером чи дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов'язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника. Витяг засвідчується підписами сторін.
Проте, адвокатом Стріченко Д.А. до апеляційної скарги долучено лише копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 16 квітня 2024 року та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю на його ім'я.
Разом з цим, адвокатом Стріченко Д.А. не додано до ордера ані самого договору про надання правової допомоги ані витягу з нього, де б були зазначені його повноваження у цій справі як захисника тощо.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що в цьому випадку апеляційна скарга подана особою, яка не має на це права, оскільки повноваження цієї особи не підтверджені в установленому законом порядку.
Кодексом України про адміністративні правопорушення не врегульоване питання як має діяти суд, коли апеляційну скаргу подано особою, яка не підтвердила свої повноваження.
В свою чергу, відповідно до вимог ч.2 ст.7 КУпАП України, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до положень ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Згідно з вимогами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у своїй практиці, серед іншого в рішеннях у справах «Енгель та інші проти Нідерландів» («Engeland Others v. the. Netherlands», 08 червня 1976 року, no. 5100/71, 5101/71, 5102/71, 5354/72, 5370/72), «Озтюрк проти Німеччини» («Ozturk v. Germany», 21 лютого 1984 року, no. 8544/79), «Лутц проти Німеччини» («Lutz v. Germany», 25 серпня 1987 року, no. 9912/82), «Михайлова проти України» від 06 березня 2018 року, тлумачить поняття «кримінальний» автономно, тобто незалежно від національної термінології, включаючи сюди адміністративні, дисциплінарні, митні проступки тощо.
Виходячи з аналізу практики Суду, якщо у справах про адміністративні правопорушення суд (або суддя) приходить до висновку про необхідність застосування аналогії права, то доцільно керуватись нормами Кримінального процесуального законодавства.
Так, згідно з вимогами п.2 ч.3 ст.399 КПК України, апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Зазначені обставини є процесуальною перешкодою для розгляду справи в апеляційному суді та унеможливлюють прийняття вказаної апеляційної скарги до провадження апеляційного суду.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, оскільки до апеляційної скарги не долучено передбачені ст.271 КУпАП документи, що підтверджують повноваження захисника на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, що у свою чергу не є перешкодою для повторного звернення до суду апеляційної інстанції з дотриманням вимог КУпАП.
Керуючись ст.ст.2, 271, 294 КУпАП, ст.399 КПК, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд
апеляційну скаргу адвоката Стріченка Д.А., подану на постанову Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 11 листопада 2024 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду С.В. Дадашева