Справа № 127/2295/25
Провадження №11-кп/801/394/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
19 березня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
із секретарем ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
засудженого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Вінниці в режимі відеоконференції апеляційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 03.02.2025 року, якою відмовлено в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, на підставі ст. 81 КК України -
встановив:
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла заява засудженого ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03.02.2025 відмовлено в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_8 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, на підставі ст. 81 КК України.
У своєму рішенні суд послався на те, що відповідно до встановленого чинним законодавством порядку, без вирішення питання про попередню заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років, неможливе застосування умовно-дострокового звільнення до засудженого, який відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, що прямо вбачається з положень п. 3 ч. 3 ст. 81 КК України (в редакції Закону № 2690-ІХ від 18 жовтня 2022 року).
Проте, з матеріалів справи встановлено, що відносно ОСОБА_8 після нормативного врегулювання державною порядку застосування ст.ст. 81, 82 КК України, не вирішувалося питання щодо заміни йому покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_8 ставить питання про скасування ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 03.02.2025 та застосуванні відносно нього умовно-дострокового звільнення.
Вимоги обґрунтовує тим, що висновок суду про те, що особа, засуджена до покарання у виді довічного позбавлення волі спочатку після відбування нею покарання не менше 15 років має право на заміну покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким, і лише після фактичного відбування нею менше трьох чвертей строку заміненого покарання така особа матиме право на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, не узгоджується із рішенням Конституційного Суду № 6 (ІІ)/2021 р. від 16.09.21 р
Просить взяти до уваги триваючу неконституційність частини 1 статті 81 КК України та прогалини у статті 81 КК України, а саме: відсутність умовно-дострокового звільнення безпосередньо з довічного позбавлення волі.
Зазначає, що відбуває покарання 26-й рік, його виправлення і безпечність для суспільства підтверджують подяки від адміністрації установи виконання покарань, виконання ним обов'язків засудженого, не порушення заборон засудженим, дотримання правил внутрішнього розпорядку та законів України, відсутність п'яти небезпечних схильностей засудженого, брав участь в поліпшенні благоустрою установи, здійснював догляд за хворими засудженими похилого віку.
Заслухавши доповідь головуючого судді апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора про законність та обґрунтованість ухвали, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що вироком апеляційного суду Одеської області від 11.04.2001 ОСОБА_8 засуджено за ст.ст. 69, 222 ч. 1, 142 ч. 3, 82 ч. 3, 93 п. «г», 17-93 п. «г», 206 ч. 3 КК України (1960 року) до остаточного покарання у виді довічного позбавлення волі; строк відбування покарання рахувати з 30 листопада 1999 року.
Ухвалою Верховного Суду України від 22.11.2001 вирок апеляційного суду Одеської області від 11.04.2001 щодо ОСОБА_8 , змінено. Перекваліфіковано дії ОСОБА_8 зі ст.ст. 222 ч.1, 82 ч. 2 КК України(в редакції 1960 р.) на ст.ст. 263 ч.1, 186 ч. 2 КК України (в редакції 2001р.). Призначено по цьому закону покарання: - за ст. 263 ч. 1 - 4 роки позбавлення волі: за ст. 186 ч. 2 - 3 роки позбавлення волі і остаточно за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 69, 142 ч. 3, 206 ч. 3, 17, 93 п. «г», 93 п. «г» (в редакції 1960р.) та ст.ст.263 ч. 1, 186 ч. 2 (в редакції 2001 р.) КК України визначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного йому на праві особистої власності. В решті вирок залишено без змін.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.02.2019 КК України ОСОБА_8 у відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано строк попереднього ув'язнення з 31.11.1999 по 22.11.2001, тобто по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
06 листопада 2022 року набрав чинності Закон України № 2690-ІХ від 18 жовтня 2022 року Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини, яким були внесені зміни до положень ст.82 КК, якими визначено можливість заміни особі, яка відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, невідбутої частини покарання більш м'яким (позбавлення волі строком від 15 до 20 років) після відбування нею не менше 15 років призначеного судом покарання.
Отже, суть заміни невідбутої частини покарання більш м'яким його видом полягає в тому, що засуджений повністю не звільняється від покарання, а йому лише замінюється один вид покарання (його невідбута частина) на інший. Тобто з моменту заміни особа відбуватиме вже новий вид покарання, призначений їй не вироком, а іншим рішенням суду.
За змістом п. 3 ч. 3 ст. 81 КК України із змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» № 2690-ІХ від 18 жовтня 2022 року, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, у разі заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавленням волі на певний строк, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.
Отже, на даний час на законодавчому рівні передбачено право засуджених, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, на заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням та в подальшому на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Відносно ОСОБА_8 питання щодо заміни йому покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням не вирішувалось.
Таким чином, КК України передбачено можливість умовно-дострокового звільнення засудженого після звернення його до суду із клопотанням про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким його видом, що у повній мірі відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
Враховуючи вище наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування немає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 03.02.2025 року, якою відмовлено в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, на підставі ст. 81 КК України, - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3