Справа № 749/1723/24
Номер провадження 2/749/77/25
"24" березня 2025 р. Щорський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого-судді Чигвінцева М.С.
секретаря Михалевич М.В.
представника позивача Ткаченко М.М.
представника відповідача Хоминської О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Сновськ в порядку спрощеного позовного провадженняцивільну справу №749/1723/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з останньої заборгованість за Договором №014/0209/82/0631969 від 03.01.2018 у розмірі 170969,99 грн. та понесені судові витрати.
Позовна заява мотивована тим, що 03.01.2018 між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір №014/0209/82/0631969, відповідно до якого АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» надало відповідачу грошові кошти, відповідно до умов передбачених договором, а позичальник зобов'язалася повернути використану суму в строк до 03.01.2024 та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 39,9%. Банк виконав свої зобов'язання перед позичальником за кредитним договором, надавши кредитні кошти, в порядку та розмірі передбаченому умовами кредитного договору.
20.09.2019 року між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір № 114/2-19-F, відповідно до умов якого АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитним договорами до позичальників, в тому числі за договором №014/0209/82/0631969. 10.01.2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» за договором № 10-01/2023 відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги за кредитним договорами до позичальників, в тому числі за договором №014/0209/82/0631969.
Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором №014/0209/82/0631969 від 03.01.2018 утворилася заборгованість у розмірі 170969,99 грн., з яких 53626,52 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту); 72168,63 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 39511,13 грн. - заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості); 5663,71 грн. - заборгованість за пенею та/або штрафом. Враховуючи те, що заборгованість залишилася не погашеною, то позивач просить стягнути її з відповідача у судовому порядку.
13.01.2025 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якій визнала позовні вимоги частково, а саме на суму 61897,32 грн. Вказує, що позивачем не надано доказів того, що ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" є фінансовими установами та мають ліцензію на надання фінансових послуг, а тому останні не є стороною кредитного договору № 014/0209/82/0631969 від 03 січня 2018 року, а відтак позбавлені права нараховувати проценти за користування кредитом після відступлення права вимоги. Отже, відсотки після відступлення на користь ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" права вимоги у розмірі 72168,63 грн. нараховані безпідставно. Також, посилаючись на категорію даної справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, відповідач вважає, що заявлені витрати в сумі 25000,00 грн. на правничу допомогу не відповідають принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності, дійсності та необхідності таких витрат. Тому просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.
17.01.2025 через систему «Електронний суд» представником позивача подано відповідь на відзив, в якому вважає доводи відповідача, викладені у відзиві, необґрунтованими та заперечення щодо стягнення заборгованості є безпідставними. В обґрунтування посилається на те, що відповідач не відмовляється від факту укладення та підписання кредитного договору та не оскаржує його умови. Вважає помилковим твердження відповідача про те, що позивачем не надано доказів того, що ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» с фінансовими установами, оскільки до позовної заяви додано пакет установчих документів стосовно своєї господарської діяльності, які вимагаються чинними нормами законодавства України при подачі позову. Крім того, щодо ліцензій та іншої публічної інформації, то за вимогами Національного банку України, ця інформація завжди наявна у вільному доступі по кожній фінансовій компанії України. На підтвердження набуття права вимоги за кредитним Договором №014/0209/82/0631969 від 03.01.2018 року, надано до позовної заяви, крім договорів про відступлення права вимоги, також Копію витягу з Реєстру боржників від 16.01.2020 року до Договору №114\2-19-F; Витяг з Реєстру боржників від 16.01.2020 року до Договору №114\2-19-F; Копію Договору №10-01/2023 від 10.01.2023; Копію Акту зарахування зустрічних однорідних вимог; Копію приймання-передачі реєстру боржників; Копію витягу з Реєстру боржників до Договору №10-01/2023 від 10.01.2023; Витяг з Реєстру боржників до Договору №10-01/2023 від 10.01.2023. Зазначає, що відповідач, не погоджуючись з умовами нарахування процентів за вказаним кредитним Договором, порушує принципи змагальність сторін, так як свого контррозрахунку нібито надмірно нарахованих відсотків за користування кредитними коштами за вказаним у позові кредитним Договором, не надав.
Також вважає розмір понесених витрат на правову допомогу доведеним та співмірним, та просить суд відхилити доводи відповідача й задовольнити заявлений розмір.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позові та відповіді на відзив, просив їх задовольнити.
Представник відповідач в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позов.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 03.01.2018 між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №014/0209/82/0631969, згідно умов якого кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору основну суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, а також виконати інші обов'язки, визначені договорами.
Згідно п. 1.1.1 - 1.1.8 договору визначено, що сума кредиту становить 49633,98 грн. Кредит надано позичальнику для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб позичальника, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника в розмірі 44750 грн. та на сплату страхового платежу за користь страховика в розмірі 4883,98 грн.
Дата надання кредиту 03.01.2018. Строк користування кредитом 72 місяці, кінцевий термін повернення 03.01.2024; тип процентної ставки - фіксована, на період з 03.01.2018 по 02.02.2018 включно розмір процентної ставки за кредитом складає 17,7 % річних, а з 03.01.2018 процентна ставка за кредитом застосовується в розмірі 39,9 % річних, без укладення додаткової угоди до Договору. Погашення заборгованості за кредитом та відсотками здійснюється щомісячними ануїтетними платежами до 03 числа кожного місяця згідно графіку погашення кредиту та сплати інших платежів, у розмірі 1824 грн.
За змістом п. 10.3 договору, за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором кредитор має право вимагати, а позичальник зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити останньому пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення.
29.05.2019 між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №014/0209/82/0631969/81, відповідно до якої було збільшено строк кредитування на 22 місяців, тобто до 03.11.2025 та зменшено ануїтетний платіж, який відповідно до додаткової угоди визначений у розмірі 834 грн. на період з 03.06.2019 по 02.12.2019.
АТ «Райффайзен Банк Аваль» належним чином виконало умови договірних зобов'язань, перерахувавши, відповідно до розділу 1 договору, суму кредиту у розмірі 49633,98 грн. на рахунок позичальника, про що свідчить наявна в матеріалах Виписка по рахунку № НОМЕР_1 та не заперечується відповідачем.
З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 встановлено, що 19.10.2019 ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 , про що було складено актовий запис №59. У результаті укладення шлюбу відповідач змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до його виконання.
Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З матеріалів справи убачається, що кредитний договір укладений в письмовій формі, о сторонами було погоджено всі його істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, умови кредитування. Умови кредитного договору відповідачем не оскаржуються.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. У разі прострочення повернення чергової частини кредиту позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За змістом ст.ст. 526, 615 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки ст. 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов'язковості виконання договору.
За змістом ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
АТ «Райффайзен Банк Аваль» належним чином виконало умови договірних зобов'язань, перерахувавши, відповідно до розділу 1 договору, суму кредиту у розмірі 49633,98 грн. на рахунок позичальника, про що свідчить наявна в матеріалах Виписка по рахунку № НОМЕР_1 та не заперечується відповідачем. Натомість відповідач свої зобов'язання перед банком належним чином не виконала у результаті чого у неї виникла заборгованість, яка становить 170969,99 грн., що вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості.
Згідно з п. 8.1., п. 8.2. кредитного договору №014/0209/82/0631969 від 03.01.2018 кредитор у встановленому законодавством України порядку має право без згоди позичальника відступити прав вимоги за договором будь-якій особі або обтяжити ці права будь-яким чином. У разі відступлення прав вимоги за договором, новий кредитор набуває усі права та обов'язки кредитора за договором, що випливають з розділу І Договору, в повному обсязі, у тому числі права вимоги повернення кредиту, процентів за користування ним, пені.
Відповідно до частин 1, 3 статті 512 ЦК України, передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
20.09.2019 між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-19-F, у відповідності до умов якого АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за договором №014/0209/82/0631969 від 03.01.2018.
Відповідно до витягу Реєстру Боржників від 16.01.2020 до Договору відступлення права вимоги № 114/2-19-F від 20.09.2019 відповідач мала загальну заборгованість у розмірі 61897,32 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 53626,52 грн., заборгованість за відсотками - 8270,80 грн., пеня - 5663,71 грн.
Пунктом 4.1.11 зазначеного договору відступлення права вимоги, що новий кредитор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів за кредитними договорами з дати відступлення прав вимоги за умови дотримання вимог чинного законодавства.
Згідно договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право вимоги до боржників за кредитними договорами ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», у тому числі за кредитним договором №014/0209/82/0631969 від 03.01.2018.
В абзаці 2 пункту 5.4. зазначеного договору відступлення права вимоги зазначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема новий кредитор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів та/чи процентів, за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до витягу Реєстру Боржників від 10.01.2023 до Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 відповідач станом на дату відступлення права вимоги мала загальну заборгованість у розмірі 131458,86 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 53626,52 грн., заборгованість за нарахованими відсотками - 72168,63 грн., пеня - 5663,71 грн.
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 14.11.2024 заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором №014/0209/82/0631969 від 03.01.2018 становить 170969,99 грн., з яких 53626,52 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту); 72168,63 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 39511,13 грн. - заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості); 5663,71 грн. - заборгованість за пенею та/або штрафом.
Не погоджуючись з розміром заборгованості, відповідач вказує, що позивачем не надано доказів того, що ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" є фінансовими установами та мають ліцензію на надання фінансових послуг, а тому останні не є стороною кредитного договору № 014/0209/82/0631969 від 03 січня 2018 року, а відтак позбавлені права нараховувати проценти за користування кредитом після відступлення права вимоги.
Згідно п. 1, п. 3 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг. Експортно-кредитне агентство, утворене відповідно до Закону України "Про фінансові механізми стимулювання експортної діяльності", є фінансовою установою із спеціальним статусом. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій у порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України;
Фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів;
Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.
У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.
Статтею 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» обумовлено, що Національний банк України в межах компетенції у сфері державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг видає небанківським фінансовим установам та особам, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг, передбачених пунктами 3 - 9, 11 частини першої статті 4 цього Закону.
Відповідно п. 65 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» фінансова установа - юридична особа, метою створення якої є здійснення діяльності з надання фінансових послуг, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг на підставі відповідної ліцензії, виданої Регулятором. Не є фінансовими установами надавачі супровідних послуг, які одночасно не надають також фінансові послуги, а також інші особи, які отримали ліцензію на здійснення діяльності з надання фінансових послуг без набуття статусу фінансової установи.
Згідно ст. 13 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» надавати фінансові послуги мають право фінансові установи та інші особи, які отримали відповідну ліцензію (ліцензії), крім випадків, передбачених частинами третьою - п'ятою цієї статті та спеціальними законами.
Ліцензія включає право здійснювати діяльність з надання однієї чи декількох фінансових послуг, зазначених у такій ліцензії, можливість надання яких передбачено законом для надавача фінансових послуг певного виду. Спеціальним законом може бути визначена необхідність отримання окремої ліцензії, яка включає право здійснювати діяльність з надання певної фінансової послуги.
На виконання ухвали суду позивачем надано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг ФК №249 від 04.02.2010, згідно якого ТОВ "Вердикт Капітал" зареєстровано як фінансову установу відповідно до Розпорядження комісії №97 від 04.02.2010.
Також, з свідоцтва про реєстрацію фінансової установи НБУ ФК №В0000391 від 18.10.2021, вбачається, що ТОВ "СІЛЬВЕР ІНВЕСТМЕНТ" зареєстровано як фінансову установу відповідно до Рішення НБУ №21/3096-пк від 18.10.2021.
Згідно з рішення № 1 засновника ТОВ «СІЛЬВЕР ІНВЕСТМЕНТ» від 17.08.2021 року створено ТОВ «СІЛЬВЕР ІНВЕСТМЕНТ», засновником якого виступає ТОВ «СІЛЬВЕР ПАРАМАУНТ».
Рішенням № 31/08-22 єдиного ТОВ «СІЛЬВЕР ІНВЕСТМЕНТ» від 31.08.2022 року змінено найменування товариства на ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (а.с. 45 зворотний бік).
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами економічної діяльності ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» є, зокрема: фінансовий лізинг (основний), надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення, н.в.і.у та інші.
Крім того, на підтвердження набуття статусу нового кредитора позивачем надано до позовної заяви, крім договорів про відступлення права вимоги, також Копію витягу з Реєстру боржників від 16.01.2020 року до Договору №114\2-19-F; Витяг з Реєстру боржників від 16.01.2020 року до Договору №114\2-19-F; Копію Договору №10-01/2023 від 10.01.2023; Копію Акту зарахування зустрічних однорідних вимог; Копію приймання-передачі реєстру боржників; Копію витягу з Реєстру боржників до Договору №10-01/2023 від 10.01.2023; Витяг з Реєстру боржників до Договору №10-01/2023 від 10.01.2023.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" є фінансовими установами та мають ліцензію на надання фінансових послуг, а тому згідно положень ст. ст. 514, 516 ЦК України, позивач набув право вимоги за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №014/0209/82/0631969 від 03.01.2018.
Відтак, враховуючи умови додаткової угоди №014/0209/82/0631969/81 від 29.05.2019, згідно якої було збільшено строк кредитування на 22 місяців, тобто до 03.11.2025, умови договорів відступлення права вимоги № 114/2-19-F та № 10-01/2023, ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" обґрунтовано нараховувало проценти за користування кредитними коштами за кредитним договором №014/0209/82/0631969.
Статтею 12 ЦПК України передбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Із матеріалів справи вбачається, що факт отримання коштів відповідачем не оспорювався, однак, відповідач в односторонньому порядку відмовилась від виконання зобов'язання та відповідних виплат на погашення кредиту у строки передбачені договором не здійснювала.
Згідно зі статтею 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відтак, відповідач, уклавши договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування, підписавши графік погашення кредиту, розрахунок загальної вартості кредиту, уклавши додаткову угоду від 29.05.2019, вчинила дії, що свідчать про визнання існування боргу за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування.
У постанові від 26 грудня 2019 року № 467/555/19 Верховний Суд, виснував, що «враховуючи, що між сторонами було досягнуто згоди за істотними умовами спірного кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим цей договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З огляду на зазначене, відповідач, підписанням договору №014/0209/82/0631969 від 03.01.2018 про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування та всіх додатків до нього, та отримавши кредитні кошти, висловила своє волевиявлення та підтвердила своє погодження з усіма його умовами, як прийнятними для неї. Про прийняття відповідачемусіх умов договору свідчить також те, що остання не скористалась своїм правом, передбаченим ст. 15 ЗУ «Про споживче кредитування» та не відмовилась від його умов.
Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором у строки передбачені договором належним чином не виконувала, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача у розмірі 170969,99 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 6 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
За змістом ст.141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів №0477470017 від 28.11.2024 року позивачем було сплачено 2422,40 грн. судового збору.
Оскільки позовні вимоги позивача задоволенні, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, 2, ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Як вбачається з договору про надання правничої допомоги №01-07/2023 від 01.07.2024 року Адвокатське об'єднання «Лігал Ассістанс» надає юридичну допомогу ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».
Як вбачається з заявки на надання юридичної допомоги №392 від 11.10.2024 року ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та Адвокатське об'єднання «Лігал Ассістанс» погодили надання правових (юридичних) послуг Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та вартість їх послуг склала 25000 грн. за надання усної консультації з вивчення документів 4000 грн., надання письмової консультації 3000 грн., та 18000 грн. за складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов'язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
З огляду на вказане, суд вважає, що витрати в розмірі 25000 грн. є значно завищеними, оскільки з приводу розгляду таких позовів в Україні вже склалася стала судова практика, а тому адвокат, при складанні позову та зібранні доказів не міг витрати скільки часу, який міг би коштувати 25000 грн., справа слухалася в спрощеному провадженні. За таких обставин, враховуючи заявлення відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, розмір судових втрат, які суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача складає 10000 грн.
Керуючись ст. ст. 207, 526, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 10561 ЦК України, ст. ст. 81, 141, 259, 263,264, 265, 268, 273, 274, 275, 279-289, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за Договором №014/0209/82/0631969 від 03.01.2018 у розмірі 170969 (сто сімдесят тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 99 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) витрати на правову допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду відповідно до ст. 355 ЦПК України або через Щорський районний суд Чернігівської області відповідно до п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.
Повний текст рішення складено 24 березня 2025 року.
Суддя М.С. Чигвінцев