Справа № 947/111/24
Провадження № 1-кп/947/435/25
21.03.2025 року Київський районний суд м. Одеси, в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в м. Одесі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023162480000900 від 10.07.2023 рокуза обвинуваченням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Одеси, українця, громадянина України, із середньою освітою, неодружений, не маючий на утриманні неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 10.12.2021 Київським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, згідно ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням на іспитовий строк на 3 роки;
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
Органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за наступними обставинами:
Так, 08 липня 2023 року приблизно о 20 годині 30 хвилин, ОСОБА_9 перебуваючи по вул. 1-а Лінія в м. Одесі, побачив раніше незнайому особу, а саме ОСОБА_10 , який проходячи поруч з ним, втратив свій мобільний телефон марки «РОСО» моделі «M3 5G Cool Blue 6GB» пам'яттю 128GB з IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , шляхом випадання з карману на тротуар.
В цей час у ОСОБА_9 виник злочинний умисел, що спрямований на таємне викрадення чужого майна, а об'єктом злочинного посягання визначив належний ОСОБА_10 мобільний телефон.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, введеного у зв'язку з агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 N? 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (на час кримінального правопорушення дію якого продовжено в установленому Законом порядку),усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх злочинних дій, підійшов до місця, де знаходився мобільний телефон, та впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та не зможе завадити реалізації його злочинного умислу, таємно викрав майно, що належить ОСОБА_10 , а саме мобільний телефон марки «РОСО» моделі «МЗ 5G Cool Blue 6GB» пам'яттю 128GB з IMEIl: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , вартістю 5266 гривень 66 копійок.
Після чого, з метою недопущення можливості його викриття, ОСОБА_9 з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, продавши його малознайомому чоловіку, тим самим спричинивши майнову шкоду потерпілому ОСОБА_10 на загальну суму 5266 гривень 66 копійок.
Орган досудового розслідування дії ОСОБА_9 кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Також, органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за наступними обставинами.
Крім цього, 08 липня 2023 року приблизно о 22 годині 30 хвилин, ОСОБА_9 перебуваючи у невстановленому місці, оглядаючи раніше викрадений мобільний телефон марки «РОСО» моделі «МЗ 5G Cool Blue 6GB» пам'яттю 128GB з IMEIl: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_10 ,, побачив на вказаному мобільному телефоні завантажений та встановлений мобільний додаток «Raiffeizen».
В цей час у ОСОБА_9 виник злочинний умисел, що спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме грошових коштів з банківського рахунку відкритого на ім'я ОСОБА_10 .
Реалізуючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_9 08 липня 2023 року о 23 годині 03 хвилин діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, введеного у зв'язку з агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 N? 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (на час кримінального правопорушення дію якого продовжено в установленому Законом порядку), усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх злочинних дій, під особистими даними потерпілого ОСОБА_10 , без його дозволу, неправомірно використовуючи логін та пароль для авторизації в мобільному додатку «Raiffeizen», які збереглися в пам'яті викраденого телефону, таємно викрав з банківського рахунку потерпілого грошові кошти в загальній сумі 21 500 гривень, шляхом здійснення перерахування коштів з банківської карти потерпілого банку «Райффайзен Банк» № НОМЕР_3 через додаток «Raiffeizen» на рахунок карти знайомого ОСОБА_11 АТ «Універсал Банк» N?НОМЕР_4.
В подальшому, ОСОБА_9 зняв грошові кошти карти знайомого ОСОБА_11 АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_4 у банкоматі, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Суднобудівна 1, та викраденими грошовими коштами розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду на вказану суму.
Орган досудового розслідування дії ОСОБА_9 кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, не визнав, пояснив що він не брав телефон, гроші не переводив. Він працює на вулиці Толбухіна кожен день, в районі Альтаїра не був. Він три роки не спілкувався з ОСОБА_12 , той сидів в тюрмі. Гроші не переводив. 09 липня 2023 року на ринку «Привіз» його не було. Він працював вдень кожен день, з 10-11 годині ранку до 18-19 годин. Він не продавав телефон на ринку «Привіз». Він робив машини, але такий автомобіль , як «Шкода» йому невідомий, він ним не користувався. Два роки потому він користувався іншим номером мобільного телефону. Він не телефонував 09.07.2023 року ОСОБА_13 , його номеру телефону не пам'ятаю. Він загубив мобільний телефон, можливо хтось користувався його карткою. В літку 2023 року він працював на СТО на площі Толбухіна, працював неофіційно, займався заміною двигунів. ОСОБА_14 знає тільки по імені, познайомився через знайомих, останній раз з ним бачився десь роки три потому. Йому невідомо звідки у співробітників поліції його фотографія.
У судовому засіданні допитаний потерпілий ОСОБА_10 пояснив, що він повертався з дружиною додому на автомобілі, за кермом була дружина, він вийшов із автомобіля на вулиці 1 Лінія і пішов додому, побачив, що відсутній мобільний телефон, банківські картки були прив'язані до телефону. Він побачив, що на рахунку його картки ОСОБА_15 зникли гроші, також і на картці його дружини, всі наявні гроші були зняті з карток, в сумі 20 тис. грн., як вони знялися йому невідомо, він звернувся до поліції. Він слідчому надав данні щодо марки телефону, вхід до нього мав пароль, треба було ввести логін та пароль.
У судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_16 пояснив, що він має підробіток, купує та продає мобільні телефони біля автовокзалу в районі ринку «Привіз» в місті Одесі, за день він може купити десь 20 штук мобільних телефонів, люди часто продають телефони. В минулому році він віддавав співробітникам поліції мобільний телефон, на який прийшло смс повідомлення, щоб звернулися до відділку поліції. Джерело походження старих телефонів виявити не можливо, документи до них не надаються. Після того, як він прийшов до ВП йому повідомили, що телефон викрадений, він його добровільно віддав. При проведенні впізнання йому дали 4 фото, він впізнав обвинуваченого по обличчю. Протокол впізнання він підписував, свій підпис впізнає, особу по фото підтвердив. Ціну за яку він придбав телефон він не пам'ятає, десь три тисячі гривень.
У судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_11 пояснив, що у нього є двоє знайомих з прізвищем ОСОБА_17 . Так, 08 липня 2023 року до нього прийшов ОСОБА_18 , у якого не було банківської картки і він попросив перевести грошові кошти на його банківську картку, щоб потім їх зняти. ОСОБА_17 перерахував на його картку гроші з телефону своєї матері, потім зняв гроші, і повернув йому картку, позичив йому 3 000 грн., і пішов. Один ОСОБА_17 за зовнішністю світлий, русявий, зріст десь два метри, у нього багато родимок, йому десь 35 років, інший ОСОБА_17 молодий, схожий на цигана.
В обґрунтування винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України сторона обвинувачення, посилається на докази досліджені судом, а саме:
-Постанова про об'єднання кримінальних проваджень від 29.09.2023 року, з якої вбачається, що кримінальні провадження за №12023162480000900 та № 12023162480001312 об'єднанні в одне провадження за №12023162480000900;
-Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 10.07.2023 року, з якого вбачається, що ОСОБА_10 звернувся з заявою про прийняття заходів до невстановленої особи, яка 08.07.2023 року перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського 56 А, таємно викрала мобільний телефон марки «РОСО» моделі «МЗ 5G Cool Blue 6GB»;
-Історія по картковому рахунку з 08.07.2023 року по 10.07.2023 року;
-Висновок експерта № СЕ-19/116-23/11661-ТВ від 10.08.2023 року, з якого вбачається, що ринкова вартість мобільного телефону марки «РОСО» моделі «МЗ 5G Cool Blue 6GB» за цінами вторинного ринку України станом на 10.07.2023 року могла становити 5266 гривень 66 копійок;
-Протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.07.2023 року, з якого вбачається, що свідок ОСОБА_16 впізнав особу зображену на фотознімку № 1, на якому зображено ОСОБА_9 , як чоловіка у котрого 09.07.2023 року на ринку «Привіз» придбав мобільний телефон марки «РОСО», пам'ять 128 GB за 3500 гривень.
-Протокол огляду від 15.07.2023 року з якого вбачається, що ОСОБА_16 , який є учасником огляду, добровільно видав мобільний телефонмарки «РОСО» МЗ PRO, пам'ять 128 GB, синього кольору, при цьому пояснив, що вказаний мобільний телефон придбав 10.07.2023 року у незнайомого чоловіка на ринку «Привіз» в місті Одесі.
-За згодою учасників кримінального провадження, додаток до протоколу огляду, а саме відеозапис проведення огляду не переглядався.
-Постанова про визнання предметів речовими доказами від 15.06.2023 року, з якого вбачається, що мобільний телефонмарки «РОСО» МЗ PRO, пам'ять 128 GB, визнано - речовим доказом у кримінальному провадженні за №12023162480000900;
-Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 11.09.2023 року;
-Опис речей і документів, які були вилучені на підставі постанови прокурора від 11.09.2023 року, з додатком: оптичний носій;
-За згодою учасників кримінального провадження, зміст оптичного носія, не переглядався.
-Роздруківка транзакцій за номером картки НОМЕР_4;
-Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 11.09.2023 року;
-Опис речей і документів, які були вилучені на підставі постанови прокурора від 11.09.2023 року, з додатком: оптичний носій;
-За згодою учасників кримінального провадження, зміст оптичного носія, не переглядався.
-Роздруківка транзакцій банківської картки яка належить ОСОБА_11 , з якої вбачається, що 08.07.2023 року о 23:04:22 була здійсненна транзакція грошових коштів у розмірі 21 500 гривень, з картки яка належить ОСОБА_10 на рахунок ОСОБА_11 .
-Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 20.08.2023 року ;
-Опис речей і документів, які були вилучені на підставі постанови прокурора від 20.08.2023 року, з додатком: оптичний носій;
-За згодою учасників кримінального провадження, зміст оптичного носія, не переглядався.
-Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 13.09.2023 року;
-Опис речей і документів, які були вилучені на підставі постанови прокурора від 13.09.2023 року, з додатком: оптичний носій;
-Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 29.08.2022 року ;
-Опис речей і документів, які були вилучені на підставі постанови прокурора від 29.08.2023 року, з додатком: оптичний носій;
За згодою учасників кримінального провадження, зміст оптичного носія, не переглядався.
Судом в умовах повної змагальності процесу досліджені в повному обсязі всі докази, надані як обвинуваченням, потерпілим, захистом, встановлено, що можливість збирання інших доказів вичерпані, що визнано сторонами процесу, які підтвердили відсутність у них доповнень та інших доказів.
Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.
Прокурор в судових дебатах просив визнати ОСОБА_9 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, призначити покарання у виді позбавлення волі. Вирішити питання про речові докази та судові витрати у кримінальному провадженні. При цьому, вважав винуватість обвинуваченого ОСОБА_9 доведеною в ході судового розгляду належними та допустимими доказами наданими суду, зокрема даними, що містяться в наданих сторонах обвинувачення процесуальних джерелах доказів.
Захисник ОСОБА_8 діючий в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 просив визнати останнього невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та виправдати, у зв'язку із недоведеністю винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і вичерпано можливості отримання доказів для цього. Поряд з цим, захисник звертав увагу суду, що в судовому засіданні не доведено, що мала місце подія кримінального правопорушення і в діях обвинуваченого відповідно є склад кримінального правопорушення, що йому інкримінують. При цьому, наголошував на тому, що обставини, які зазначені в процесуальних документах не відповідають фактичним обставинам справи.
Згідно із ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення дійшов висновку про відсутність достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у зв'язку із наступним.
Так, відповідно до п.п. 18-19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" слідує, що при розгляді кримінальних справ має суворо додержуватись закріплений у ч. 1 ст. 62 Конституції принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини обвинувальним вироком суду.
У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» судам вказано на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення, і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.
У п. 45 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17 червня 2011 року зазначено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпції щодо фактів.
Європейський суд з прав людини у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» вказував, що рівень певності, якого має досягати суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», є важливим для постановлення справедливого рішення.
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
Виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов'язаний із злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.
Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об'єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.
Згідно з ч. 2 та ч. 4 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення, і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.
Ст. 373 КПК України передбачено, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форми вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підстав яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до п.п.4, 5 п.3.2 рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України від 20.10.2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі, та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Так, дослідивши докази надані стороною обвинувачення, суд звертає увагу на покази свідка ОСОБА_16 , який при проведенні впізнання за фотознімками від 15.07.2023 року, зазначає, що впізнає особу у якої 09.07.2023 року на ринку «Привіз» придбав мобільний телефон марки «РОСО», але при проведенні протоколу огляду від 15.07.2023 року, свідок ОСОБА_16 добровільно видав мобільний телефонмарки «РОСО» МЗ PRO, при цьому пояснив, що вказаний мобільний телефон придбав 10.07.2023 року у незнайомого чоловіка на ринку «Привіз» в місті Одесі, тобто наявні розбіжності в даті придбання мобільного телефону.
Також, протокол пред'явлення свідкові ОСОБА_16 особи для впізнання за фотознімками від 15.07.2023 року, суд вважає неналежними доказом, оскільки даний протокол не доводить вчинення обвинуваченим ОСОБА_9 інкримінованого йому злочину, з його змісту вбачається, що в порушення вимог статті 228 КПК України, слідчим не було у свідка ОСОБА_16 з'ясовано зовнішній вигляд особи, її прикмети, за якими свідок може впізнати особу.
Крім того, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 спростував тверження обвинувачення, щодо перерахування грошових коштів на його банківський рахунок саме ОСОБА_9 .
Отже в судовому засіданні жодною особою не підтверджено факту вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, а відтак і не доведено винуватість обвинуваченого в виненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Враховуючи, те, що достатні та достовірні дані, які б поза розумним сумнівом підтверджували вчинення ОСОБА_9 , таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно в умовах воєнного стану, стороною обвинувачення суду не надані, а сам лише факт перебування абоненського номеру НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_9 в одному районі, що і абонентським номер НОМЕР_6 , який належить потерпілому ОСОБА_19 в період часу з 20:00 годині по 22:40 годину 08.07.2023 року, за відсутності інших належних, достовірних та достатніх доказів про обставини, що згідно ст.91 КПК України підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні, свідчать про наявність сумніву щодо вчинення обвинуваченим даного кримінального правопорушення, який в силу ст.62 Конституції України та ст.17 КПК України тлумачиться на його користь. Припущення про його винуватість, що ґрунтується на вищевказаному факті не може бути покладено в основу обвинувального вироку, а тому обвинуваченого у вчиненні вказаного кримінального правопорушення слід виправдати, у зв'язку із недоведеністю його участі у його вчиненні.
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (у справах "Авшар" проти Туреччини", "Ухань проти України", «Козинець проти України") неодноразово повторював, що при оцінці доказів суд має керуватися критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Виходячи з цих засад, тягар доказування винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення покладається на сторону обвинувачення. У разі, якщо розумні сумніви щодо існування обставин, на яких ґрунтується обвинувачення, не були виключені дослідженими в суді доказами, обвинувачений користується перевагами розумного сумніву і має бути виправданий через не спростовану презумпцію невинуватості.
Разом з тим,як зазначалося вище,стороною обвинувачення не надано достатньо вагомих,чітких та узгоджених доказів винуватості обвинуваченого ОСОБА_9 . Суд, оцінивши докази у справі кожний окремо та в їх сукупності, приходить до висновку про те, що обвинувачення ґрунтується на припущеннях, а тому у відповідності до ст. 62 Конституції України не може вважатися доведеним.
Згідно з п. 1 ч. 1ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.
Таким чином, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, дослідивши та оцінивши всі докази, надані як стороною обвинувачення так і стороною захисту в їх сукупності, приходить до висновку про те, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано безсумнівних, допустимих та належних доказів того, що ОСОБА_9 вчинили таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно в умовах воєнного стану, а тому суд дійшов висновку про необхідність виправдання ОСОБА_9 , у зв'язку з недоведеністю винуватості в причетності до вчинення кримінального правопорушення у якому він обвинувачується.
Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Питання щодо вирішення речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.368, п. 2 ч. 1 ст. 373, ст. 374, 615 КПК України, суд -
ОСОБА_9 визнати невинуватим у пред'явленому обвинувачені у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, виправдати його за недоведеністю вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення.
Скасувати арешт накладений ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 18.07.2023 року на мобільний телефон марки «РОСО» МЗ PRO, пам'ять 128 GB.
Речовий доказ: мобільний телефонмарки «РОСО» МЗ PRO, пам'ять 128 GB, вважати повернутим потерпілому ОСОБА_10 .
Запобіжний захід у вигляді застави обраний ОСОБА_9 , скасувати.
Грошові кошти в розмірі 214 720 гривень, які внесені в якості застави 11.10.2024 року (квитанція № 2.68952631.1 від 11.10.2024 року на депозитний рахунок для зарахування заставних сум Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, №UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, призначення платежу: заставна сума за ОСОБА_9 , - повернути заставодавцю ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (паспорт громадянина України № НОМЕР_7 , орган що видав 5114, РНОКПП НОМЕР_8 .
Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.
Суддя ОСОБА_1