Справа № 947/6050/25
Провадження № 1-кс/947/3875/25
20.03.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено начальником Подільського відділу Одеської обласної прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12025160000000130 від 31.01.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, -
І. ВИКЛАД ФАКТИЧНИХ ОБСТАВИН ДАНОГО КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:
Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області під процесуальним керівництвом Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025160000000130 від 31.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 31.01.2025 до слідчого управляння ГУНП в Одеській області надійшли матеріали працівників Подільського РВ Управління СБ України в Одеській області про те, що особа (анкетні дані якого не розголошуються в інтересах досудового розслідування) вимагає від особи ОСОБА_5 одержання неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
В ході проведення досудового розслідування було викрито протиправну корупційну діяльність інструктора управління ІНФОРМАЦІЯ_1 головного сержанта ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
19.02.2025 в період часу 14 год. 44 хв. по 14 год. 53 хв. за участі ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,було проведено огляд вільної ділянки місцевості поблизу буд. 26 по Бірзульському бульвару у м. Подільськ, Одеської області в ході якого виявлено та вилучено грошові кошти у сумі 20 000 гривень.
19.02.2025 о 14 год. 07 хв. в порядку статті 208 КПК України затримано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за підозрою у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
19.02.2025 в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України проведено обшук транспортного засобу марки «Toyota Corolla», з державним реєстраційним знаком НОМЕР_1 , в ході якого виявлено та вилучено наступне майно:
-Паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
-Роздруківка кардіограми з номером ID: 22 07.12.2024
-Акт № 1098 дослідження стану здоровя на ім'я ОСОБА_7
-Висновок лікаря-терапевта на ім'я ОСОБА_7 на 1 арк.;
-Картка № 2126 обстеження медичного огляду на ім'я ОСОБА_8 на 1 арк.;
-Довідка № 4/2107 ВЛК на ім'я ОСОБА_7 на 1 арк.;
-Картка професійно-психологічного відбору ім'я ОСОБА_7 на 2 арк.;
-Довідка № 4/2107 ВЛК на ім'я ОСОБА_7 на 1 арк.
20.02.2025 на підставі постанови слідчого вищевказне майно визнано речовими доказами в рамках даного кримінального провадження.
28.02.2025 ухвалою слідчого судді клопотання було повернуто прокурору для усунення недоліків.
Так, на теперішній час, в зв'язку з виправленням раніше встановлених недоліків, сторона обвинувачення повторно підіймає питання накладення арешту майна.
ІІ. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОДАНОГО КЛОПОТАННЯ:
Сторона обвинувачення зазначає, що вилучене майно має доказове значення у кримінальному провадженні, необхідні для повного, всебічного та неупередженого проведення досудового розслідування, а також є безпосередньо предметом і доказом вчинення кримінального правопорушення.
З урахуванням викладеного у своїй сукупності, сторона обвинувачення просить дане клопотання задовольнити та накласти арешт на зазначене у клопотанні майно.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ:
Прокурор та слідчий в судове засідання не з'явився, проте від слідчого до суду надійшла заява пр розгляд вказаного клопотання за його відсутності, яке він підтримує та просить задовольнити.
Власник майна ОСОБА_7 до суду також звернувся із заявою про розгляд клопотання за його відсутності.
IV. ВИСНОВКИ СЛІДЧОГО СУДДІ:
Дослідивши подане клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, враховуючи заяви сторін кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступних зроблених висновків, а також звертає увагу на наступні правові підстави для прийнятого рішення.
(1). Нормативно-правова основа при вирішенні даного клопотання:
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України).
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ст. 98 КПК України).
(2). Правова підстава та мета арешту майна:
Слідчий суддя враховує, що досудове розслідування в рамках такого кримінального провадження здійснюється за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 359-2 КК України.
Згідно фактичних обставин такого кримінального провадження, наразі у сторони обвинувачення наявні підстави вважати, що вилучені документи ОСОБА_7 ймовірно містять на собі інформацію щодо кримінально-протиправної діяльності за обставинами даного кримінального провадження.
З урахування специфіки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України та майна, яке було вилучено в ході обшуку, слідчий суддя зазначає, що в подальшому стороною обвинувачення ймовірно буде вирішуватися питання про проведення відповідних експертних досліджень, результати проведення яких можуть стати підставою для прийняття відповідних процесуальних рішень у кримінальному провадженні, оскільки можуть підтвердити робочу наразі версію сторони обвинувачення.
Беручи до уваги, що згідно доводів сторони обвинувачення, необхідність в накладенні арешту на вилучене майно пояснюється подальшою потребою детальному дослідженні вилучених документів, слідчий суддя вважає, що таке майно може містити відомості на підтвердження факту вчинення розслідуваного у кримінальному провадженні кримінального правопорушення, а відтак такі документи за цим критерієм відносяться до категорії речових доказів.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя зазначає, що підставою для арешту майна є відповідність вилученого майна до категорії речових доказів (абзац 1 ч. 1 ст. 170 КПК України), при цьому метою арешту майна є необхідність забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).
Одночасно, вбачається з долученого допиту свідка ОСОБА_7 від 31.01.2025, один із співробітників ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив ОСОБА_7 про можливість виготовлення документів, які нададуть змогу безперешкодного проходження перевірок поліції, ТЦК та ДПСУ та вільного пересування на території України за грошову винагороду, а паспорт ОСОБА_7 залишив як гарантію домовленості.
Слідчий суддя вважає, що накладення арешту на особисті документи, а саме у аднмоу випадку - на паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є необгрунтованим, оскільки, хоча таке майно й визнано речовим доказом в рамках даного кримінального провадження, проте, на думку слідчого судді, подальше застосування відносно нього заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту та його наслідки для володільця такого майна не є співмірними із обмеженням його суб'єктивних прав, які слідують у разі арешту такого документа.
Таким чином, слідчий суддя приходить до переконання про необгрунтованість доводів сторони обвинувачення необхідності арешту паспорту громадянина ОСОБА_7 , а тому клопотання в цій частині задоволенню не підлягає.
(3). Завдання, необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України:
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучене майно відповідає критеріям речових доказів, передбачених ч. 1 ст. 98 КПК України.
Відтак, оскільки майно є речовими доказами в рамках кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що існує ризик його можливого зміни або знищення, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії, у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У зв'язку з викладеним, з метою забезпечення досягнення завдань кримінального провадження наявна необхідність в накладенні арешту на вилучене майно, з встановленням заборони розпорядження та користування такого майна, з огляду на встановлені вище ризики.
(4). Розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження:
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. TheUnitedKingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб пов'язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремих осіб, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.
Додатково, слідчий суддя акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, а також у випадку забезпечення проведення відповідних експертних досліджень, зацікавлені особи в порядку ст. 174 КПК України мають процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено начальником Подільського відділу Одеської обласної прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Накласти арешт із забороною користування та розпорядження на майно, вилучене 19.02.2025 в ході проведення обшуку транспортного засобу марки «Toyota Corolla», з державним реєстраційним знаком НОМЕР_1 , а саме на:
-Роздруківка кардіограми з номером ID: 22 07.12.2024
-Акт № 1098 дослідження стану здоровя на ім'я ОСОБА_7
-Висновок лікаря-терапевта на ім'я ОСОБА_7 на 1 арк.;
-Картка № 2126 обстеження медичного огляду на ім'я ОСОБА_7 на 1 арк.;
-Довідка № 4/2107 ВЛК на ім'я ОСОБА_7 на 1 арк.;
-Картка професійно-психологічного відбору ім'я ОСОБА_7 на 2 арк.;
-Довідка № 4/2107 ВЛК на ім'я ОСОБА_7 на 1 арк.
Тимчасово вилучене майно, а саме паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України - повернути його власнику.
Виконання ухвали покласти на старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1