Справа № 947/24041/24
Провадження № 1-кс/947/3874/25
20.03.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023162390000550 від 26.08.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332КК України -
До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023162390000550 від 26.08.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332КК України.
У клопотанні сторона обвинувачення, з метою збереження речових доказів просить накласти арешт на майно, вилучене 12.03.2025 у ході обшуку за адресою: місто Одеса, вул. Святослава Ріхтера, буд. 76.
Слідчий ОСОБА_3 надав заяву в якій просив розглянути клопотання без його участі, вимоги якого просив задовольнити.
Власник майна та його представник - адвокат ОСОБА_5 у судове засідання не з'явились, про розгляд клопотання сповіщались належним чином, про причини неявки не повідомили.
Відповідно до ч.4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється
У зв'язку з неявкою учасників процесу, керуючись вимогами ст. 172 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про можливість розгляду такого клопотання за відсутності наведених осіб.
Вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.
В ході судового розгляду встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023162390000550 від 26.08.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено воєнний стан строком на 30 діб, який у подальшому було неодноразово продовжено відповідними Указами Президента України та законами України та який діє по теперішній час.
Пунктом 6 частини 1 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених Указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Так, відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно статті 2 цього закону, Державний кордон України визначається Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно статті 9 вищевказаного Закону України, перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про державний кордон України» Особи, транспортні засоби, вантажі та інше майно, що перетинають державний кордон України, підлягають прикордонному і митному контролю. Контроль організовується та здійснюється у встановленому актами законодавства України порядку.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Виключний перелік громадян України, які наділені правом перетинання державного кордону, у період воєнного стану, передбачений Правилами перетинання державного кордону громадянами України» (далі - Правила), які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57.
В той же час, обмеження, визначені у вказаних Правилах, стосуються військовозобов'язаних осіб.
Відповідно до частини 2 статті 8-1 Закону України «Просоціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці мають рівне з іншими громадянами України право на виїзд за кордон у порядку, встановленому законом.
Згідно із приписами статті 11 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», військовослужбовці можуть виїжджати з України на загальних підставах.
Так, будучи обізнаним із вказаними вимогами законодавства України та Порядку, у невстановлений досудовим розслідуванням час, у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення громадян України за грошову винагороду, а саме чоловіків, яким заборонено виїзд за межі країни під час дій правового режиму воєнного стану, через державний кордон України до невизнаної Придністровської Молдавської республіки (далі ПМР) поза межами пунктів пропуску громадян.
Разом з цим, ОСОБА_6 , у 2023 році (точна дата не встановлена), розуміючи, що для досягнення злочинної мети та реалізації протиправних намірів необхідно залучення інших осіб, які будуть діяти з ним спільно, при невстановлених обставинах, у невстановлений час, вступив у попередню змову з невстановленими особами, які, діючи на виконання плану злочинної діяльності, перебуваючи на території Одеської області, збирали для ОСОБА_6 інформацію щодо розташування блокпостів на шляху до прикордонних районів Одеської області, наявності патрулів прикордонників, перевозили осіб до прикордонного району, підбирали місця для переходу через державний кордон із сприятливими характеристиками місцевості тощо.
Також, ОСОБА_6 , діючи спільно з невстановленими особами, у невстановлений час, але не пізніше квітня 2024, використовуючи мобільний телефон з номером НОМЕР_1 та мобільний додаток до кросплатформовій системи миттєвого обміну повідомленнями «Telegram», щодозволяє обмінюватися текстовими, голосовими та відеоповідомленнями, а також дозволяє здійснювати аудіо- та відеодзвінки, організовувати конференції та прямі ефіри, зберігати необмежену кількість файлів, вести канали тощо (далі мессенджер «Telegram»), створив Телеграм-канал «ІНФОРМАЦІЯ_1 », через який почав підшукувати осіб чоловічої статі, які бажають за грошову винагороду перетнути державний кордон України поза пунктами пропуску громадян, з метою уникнути мобілізації.
Для перевезення великих груп військовозобов'язанихдо державного кордону України з невизнаною ПМР, ОСОБА_6 ,у невстановлений час та при невстановлених обставинах, за грошову винагороду у сумі 30 000 гривень за перевезення однієї людини, залучив ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в користуванні якого знаходиться вантажний транспортний засіб «КАМАЗ 5320», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 .
Розуміючи, що дії ОСОБА_6 є незаконними, ОСОБА_7 звернувся до правоохоронних органів та, діючи під контролем правоохоронних органів, погодився на запропоновані йому ОСОБА_6 умови переправлення осіб через державний кордон України в бік невизнаної ПМР.
Після чого, приблизно наприкінці липня 2024 року, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з невстановленими особами та відповідно до визначеного ними плану протиправної діяльності, використовуючи спеціально створений в мессенджері «Telegram» канал « ІНФОРМАЦІЯ_1 », підібрав сорок вісім осіб, яких планувалось переправити через державний кордон України поза пунктами пропуску громадян до ПМР, за грошову винагороду в сумі від 120 000 гривень до 250 000 гривень, яким, за вказівкою ОСОБА_6 , необхідно прибути 06.08.2024 з 09.00 години до 10:00 години на визначене місця збору - автошлях Київ-Одеса, з'їзд в напрямку міста Ананьїв Одеської області, де їх буде очікувати водій вантажного автомобілю «КАМАЗ 5320», реєстраційний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_7 .
Разом з цим, ОСОБА_6 , отримавши від невстановлених осіб інформацію щодо розташування блокпостів на шляху до прикордонних районів Одеської області, наявності патрулів прикордонників тощо, використовуючи мессенджер «Telegram», надіслав вказаним особам координати разом з точкою геолокації, де планувався збір зазначеної групи з 48 осіб та перевезення зазначених людей у вантажному відсіку автомобіля «КАМАЗ 5320» до межи державного кордону.
Після чого, 31.07.2024, приблизно о 15:22 годині, ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_7 та надав йому вказівки щодо деталей організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, а саме: місця та часу зустрічі з групою чоловіків, яких планується незаконно переправити через державний кордон, маршруту руху, дотримання заходів певної конспірації, отримання грошових коштів, та попередньо визначив ймовірне та сприятливе місце незаконного перетину кордону в районі с. Станіславка, Подільського району, Одеської області.
У подальшому, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, від яких отримував інформацію щодо наявності у прикордонному районі патрулів прикордонників, місць розташування блокпостів, інших заходів, які проводились співробітниками правоохоронних органів у прикордонному районі, прийняв рішення про наявність сприятливих умов для організації незаконного переправлення осіб через державний кордон в районі с.?Топали Окнянської селищної громади, Подільського району, Одеської області.
Так, 05.08.2024, приблизно о 11:17 годині, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, зателефонував ОСОБА_7 та, обговоривши наявність на шляху руху до прикордонного району блокпостів, наказав йому прибути 06.08.2024 о 10:00 годині на автомобілі «КАМАЗ 5320» до запланованого місця збору - автошлях Київ-Одеса з'їзд в напрямку міста Ананьїв Одеської області, де забрати 48 осіб чоловічої статі, яких необхідно у подальшому доставити до с.?Топали Окнянської селищної громади, Подільського району, Одеської області, при цьому в мессенджері «Telegram» ОСОБА_6 надіслав ОСОБА_7 координати разом з точкою геолокації.
Наступного дня, тобто 06.08.2024. приблизно у період часу з 09:00 години до 12:00 години, 48 осіб чоловічої статі - мешканці різних регіонів України, які з метою ухилення від мобілізації вирішили залишити територію України шляхом незаконного перетину державного кордону, діючи відповідно до умов та вказівок ОСОБА_6 , які він їм надавав шляхом відправлення текстових, мультимедійних та голосових повідомлень в мессенджері «Telegram», прибули до визначеного ОСОБА_6 місця збору - автошлях Київ-Одеса з'їзд в напрямку міста Ананьїв, Одеської області, де їх за планом ОСОБА_6 повинен забрати водій автомобіля «КАМАЗ 5320», д.н.з. НОМЕР_2 , та перевезти до прикордонного району на межі державного кордону України зневизнаною ПМР.
У той же день, тобто 06.08.2024, приблизно о 10:00 годині, ОСОБА_7 , який діяв під контролем правоохоронних органів, керуючи автомобілем «КАМАЗ 5320», д.н.з. НОМЕР_2 , прибув до визначеного ОСОБА_6 місця - автошлях Київ-Одеса з'їзд в напрямку міста Ананьїв, Одеської області, де, за вказівкою ОСОБА_6 , дочекавшись 48 осіб чоловічої статі, яких за планом ОСОБА_6 необхідно перевезтидо району на межі державного кордону України з невизнаною ПМР, помістив зазначених людей у вантажний відсік автомобіля «КАМАЗ 5320», д.н.з. НОМЕР_2 , та, діючи відповідно до вказівок ОСОБА_6 , які він йому надавав шляхом відправлення текстових, мультимедійних та голосових повідомлень в мессенджері «Telegram», вирушив на вказаному автомобілі до с.?Топали Окнянської селищної громади Подільського району Одеської області.
Так, 06.08.2024, приблизно о 15 год. 20 хв., співробітниками поліції та Державної прикордонної служби, між селами Топали та Федосіївка Окнянської селищної громади Подільського району Одеської області, зупинено та затримано автомобіль «КАМАЗ 5320», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 , увантажному відсіку якого виявлено 48 осіб, яких ОСОБА_6 спільно з іншими невстановленими особами планував незаконно переправити через державний кордон України поза межами пропуску громадян, а саме: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_20 , ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_23 , ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_24 , ОСОБА_35 , ІНФОРМАЦІЯ_24 , ОСОБА_36 , ІНФОРМАЦІЯ_25 , ОСОБА_37 , ІНФОРМАЦІЯ_26 , ОСОБА_38 , ІНФОРМАЦІЯ_27 , ОСОБА_39 , ІНФОРМАЦІЯ_28 , ОСОБА_40 , ІНФОРМАЦІЯ_29 , ОСОБА_41 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , ОСОБА_42 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_43 , ІНФОРМАЦІЯ_30 , ОСОБА_44 , ІНФОРМАЦІЯ_31 , ОСОБА_45 , ІНФОРМАЦІЯ_32 , ОСОБА_46 , ІНФОРМАЦІЯ_33 , ОСОБА_47 , ІНФОРМАЦІЯ_34 , ОСОБА_48 , ІНФОРМАЦІЯ_35 , ОСОБА_49 , ІНФОРМАЦІЯ_36 , ОСОБА_50 , ІНФОРМАЦІЯ_37 , ОСОБА_51 , ІНФОРМАЦІЯ_38 , ОСОБА_52 , ІНФОРМАЦІЯ_39 , ОСОБА_53 , ІНФОРМАЦІЯ_40 , ОСОБА_54 , ІНФОРМАЦІЯ_41 , ОСОБА_55 , ІНФОРМАЦІЯ_42 , ОСОБА_56 , ІНФОРМАЦІЯ_43 .
У вчинені вказаного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_44 , якому 12.03.2025 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України за кваліфікуючими ознаками: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, вчинені щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, вчинені з корисливих мотивів.
Так, 12.03.2025 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси, проведено обшук за місцем реєстрації підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_44 за адресою: АДРЕСА_1 , у ході якого було виявлено та вилучено: - карту пам'яті micro SD «Team» 2 GB; - карту пам'яті micro SD «Transcend» 4 GB;- мобільний телефон «Samsung Galaxy S22» ІМЕІ: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 із сім-карткою з номером НОМЕР_5 ;- 124 500 гривен купюрами по 500 гривен;- 20 100 гривен купюрами по 100 гривен;- 17 800 гривен купюрами по 200 гривен.
Постановою слідчого від 12.03.2025 вище перелічене, вилучене в ході обшуку майно, у відповідності до ст. 98 КПК України, визнано речовими доказами, оскільки в органу досудового розслідування є достатньо підстав вважати що воно перебуває у незаконному обігу, є знаряддям та об'єктом протиправних дій та зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, виявити які вдасться лише за допомогою проведення слідчих дій та відповідних експертиз із залученням судових експертів.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом у порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого; обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
Відповідно до положень ст.170 КПК України майно, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину може бути арештоване на підставі рішення слідчого судді. Арешт майна може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться чи зберігаються в банках або інших фінансових установах. Арешт майна може бути застосований з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
У відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України встановлено, що у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
При вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження, досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
В даному випадку слідчий суддя вважає, що вилучені мобільний телефон та карти пам'яті можуть містити на собі відомості на підтвердження факту та обставин можливого вчинення кримінально-протиправних дій за обставинами даного кримінального провадження, (дзвінки, листування, фото, номери телефонів осіб пов'язаних з незаконним перетином через державний кордон ) в зв'язку з чим таке майно відповідає категорії, що власне підтверджується долученою до клопотання постановою про визнання речових доказів від, а отже, воно потребує збереження, в цілях їх подальшого дослідження та проведення відповідних експертних досліджень.
Більш того, слідчий суддя зазначає, що перед стороною обвинувачення може постати питання експертного дослідження вилучених пристроїв, а обов'язковою умовою їх проведення є безпосереднє надання для дослідження електронного пристрою, що додатково підтверджує наявність підстав для арешту майна.
При цьому, норми КПК України не визначають чітких термінів для призначення експертного дослідження вилученого майна, а також не передбачають такої підстави для відмови у накладенні арешту, як відсутність станом на час розгляду клопотання постанови про призначення експертизи.
Також з огляду на правову кваліфікацію вчинених діянь за ознаками кримінального правопорушення вилучені грошові кошти в сумі відповідають ознакам майна, здобутого кримінально протиправним шляхом. Слідчий суддя вважає, що вилучені в ході обшуку грошові кошти мають пряме відношення до вчиненого кримінального правопорушення, оскільки можуть містити на собі сліди, які ймовірно будуть використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, їх походження підлягає детальній перевірці, а отже, вони потребують збереженню, в цілях їх подальшого дослідження.
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_6 перебуває у статусі підозрюваного у даному кримінальному провадженні, йому інкримінується кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України.
Санкцією ч. 3 ст. 332 КК України визначено обов'язковим додатковим покаранням конфіскацію майна.
Кримінальним процесуальним кодексом України не визначено поняття «обґрунтованої підозри», тому слідчий суддя, в силу вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керується практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права.
Так, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра є нижчим стандартом доведення, ніж переконання поза розумним сумнівом, та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об'єктивних фактах.
Європейський Суд визначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об'єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом "обґрунтована", залежатиме від усіх обставин» (справа «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Так, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення (справа «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, справа «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Отже, слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною і достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів, зокрема, арешту майна.
З огляду на викладене, у органу досудового розслідування існували достатні підстави вважати, що грошові кошти можуть бути одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, що стало підставою для їх вилучення в ході обшуку.
Отже, грошові кошти вилучено у відповідності до положень ч.ч. 1, 2 ст. 167, ч. 2 ст. 168, ч. 7 ст. 236 КПК України, а тому підстави вважати, що їх вилучення відбулося незаконно, відсутні.
При цьому, у КПК України відсутнє застереження щодо тимчасового вилучення грошових коштів лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду, як це передбачено, наприклад, для тимчасового вилучення мобільних терміналів зв'язку, електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин згідно абз.2 ч.2 ст. 168 КПК України.
Пункт 3 ч.2 ст.170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
У ч. 5 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КПК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Можливість накладення арешту на майно з метою забезпечення можливої конфіскації закон пов'язує з: 1)наявністю процесуального статусу підозрюваного в особи, щодо майна якої ставиться питання про арешт; 2) вказівка на конфіскацію як додатковий вид покарання в санкції статті Кримінального кодексу України, яка інкримінована підозрюваному; 3)належність підозрюваному майна, щодо якого ставиться питання про арешт, на праві власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Перелік майна, яке підлягає конфіскації, наведений у ч. 1 ст. 49 Кримінально-виконавчого кодексу України, згідно з якою конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб'єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
На момент звернення із клопотанням у сторони обвинувачення наявні достатні підстави вважати, що грошові кошти можуть бути власністю ОСОБА_6 та можуть бути предметом можливої конфіскації майна як виду покарання, яке може бути призначено останньому судом у випадку визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкримінуються (ч. 3 ст. 332 КК України).
Таким чином, існує сукупність достатніх підстав та розумних підозр вважати, що грошові кошти є предметом можливої конфіскації майна, як виду покарання, що передбачене санкцією ч. 3 ст. 332 КК України, та яке може бути призначено ОСОБА_6 судом у випадку направлення обвинувального акту до суду та визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
У зв'язку із наявністю ризику того, що грошові кошти можуть бути передано, відчужено на користь третіх осіб з метою уникнення виконання покарання у вигляді конфіскації майна, яке може бути призначено ОСОБА_6 судом у випадку направлення обвинувального акту до суду та визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке йому інкримінується, то необхідність арешту грошових коштів обґрунтовується запобіганням можливості здійснити вказані дії.
Таким чином, зважаючи на обґрунтованість підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що є підставою для застосування арешту майна, враховуючи кваліфікацію кримінального правопорушення (ч. 3 ст. 332 КК України) та необхідність забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, яке може бути призначено ОСОБА_6 судом у випадку направлення обвинувального акту до суду та визнання його винуватим у вчиненні вказаного злочину, існування ризику щодо можливості перетворення, передачі, відчуження грошових коштів, слідчий суддя дійшов висновку, що застосування такого заходу забезпечення Кримінального провадження як арешт вищезазначеного майна відповідає принципу розумності, є співрозмірним завданням кримінального провадження у відповідності до положень ст. 2 КПК України, та не створюватиме негативних наслідків для третіх осіб.
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження є оціночними поняттями. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що будь-яке втручання у право особи з боку держави має забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов'язане з накладенням арешту на належне їй майно.
Відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні,
Мета судового контролю полягає в тому, щоб досудове розслідування в кримінальних провадженнях проводилось із дотриманням принципу верховенства права.
У порядку встановленому КПК, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення даного клопотання.
Одночасно слідчий суддя наголошує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, проте таке обмеження має тимчасовий характер.
Додатково слідчий суддя акцентує, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального правопорушення майно, на яке накладено арешт , буде оглянуто та встановлено, що відпала необхідність в його подальшому арешті, власник такого майна має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, у відповідності до ст.. 174 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023162390000550 від 26.08.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332КК України - задовольнити.
Накласти арешт, із забороною відчуження, розпорядження та користування будь-якими особами, на майно, тимчасово вилучене 12.03.2025 у ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- карту пам'яті micro SD «Team» 2 GB;
- карту пам'яті micro SD «Transcend» 4 GB;
- мобільний телефон «Samsung Galaxy S22» ІМЕІ: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 із сім-карткою з номером НОМЕР_5 ;
- 124 500 гривен купюрами по 500 гривен;
- 20 100 гривен купюрами по 100 гривен;
- 17 800 гривен купюрами по 200 гривен
Виконання ухвали покласти на старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1