24 березня 2025 року Єдиний унікальний № 501/1048/25 Провадження № 3/501/405/25
Іменем України
24 березня 2025 року м. Чорноморськ
Суддя Іллічівського міського суду Одеської області Тордія Е.Н.,
розглянувши адміністративний матеріал № 501/1048/25 (3/501/405/25), який надійшов з ВП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, РНОКПП не відомий, проживаючої: за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, роз'яснені права, передбачені ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 63 Конституції України -
Стислий зміст правопорушення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який з 28 січня 2025 року о 18:38 годині, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 умисно малював на дверях складу магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Дії ОСОБА_1 , кваліфіковані за ч. 3 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Позиція учасника судового процесу.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що належним чином виховує сина, провела бесіду, більше такого не повториться.
Суд вислухавши ОСОБА_1 , вивчивши надані суду докази у їх сукупності приймає наступне рішення.
Мотивувальна частина та застосовані судом правові норми.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення в обов'язковому порядку має бути з'ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують її відповідальність, тощо.
Згідно із ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення України передбачено адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Відповідно до ч. 3 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення - вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.
Склад адміністративного проступку - це сукупність встановлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, які характеризують діяння як адміністративне правопорушення.
Юридичний склад проступку має ознаки, які характеризують об'єкт проступку, об'єктивну сторону, суб'єкт проступку, суб'єктивну сторону.
Права, обов'язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини встановлено статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року, №2402-III, статтями 150, 180 Сімейного кодексу України.
Частиною 1 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, № 789 встановлено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН).
Обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини закріплений уст. 150 Сімейного Кодексу України. До кола обов'язків батьків входить турбота про здоров'я, фізичний, психічний і моральний розвиток дитини. У розумінні положень ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно з ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних, історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Таким чином, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі.
Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні. одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Однак, всупереч вимогам ст. ст. 256, 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у складеному щодо ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення не зазначений нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення та в чому конкретно полягає з боку ОСОБА_1 ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо виховання неповнолітнього сина ОСОБА_2 .
Самі по собі наведені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини,не може бути достатньою підставою для висновку про те, що ОСОБА_1 як мати, ухиляється чи не виконує покладені на неї обов'язки по вихованню сина.
Суд, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, приходить до висновку проте, що адміністративний матеріал не містить доказів, які б достеменно підтверджували наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стаття 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначає, що доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення наряду з фактичними обставинами справи та даними про особу правопорушника вказуються нормативний акт, який передбачає відповідальність за інкриміноване правопорушення; прізвища, адреси свідків, якщо вони є; пояснення порушника, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за цією нормою потрібно достовірно встановити, що правопорушник ухилялась від своїх обов'язків щодо виховання дітей, в іншому разі дії особи, поведінка якої оцінюється, не утворюють складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Також, будь-які документи, що підтверджують факт, ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов'язків відсутні, не має пояснень свідків та інших осіб, які б могли підтвердити факт ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов'язків.
Також судом враховується, що відповідно до положень, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia»,рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia»заява № 926/08, рішення від20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
За таких підстав склад адміністративного правопорушення, у діях ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення - відсутній.
Висновок суду.
Згідно до ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, враховуючи відсутність доказів на підтвердження наявності складу адміністративного правопорушення в діях особи, яка притягається, провадження по справі підлягає закриттю.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,-
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Іллічівський міський суд Одеської області.
Суддя