Справа № 946/8614/23
Провадження № 2/946/391/25
19 березня 2025 року
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
у складі:
головуючого судді - Баннікової Н.В.,
за участю секретаря судового засідання - Клопот М.П.,
розглянувши у спрощеному проваджені в залі суду м. Ізмаїл цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення сум за договором позики, -
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення сум за договором позики.
Свої вимоги обґрунтував тим, що 01.06.2022 року він, ОСОБА_1 , дав у борг ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 1 000,00 доларів США, відповідно до чого ОСОБА_2 власноруч склав письмову розписку та зобов'язався повернути кошти у строк до 01.12.2022 року. До теперішнього часу ОСОБА_2 борг не повернув, чим взяті на себе зобов'язання не виконав. Просив стягнути з відповідача гривневий еквівалент суми позики в розмірі 36 260 грн. та 3% річних за прострочення виконання зобов'язання в сумі 1001 грн.
23.09.2024 р., уточнивши розмір позовних вимог, просив стягнути з ОСОБА_2 гривневий еквівалент 1 000,00 доларів США курсом НБУ станом на 23.09.2024 р. в сумі 41 440 грн. та 3 % річних за період з 01.12.2022 р. по 21.09.2024 р. в сумі 2248 грн., а усього: 4 3688 грн.
Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі, просив позовні вимоги задовольнити.
Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся, у відповідності до ст.128 ЦПК України, належним чином, про причину неприбуття не повідомив та не подав відзив, тому суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України за відсутності заперечень до того позивача.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що 01.06.2022 року, згідно оригіналу розписки, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 у борг безпроцентно грошові кошти у розмірі 1 000,00 доларів США, строком повернення - до 01.12.2022 року (а.с.32).
За змістом ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 611 цього ж Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частина 2 статті 1047 ЦК України передбачає, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (в т.ч. грошові кошти в такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог щодо Кодексу. Із ст. 545 ЦК України, яка регулює підтвердження виконання зобов'язання, вбачається, що якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це в розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку щодо укладення між відповідачем та позивачем договору позики.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
Отже, сума позики підлягає поверненню позивачу.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За таких обставин, вимога про стягнення 3 відсотків річних від 1000 дол. США підлягає задоволенню.
Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч.ч.1, 2 ст.533 ЦК України).
Як вбачається з довідки НБУ, станом на 19.03.2025 року, курс долара США до гривні за 1 долар США становить 41,5658 грн.
Таким чином, сума боргу за договором позики грошових коштів, що становить 1 000,00 доларів США, у гривневому еквіваленті становить 1 000,00 х 41,5658 = 41 565,80 грн.
Сума 3% річних від суми боргу, відповідно до якого сума 3% річних, з урахуванням боргу у розмірі 1 000,00 доларів США, з урахуванням кількості днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання, а саме, з 01.12.2022 р. по 21.09.2024 р. (365+295 днів) складає 2254,65 грн. ((30 $ + 24,24 $)х 41,56 грн.)(1000х3/100х365/365=30; 1000х3/100х295/365=24,24).
Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи, що позивач просив суд стягнути відповідно до уточнень 41 440 грн. та 2248 грн., а суд не може вийти за межі позовних вимог, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд має стягнути з відповідача саме суми, що просить позивач.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за договором позики суму 41 440,00 грн.- позику та 3% річних в розмірі 2 248,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на відповідача, зокрема і забезпечення позову (1073,60 грн. + 536,80 грн.=1610,40 грн.).
Керуючись ст.ст.12, 13, 18, 81, 141, 247, 259, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 536, 610, 628, 629, 1048, 1054 ЦК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення сум за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області 25.12.2001 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Ізмаїльським РВ ГУДМС України в Одеській області 19.05.2015 року, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ), грошові кошти за договором позики від 01.06.2022 року у загальному розмірі 43 688,00 (сорок три тисячі шістсот вісімдесят вісім гривень) грн., з яких: 41 440,00 - сума позики, 2 248,00 грн. - 3% річних.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області 25.12.2001 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір на користь держави у розмірі 1 610,40 (одна тисяча шістсот десять гривень сорок копійок) грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Н.В.Баннікова