Справа № 946/1322/24
Провадження № 2/946/734/25
13 березня 2025 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого судді - Бурнусуса О.О.,
за участю: секретаря судового засідання - Коробко О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла в загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який уточнила та яким просила встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, а саме на ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 . А також, просила визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 та племінника ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 13/25 частин житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та на земельну ділянку площею 0,0377 га, передану для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер - 511060000:01:019:0015, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 157019 від 27.04.2010 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області, їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку із тим, що відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, якою уточненні позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, якою позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує проти задоволення позову, в якій також зазначила, що ОСОБА_3 постійно проживав спільно зі своєю тіткою ОСОБА_1 до моменту його смерті за адресою: АДРЕСА_1 . Вони дійсно мешкали разом та вони є родичами (тітка та племінник). Після смерті батька ОСОБА_3 , вона спадщину не прийняла, із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини не зверталась та не проживала з ним на момент його смерті за однією адресою. Похорони ОСОБА_3 організовувала ОСОБА_1 особисто та вона сплатила всі витрати на його поховання.
Допитана в судовому засіданні, яке призначалось на 04.02.2025 року в якості свідка ОСОБА_5 пояснила, що спадкодавців ОСОБА_4 та ОСОБА_3 і позивача по справі ОСОБА_1 знає добре. З 2005 року ОСОБА_3 почав проживати разом із бабою ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 та продовжував проживати в зазначеному будинку до дня своєї смерті. Далі в 2012 році за вказаною адресою почала проживати донька ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та вони проживали разом із ОСОБА_3 за зазначеною адресою. А коли ОСОБА_6 помер, то позивач ОСОБА_1 здійснила його поховання.
Допитана в судовому засіданні, яке призначалось на 04.02.2025 року в якості свідка ОСОБА_7 пояснила, що спадкодавців ОСОБА_4 та ОСОБА_3 знає добре. ОСОБА_3 її колишній чоловік. В 2005 році вона разом з чоловіком ОСОБА_3 та донькою ОСОБА_8 почали проживати в будинку бабусі чоловіка ОСОБА_4 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Коли в 2009 році вона розлучилась із ОСОБА_3 , то ОСОБА_3 залишився проживати в зазначеному будинку бабусі. В 2012 році ОСОБА_1 переїхала проживати до будинку матері ОСОБА_4 , де проживала разом із ОСОБА_3 . Позивач ОСОБА_1 готувала, прибирала для ОСОБА_3 , а коли він помер то здійснила його поховання. Донька ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у спадщину не вступила, оскільки з батьком фактично не проживала та майже не спілкувалась.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29.08.2024 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно та справу призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 належали 13/25 частин житлового будинку з надвірним спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення народного суду м. Ізмаїл від 24.01.1972 року.
Згідно довідки наданої комунальним підприємством «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 25.02.2025 року за № 138, відповідно до матеріалів архіву КП «Ізмаїльське МБТІ» об'єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , має самостійний адресний номер: АДРЕСА_2 , що також підтверджено інформацією з реєстру нерухомого майна від 19.02.2025 року.
Крім цього, 16.02.2024 року на замовлення ОСОБА_1 було виготовлено нову технічну документацію на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 20.11.2008 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Після смерті ОСОБА_4 відповідно до ст. 1220 ЦК України відкрилась спадщина, до якої входить вищезазначене спадкове майно.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України - спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України - спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно ст. 1233 ЦК - заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Частиною 1 статті 1234 ЦК України визначено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Частиною 1 статті 1225 ЦК України визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до заповіту від 10.09.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Гнесько В.Г., зареєстрованого в реєстрі за № 1682, ОСОБА_4 належну їй на праві спільної часткової власності всю частку житлового будинку з надвірними спорудами, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , заповіла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно ч.1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Особи, які відповідно до вимог ч.1 ст. 1241 ЦК України мають право на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_4 відсутні.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України - спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Частиною 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України - для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як було встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_3 на час відкриття спадщини проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , що підтверджено записом в будинковій книзі на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та звернувся з заявою до Ізмаїльської державної нотаріальної контори про вступ у спадщину після смерті бабусі ОСОБА_4 тому вважається таким, що фактично прийняв спадщину відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 та ч.1 ст. 1269 ЦК України.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 15.09.2020 року, виданого Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За життя спадкодавець заповіту не залишав що підтверджено Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за № 76980757 від 16.05.2024 року, згідно якої інформація про заповіт складений та посвідчений від імені ОСОБА_3 відсутня.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України - у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємицею за законом першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України після смерті ОСОБА_3 є його донька ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 16.02.1980 року, виданого Ізмаїльським відділом РАЦСу УРСР та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 10.10.2018 року, виданого Приморським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, згідно якого після реєстрації шлюбу ОСОБА_9 змінила прізвище на « ОСОБА_10 ».
Разом з тим, як було з'ясовано в судовому засіданні, відповідач ОСОБА_2 на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем не проживала та до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не зверталась, тому вважається такою, що фактично не прийняла спадщину відповідно до вимог ст. ст. 1268, 1269 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України - у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Спадкоємців другої, третьої та четвертої черги після смерті ОСОБА_3 немає.
Відповідно до ч. 1 ст. 1265 ЦК України, у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступень споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.
До спадкоємців п'ятої черги спадкування після смерті ОСОБА_3 відноситься його тітка ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 04.10.2023 року, виданого повторно Ізмаїльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 16.02.1980 року, виданого Ізмаїльським відділом РАЦСу УРСР, згідно якого ОСОБА_11 змінила прізвище на « ОСОБА_12 », свідоцтвом про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_6 від 04.01.1977 року, виданого Ізмаїльським відділом РАЦСу УРСР та свідоцтвом про народження матері ОСОБА_3 , ОСОБА_13 серії НОМЕР_7 від 16.11.1954 року.
Факт спільного проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, а саме на ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 підтверджений поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_7 допитаними в судовому засіданні.
Таким чином, судом було встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, а саме на ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , тому позивач ОСОБА_1 вважається такою, що фактично прийняла спадщину відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права власності на спадкове майно судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Враховуючи викладене, іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно та право позивача на спадщину таким, що підлягає захисту в зв'язку з чим задовольняє позов.
Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 133, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_8 , виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області від 05.04.2000 року, РНОКПП - НОМЕР_9 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (паспортний документ № НОМЕР_10 , орган, що видав № 5119 від 29.10.2018 року, РНОКПП - НОМЕР_11 , мешкає за адресою: АДРЕСА_4 ) про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 разом із племінником ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, а саме на ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 та племінника ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на:
- 13/25 частин житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ;
- земельну ділянку площею 0,0377 га, передану для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер - 511060000:01:019:0015, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 157019 від 27.04.2010 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 21 березня 2024 року.
Суддя: О.О.Бурнусус