вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"18" березня 2025 р. м. Рівне Справа №918/663/24
Господарський суд Рівненської області у складі судді Торчинюк В.Г., при секретарі судового засідання Гупалюк О.О. розглянувши матеріали справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
за участю представників сторін:
Арбітражний керуючий Поліщук Андрій Павлович (поза межами залу суду)
Заявник (представник заявника) Кравчук Ольга Олександрівна (в залі суду) - (Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк")
Боржник (представник боржника) Романчук Іванна Іванівна (в залі суду)
У липня 2024 року до Господарського суду Рівненської області звернулася фізична особа ОСОБА_1 із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку, передбаченому Книгою 4 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17 липня 2024 року, прийнято заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду, підготовче засідання призначено на 20 серпня 2024 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20 серпня 2024 року зокрема відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Поліщука Андрія Павловича та оприлюднено на офіційному вебсайті повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Ухвалою суду від 28 листопада 2025 року призначено розгляд заяви ОСОБА_2 та ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" про визнання грошових вимог до боржника в судовому засіданні на 14 січня 2025 року. Також, вказаною ухвалою запропоновано ОСОБА_2 надати суду до 17.12.2024 року докази реальності (дійсності) таких зобов'язань, що підтверджують фінансову спроможність кредитора щодо надання відповідної позики (природу походження грошових коштів, декларації про майновий стан, банківські виписки, тощо ), арбітражному керуючому подати суду результати розгляду вимог кредиторів (письмові нормативно-обґрунтовані пояснення) по вимогам ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК".
На виконання вищевказаної ухвали, 02 грудня 2024 року арбітражним керуючим подано суду результати розгляду вимог кредиторів, згідно яких останній частково визнає грошові вимоги ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК", а саме 378 429,00 грн проти заявлених 9 434 517,00 грн. Також, арбітражним керуючим надано суду повідомлення про повне визнання грошових вимог ОСОБА_2 до боржника в розмірі 2 486670,00 грн.
Ухвалою суду від 14 січня 2025 року попереднє засідання відкладено на 11 лютого 2025 року та запропоновано повторно ОСОБА_2 надати суду до 07.02.2025 року докази реальності (дійсності) таких зобов'язань, що підтверджують фінансову спроможність кредитора щодо надання відповідної позики (природу походження грошових коштів, декларації про майновий стан, банківські виписки, тощо ). Також, запропоновано ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" надати суду до 07.02.2025 року відповідь на заперечення арбітражного керуючого щодо заявлених вимог до боржника.
На виконання вищевказаної ухвали суду 07.02.2025 року через електронну систему "Електронний суд" від ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" надійшла відповідь на заперечення арбітражного керуючого щодо заявлених вимог банку.
Також, 10 лютого 2025 року через електрону систему "Електронний суд" від представника - заявника грошових вимог ОСОБА_2 надійшли додаткові документи на виконання вимог ухвали суду від 14.01.2025 року та заява про проведення судового засідання за відсутності представника заявника.
Ухвалою суду від 11 лютого 2025 року попереднє засідання відкладено на 04 березня 2025 року.
03 березня 2025 року через електронну систему "Електронний суд" від представника боржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із госпіталізацією останнього.
Ухвалою суду від 04 березня 2025 року попереднє засідання відкладено на 18 березня 2025 року.
14 березня 2025 року від арбітражного керуючого надійшли додаткові пояснення щодо вимог ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" та заява про застосування строків позовної давності.
17 березня 2025 року через електрону систему "Електронний суд" від представника - заявника грошових вимог ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Крім того, 17 березня 2025 року через електрону систему "Електронний суд" від ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" також надійшли додаткові пояснення щодо заявлених вимог.
18 березня 2025 року в судовому засіданні по розгляду вимог кредиторів до боржника ОСОБА_1 судом встановлено наступне.
У силу вимог ч. 1 ст. 122 КУзПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Відповідно до ст. 1 КУзПБ конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника та розгляду судом відповідних заяв регламентовані нормами ст. 45-47 КУзПБ.
Згідно з ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 5 ст. 45 КУзПБ розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною 1 цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам.
За ч. 6 ст. 45 КУзПБ заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Частиною 2 ст. 47 КУзПБ передбачено, що за результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання. Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).
Завданням господарського суду є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови ВСУ: від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
Суд, розглянувши заяви про визнання кредиторських вимог, зазначає таке.
Щодо грошових вимог ОСОБА_2 ..
20 вересня 2024 року від громадянина ОСОБА_2 надійшла заява про визнання грошових вимог до боржника, яка обґрунтована тим, що 05.05.2021 між боржником та ОСОБА_2 укладено договір позики на суму 60 000,00 доларів США, що на час укладення правочину еквівалентна 1 647 600,00 грн, які позичальник зобов'язався повернути до 05.05.2022 року. Однак боржник не виконав своїх грошових зобов'язань, у зв'язку з чим останній звернувся до суду з заявою про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 2 486 670,00 грн.
26 вересня 2024 року від керуючого реструктуризацією надійшов відзив на заяву про визнання грошових вимог ОСОБА_2 , згідно з яким вказані грошові вимоги до боржника визнаються керуючим реструктуризацією в повному обсязі, на суму 2 486 670,00 грн, як вимоги другої черги задоволення та 6 056,00 грн сплаченого судового збору, які відшкодовуються повністю до задоволення вимог кредиторів.
Під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, у тому числі у справі про неплатоспроможність фізичної особи, суд в силу вимог ст. 1, 45-47, 122 КУзПБ має з'ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).
Поряд з цим у питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов'язків суду на цій стадії суд враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому: заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18); у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно- правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18); на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15).
Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18); розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм ст. 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18); використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18); сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (постанова від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).
Так, в обґрунтування грошових вимог до боржника фізична особа-кредитор у своїй заяві посилалася на чинний договір безвідсоткової позики.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц, що повністю відповідає усталеній правовій позиції, відображеній, зокрема, у постановах Верховного Суду України у справах №№ 6-63цс13, 604/1038/16-ц, 707/2606/16-ц, 143/280/17, 559/2587/19, 464/5314/17, 319/1669/16, 524/4946/16, 604/1038/16.
Утім такий правовий висновок є застосовним у позовному провадженні, коли між кредитором та боржником за борговою розпискою існує відповідний спір, з метою вирішення якого сторона звертається із позовом до суду.
Натомість у справах про неплатоспроможність існує певна відмінність у розгляді та визнанні господарським судом грошових вимог кредиторів до боржника, що виникли на підставі боргової розписки, від вирішення спору у позовному провадженні про стягнення заборгованості за борговою розпискою.
Зазначена відмінність, серед іншого, полягає у тому, що визнання господарським судом вимог певного кредитора породжує відповідні правові наслідки, що впливають на права інших кредиторів цього боржника у процедурі неплатоспроможності. При цьому у вказаній категорії справ існує ризик обопільної недобросовісної поведінки певного кредитора та боржника щодо створення фіктивної (неіснуючої, штучної) заборгованості останнього за борговою розпискою задля збільшення кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів та можливості впливу на саму процедуру неплатоспроможності фізичної особи, зокрема й у питанні формування та реалізації ліквідаційної маси боржника, що, у кінцевому результаті, впливатиме на обсяг задоволених вимог.
Задля унеможливлення загрози визнання судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора-фізичну особу, як заявника грошових вимог на підставі боргової розписки, покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування у разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про неплатоспроможність фізичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.
За таких обставин господарському суду під час розгляду заяви кредитора з відповідними грошовими вимогами до боржника варто керуватися не лише засадами, серед інших, належності (ст. 76 ГПК України) та допустимості (ст. 77 ГПК України) доказів, а й враховувати достатність (повноту та всебічність) поданих доказів як взаємозв'язок їх сукупності, що дозволяє суду зробити достовірний висновок про існування заборгованості за борговою розпискою.
Тож, у разі вмотивованих сумнівів щодо реальності (дійсності) такої заборгованості, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім.
Необхідним у такому випадку може бути також документальне підтвердження джерел походження коштів, наданих фізичною особою-кредитором у позику фізичній особі-боржнику, подання інших додаткових доказів наявності між кредитором (позикодавцем) та боржником (позичальником) зобов'язальних правовідносин за відповідним договором позики.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 є фізичною особою - підприємцем. На підтвердження існування правовідносин, пов'язаних із позикою грошових коштів, кредитором надано доказів існування джерела доходу, за рахунок якого останній міг позичити вказану суму коштів (заразом саме по собі фінансова можливість надати в позику грошові кошти також не є достатнім доказами на підтвердження факту їх надання), останнім надано суду інформація щодо участі у державних закупівлях у 2023 році на загальну суму 109 700,00 грн.
При цьому, заявником надана суду заключна виписка по рахунку "ПРИВАТ БАНК" за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 року згідно якої на банківський рахунок ОСОБА_2 зараховано 639 532,03 грн та списано 642 117, 73 грн (за товари згідно рахунків). Також, ОСОБА_2 надана суду інформація про наявність транспортних засобів.
Отже, суд приходить до висновку, що кредитором не надано суду доказів існування зобов'язальних правовідносин, зокрема надання кредитором та отримання боржником грошових коштів, їх часткове повернення, листування, у тому числі в електронній формі, яке передувало укладенню договору позики, вжиття заходів щодо її повернення (направлення вимог, претензій, звернення до суду з відповідним позовом) тощо.
У свою чергу, в матеріалах справи міститься розписка від 05.05.2021, підписана лише з боку боржника та кредитора.
У той же час, як установлено судом, у заяві з вимогами до боржника зазначено, що у 2021 році боржник отримав від Петрука у борг 60 000,00 доларів США, які мав повернути через рік.
При цьому, суд зазначає, що сума позики є значною - 1 647 600,00 грн (60 000,00 доларів США), кредитор не надав суду доказів наявності грошових коштів в зазначеній сумі у вказаний період, однак, не дивлячись ні на суму позики, ні на строк користування грошовими коштами, після закінчення строку дії договору жодних дій, спрямованих на її повернення, не здійснив і лише після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подав заяву з грошовими вимогами до боржника. Наведене у сукупності виглядає як байдуже ставлення кредитора до грошових коштів, наданих в позику, що, вочевидь, притаманне для ситуації, за якої грошові кошти насправді не надавалися. Окрім того, сума наданої позики є значною за розміром грошовою вимогою до боржника, що свідчить про бажання збільшити кількість голосів за рахунок цього кредитора на зборах кредиторів, створення можливості впливати як на саму процедуру неплатоспроможності фізичної особи, так і на обсяг задоволених вимог.
У разі ненадання кредитором сукупності необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо підтвердження реальності грошового зобов'язання, господарський суд відмовляє у визнанні таких вимог у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
При цьому визначена приписами ст. 204 ЦК України презумпція правомірності укладеного між сторонами правочину не спростовує відповідного обов'язку заявника-кредитора, вимоги якого підтверджені борговою розпискою, надати сукупність усіх необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема й зазначені вище докази джерел походження наданих у позику коштів.
Тобто, не досліджуючи дійсність відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, господарський суд у справі про неплатоспроможність фізичної особи, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог за борговою розпискою, може надати правову оцінку реальності (дійсності) таких зобов'язань на підставі інших доказів, що підтверджують/спростовують фінансову спроможність цього кредитора щодо надання відповідної позики.
Усупереч обов'язку доказування кредитором обґрунтованості своїх грошових вимог до боржника сукупністю необхідних та достатніх доказів, ОСОБА_2 не надав суду належне документальне підтвердження своїх кредиторських вимог, яке б у сукупності підтверджувало факт надання ним як фізичною особою-кредитором у позику іншій фізичній особі-боржнику у розмірі 60 000,00 доларів США.
З огляду на ненадання ОСОБА_2 належних і достатніх документальних доказів на обґрунтування своїх грошових вимог до боржника, суд відмовляє у визнанні таких вимог у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Щодо вимог ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК"
19 вересня 2024 року від ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" надійшла заява про визнання грошових вимог до боржника, яка обґрунтована тим, що 25.01.2008 року між ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2 ) та "УКРГАЗБАНК" укладено кредитний договір № 11/08/К-Ф.
Для забезпечення виконання зобов'язань по договору 25.01.2008 року був укладений договір поруки № 11/08/П-Ф з ОСОБА_1 .
У зв'язку із невиконанням кредитних зобов'язань, АБ "УКРГАЗБАНК" звернувся до суду про стягнення заборгованості із солідарних боржників.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області № 3403/10 від 12.07.2010 року на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "УКРГАЗБАНК" вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 50320,65 доларів США та 17695 грн. 00 коп. (сума кредиту, що стягується достроково 45416,74 доларів США, прострочена заборгованість по кредиту 1458,31 доларів США, заборгованість по процентах 498,15 доларів США, прострочена заборгованість по процентах 2947,45 доларів США, штраф у розмірі 5% від заставної вартості предмета за не страхування предмету іпотеки 17 695 грн. 00 коп.) та судові витрати в сумі 1820,00 грн.
На виконання вищевказаного рішення суду станом на поточну дату у Відділі державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває відкрите виконавче провадження ВП № 62601513 щодо стягнення за виконавчим документом із боржника - ОСОБА_1 заборгованості на користь АБ "УКРГАЗБАНК".
Як зазначає кредитор, розмір коштів, які було сплачено/погашено по кредитному договору № 11/08/К-Ф від 25.01.2008 року, позичальник ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), у період з 03.12.2009 по 04.09.2024 (включно) становить: заборгованість за кредитом - 1 240,65 дол. США (49 685,29 грн); заборгованість за процентами - 3 445,60 дол. США (114 935,06 грн); судові витрати - 1 820,00 гривень.
При цьому, кредитор надає наступні розрахунки боргу Розрахунок 1: Заборгованість по кредиту строкова - 9 167,32 дол. США; Заборгованість по кредиту прострочена - 36 467,08 дол. США; Заборгованість по процентах поточна - 322,74 дол. США; Заборгованість по процентах прострочена - 88 831,78 дол. США; Всього заборгованість за основним боргом станом на 20.08.2024 року (включно) 134788,92 дол. США; Пеня за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності - 24952,32 дол. США; Заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів - 60356,78дол. США; Всього заборгованість по пені станом на 29.02.2020 року (включно) - 85 309,10 дол. США.
Розрахунок №2, згідно розрахунку заборгованість за несвоєчасне погашення кредиту та процентів (3%) за період з 03/04/2017 по 23/02/2022 року (включно) становить: 7306,52 дол. США. Також, згідно рішення Рівненського міського суду Рівненської області № 3403/10 від 12.07.2010 року з боржника вирішено стягнути солідарно штраф у розмірі 5% від заставної вартості предмета за не страхування предмету іпотеки 17 695 грн. 00 коп.
Заборгованість за основним боргом (тіло та відсотки) згідно Рішення Рівненського міського суду Рівненської області № 3403/10 від 12.07.2010 року ( 50320,65 доларів США (сума кредиту, що стягується достроково 45416,74 доларів США, прострочена заборгованість по кредиту 1458,31 доларів США, заборгованість по процентах 498,15 доларів США, прострочена заборгованість по процентах 2947,45 доларів США) включені до Розрахунку №1).
Станом на 18.09.2024 року курс становить 41,4100 грн. за 1 дол. США. Отже, загальний розмір грошових вимог - 227 404,54 дол. США, що складається із заборгованості по кредиту строкової 9167,32 дол. США, заборгованості по кредиту простроченої 36467,08 дол. США, заборгованості по процентах поточної 322,74 дол. США, заборгованості по процентах простроченої 88831,78 дол. США, пені за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності 24952,32 дол. США, заборгованості по пені за несвоєчасну сплату процентів 60356,78 дол. США, заборгованості за несвоєчасне погашення кредиту на 3% річних за період з 03.04.2017 по 23.02.2022(включно) 7306,52 дол. США, що становить всього по курсу 41 4100 грн. за 1 дол. США - 9 416 822,00 грн. + штраф у розмірі 5% від заставної вартості предмета за не страхування предмету іпотеки 17 695 грн. 00 коп., а всього 9 434 517,00 грн.
На підставі викладеного кредитор просить визнати грошові вимоги до боржника в повному обсязі.
На що суд зазначає наступне.
Із заяви з грошовими до боржника вбачається, що в ході примусового виконання рішення з боржників було стягнуто заборгованість за кредитом в сумі 1240,65 дол США та заборгованість за процентами в сумі 3445,60 дол. США. Разом на суму 4686,25 дол. США. що курсом НБУ станом на 12.07.2010 року складає 37021,37 грн.
Кредитором відповідно до розрахунку №1 було здійснено нарахування за основним боргом станом на 20.08.2024р. на загальну суму 134788,92 дол. США що включає в себе: 9167,32 дол. США - заборгованість по кредиту прострочена; 36467,08 дол. США - заборгованість по відсотках прострочена; 377,74 дол. США - заборгованість по відсотках поточна; 88831,78 дол. США - заборгованість по відсотках прострочена.
Таким чином, після винесення рішення Рівненського міського суду 12 липня 2010 року в справі №2-3403/2010 заявник продовжував здійснювати нарахування процентів, що суперечить вимогам закону та усталеній судовій практиці.
Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Як вказано в висновку, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) "Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором".
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) передбачено, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Таким чином сукупність постанов Великої Палати Верховного Суду та актів цивільного законодавства дають підстави стверджувати що Банк має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості. Після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 19 вересня 2018 року справа № 643/16336/16-ц, провадження № 61-12848св18 (ЄДРСРУ № 76596781), від 12 вересня 2018 року справа № 473/825/16-ц, провадження № 61-3240св18 (ЄДРСРУ № 76502922), 12 вересня 2018 року справа № 186Л974/14-ц, провадження № 61-24172св18 (ЄДРСРУ № 76502947) та ін. Верховний Суд у своїй постанові від 14.02.2018 р. № 564/2199/15- ц зазначив, що згідно ст. 611 ЦК України після того, як кредитор направив боржнику вимогу про дострокове погашення кредиту, він змінив терміни повернення кредиту, які були передбачені кредитним договором. Водночас сам кредитний договір припинив свою дію з дати направлення вимоги про дострокове погашення кредиту. Оскільки кредитний договір припинив свою дію, то у кредитора відсутні підстави для стягнення після дати направлення вимоги про дострокове повернення кредиту.
Крім того заявником було нараховано 24952,32 дол. США пені за несвоєчасне погашення кредиту та 60356,78 дол. США пені за несвоєчасну сплату процентів. Разом на суму 85309,10 дол. США.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за невчасну сплату процентів та кредиту базою нарахування є суми відмінні від тих які були визнані Рішенням Рівненського міського суду 12 липня 2010 року в справі №2-3403/2010, що виключає можливість визнання цих вимог з підстав неправомірної та безпідставної зміни заявником бази нарахування.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14- 10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки як вже зазначалось Оскільки строк кредитування відповідача відповідно до рішення Рівненського міського суду є таким, що закінчився, відповідно, не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення нарахувань за цими процентами, як зазначено постановою Верховний Суд від 10 травня 2022 в справі № 522/9547/13-ц.
Розрахунком №2 до заяви про визнання кредиторських вимог заявником здійснено нарахування 3% відсотків річних за правилами ч.2. ст. 625 ЦКУ на суму 7306,52 дол. США.
Верховний Суд звертає увагу у постанові палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15. Зокрема Суд дійшов висновку, що положення про позовну давність поширюються і на майнові вимоги кредиторів, заявлені до боржника у справі про його банкрутство.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист. За частиною першою статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Судовий захист є одним з найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.
Кредитор самостійно обирає спосіб захисту порушеного права. Звернення конкурсного кредитора із заявою з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство є одним із таких способів.
Водночас можливість судового захисту суб'єктивного права особи в разі його порушення, визнання або оспорювання, зокрема, обумовлена строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012).
Як вбачається із відзиву на заяву з грошовими вимогами ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" до боржника від 14.03.2025 року арбітражним керуючим зокрема заявлено клопотання про застосування строків позовної давності щодо нарахованих вимог банку після прийнятого судового рішення від 12.07.2010 року. Також, арбітражним керуючим, заявлено усне клопотання про застосування строків позовної давності щодо вимог ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" в судовому засіданні 04.03.2025 року.
Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами у зобов'язаннях, визначені у главі 19 ЦК України.
Згідно норм ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Отже, під позовною давністю слід розуміти строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду (див. висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09).
Позовна давність характеризується наявністю предмета, на який вона спрямовує свою дію. Ним є матеріально-правова вимога особи про захист права або інтересу.
Пред'явлення позову як форми захисту суб'єктивного права є одним з етапів здійснення матеріального права. Втім, хоча позовна форма захисту цивільних прав є основною формою їх захисту в суді і в ЦК України йдеться саме про позовну давність, проте встановлені законом строки застосовуються і до цивільно-правових вимог, які не оформляються у вигляді позову, зокрема у справах про банкрутство.
Підтвердженням такого висновку слугує тлумачення змісту статті 256 "Поняття позовної давності" ЦК України, яке свідчить, що позовна давність як правова категорія є наданим особі строком для реалізації звернення до суду за захистом права, яке порушується, оспорюється або не визнається.
Під захистом прав розуміється сукупність дозволених законом певних дій, прийомів, способів, що використовуються особою, право якої порушено або може бути порушено чи оспорюється, з метою відновлення порушеного (оспорюваного) права, припинення правопорушення чи запобігання вчиненню правопорушення та відшкодування спричиненої шкоди.
Верховний Суд звертає увагу, що Закон про банкрутство від 22.12.2011 № 4212-УІ в редакції від 19.01.2013, положення якого втратили чинність з 21.10.2019, та чинний КУзПБ введений в дію з 21.10.2019, не встановлюють спеціальних норм, які регулюють застосування позовної давності у справах про банкрутство, в тому числі її застосування при розгляді кредиторських вимог до боржника.
Водночас частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
Провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
ЦК України як основний акт цивільного законодавства не містить вичерпного переліку вимог, на які позовна давність не поширюється. Водночас оскільки позовна давність є інститутом цивільного права, вона може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 ГК України).
Тому у вирішенні питання застосування позовної давності у справі про банкрутство необхідно керуватися нормами ЦК України, глава 19 "Позовна давність" якого включена до книги першої "Загальні положення", а отже, її положення поширюються не лише на договірні, а й на інші цивільні правовідносини.
У справі, що розглядається, кредитор звернувся до суду за захистом своїх прав шляхом подання заяви з грошовими вимогами до боржника у справі про його банкрутство.
Тобто кредитор звернувся до суду в розумінні статті 16 ЦК України з вимогою про захист свого майнового права та інтересу. За таких умов положення про позовну давність поширюються і на майнові вимоги кредиторів, заявлені до боржника у справі про його банкрутство.
Ураховуючи наведене, у справі про банкрутство при розгляді кредиторських грошових вимог до боржника застосовуються загальні норми цивільного законодавства про позовну давність, визначені у главі 19 "Позовна давність" ЦК України.
Судової практики, щодо застосування позовної давності у справі про банкрутство, дотримується Верховний Суд України у постанові від 13.01.2016 у справі № 922/5094/14, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09, від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 05.03.2020 у справі № 14/325"б".
З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. На відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, провадження у справі про банкрутство має за мету задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника, а у разі можливості такого задоволення - відновлення платоспроможності боржника. При цьому обов'язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності кредиторів.
Досягнення цієї мети є можливим у разі гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.
Визначальну роль у забезпеченні наведених гарантій відіграє особливий статус кредитора у процедурі банкрутства, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство (принцип конкурсного імунітету кредиторів). Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної судової процедури.
Зміст такого принципу полягає в обмеженні дій недобросовісних кредиторів, спрямованих на використання цивільно-правових засобів з метою отримання задоволення за своїми вимогами, що може зашкодити майновим інтересам інших кредиторів, а також боржника, який зі свого боку своїми діями може завдати шкоди інтересам кредиторів через формування кредиторської заборгованості із заінтересованим кредитором (так званий "дружній кредитор"), приховування майна тощо.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду з метою єдності та сталості судової практики щодо застосування позовної давності під час розгляду грошових вимог кредитора дійшов висновку, що для цілей застосування частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України під час розгляду таких вимог стороною, яка може зробити заяву про застосування позовної давності, слід розуміти інших кредиторів, боржника та розпорядника майна боржника.
Такий підхід враховує правову природу інституту банкрутства, забезпечує ефективне правове регулювання правовідносин банкрутства, зокрема розгляду кредиторських вимог, оскільки забезпечує та надає можливість урахування прав й інтересів учасників такого розгляду. До того ж мінімізує вчинення недобросовісним боржником дій, спрямованих на завдання шкоди інтересам кредиторів через формування кредиторської заборгованості із заінтересованим кредитором (так званим "дружнім кредитором").
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду відповідно до приписів частини другої статті 315, частини першої статті 316 ГПК України, частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" звертає увагу на необхідність надалі враховувати судами під час розгляду справ сформованих у цій постанові висновків щодо застосування позовної давності у справі про банкрутство під час розгляду заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника. Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 щодо питання застосування судами при розгляді справ останньої правової позиції Верховного Суду.
Згідно норм ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно норм ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Згідно норм п.3.та п.4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З огляду на вищенаведену судову практику, при здійснені нарахування заявником невірно визначено базу нарахування та не враховано сплив строку позовної давності по нарахованих банком відсотках. Зокрема нарахування відбувається з наростаючим підсумком на суму 3% річних за попередній період та не враховує здійсненого погашення заборгованості про що зазначено в заяві.
Вірною базою нарахування є сума яка визначається як різниця між сумою заборгованості визначеною Рішенням Рівненського міського суду від 12 липня 2010 року в справі №2-3403/2010 - 397724 грн. 35 коп.17695,00 грн. та вже сплаченою сумою 37021,37 грн. що складає 378397,98 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку про часткове визнання грошових вимог ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК", а саме в розмірі 378 397,98 грн. В решті заявлених вимог, суд відмовляє у зв'язку із зміною кредитором порядків умов та строків виконання кредитного договору та спливом позовної давності.
Відповідно до абз. 1 ч. 8 ст. 45 КУзПБ розпорядник майна зобов'язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.
Доказів наявності у боржника майна, що перебуває у заставі (іпотеці) на підставі інших господарських договорів, суду не подано.
Згідно з абз. 2 ч. 8 ст. 45 КУзПБ розпорядник майна зобов'язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та/або даними обліку боржника.
Заяви з вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, а також вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, до суду не надходили.
Відповідно до ч. 2 ст. 47 КУзП за результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені ч. 2 ст. 44 цього Кодексу. Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги. Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу. Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі. Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).
Ураховуючи викладене, є всі необхідні підстави для закінчення попереднього засідання.
Згідно з ч. 1 ст.123 КУзПБ протягом трьох робочих днів після постановлення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду арбітражний керуючий згідно з цією ухвалою письмово повідомляє кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення. Участь кредиторів у зборах кредиторів, визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу та учасників зборів кредиторів з правом дорадчого голосу здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів (ч. 3 ст.47 Кодексу України з процедур банкрутства).
Керуючись ст. ст. 45, 47, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Акціонерного товариства ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" про визнання грошових вимог до фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити частково. Визнати вимоги кредитора ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" (код ЄДРПОУ 23697280) в розмірі 378 397,98 грн. - черговість задоволення вимог - друга.
У визнанні решти грошових вимог ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" до фізичної особи ОСОБА_1 відмовити.
2. У визнанні грошових вимог ОСОБА_2 до фізичної особи ОСОБА_1 відмовити.
3. Включити до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність витрати на оплату судового збору ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" у розмірі 6 056,00 грн.
4. Зобов'язати керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 28 березня 2025 року.
5. Зобов'язати керуючого реструктуризацією надати суду до 04 квітня 2025 року: реєстр вимог кредиторів боржника; докази організації та проведення зборів кредиторів.
6. Призначити судове засідання, на якому буде розглянуто погоджений кредитором план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на "15" квітня 2025 р. на 10:40 год.
Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Рівненської області за адресою: м. Рівне, вул. Давидюка Тараса, 26-А, в залі судових засідань №16.
7. Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили 18 березня 2025 року та може бути оскаржена у десятиденний строк до Північно-західного апеляційного господарського суду за правилами ст.ст.254/259 ГПК України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст ухвали складено та підписано 24.03.2025 року
Суддя Вадим Торчинюк