24 березня 2025 року Справа № 915/12/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом: Фізичної особи-підприємця Глінського Антона Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )
до відповідача: Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» (55001, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, м. Південноукраїнськ; ідентифікаційний код 20915546)
про: стягнення 103 836 грн,
Суть спору:
07.01.2025 позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 13.11.2024 (вх. № 188/25) (з додатками), в якій, з урахуванням заяви про усунення недоліків, просить суд:
1. Прийняти заяву про усунення недоліків до розгляду.
2. Відкрити провадження у справі № 915/12/25.
3. Стягнути з відповідача Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» (55001, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, м. Південноукраїнськ; ідентифікаційний код 20915546) борг за договором № 53-123-01-24-08782 від 11.03.2024 року на суму: 102 000,00 грн (сто дві тисячі грн.00 коп.) без ПДВ, а також суму інфляційного збільшення 1 836,00 (одна тисяча вісімсот тридцять шість гривень 00 копійок).
4. Стягнути з відповідача суму судових витрат та судового збору.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору на постачання товару № 53-123-01-24-08782 від 11.03.2024 зі Специфікацією № 1; видаткової накладної № 2203 від 22.03.2024; ярлика на придатну продукцію № 2-3280 від 05.04.2024; претензії № 15/10 від 15.10.2024; застосування норм статей 11, 509, 526, 530, 549, 611, 625, 626, 629, 662, 664, 655, 712 Цивільного кодексу України, статей 174, 193, 232, 265 Господарського кодексу України; та мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором.
Ухвалою суду від 28.01.2025, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/12/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України в їх електронні кабінети в системі «Електронний суд». Документ доставлено до електронних кабінетів сторін 29.01.2025 о 18:50, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними довідками. За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 28.01.2025 у справі № 915/12/25 позивач та відповідач отримали 30.01.2025.
19.02.2025 до суду від відповідача надійшов відзив б/н від 19.02.2025 (вх. № 2572/25), в якому товариство зазначає, що 15.11.2024 позивачу було направлено листа №23-2100/25275 з пропозицією реструктуризації заборгованості на період - два місяці, рівними частинами (по 51000,00 грн). Відповідь від позивача не надійшла. На сьогоднішній день, відповідачем перераховано заборгованість у розмірі 102000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №УВТК-600 від 14.02.2025 на суму 97992,00 грн та №УВТК-601 від 14.02.2025 на суму 4008,00 грн.
Більше того, відповідач зазначає про наявні фактичні обставини, що вплинули на можливість відповідача своєчасно розрахуватись за поставлений товар, наголошуючи на відсутності вини відповідача у несвоєчасній оплаті за поставлений товар, а отже, відсутності підстав щодо стягнення 1% річних від простроченої суми. Крім того, відповідач вважає, що розрахунок інфляційного збільшення зроблений позивачем не вірно.
Враховуючи зазначене вище відповідач просить суд:
- закрити провадження в частині стягнення заборгованості по договору №53-123-01-24-08782 від 11.03.2024 у розмірі 102000,00 грн;
- відмовити позивачу у стягненні 1% річних від простроченої суми у розмірі 1836,00 грн.
Станом на час розгляду справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.
За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 252 ГПК України).
Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -
11 березня 2024 року між Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», як покупцем, та Фізичною особою-підприємцем Глінським Антоном Анатолійовичем, як постачальником, був укладений Договір на постачання товару № 53-123-01-24-08782 (далі - Договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов'язався передати покупцю, а покупець прийняв на себе зобов'язання прийняти і сплатити товар - код CPV 31150000-2 по ДК 021:2015 - Баласти для розрядних ламп чи трубок (Зарядні пристрої) (далі товар) у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1 (Додаток до договору № 1), що є невід'ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2022 року. Постачальник забезпечує виконання гарантійних зобов'язань відповідно до розділу 7 Договору. Місцем виконання цього договору, у тому числі (але не виключно) місцем постачання, виконання грошових зобов'язань, місцем нарахування та сплати штрафних санкцій, виконання будь-яких зобов'язань, пов'язаних з якістю та комплектністю, є місто Южноукраїнськ.
За умовами наведеного Договору:
- загальна вартість товару є твердою та складає - 102 000,00 грн без ПДВ (п. 2.1);
- за даним договором оплата відбувається протягом 180 календарних днів після постачання товару згідно специфікації № 1 (Додаток до договору № 1) та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 6.1 цього договору. Штраф та пеня за несвоєчасну оплату не нараховується (п. 2.2);
- постачання здійснюється з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше 01.06.2024, на умовах - DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, відповідно до правил INCOTERMS в редакції 2010 року. Вантажоодержувач - ПВ філії «ВП «Складське господарство» АТ «НАЕК «Енергоатом» для філії «ВП «Південноукраїнська АЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом» (п. 3.1);
- з товаром постачальник надає покупцю: видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно; електронну податкову накладну, складену належним чином та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у порядку та протягом строку, які визначені Податковим кодексом України; документи підтверджуючі відповідність продукції, відповідно до технічної специфікації до предмета закупівлі (п. 3.4);
- датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару (п. 3.5);
- у разі порушення зобов'язань за договором, а саме за порушення термінів постачання товару, які передбачені даним договором, постачальник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожен день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів постачальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару (п. 4.1);
- сторони домовилися, що відповідно до ст. 625 ЦК України у разі невиконання умов оплати в установлений термін покупець сплачує 1 % річних від простроченої суми (п. 4.7);
- приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкції П-6 «Про порядок приймання продукції по кількості» і П-7 «Про порядок приймання продукції по якості», та відповідно до вимог Стандарту державного підприємства НАЕК «Енергоатом»: «Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС» СОУ НАЕК 038:2021 (даний Стандарт є загальнодоступним в електронному вигляді і знаходиться на офіційному сайті ДП «НАЕК «Енергоатом» в розділі Стандарти НАЕК «Енергоатом» за адресою: http://www.energoatom.com.ua/ua/about-6/company_standart-82) (п. 6.1);
- сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим договором унаслідок форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили, такі, як: повені, землетруси, пожежі, інші стихійні лиха, а також війни, воєнні дії), а також дій органів законодавчої, виконавчої влади і підлеглих їм органів, що вступили в силу після укладення даного договору (п. 8.1);
- всі спори і розбіжності, які можуть виникнути з цього договору або у зв'язку з ним, будуть вирішуватись сторонами згідно претензійного порядку. Сторона, яка порушила права і законні інтереси іншої сторони, зобов'язана поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову (п. 9.1);
- претензія підлягає розгляду в місячний строк, який обчислюється з дня її одержання (п. 9.2);
- у разі незадоволення претензії або не отримання відгуку у встановлений термін, а також неможливості врегулювання розбіжностей в претензійному порядку, спір вирішується в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України (п. 9.3);
- договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами, та скріплення печаткою з боку покупця і діє до 31.12.2025 включно, а в частині виконання сторонами гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання. Продовження строку дії Договору можливе до його закінчення, шляхом укладання відповідної Додаткової угоди (п. 13.1);
- закінчення терміну дії цього Договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії терміну цього Договору, та виконання діючих зобов'язань (п. 13.2).
Між сторонами також була погоджена та підписана Специфікація № 1 на суму 102 000,00 грн, яка є Додатком № 1 до Договору № 53-123-01-24-08782 від 11.03.2024.
Договір зі Специфікацією до нього, скріплені підписами та печатками обох сторін.
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар, а також інфляційних втрат, нарахованих за порушення строків виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин виконання укладеного між сторонами договору поставки, в частині повноти та своєчасності здійснення покупцем розрахунків за поставлений товар.
Позивач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:
- Договір на постачання товару № 53-123-01-24-08782 від 11.03.2024 зі Специфікацією № 1;
- видаткова накладна № 2203 від 22.03.2024;
- ярлик на придатну продукцію № 2-3280 від 05.04.2024;
- претензія № 15/10 від 15.10.2024.
Відповідач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:
- лист Філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» № 23-2100/25275-вих від 15.11.2024;
- платіжні інструкції № УВТК/600 від 14.02.2025, № УВТК/601 від 14.02.2025.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.
Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов вищенаведеного Договору Фізична особа-підприємець Глінський Антон Анатолійович поставив Акціонерному товариству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», а останній прийняв у власність товар на загальну суму 102 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткової та податкової накладних:
- видаткова накладна № 2203 від 22.03.2024 на суму 102 000,00 грн. Постачання відбулося 22.03.2024, що підтверджується відбитком штампу Південноукраїнського відділення АТ «НАЕК «Енергоатом» філія «ВП «Складське господарство», із зазначенням вказаної дати;
- ярлик на придатну продукцію № 2-3280 від 05.04.2024.
При цьому, за даними позивача, станом на момент подання позову, відповідач оплати за поставлений товар не здійснив.
Позивач також зазначає, що ним проводились заходи досудового врегулювання спору, а саме скерована на адресу відповідача претензія № 15/10 від 15.10.2024 щодо погашення боргу.
У відповідь на вказану претензію відповідач листом № 23-2100/25275-вих від 15.11.2024 повідомив, що станом на 15.11.2024 дійсно існує заборгованість АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії ВП ПАЕС перед ФОП Глінський А.А. за договором № 53-123-01-24-08782 від 11.03.2024 у розмірі 102 000,00 грн, а також пропонував погодити оплату за отриманий товар на загальну суму 102 000,00 грн з ПДВ, на період 2 місяці рівними частинами.
Доказів відповіді або реагування позивача на вказаний лист матеріали справи не містять.
Враховуючи наведені вище обставини справи, суд зазначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту своєчасності здійснення оплати за поставлений товар закон покладає на покупця (в даному випадку - на відповідача у справі).
Посилання відповідача у відзиві на наявність фінансової кризи та відсутність вини підприємства, як підстави для відповідальності, відхиляються судом.
Відповідно змісту ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Враховуючи викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач дійсно порушив норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків за поставлений за Договором товар, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості.
Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що Фізичною особою-підприємцем Глінським Антоном Анатолійовичем суму основної заборгованості в розмірі 102 000,00 грн зазначено правильно.
За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та матеріалами справи підтверджені.
Водночас, в період розгляду даної справи, як вбачається з заяви відповідача на наданих до неї платіжних інструкцій № УВТК/600 від 14.02.2025 на суму 97 992,00 грн та № УВТК/601 від 14.02.2025 на суму 4 008,00 грн, останній здійснив сплату заборгованості поставлений товар. Позивачем погашення заявленої до стягнення заборгованості не спростовано.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем погашено заявлену позивачем за даним позовом до стягнення суму боргу за поставлений товар між сторонами не залишилось спірних питань по суті спору у вказаній частині вимог.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
З огляду на викладене, суд вважає, що у даній справі в частині позовних вимог щодо стягнення з покупця на користь постачальника основної заборгованості в розмірі 102 000,00 грн відсутній предмет спору у зв'язку з тим, що відповідачем вказана заборгованість погашена.
Отже, беручи до уваги наведені норми та обставини, провадження у даній справі в частині позовних вимог щодо стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Фізичної особи-підприємця Глінського Антона Анатолійовича основної заборгованості в розмірі 102 000,00 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, внаслідок неналежного виконання грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу (згідно наданих до позовної заяви розрахунків) інфляційні втрати в сумі 1 836,00 грн за період прострочення покупцем строку виконання грошового зобов'язання з 02.10.2024 по 13.11.2024.
При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що позивачем не були заявлені вимоги про стягнення 1 % річних від простроченої суми.
Суд зазначає, що за приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
Отже, на підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком законно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати.
Судом здійснено перевірку нарахувань інфляційних втрат і встановлено, що відповідні нарахування позивачем проведено правильно, а, отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.
За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, оскільки фактично даний спір виник з неправильних дій відповідача щодо несплати заборгованості за поставлений товар, суд вважає за можливе покласти судовий збір у на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі № 915/12/25 в частині позовних вимог щодо стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Фізичної особи-підприємця Глінського Антона Анатолійовича основної заборгованості в розмірі 102 000,00 грн за відсутністю предмета спору.
3. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; ідентифікаційний код 20915546) на користь Фізичної особи-підприємця Глінського Антона Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) інфляційні втрати у розмірі 1 836,00 грн, а також 3028,00 грн судового збору.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
Позивач: Фізична особа-підприємець Глінський Антон Анатолійович ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
Відповідач: Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; ідентифікаційний код 20915546).
Повне рішення складено та підписано судом 24.03.2025.
Суддя О.Г. Смородінова