19 березня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/346/25
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ільєвої Л.М., розглянувши заяву заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва про забезпечення позову (вх. № 4028/25 від 17.03.2025 р.) у справі № 915/346/25 за позовом заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Євротехцентр» та Товариства з обмеженою відповідальністю “МК-Трейд» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землею водного фонду шляхом визнання недійсним акту приймання-передачі майна в частині, скасування державної реєстрації права власності та зобов'язання повернути земельну ділянку, -
Заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Євротехцентр» та Товариства з обмеженою відповідальністю “МК-Трейд» про:
- усунення перешкод територіальній громаді міста Миколаєва у користуванні та розпорядженні землею водного фонду шляхом визнання недійсним акту приймання-передачі майна, яке вноситься до статутного капіталу ТОВ “МК-Трейд» № 1 від 19.03.2024 в частині передання земельної ділянки площею 938 кв.м з кадастровим номером 4810137200:01:033:0033 по пров. Прикордонному третьому, 9/6 у м. Миколаєві, зі скасуванням державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (запис № 54243838 від 22.03.2024);
- усунення перешкоди територіальній громаді міста Миколаєва у користуванні та розпорядженні землею водного фонду шляхом зобов'язання ТОВ “МК-Трейд» повернути у власність територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 938 кв.м з кадастровим номером 4810137200:01:033:0033 по пров. Прикордонному третьому, 9/6 у м. Миколаєві.
В обґрунтування позову посилається на порушення відповідачами вимог законодавства при використанні земельної ділянки водного фонду на території територіальної громади міста Миколаєва. Так, прокурор вказує, що на підставі рішення Миколаївської міської ради від 16.09.2014 №43/40 затверджено проект землеустрою та надано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 938 кв.м з кадастровим номером 4810137200:01:033:0033 (під одно- та двоповерховою житловою забудовою), у тому числі 938 кв.м під прибудинковою територією, із земель комунальної власності з віднесенням до земель житлової забудови для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 . При цьому у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр речових прав) за ОСОБА_1 зареєстровано 03.10.2014 право власності на земельну ділянку площею 938 кв.м з кадастровим номером 4810137200:01:033:0033 по АДРЕСА_1 , а 06.10.2014 йому видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 27731771. Згодом на підставі договору купівлі-продажу №1629 від 15.10.2014 ОСОБА_1 продав вищевказану земельну ділянку ТОВ “Євротехцентр». В свою чергу ТОВ “Євротехцентр» 19.03.2024 за актом приймання-передачі № 1 внесло земельну ділянку з кадастровим номером 4810137200:01:033:0033 по пров. 3 Прикордонному, 9/6 у м. Миколаєві до статутного капіталу ТОВ “МК-Трейд». Згідно з умовами вказаного акту-приймання передачі, ТОВ“МК-Трейд» зобов'язалось документально оформити право власності, в тому числі, на земельну ділянку з кадастровим номером 4810137200:01:033:0033. Так, державна реєстрація права власності за ТОВ “МК-Трейд» на земельну ділянку з кадастровим номером 4810137200:01:033:0021 вчинена 22.03.2024.
Прокурор вважає відведення Миколаївською міською радою земельної ділянки площею 938 кв.м з кадастровим номером 4810137200:01:033:0033 у приватну власність ОСОБА_1 для індивідуального житлового будівництва та її подальше відчуження ТОВ “Євротехцентр» та ТОВ “МК-Трейд» незаконним, оскільки при прийнятті пунктів 4, 4.2 рішення від 16.09.2014 № 43/40 Миколаївською міською радою безпідставно не враховано входження земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:01:033:0033 у прибережну захисну смугу річки Південний Буг, у зв'язку з чим порушено вимоги земельного та водного законодавства.
Як зазначає прокурор, згідно з інформацією Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області від 25.10.2023 за даними Миколаївської міської ради рішень щодо затвердження документації із землеустрою з визначення водоохоронних зон та прибережних захисних смуг на території землекористування міста Миколаєва не приймались. Також за вказаною інформацією ділянка з кадастровим номером 4810137200:01:033:0033 накладається на визначену в законодавстві прибережну захисну смугу водного об'єкту - річки Південний Буг шириною 100 м у межах міста Миколаєва, яка відповідно до статті 79 ВК України належить до великих річок загальнодержавного значення. До того ж, входження спірної земельної ділянки у прибережну захисну смугу підтверджується геопросторовими даними. Згідно з інформацією Миколаївської міської ради від 23.01.2024 відповідно до викопіювань з ортофотоплану Геоінформаційної системи містобудівного кадастру Миколаївської міської ради відстань від урізу води до південної межі земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:01:033:0033 складає 51 м, до північної - 82 м. Отже, на думку прокурора, земельна ділянка з кадастровим номером 4810137200:01:033:0033 повністю входить у прибережну захисну смугу р. Південний Буг. Водночас прокурор вважає, що земельну ділянку, зайняту прибережною захисною смугою річки Південний Буг, на яку не поширюється зазначений у частині 2 статті 59 ЗК України виняток, не можна отримати у приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд і тому відведення земельної ділянки прибережної захисної смуги річки Південний Буг у приватну власність ОСОБА_1 для такої цілі суперечить вимогам земельного та водного законодавства, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
За ствердженнями прокурора, відведення земельної ділянки як земель житлової та громадської забудови (для будівництва і обслуговування житлового будинку) за рахунок земель водного фонду супроводжувалось фактичною незаконною зміною її цільового призначення. В свою чергу з огляду на те, що Миколаївською міською радою рішення прийнято з численними порушеннями законодавства, прокурор вважає, що ОСОБА_1 не набув право власності на визначених законом підставах, як того вимагає ст. 328 ЦК України, а отже не мав права розпоряджатись нею, у тому числі відчужувати на користь ТОВ “Євротехцентр». Відтак, за ствердженням прокурора, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ “Євротехцентр» договір купівлі-продажу №1629 від 15.10.2014, згідно зі ст. 21, ч. ч. 1, 2 ст. 203, ст. 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним, у зв'язку з чим ТОВ “Євротехцентр» не мало права розпоряджатись спірною земельною ділянкою та вносити її до статутного капіталу ТОВ “МК-Трейд» (акт приймання-передачі № 1 від 19.03.2024). Отже, враховуючи, що ТОВ “МК-Трейд» отримало право власності на незаконно набуту ОСОБА_1 та ТОВ “Євротехцентр» земельну ділянку з кадастровим номером 4810137200:01:033:0033 по пров. 3 Прикордонному, 9/6 у місті Миколаєві, як вклад до статутного капіталу, що прирівнюється до відплатних правочинів, то, на думку прокурора, акт приймання-передачі № 1 від 19.03.2024 щодо спірної земельної ділянки підлягає визнанню недійсним, а вчинена 22.03.2024 державна реєстрація права власності на неї - скасуванню у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (запис №54243838).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.03.2025 р. позовну заяву заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/346/25, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 03.04.2025 р. о 13:00.
17.03.2025 р. від заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява про забезпечення позову у справі № 915/346/25 (вх. № 4028/25), згідно з якою прокурор просить суд вжити заходи до забезпечення позову та з цією метою:
- заборонити суб'єктам державної реєстрації прав, які уповноважені відповідно до законодавства України проводити реєстраційні дії щодо об'єктів нерухомого майна або проводити зміни в будь-який інший спосіб в Державному реєстрі прав, вчиняти реєстраційні дії відносно земельної ділянки площею 938 кв.м з кадастровим номером 4810137200:01:033:0033 по пров. Прикордонному третьому, 9/6, у м. Миколаєві, у тому числі в разі її поділу чи об'єднання з іншими земельними ділянками;
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «МК-Трейд» (адреса: вул. Адміральська, 12/1, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 41714688) укладати договори щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:01:033:0033, вчиняти інші правочини щодо неї, а також проведення на ній будь-яких будівельних робіт.
В обґрунтування вказаної заяви про забезпечення позову прокурор вказує, що ТОВ «МК-Трейд» стало носієм правомочностей володіння, користування і розпорядження спірною землею, що може мати свій вираз у вільній реалізації права відчуження останнім іншим особам, що повністю узгоджується з нормативними визначеннями, викладеними у ст.ст. 178, 316, 317, 319 ЦК України, оскільки складовими права власності є право розпорядження, володіння та користування. Прокурор, посилаючись на ст. 182 ЦК України, ч. 4 ст. 3, ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», стверджує, що сам факт реєстрації права власності на об'єкт нерухомості вже свідчить про реальну можливість власника вільно розпоряджатись нерухомим майном. Відтак, на думку прокурора, наявність у ТОВ «МК-Трейд» правомочностей власника майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись об'єктом нерухомості на користь третіх осіб, у тому числі з метою ухилення від виконання рішення суду. Також прокурор вважає, що ТОВ «МК-Трейд» може здійснити будівництво об'єктів нерухомості на спірній земельній ділянці водного фонду, яка перебуває в оренді останнього, що призведе до необхідності звернення до суду з новим позовом, неможливості своєчасного реального поновлення інтересів громади та повернення земельної ділянки належному власнику у придатному для використанні стані, тобто унеможливить або ускладнить виконання рішення суду. За ствердженнями прокурора, викладені обставини свідчать про існування очевидної небезпеки відчуження об'єкту нерухомості та забудови земельної ділянки, що фактично призведе до неможливості реального поновлення інтересів громади та повернення земельної ділянки водного фонду належному власнику - територіальній громаді в особі Миколаївської міської ради, тобто унеможливить або ускладнить виконання рішення суду. Як вказує прокурор, початок на спірній земельній ділянці будівництва об'єктів нерухомості призведе до шкоди визначеній містобудівними документаціями територіальній системі рекреаційних, природних і водозахисних об'єктів, а також порушить гарантоване законодавством право громадян на доступ і використання територій загального користування, узбережжя річки Південний Буг, безпечне для життя і здоров'я довкілля. На думку прокурора, невжиття вказаних заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити в разі задоволення позовних вимог поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких прокурор звернувся до суду в інтересах територіальної громади міста Миколаєва, призвести до зміни власника спірного майна та вплинути на виконання цього рішення.
Розглянувши вказану заяву заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва про забезпечення позову в порядку ст. 136-140 ГПК України та матеріали справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п'ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанов останнього, зокрема, від 24.10.2022 у справі № 916/950/22 та від 15.05.2019 у справі №910/688/13.
З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття або відмова у застосування останніх знаходяться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Згідно з частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
В силу частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Саме на необхідності оцінки цих обставин неодноразово акцентував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах від 23.03.2020 у справі №910/7338/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 11.08.2020 у справі № 911/3136/19, від 26.08.2020 у справі № 907/73/19, від 19.10.2020 у справі N 915/373/20.
За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 31.08.2020 у справі № 917/1274/19.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (подібну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.09.2020 у справі № 320/3560/18).
Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Зі змісту наведеного вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Суд зазначає, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення вимог позивача (заявника).
Суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Більше того, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою ним в ухвалі від 20.08.2018 р. у справі № 917/1390/17.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 зазначив, що у разі звернення позивача до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку немає взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Так, предметом позову по даній справі є вимоги немайнового характеру, зокрема, усунення перешкод територіальній громаді міста Миколаєва у користуванні та розпорядженні землею водного фонду шляхом визнання недійсним акту приймання-передачі майна, яке вноситься до статутного капіталу ТОВ “МК-Трейд» № 1 від 19.03.2024 в частині передання земельної ділянки площею 938 кв.м з кадастровим номером 4810137200:01:033:0033 по пров. Прикордонному третьому, 9/6 у м. Миколаєві, зі скасуванням державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (запис № 54243838 від 22.03.2024); усунення перешкод територіальній громаді міста Миколаєва у користуванні та розпорядженні землею водного фонду шляхом зобов'язання ТОВ “МК-Трейд» повернути у власність територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 938 кв.м з кадастровим номером 4810137200:01:033:0033 по пров. Прикордонному третьому, 9/6 у м. Миколаєві.
Оскільки у цій справі прокурор звернувся до суду з вимогами немайнового характеру, то в цьому випадку має досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, та водночас має досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (схожий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 19.05.2021 у справі № 916/3638/20, від 14.05.2024 у справі № 911/2732/23).
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 висловлено позицію щодо застосування заходів забезпечення за позовом немайнового характеру. Так, чинне законодавство не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред'явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача. У статті 137 ГПК України наведено перелік видів забезпечення позову, серед яких у пункті 1 законодавець вирізняє накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору господарське процесуальне законодавство не містить. Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Слід зазначити, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі N 910/11678/22).
За змістом позову заявлені прокурором позовні вимоги у даній справі спрямовані на захист порушених прав держави щодо земельної ділянки, оскільки, за ствердженнями прокурора, саме в результаті прийняття спірного акту приймання-передачі майна, яке вноситься до статутного капіталу ТОВ “МК-Трейд» № 1 від 19.03.2024, та його реалізації спірну земельну ділянку комунальної власності, яка розташована в межах прибережної захисної смуги річки Південний Буг, протиправно відведено у приватну власність.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, право власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 4810137200:01:033:0033 зареєстровано за ТОВ “МК-Трейд».
Наявність у ТОВ “МК-Трейд» правомочностей власника майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись об'єктом нерухомості на користь третіх осіб, у тому числі з метою ухилення від виконання рішення суду.
Викладені обставини свідчать про існування очевидної небезпеки відчуження об'єкту нерухомості та забудови земельної ділянки, що фактично призведе до неможливості реального поновлення інтересів громади та повернення земельної ділянки водного фонду належному власнику - територіальній громаді в особі Миколаївської міської ради, тобто унеможливить або ускладнить виконання рішення суду.
Зі змісту заяви вбачається, що заявник припускає можливість ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду з даного спору у разі задоволення позову з підстав наявності у ТОВ “МК-Трейд», як власника спірної земельної ділянки, реальної можливості на розпорядження цим нерухомим майном, а саме здійснити його відчуження, поділ, що у подальшому призведе до зміни власника або самого об'єкту позову та може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 та Касаційного Господарського Суду від 25.09.2020 у справі№921/40/20).
Відповідно, підставою для вжиття судом заходів забезпечення позову є не тільки запобігання ускладненню чи унеможливленню виконання рішення суду, але й забезпечення можливості ефективного та реального поновлення порушеного права.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів держави, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 15.09.2020 по справі № 753/22860/17, невжиття власником об'єкту нерухомого майна активних дій, які могли би підтвердити його намір відчужити такий об'єкт не спростовують висновки про наявність у особи, яка є одноособовим власником, можливості вільно розпорядитись об'єктом нерухомості, якщо не вжити заходи забезпечення позову.
Так, в даному випадку заходи забезпечення позову мають на меті гарантувати виконання у майбутньому рішення суду. При цьому сам факт наявності права власності на спірну земельну ділянку вже свідчить про реальну можливість власника вільно розпоряджатись належним йому нерухомим майном.
При цьому, у п.п. 5.17, 5.18, 5.19 постанови Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №917/805/23 висловлено позицію щодо відсутності обов'язку у позивача доводити належними та допустимими доказами наявність обставин, які свідчать, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Так, Верховний Суд зазначає, що можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим необмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (постанова Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 усправі № 905/448/22).
Так, суд погоджується з доводами прокурора про те, що з огляду на те, що ТОВ “МК-Трейд» є власником спірної земельної ділянки, то цілком очевидним є те, що вказане Товариство може у будь-який момент розпорядитись вказаним об'єктом на власний розсуд, зокрема здійснити його відчуження.
Вказане свідчить про вільну можливість у будь-який час вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки, що може призвести до необхідності заміни відповідачів у справі, зміни виду судочинства та затягування вирішення спору по суті.
Відтак, на думку суду, невжиття вказаних заходів забезпечення позову у вигляді заборони відповідним суб'єктам проводити реєстраційні дії відносно спірної земельної ділянки та заборони ТОВ “МК-Трейд» укладати договори щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:01:033:0033, вчиняти інші правочини щодо неї, до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням дійсно може істотно ускладнити в разі задоволення позовних вимог поновлення порушених прав або інтересів держави, за захистом яких прокурор звернувся до суду.
Виходячи з системного аналізу матеріалів справи та доводів в заяві прокурора про забезпечення позову, суд вважає цілком обґрунтованою заборону суб'єктам державної реєстрації прав, які уповноважені відповідно до законодавства України проводити реєстраційні дії щодо об'єктів нерухомого майна або проводити зміни в будь-який інший спосіб в Державному реєстрі прав, вчиняти реєстраційні дії відносно земельної ділянки площею 938 кв.м з кадастровим номером 4810137200:01:033:0033 по пров. Прикордонному третьому, 9/6 у м. Миколаєві, у тому числі в разі її поділу чи об'єднання з іншими земельними ділянками, а також заборону ТОВ “МК-Трейд» укладати договори щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:01:033:0033 та вчиняти інші правочини щодо неї.
При цьому суд вважає, що вказані заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими прокурором позовними вимогами.
Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для вжиття запропонованих прокурором заходів забезпечення позову у вигляді встановлення вищенаведеної заборони.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім «право на суд», яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status-quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу.
Зокрема, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі «Кюблер проти Німеччини»).
Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі “Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» зазначено, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені «правом на суд».
Разом з тим господарський суд зазначає, що запропоновані прокурором заходи забезпечення позову у вигляді заборони відповідним суб'єктам вчинення реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки та заборони ТОВ “МК-Трейд» укладати договори щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:01:033:0033 і вчиняти інші правочини щодо неї не порушують та не обмежують права будь-яких осіб, в тому числі відповідача, а лише встановлюють певні обмеження до вирішення спору по суті, наявність яких сприятиме ефективному захисту прав та інтересів держави в межах одного та саме цього судового провадження без нових звернень до суду.
Щодо заяви прокурора про забезпечення позову в частині про заборону ТОВ “МК-Трейд» проведення на спірній земельній ділянці будь-яких будівельних робіт суд доходить висновку про необґрунтованість у вказаній частині заяви прокурора про забезпечення позову з огляду на наступне.
Прокурор у заяві про забезпечення позову не навів належних доводів, які б свідчили про наявність зв'язку між запропонованим ним заходом забезпечення позову щодо заборони проведення на спірній земельній ділянці будь-яких будівельних робіт та предметом позовних вимог, також прокурор не обґрунтував доцільність вжиття таких заходів і адекватність обраного виду забезпечення позову вимогам його позовної заяви, оскільки предметом позову у цій справі є вимоги про визнання недійсним акту приймання-передачі майна, яке вноситься до статутного капіталу ТОВ “МК-Трейд» № 1 від 19.03.2024 в частині передання спірної земельної ділянки та повернення вказаної земельної ділянки, у той час як заходи забезпечення позову у вигляді вищевказаної заборони стосуються взагалі будівництва. Тобто, на думку суду, відсутній правовий зв'язок між конкретним вказаними заходами забезпечення позову у вигляді наведеної заборони і предметом позовної вимоги, а заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих посилань на докази, на підставі яких можна було б дійти висновку про доцільність та необхідність забезпечення позову у визначений прокурором спосіб. Також прокурор не обґрунтував, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до неможливості ефективного захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів держави, за захистом яких він звернувся до суду в межах даного судового провадження.
Згідно з ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви Окружної прокуратури міста Миколаєва про забезпечення позову та вжиття до вирішення справи по суті заходів забезпечення позову шляхом заборони суб'єктам державної реєстрації прав, які уповноважені відповідно до законодавства України проводити реєстраційні дії щодо об'єктів нерухомого майна або проводити зміни в будь-який інший спосіб в Державному реєстрі прав, вчиняти реєстраційні дії відносно земельної ділянки площею 938 кв. м з кадастровим номером 4810137200:01:033:0033 по пров. Прикордонному третьому, 9/6 у м. Миколаєві, у тому числі в разі її поділу чи об'єднання з іншими земельними ділянками, а також шляхом заборони ТОВ “МК-Трейд» укладати договори щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:01:033:0033 і вчиняти інші правочини щодо неї.
Водночас суд зазначає, що сторони не позбавлені права звернутися до суду з відповідним клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.
Щодо зустрічного забезпечення слід зауважити, що за частинами 1 та 4 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
Так, ст. 141 ГПК передбачає право господарського суду застосувати зустрічне забезпечення до особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову. Метою зустрічного забезпечення є співмірне вжиття судом заходів, спрямованих на забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову відповідно до ст. 146 ГПК.
Інститут зустрічного забезпечення спрямований на реалізацію таких основних засад господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та пропорційність, адже забезпечення позову певною мірою обтяжує відповідача і у випадку незадоволення вимог позивача зустрічне забезпечення гарантує можливість відшкодувати збитки.
На відміну від забезпечення позову, яке застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача та виконання судового рішення та вживається судом виключно за заявою учасника справи, зустрічне забезпечення має на меті зберегти певний баланс сторін та мінімізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів, і може застосовуватися судом за власною ініціативою. Окрім того, зустрічне забезпечення позову застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Такі висновки сформовані Верховним Судом у постанові від 28.07.2023 у справі №911/2797/22.
З урахуванням відсутності у суду інформації з приводу можливих збитків відповідачів та їх розміру у зв'язку із вжиттям заходів забезпечення позову, правові підстави для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Водночас суд зауважує, що у випадку існування обґрунтованих ризиків настання для відповідача негативних наслідків від застосування судом забезпечувальних заходів, останній не позбавлений права ініціювати перед судом питання щодо застосування зустрічного забезпечення шляхом подачі до суду відповідного клопотання, яке підлягає розгляду в порядку та протягом строків, встановлених статтею 141 Господарського процесуального кодексу України.
До того ж слід зазначити, що сторони не позбавлені права звернутися до суду з відповідним клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів. Зокрема, відповідач може спростувати наведене позивачем обґрунтоване припущення про наявність обставин утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову, подавши докази неспівмірності заходів забезпечення чи їх безпідставність в порядку статті 145 ГПК України.
З урахуванням відсутності у суду інформації з приводу можливих збитків відповідача у зв'язку із вжиттям заходів забезпечення позову, правові підстави для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, вказана особа не позбавлена права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду в порядку та протягом строків, встановлених статтею 141 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва про забезпечення позову у справі № 915/346/25 (вх. № 4028/25 від 17.03.2025) задовольнити частково.
2. До вирішення справи по суті вжити наступні заходи забезпечення позову:
- заборонити суб'єктам державної реєстрації прав, які уповноважені відповідно до законодавства України проводити реєстраційні дії щодо об'єктів нерухомого майна або проводити зміни в будь-який інший спосіб в Державному реєстрі прав, вчиняти реєстраційні дії відносно земельної ділянки площею 938 кв.м з кадастровим номером 4810137200:01:033:0033 по пров. Прикордонному третьому, 9/6 у м. Миколаєві, у тому числі в разі її поділу чи об'єднання з іншими земельними ділянками;
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «МК-Трейд» (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 12/1; код ЄДРПОУ 41714688) укладати договори щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:01:033:0033 та вчиняти інші правочини щодо неї.
3. Стягувачем за цією ухвалою є Миколаївська міська рада (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20; e-mail: kancel@mkrada.gov.ua; код ЄДРПОУ 26565573).
4. Боржником за цією ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю “МК-Трейд» (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 12/1; код ЄДРПОУ 41714688).
Ухвала набирає чинності з моменту її підписання.
Ухвалу дійсна для пред'явлення до виконання до органу державної виконавчої служби протягом строку, встановленого Законом України "Про виконавче провадження".
Ухвалу може бути оскаржено у 10-денний термін з дня її підписання.
Ухвалу підписано 20.03.2025 року.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя Людмила Михайлівна Ільєва