79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
19.03.2025 Справа № 914/237/25
Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу
за позовом: Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів»
до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
відповідача-2: ОСОБА_2
про: стягнення 308 198,07 грн.,
представники:
позивача: не з'явився,
відповідача-1: не з'явився,
відповідача-2: не з'явився,
29.01.2025р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , відповідача-2: ОСОБА_2 про стягнення 308 198,07 грн.
03.02.2025р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження; судове засідання призначити на 26.02.2025р.; явку представників учасників справи у судове засідання визнано обов'язковою.
Хід справи викладено в ухвалах суду і відображено в протоколах судових засідань.
В прохальній частині позовної заяви та в долученій до позову заяви позивач виклав клопотання, в якому просить суд розглядати справу без участі представника на підставі наявних матеріалів справи.
Позивач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом через його електронний кабінет, матеріали справи містять відповідні довідки, підписані відповідальним працівником.
Відповідачі про місце, дату та час судових засідань повідомлялися судом за юридичною адресою та відповідно адресою місця реєстрації, котрі зазначено також позивачем у позовній заяві. Відзив на позовну заяву від відповідачів до суду не надходив.
Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, а кожен з відповідачів мав достатньо часу для виконання вимог ухвал суду щодо встановленого строку на подання відзиву на позов, однак таким правом не скористалися.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 Господарського процесуального кодексу України, надання відповідачам можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представників відповідачів за наявними у справі матеріалами.
Позиція позивача:
Позивач АТ АКБ «Львів» обґрунтовує заявлені вимоги неналежним виконання ФОП ОСОБА_1 умов укладеного Кредитного договору, зокрема, в частині сплати кредиту та процентів за ним. Позов заявлено солідарно і до поручителя ОСОБА_2 з цих же підстав.
Позиція відповідачів:
Відповідачі відзив на позов не надали, проти позову не заперечили, письмових доказів чи доказів оплати спірних сум до суду не подали.
Відповідачі в судові засідання жодного разу не з'явились, вимог ухвал Господарського суду Львівської області у даній справі не виконали.
За результатами дослідження поданих доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:
03.10.2022 року між АТ АКБ «Львів» (надалі Банк) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі Позичальник) укладено Кредитний договір №329/В/2022, відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати Позичальнику Кредит в розмірі 500 000,00 гривень, з процентною ставкою 29,9% річних та з кінцевою датою повернення - 02.10.2025р. (надалі Кредитний договір).
Прийняті на себе зобов'язання по Кредитному договору Банк виконав, перерахувавши Позичальнику кошти в розмірі 500 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №98392 від 03.10.2022р.
Відповідно до п.2.1.6 Кредитного договору, повернення кредиту здійснюється згідно Графіку погашення кредиту, оформленого додатком №1 до цього Договору, що є його невід'ємною частиною.
За заявою Позичальника від 30.04.2024р. про відтермінування оплати тіла кредиту та з проханням прострочену заборгованість основного боргу (тіла кредиту) визнати строковою та відтермінувати на останній платіж між Банком та Позичальником було укладено Додаток №1 від 30.04.2024р до Кредитного договору, де викладено Графік платежів в новій редакції.
Як слідує з п.4.1., п.4.2. Кредитного договору, Позичальник зобов'язаний повернути Банку Кредит у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим Договором та/або додатками до нього. Повернення Кредиту здійснюється шляхом безготівкових перерахунків або внесенням готівки в касу Банку.
Згідно п.3.2. Кредитного договору, проценти за користування Кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по Кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п.2.1.3. цього додатково Договору, з моменту видачі кредиту, до терміну, вказаному в п.2.1.4. цього додаткового договору.
Станом на 20.01.2025р. заборгованість по нарахованих і несплачених процентах становить 37 934,56грн., за період з 01.08.2024р. по 16.01.2025р., що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунках, які долучено до позову.
З 17.01.2025р. Банком припинено нарахування процентів у зв'язку із виставленим листом-вимогою від 17.01.2025р. за вих.№8943/0-05 про дострокове повернення кредиту, яким змінено кінцевий термін зобов'язання.
Згідно п.2.7. Кредитного договору, Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту у випадку невиконання/неналежного виконання Позичальником зобов'язань, передбачених цим Договором та/або договорами, якими забезпечується виконання зобов'язань за цим Додатковим договором, а також у випадку несвоєчасної сплати процентів та/або повернення Кредиту або його частини.
Згідно п.4.8. Кредитного договору, Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших платежів за Договором, у разі настання одного (або кількох) з таких випадків: несвоєчасної сплати процентів та/або повернення суми кредиту (частини кредиту); наявності обставин, які свідчать про те, що наданий Позичальникові кредит не буде повернуто у строки, визначені Кредитним договором; іншого істотного порушення умов Кредитного договору.
Пунктом 4.9. Кредитного договору передбачено, що «Позичальник зобов'язаний протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання письмової вимоги банку (п.5.8) достроково повернути Кредити, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим Договором».
На виконання п.5.9. Кредитного Договору, зважаючи на те, що по даному кредитному зобов'язанню є наявна заборгованість і з метою вирішення даного спору у позасудовому порядку, Банком було надіслано лист-вимогу від 27.12.2024р. за вих.№8943/0-05, однак така залишилась без відповідного реагування зі сторони Позичальника.
У випадку якщо Позичальник систематично не виконує взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором у визначені Кредитним договором терміни, Позивач, на підставі п.2.7. Кредитного договору та ст.1050 ЦК України, вправі вимагати дострокового погашення існуючої заборгованості по Кредитному договору в судовому порядку.
Відповідно до матеріалів справи, станом на 20.01.2025 року, заборгованість по Кредитному договору №329/В/2022 від 03.10.2022р. становить 308 198,07 грн., з яких:
-заборгованість по основному боргу-270 263,51грн.;
-заборгованість по відсотках -37 934,56 грн.
03.10.2022 року з метою забезпечення виконання вимог за Кредитним договором, між АТ АКБ «Львів» та ОСОБА_2 укладено Договір поруки №329/В/2021/Р-1.
Відповідно до п.1.3., п.1.6. Договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Позичальник, включаючи сплату основного боргу (повернення кредиту), процентів, неустойки, відшкодування збитків, сплати інших платежів, обумовлених Кредитним договором. Поручитель, шляхом підписання цього Договору, виражає свою згоду на зміну Основного зобов'язання без необхідності будь-якого додаткового погодження з ним, включаючи випадки збільшення кредитних зобов'язань Позичальника, пов'язаних із збільшенням ліміту кредитування, збільшенням розміру відсотків користування Кредитом, збільшення терміну користування кредитом та інших.
Згідно п.1.4. Договору поруки, поручитель та позичальник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором.
Як слідує із п.2.8. Договору поруки, Поручитель зобов'язаний виконати взяті на себе зобов'язання по цьому договору, не пізніше 7 (семи) банківських днів з дати надсилання йому Вимоги Кредитора.
На виконання п.2.8. Договору поруки, Поручителю також було скеровано лист-вимогу від 27.12.2024р. за вих.№8944/0-05, однак вона повернулася за закінченим терміном зберігання на поштовому відділенні та залишилась без відповідного реагування зі сторони Поручителя.
Належні докази отримання вимог адресатами до матеріалів справи долучено.
Виходячи із п.1.3, п.1.6 Договору поруки та ст.554 ЦК України, Поручитель виступає співвідповідачем по даному зобов'язанню.
Відтак, Відповідачі 1 та 2 вимог Позивача не виконали, доказів протилежного до матеріалів справи не подали.
Для відновлення порушених прав та законних інтересів Банк звернувся до суду із позовом про стягнення кредитної заборгованості та заборгованості за процентами.
Відповідачі проти позову не заперечили, доказів оплати боргу чи інших письмових доказів до матеріалів справи не надали.
Оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного між позивачем (Банком) та відповідачем 1 (Позичальником) Кредитного договору та на підставі укладеного між позивачем (Банком) та відповідачем 2 (Поручителем) Договору поруки, що встановлено судом.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Частиною 1 ст.546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Як встановлено судом, з метою забезпечення виконання Відповідачем 1 зобов'язань за Кредитним договором між Позивачем (Банком) та Відповідачем-2 (Поручителем) укладено Договір поруки. За умовами вказаного договору Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і Позичальник, включаючи сплату основного боргу (повернення кредиту), процентів, неустойки, відшкодування збитків, сплати інших платежів, обумовлених кредитним договором. Поручитель несе солідарну з Позичальником відповідальність за належне виконання Позичальником основного зобов'язання (пункти 1.3., 1.4. Договору поруки).
На виконання Основного зобов'язання Банк надав Відповідачу 1 кредит в сумі 500 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №98392 від 03.10.2022р.
Відповідач 1 (Позичальник) з урахуванням Додаткової угоди від 30.04.2024р., згідно з якою було погоджено новий графік платежів, кореспондуючий обов'язок з повернення суми кредиту на процентів за таким належним чином не виконав.
За змістом положень ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України унормовано, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (положення ч.1 ст.612 ЦК України).
Приписами ч.1 ст.543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 року у справі №415/2542/15-ц, з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII, господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.
Відтак, з 15 грудня 2017 року, у випадку об'єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов'язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов'язання.
На підставі належних, допустимих доказів, суд дійшов висновку, що несплата встановленої заборгованості є порушенням договірних зобов'язань.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку, як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи те, що Відповідач 1 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором у частині своєчасного повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, письмові вимоги Банку про погашення кредитної заборгованості залишися без задоволення Відповідачами 1 та 2, суд дійшов висновку, що допущена заборгованість за Кредитним договором підлягає солідарному стягненню з відповідачів у судовому порядку. Таким чином, розглянувши заявлені вимоги про стягнення 270 263,51 грн. заборгованості за кредитом та 37 934,56 грн. відсотків, суд прийшов до висновку про наявність підстав для їх задоволення у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:
Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №882829 від 21.01.2025р. на суму 4 622,98 грн.
Порядок розподілу та відшкодування судового збору регламентується виключно ГПК України та Законом України «Про судовий збір».
Розподіл судових витрат у господарській справі здійснює суд, який ухвалював судове рішення у справі, відповідно до вимог ст. ст. 129, 126 ГПК України.
З аналізу вказаних норм Господарського процесуального кодексу України слідує, що солідарне стягнення судових витрат чинним ГПК України не передбачено.
Солідарне зобов'язання є інститутом цивільного права і на нього поширюється дія норм Цивільного кодексу України, який визначає це поняття через «солідарну вимогу» та «солідарний обов'язок» (ст. ст. 541-544 ЦК України).
Отже, якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати розподіляються між відповідачами у визначених частках, оскільки солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2024р. у справі №903/135/23 (903/134/23).
За таких обставин, у відповідності до статті 129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір слід покласти на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам у рівних частинах.
Про понесення інших судових витрат учасники справи не заявляли.
Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86,129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» (адреса: Україна, 79008, Львівська обл., місто Львів, вулиця Сербська, будинок 1; ідентифікаційний код: 09801546) заборгованість по Кредитному договору №329/В/2022 від 03.10.2022р. в розмірі 308 198,07 грн., з яких: заборгованість по основному боргу - 270 263,51 грн.; заборгованість по відсотках - 37 934,56 грн.
3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» (адреса: Україна, 79008, Львівська обл., місто Львів, вулиця Сербська, будинок 1; ідентифікаційний код: 09801546) 2 311,49 грн. судового збору.
4.Стягнути з ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» (адреса: Україна, 79008, Львівська обл., місто Львів, вулиця Сербська, будинок 1; ідентифікаційний код: 09801546) 2 311,49 грн. судового збору.
3.Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 24.03.2025 р.
Суддя Король М.Р.