вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"24" березня 2025 р. м. Київ Справа № 911/21/25
За позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛЕО-ГАММА ТРЕЙДІНГ»
про стягнення 17 773, 90 грн
Суддя В.М. Антонова
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
1. Стислий виклад позовних вимог
Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛЕО-ГАММА ТРЕЙДІНГ» (надалі - відповідач) про стягнення 17 773,90 грн, з яких: 6 514, 61 грн основний борг, 7 424, 23 грн пеня, 645, 82 грн 3% річних та 3 189, 24 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором оренди №02.1.2-24-166/734 від 03.12.2008, в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів.
2. Стислий виклад позицій відповідача
Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
3. Процесуальні дії в справі
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
07.02.2025 від позивача надійшло письмове підтвердження, що станом на 07.02.2025 ціна позову залишається незмінно.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження в справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Святослава Хороброго, буд. 12.
Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження в справі від 13.01.2025 був повернутий з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №911/156/25 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
03.12.2008 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець), позивачем (балансоутримувач) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №02.1.2-24-166/734 (далі - договір), відповідно до п.1.1. (в редакції додаткового договору № 4 від 27.03.2019), орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення №13 на першому поверсі бізнес-центру вантажного терміналу (інв. №47565) площею 15,6 кв. м. (далі - майно), що розташоване за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», та перебуває на балансі позивача.
Згідно із п.1.4. договору майно передається в оренду для розміщення офісу щодо оформлення документації та перевезення вантажів авіатранспортом.
Пунктом 2.1. договору встановлено, що орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна. Майно вважається переданим у користування орендарю з дати підписання сторонами акта передачі-приймання майна. Акт передачі-приймання підписують балансоутримувач та орендар.
Відповідно до п.3.2. договору (в редакції додаткового договору №4 від 27.03.2019 до договору) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (із змінами) (далі - методика) і становить без ПДВ за перший (базовий) місяць оренди грудень 2018 - 10 698, 00 (десять тисяч шістсот дев'яносто вісім) грн 00 коп. без ПДВ, з урахуванням проіндексованої конкурсної надбавки - 10 730, 53 (десять тисяч сімсот тридцять) грн 53 коп.
У пункті 3.4. сторони погодили, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Якщо індекс інфляції за поточний місяць складає менше 100%, то орендна плата визначається на рівні орендної плати за попередній місяць. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством (п.3.4. договору).
Згідно із п.3.5. договору орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету та балансоутримувачу в співвідношенні 70% до 30% щомісяця, не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, згідно з рахунком-фактурою, який надає орендарю балансоутримувач.
Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному п.3.5. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п.3.7. договору).
У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом передачі-приймання майна включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу (п. 3.10. договору).
Відповідно до п.5.4. договору з 10 числа місяця, що слідує за звітним, орендар зобов'язаний самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 15 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу, він вважається підписаним сторонами (п.5.4. договору).
Згідно із п.14.10. договору майно вважається поверненим орендодавцю та балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та балансоутримувачем акта передачі-приймання майна. Обов'язок щодо складання акта передачі-приймання майна про повернення майна покладається на орендаря.
Цей договір укладено строком на два роки одинадцять місяців, що діє з дати підписання акта приймання-передачі майна (п.14.1. договору).
Термін дії договору неодноразово продовжувався, зокрема сторони домовились продовжити термін дії договору на 2 роки 11 місяців до 16.01.2022 включно (п.2 додаткового договору №4 від 27.03.2024 до договору).
Сторонами укладено акт приймання-передачі державного майна №1 до договору, відповідно до якого орендар (відповідач) прийняв у користування приміщення площею 15,6 кв. м на 1-му поверсі офісної будівлі СПВО (інв.№8307).
Позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру №904/205 від 31.07.2021 за надані послуги за липень 2021 року на суму 15 415, 99 грн.
Також 31.07.2021 позивачем складено акт приймання-здачі виконаних послуг згідно договору, відповідно до якого вартість послуг оренди за липень 2021 року складає 15 415, 99 грн, з яких позивачу підлягає сплаті 6 423, 33 грн.
Вказані рахунок та акт отримані відповідачем, що підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром виданих/отриманих оригіналів документів за період надання послуг з 01.07.2021 по 31.07.2021.
08.09.2021 Регіональним відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, позивачем та відповідачем укладено акт повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, відповідно до якого датою припинення договору оренди є дата підписання цього акта та за цим актом орендар 06.08.2021 передав, а балансоутримувач з відома орендодавця прийняв із строкового платного користування приміщення площею 15,6 кв. м на 1-му поверсі бізнес-центру вантажного терміналу.
Також відповідно до додатку до вказаного акта станом на 06.08.2021 орендна плата, яка підлягає сплаті до державного бюджету складає 9 794, 55 грн, заборгованість із сплати пені складає 113, 83 грн.
31.08.2021 позивачем складено акт приймання здачі-виконаних послуг згідно договору, відповідно до якого вартість послуг оренди за серпень 2021 року складає 2 983, 74 грн, також позивачем виставлено відповідачу рахунок фактуру №904/235 від 31.08.2021 на оплату вказаних послуг, з яких позивачу підлягає сплаті 1 243, 22 грн
Позивач зазначає, що 1 151, 94 грн сума переплати відповідача, яка зарахована в межах договору та сума боргу за отримані послуги за період з липня по серпень 2021 року складає 6 514, 61 грн,
23.07.2024 позивачем на адресу відповідача направлено претензію за вих.№35-28/5-90 від 17.07.2024 про сплату заборгованості в розмірі 6 514, 61 грн, яку просив оплатити в місячний строк з моменту отримання претензії.
Вказана претензія повернена позивачу із відміткою «повернення відправнику закінчення встановленого терміну зберігання», що підтверджує трекінг поштового відправлення №0830107642342.
Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем свого грошового зобов'язання за договором, у частині своєчасної та повної оплати орендної плати, з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 6 514, 61 грн 7 424, 23 грн пені, 645, 82 грн 3% річних та 3 189, 24 грн інфляційних втрат.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частинами 1, 2 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За змістом наведених вище норм, в силу укладення договору оренди має місце передача однією особою (наймодавцем) майна у тимчасове користування іншій особі (наймачу) за плату на певний строк, що визначений сторонами такого договору.
Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету та балансоутримувачу в співвідношенні 70% до 30% щомісяця, не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, згідно з рахунком-фактурою, який надає орендарю балансоутримувач (п.3.5. договору).
З 10 числа місяця, що слідує за звітним, орендар зобов'язаний самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 15 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу, він вважається підписаним сторонами (п.5.4. договору).
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України закріплено принцип свободи договору.
Суд звертає увагу, що кожна сторона у відповідних правовідносинах має поводити себе добросовісно, обачливо й розумно, об'єктивно оцінювати ситуацію, що випливає зі ст.3 ЦК України.
У відповідності до положень статтей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру №904/205 від 31.07.2021 за надані послуги за липень 2021 року на суму 15 415, 99 грн. Також 31.07.2021 позивачем складено акт приймання-здачі виконаних послуг згідно договору, відповідно до якого вартість послуг оренди за липень 2021 року складає 15 415, 99 грн, яких позивачу підлягає сплаті 6 423, 33 грн.
Вказані рахунок та акт отримані відповідачем, що підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром виданих/отриманих оригіналів документів за період надання послуг з 01.07.2021 по 31.07.2021.
31.08.2021 позивачем складено акт приймання здачі-виконаних послуг згідно договору, відповідно до якого вартість послуг оренди за серпень 2021 року складає 2 983, 74 грн, також позивачем виставлено відповідачу рахунок фактуру №904/235 від 31.08.2021 на оплату вказаних послуг, з яких позивачу підлягає сплаті 1 243, 22 грн.
У зв'язку з неотриманням відповідачем в бухгалтерії позивача вказаного рахунку та акта на суму 2 983, 74 грн нарахованої орендної плати за серпень 2021 року, зазначені документи були направлені на адресу відповідача.
У матеріалах справи відсутня вмотивована відмова відповідача від підписання вказаних вище актів.
Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що вказаний акт відповідно до п.5.4. договору підписано з боку відповідача без зауважень та заперечень.
Позивач зазначає, що 1 151, 94 грн сума переплати відповідача, яка зарахована в межах договору та сума боргу перед позивачем з орендної плати за період з липня по серпень 2021 року складає 6 514, 61 грн (6 423, 33 грн + 1 243, 22 грн - 1 151, 94 грн).
Приписами ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості розмірі 6 514, 61 грн по оплаті орендних платежів, доказів її погашення відповідачем, у порядку передбаченому ГПК України, суду не надано та вказана заборгованість не спростована.
Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача заборгованості з орендної плати в сумі 6 514, 61 грн, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості за договором.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 16.08.2021 по 10.12.2024 в сумі 645, 82 грн та 3 189, 24 грн інфляційних втрат за період з вересня 2021 року по жовтень 2024 року.
Також, відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за загальний період з 16.08.2021 по 10.12.2024, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним , а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Також суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за загальний період з вересня 2021 року по жовтень 2024 року в розмірі 3 189, 24 грн, визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню
Крім цього, за порушення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню за період 16.08.2021 по 10.12.2024 в розмірі 7 424, 23 грн.
Пунктом 3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 ГК України).
Пеню належить рахувати з наступного дня після дати, в яку зобов'язання мало бути виконано (з урахуванням святкових, вихідних та неробочих днів), і по переддень фактичного виконання грошового зобов'язання, або по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, але в межах періоду, визначеного позивачем.
Приписами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.2 ст.343 ГК України унормовано, що розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному п.3.5. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п.3.7. договору).
Також відповідно до ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно ч. 2 ст. 653 ЦК України в разі розірвання договору припиняються зобов'язання сторін, що виникли з такого договору. При цьому, виходячи з норми ч.3 ст.653 ЦК України, моментом припинення договору є момент досягнення сторонами згоди щодо цього.
У той же час розірвання договору не звільняє боржника від відповідальності за раніше допущені порушення своїх зобов'язань за договором. Це випливає з аналогії з передбаченими ч.4 ст. 631 ЦК України наслідками закінчення терміну дії договору.
Договірні санкції можуть застосовуватися тільки в період з моменту виникнення заборгованості до моменту розірвання договору
08.09.2021 Регіональним відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, позивачем та відповідачем укладено акт повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, відповідно до якого датою припинення договору оренди є дата підписання цього акта та за цим актом орендар 06.08.2021 передав, а балансоутримувач з відома орендодавця прийняв із строкового платного користування приміщення площею 15,6 кв. м на 1-му поверсі бізнес-центру вантажного терміналу.
Як убачається з матеріалів справи договір припинений з 08.09.2021, отже нарахування позивачем пені з 09.09.2021 по 10.12.2024 на підставі договору, тобто після припинення його дії, є неправомірним та безпідставним.
Враховуючи викладене вище судом здійснено власний розрахунок пені за період з 16.08.2021 по 08.09.2024, обмежуючись датою припинення договору, сумами та періодами визначеними позивачем, за розрахунком суду розмір пені за вказаний період складає 55, 46 грн, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунку щодо заявлених до стягнення сум не надав.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 6 514, 61 грн основного боргу, 55, 46 грн пені, 645, 82 грн 3% річних та 3 189, 24 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛЕО-ГАММА ТРЕЙДІНГ» про стягнення 17 773, 90 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛЕО-ГАММА ТРЕЙДІНГ» (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, буд. 12, ідентифікаційний код 24598568) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069) 6 514 (шість тисяч п'ятсот чотирнадцять) грн 61 коп. основного боргу, 55 (п'ятдесят п'ять) грн 46 коп. пені, 645 (шістсот сорок п'ять) грн 82 коп. 3% річних, 3 189 (три тисячі сто вісімдесят дев'ять) грн 24 коп. інфляційних втрат та 1 418 (одну тисячу чотириста вісімнадцять) грн 11 коп. судового збору.
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя В.М. Антонова