ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.03.2025Справа № 910/497/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Всеукраїнського благодійного фонду "Прогресивного спорту в підтримку здорового способу життя"
про стягнення 20 571,68 грн.,
Без виклику (повідомлення) представників сторін.
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Всеукраїнського благодійного фонду "Прогресивного спорту в підтримку здорового способу життя" (далі - відповідач, Фонд) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 20 571,68 грн., з яких: 13 725,59 грн. - основний борг з оплати послуг централізованого постачання гарячої води, що утворився за період з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року за договором від 10.11.2020 № 062163610010115, 1 342,57 грн. - 3 % річних, 5 503,52 грн. - інфляційні втрати.
Ухвалою від 17.01.2025 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/497/25, вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також встановив відповідачу строк на подання відзиву - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, враховуючи відсутність у Фонду електронного кабінету, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України копія ухвали від 17.01.2025 року про відкриття провадження у справі № 910/497/25 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02125, місто Київ, бульвар Воскресенський (Перова), будинок 15-В.
Проте, вищевказане відправлення з трек-номером 0610225167705 підприємством поштового зв'язку вручене відповідачу не було та повернулося на адресу суду.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення терміну зберігання тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.
Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Отже, суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 17.01.2025 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 року № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", позивача визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуте з володіння та користування ПАТ "Київенерго".
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 року № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Таким чином, з 01.05.2018 року постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює Підприємство.
01.10.2018 року між Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією, Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" та відповідачем був укладений договір № 349/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір № 349/1), за змістом якого Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація передала Фонду в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, загальною площею 99,95 м2, яке знаходиться за адресою: місто Київ, бульвар Перова, 15-В.
Означені нежитлові приміщення 01.10.2018 року були прийняті Фондом в користування за відповідним актом приймання-передачі нерухомого майна.
Крім того, з 18.02.2019 року Фонд є орендарем нежитлового приміщення загальною площею 35,10 м2 за вищевказаною адресою на підставі укладеного з Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" договору від 18.02.2019 року № 389/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір № 389/1).
Згідно з актом від 18.02.2019 року нежитлове приміщення загальною площею 35,10 м2 було прийняте відповідачем у користування.
Вищевказані Договори та акти приймання-передачі підписані уповноваженими представниками їх сторін та скріплені печатками цих суб'єктів господарювання.
У пункті 3.9 вказаних Договорів визначено, що оплата послуг на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об'єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т. ч. покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), компенсація витрат підприємства-балансоутримувача за користування земельною ділянкою не входять до складу орендної плати.
В силу пункту 4.2.12 Договорів № 389/4 та № 349/1 Фонд зобов'язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т.п.), за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання.
10.11.2020 року між Фондом (споживач) та Підприємством (виконавець) було укладено Договір № 062163610010115 про надання послуги з централізованого постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1 Договору позивач зобов'язався своєчасно надавати Фонду відповідної якості послугу з централізованого постачання гарячої води згідно з діючими нормативами, а відповідач, у свою чергу, - своєчасно та у повному обсязі оплачувати надану послугу за встановленим тарифом у строки і на умовах, що передбачені Договором.
Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками наведених суб'єктів господарювання.
У пункті 3 Договору передбачено характеристику об'єкта надання послуги: кількість та види водорозбірних пристроїв системи централізованого постачання гарячої води - 3 (три) умивальника зі змішувачем, 1 (один) душ індивідуального використання.
Характеристика засобів обліку гарячої води зазначається в акті прийняття на абонентський облік засобу обліку гарячої води (засобу обліку гарячої води у нежитловому приміщенні), що є Додатком 1 до Договору (пункт 4 Договору).
Відповідно до пунктів 5, 6, 9 Договору тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води затверджуються органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг. На момент укладення цього Договору тариф на послугу становить 98,07 грн/м3 (з ПДВ), затверджений розпорядженням КМДА (Київської міської державної адміністрації) від 22.12.2018 № 2340. Оплата послуги за показаннями засобів обліку, встановлених у приміщенні, проводиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору гарячої води у приміщенні незалежно від наявності засобів обліку на вводах у будинок. Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності засобів обліку, встановлених у приміщенні, без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 15 Правил, згідно з яким у разі несправності засобів обліку води, що не підлягає усуненню, плата за послугу з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання та/або випадків, коли засоби обліку, встановлені у приміщенні, не знаходяться на абонентському обліку виконавця або зняті з нього. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.
Згідно з пунктом 12 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Система оплати праці щомісячна. У разі застосування щомісячної системи оплати послуги платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Відповідно до пункту 21 Договору споживач зобов'язаний оплачувати послугу в установлений Договором строк.
Пунктом 34 Договору передбачено, що останній діє з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) та діє до дати набрання чинності новим договором про надання комунальних послуг з постачання гарячої води, укладеного за правилами, визначеними Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
У той же час, у пункті 35 Договору сторони погодили, що відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України умови Договору застосовуються до відносин, які існували 01.10.2018 року.
Судом встановлено, що протягом строку дії Договору позивач надавав відповідачу послуги з централізованого постачання гарячої води. На підтвердження надання позивачем протягом вищенаведеного періоду послуг з централізованого постачання гарячої води на об'єкт відповідача Підприємством надано копії підписаних виконавцем актів надання послуг з централізованого постачання гарячої води від 30.11.2020 № 062163610010115/11/2020/1 на суму 4 337,77 грн., від 30.09.2021 № 062163610010115/09/2021/1 на суму 8 505,14 грн., від 31.10.2021 № 062163610010115/10/2021/1 на суму 882,68 грн.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором в частині надання послуг з централізованого постачання гарячої води до орендованого відповідачем нежитлового приміщення свідчить також відсутність з боку споживача претензій та повідомлень про порушення виконавцем своїх зобов'язань за наведеним правочином.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Підприємство посилалося на те, що у період з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року відповідач неналежним чином виконав свої обов'язки по оплаті фактично наданих йому послуг з постачання гарячої води, заборгувавши таким чином позивачу 13 725,59 грн.
Враховуючи наведені обставини, Підприємство звернулося до господарського суду міста Києва з означеним позовом про стягнення з відповідача вказаної суми основного боргу, а також 5 503,52 грн. інфляційних втрат і 1 342,57 грн. 3 % річних, нарахованих внаслідок несвоєчасного проведення споживачем розрахунків.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статі 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 2 статті 7 цього Закону обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Система (щомісячна або авансова) та форма (готівкова або безготівкова) оплати послуг визначається у договорі між споживачем і виконавцем.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за Договором, яка складає 13 725,59 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Фонд на момент прийняття рішення не надав документів, що свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Підприємства до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.
Що стосується пред'явлених Підприємством вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 5 503,52 грн. та 3 % річних у розмірі 1 342,57 грн. (за відповідні періоди згідно з наданим позивачем розрахунком), нарахованих внаслідок несвоєчасного проведення споживачем розрахунків за поточною заборгованістю, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Здійснивши перевірку наданого Підприємством розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання, господарський суд дійшов висновку, що такий розрахунок є арифметично правильним та повністю відповідає положенням чинного законодавства.
З урахуванням наведеного, пред'явлені Підприємством вимоги про стягнення з Фонду 1 342,57 грн. 3 % річних та 5 503,52 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Слід також зазначити, що відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов'язання.
За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому, відповідно до частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Оскільки сторони у даній справі не заявляли про застосування позовної давності щодо стягнення основного боргу та компенсаційних виплат, позовна давність до даних вимог судом не застосовується.
Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Фонд не надав належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і належних доказів на підтвердження вчасної сплати суми заборгованості за Договором чи відсутності прострочення ним виконання своїх грошових обов'язків зі своєчасної оплати цієї суми боргу протягом спірного у даній справі періоду, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Підприємства.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв'язку із задоволенням позовних вимог.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Всеукраїнського благодійного фонду "Прогресивного спорту в підтримку здорового способу життя" (02125, місто Київ, бульвар Перова, будинок 15-В; код ЄДРПОУ 33690940) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; код ЄДРПОУ 40538421) 13 725 (тринадцять тисяч сімсот двадцять п'ять) грн. 59 коп. основного боргу, 1 342 (одну тисячу триста сорок дві) грн. 57 коп. 3 % річних, 5 503 (п'ять тисяч п'ятсот три) грн. 52 коп. інфляційних втрат та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 24.03.2025 року.
Суддя В.С. Ломака