ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.03.2025Справа № 910/3609/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Карабань Я.А., розглянувши
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО»
про забезпечення позову до його подання
особи, які можуть отримати статус учасників справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО»
відповідачі: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЗ СОЛЮШІОНС»,
2) Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС-ІНВЕСТБУД»
третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Корольов Вадим Вячеславович
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику сторін
До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» (надалі - заявник) із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову до подання позовної заяви, а саме накласти арешт на кошти на рахунках, а також рухоме та нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС-ІНВЕСТБУД» в межах ціни позову 15 160 000,00 грн.
У заяві про забезпечення позову заявник вказує, що він буде звертатися до Господарського суду міста Києва з позовом про:
- визнання недійсним договору №04/25 від 10.01.2025, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЗ СОЛЮШІОНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС-ІНВЕСТБУД»;
- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС-ІНВЕСТБУД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЗ СОЛЮШІОНС» грошових коштів у розмірі 15 160 000,00 грн для звернення на них стягнення в межах виконавчого провадження НОМЕР_1.
Заявник вказує, що позовні вимоги майбутнього позову мотивовані необхідністю компенсувати брак доброї волі Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЗ СОЛЮШІОНС», як боржника в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 і відновити стан, що існував до вчинення фраудаторних і недобросовісних дій з боку боржника та пов'язаної з боржником юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС-ІНВЕСТБУД», якій за оспорюваним договором позики передано грошові кошти.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що невжиття заходів забезпечення майбутнього позову призведе до матеріальної шкоди позивачу, а також стягувачу у виконавчому провадженні, змусить його знову звертатися з новим позовом.
Розглянувши заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, суд приходить до висновку про таке.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Виходячи з положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, ймовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Так, як зазначає заявник предметом майбутнього позову будуть вимоги про визнання недійсним договору №04/25 від 10.01.2025 та стягнення грошових коштів у сумі 15 160 000,00 грн.
Разом з тим, заявник, з метою забезпечення майбутнього позову, просить суд накласти арешт, у тому числі, на все нерухоме і рухоме майно ТОВ «ПРОГРЕС-ІНВЕСТБУД», однак у такому випадку відсутній зв'язок між вказаним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги, оскільки нерухоме чи рухоме майно не належить до предмета спору.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 14.02.2020 у справі № 916/2278/19, від 26.11.2020 у справі № 911/949/20, від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20 при застосуванні такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 14.06.2018 у справі № 916/10/18 та від 25.05.2021 у справі № 10/5026/290/2011(925/1502/20).
Крім того, відсутня також інформація щодо вартості визначеного майна, що унеможливлює встановлення судом співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.
З урахуванням наведеного вище та оскільки заявником не будуть заявлені вимоги стосовно конкретно визначеного рухомого та нерухомого майна, суд не вбачає наявності зв'язку між цим заходом забезпечення позову і предметом майбутньої позовної вимоги, а, отже, відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме та рухоме майно ТОВ «ПРОГРЕС-ІНВЕСТБУД».
Суд зазначає, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.01.2020 по справі № 915/1912/19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
За приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року в справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Поняття «ефективний засіб», за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії"), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Отже, в розумінні зазначених положень, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 по справі №910/361/18.
Разом із тим, заявником не доведено належними та допустимими доказами обставин ймовірності того, що майно та грошові кошти ТОВ «ПРОГРЕС-ІНВЕСТБУД», можуть зникнути внаслідок виведення активів з підприємства. При цьому будь-яких відомостей стосовно наявних у ТОВ «ПРОГРЕС-ІНВЕСТБУД» активів так і наміру відчуження таких активів (пошук покупців нерухомості, пошук покупців корпоративних прав, укладення договорів стосовно відчуження активів, тощо) - відсутні в матеріалах справи і заявником до заяви про вжиття заходів для забезпечення позову додано не було.
Заява про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливого ухилення ТОВ «ПРОГРЕС-ІНВЕСТБУД» від виконання рішення суду в разі задоволення позову. Доказів того, що ТОВ «ПРОГРЕС-ІНВЕСТБУД» здійснює дії спрямовані на зняття або витрачання коштів заявником суду також не надано.
Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що заявником у заяві про забезпечення позову не наведено належних обґрунтувань та не доведено належними доказами того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду. Наведені заявником обставини щодо необхідності застосування заходів до забезпечення позову ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені відповідними доказами.
З огляду на наведене вище, підстав для задоволення заяви про забезпечення позову до його подання шляхом накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно ТОВ «ПРОГРЕС-ІНВЕСТБУД», а також накладення арешту на грошові кошти в межах заявлених позовних вимог, які належать ТОВ «ПРОГРЕС-ІНВЕСТБУД», суд на даний час не вбачає, тому в задоволенні заяви відмовляє.
У зв'язку з відмовою в задоволенні заяви, сплачена заявником сума судового збору за її подання покладається на останнього та йому не відшкодовується.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.
Суддя Я.А.Карабань