ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.03.2025Справа № 910/15898/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»
до Державного концерну «Ядерне паливо»
про стягнення 117 814,29 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до Державного концерну «Ядерне паливо» про стягнення 117 814,29 грн, з яких: 97 813,75 грн заборгованості, 51,21 грн пені, 4 408,80 грн 3% річних та 15 540,53 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором про відкриття рахунку в цінних паперах від 17.11.2011 № 39-Д, який в подальшому змінено на договір про обслуговування рахунку в цінних паперах відповідно до договору про внесення змін № 1 від 10.11.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2024 позовну заяву Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
07.01.2025 до суду через систему Електронний Суд від позивача надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви, у зв'язку із воєнним станом в Україні, перебуванням уповноваженого представника позивача у відпустці з 30.12.2024 по 03.01.2025 та на лікарняному з 03.01.2025 по 06.01.2025, що унеможливило своєчасне усунення недоліків позовної заяви в установлений в ухвалі суду від 26.12.2024 строк.
08.01.2025 до суду через систему Електронний Суд від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 визнано поважними причини пропуску позивачем строку для усунення недоліків позовної заяви та поновлено вказаний процесуальний строк; прийнято вказаний позов до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/15898/24, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання до суду заяв по суті спору.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, судом було надіслано на адресу місцезнаходження Державного концерну «Ядерне паливо» копію ухвали про відкриття провадження у справі від 13.01.2025, однак поштовий конверт із вказаною ухвалою повернувся до суду не врученим, причиною повернення зазначено «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлені підрозділи юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, з Єдиного державного реєстру.
Так, судом встановлено, що адреса, на яку відповідачу судом направлялась копія ухвали від 13.01.2025 у справі № 910/15898/24 значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тоді як іншої адреси свого місцезнаходження відповідач суду не повідомляв.
Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, з огляду на підставу повернення до суду конверту з ухвалою, надісланою відповідачу, суд доходить висновку, що ухвала про відкриття провадження у справі вважається йому врученою.
При цьому, за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 13.01.2025 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений судом строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
17.11.2011 між Державним концерном «Ядерне паливо» (депонент) та Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (зберігач/депозитарна установа) укладено договір про відкриття рахунку в цінних паперах № 39-Д, до якого 10.11.2017 внесено зміни, шляхом викладення у новій редакції (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору депозитарна установа зобов'язується у порядку, передбаченому законодавством, внутрішніми документами депозитарної установи та цим Договором, надавати послуги щодо відкриття та обслуговування рахунку в цінних паперах депонента, проводити депозитарні операції за рахунком у цінних паперах депонента на підставі розпоряджень депонента, його керуючого(их) рахунком у цінних паперах (надалі - розпорядження депонента) та в інший спосіб, передбачений законодавством, а також надавати інші послуги у процесі провадження депозитарної діяльності відповідно до Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (надалі - Комісія) від 23.04.2013 № 735, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.06.2013 за № 1084/23616 (надалі - Положення про провадження депозитарної діяльності) (надалі разом - послуги).
Депозитарна установа на рахунку в цінних паперах депонента веде облік цінних паперів, прав на цінні папери, що належать депоненту, та їх обмежень (надалі - рахунок у цінних паперах депонента).
Цінні папери (фінансовий актив) депонента, права на які обліковуються депозитарною установою відповідно до умов цього Договору, зберігаються Центральним депозитарієм цінних паперів (надалі - Центральний депозитарій) відповідно до Закону України «Про депозитарну систему України» та/або Національним банком України, облік яких відповідно до компетенції, встановленої законом, здійснюється виключно Національним банком України (надалі - НБУ) (п. 1.2. Договору).
Згідно з п. 1.3. Договору при відкритті та закритті рахунку в цінних паперах депонента, депозитарною установою надається повідомлення про відкриття або закриття рахунка в цінних паперах депонента до контролюючого органу, в якому обліковується депонент як платник податків і зборів.
Підпунктом 2.3.4. п. 2.3. Договору визначено обов'язок депонента своєчасно та у повному обсязі сплачувати послуги депозитарної установи згідно з умовами та строками, передбаченими Договором та Тарифами комісійної винагороди на послуги депозитарної установи (надалі - Тарифи) депозитарної установи, самостійно або доручити здійснювати оплату третім особам.
Водночас, пп. 2.1.18 п. 2.1. Договору визначено обов'язок депозитарної установи повідомляти про зміни та/або доповнення та Тарифів шляхом їх розміщення на веб-сайті депозитарної установи у мережі Інтернет в строк не пізніше як за 15 робочих днів до дати набрання чинності цими змінами та/або доповненнями.
Депонент оплачує послуги депозитарної установи відповідно до умов цього Договору та Тарифів, затверджених депозитарною установою, що діяли на момент надання відповідної послуги, та розміщених на веб-сайті депозитарної установи у мережі Інтернет, на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Укрексімбанк», код банку 322313, ідентифікаційний код АТ «Укрексімбанк» - 00032112 (п. 3.1. Договору).
Згідно з п. 3.2. Договору оплата послуг, які згідно з діючими Тарифами надаються депозитарною установою на умовах їх попередньої поставки, здійснюється депонентом по завершенню кожного календарного кварталу (надалі - звітний період), не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним періодом, окрім випадку розірвання/припинення дії Договору, на підставі акту-рахунку, в якому, зокрема, вказуються реквізити рахунку депозитарної установи для здійснення платежу, зазначені в п. 3.1. цього Договору, перелік та вартість послуг, наданих депозитарною установою депонента протягом звітного періоду, та сума до оплати (надалі - Акт-рахунок), що складається в 2х примірниках. Обидва примірника Акту-рахунку надаються депоненту депозитарною установою з дотриманням вимог розділу VII Договору, до 10 числа місяця (включно), наступного за звітним періодом, або у порядку, передбаченому п. 3.4. Договору. Обидва примірника Акту-рахунку депонент зобов'язаний підписати та один примірник повернути депозитарній установі до кінця місяця, наступного за звітним періодом. У випадку, якщо депонент не поверне депозитарній установі один примірник підписаного Акту-рахунку у визначений цим пунктом строк, такий Акт-рахунок вважається схваленим депонентом, а послуги, вказані в ньому, прийнятими депонентом та такими, що належним чином та в повному обсязі надані депозитарною установою.
За умовами п. 4.1. Договору кожна сторона зобов'язується виконувати свої обов'язки належним чином, сприяти іншій стороні у їх виконанні.
Договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення відбитком печатки депозитарної установи та відбитком печатки депонента, та діє до 31 грудня календарного року (включно), в якому укладено цей Договір (п. 9.1. Договору).
Договір вважається кожен раз пролонгованим на 1 рік на тих самих умовах, якщо за 30 днів до закінчення строку його дії сторони або будь-яка із сторін не виявила бажання його розірвати шляхом надання іншій стороні Договору повідомлення про це з дотриманням вимог розділу VII Договору (п. 9.2. Договору).
На виконання умов Договору позивачем було відкрито відповідачу рахунок у цінних паперах, на якому згідно з інформацією, що міститься в системі депозитарного обліку депозитарної установи - АТ «Державний експортно-імпортний банк України», за період з 01.10.2021 по 31.10.2024 (включно) обліковуються прості іменні акції у кількості 8 075 0001, загальною номінальною вартістю 80 750 010,00 грн.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач вказує, що відповідач в порушення умов Договору, не виконує взяті на себе зобов'язання щодо оплати послуг депозитарної установи, у зв'язку з чим за період з 01.10.2021 по 30.09.2024 у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 97 813,75 грн. Вказану суму коштів заборгованості, а також 3% річних у розмірі 4408,80 грн, інфляційні втрати у розмірі 15 540,53 грн та пеню у розмірі 51,21 грн за несвоєчасне виконання своїх грошових зобов'язань заявлено позивачем до стягнення з відповідача за цим позовом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором обслуговування рахунка в цінних паперах, який є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків.
Правові засади функціонування депозитарної системи України, порядок реєстрації та підтвердження прав на емісійні цінні папери та прав за ними у системі депозитарного обліку цінних паперів, а також порядок проведення розрахунків за правочинами щодо емісійних цінних паперів регулюються Законом України «Про депозитарну систему України».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про депозитарну систему України» депозитарна діяльність - діяльність професійних учасників депозитарної системи України та Національного банку України щодо надання послуг із зберігання та обліку цінних паперів, обліку і обслуговування набуття, припинення та переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами та обмежень прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах депозитарних установ, емітентів, депозитаріїв-кореспондентів, осіб, які провадять клірингову діяльність, депонентів, номінальних утримувачів, здійснення обліку часток товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, а також надання інших послуг, які відповідно до цього Закону мають право надавати професійні учасники депозитарної системи України.
У ст. 4 Закону України «Про депозитарну систему України» передбачено, що система депозитарного обліку цінних паперів - сукупність інформації, записів про емісійні цінні папери (вид із зазначенням типу, номінальна вартість і кількість, реєстр кодів цінних паперів (міжнародних ідентифікаційних номерів цінних паперів), обмеження обігу тощо) на рахунках у цінних паперах власників таких рахунків; інформації про емітентів; про власників цінних паперів, які мають права за цінними паперами та права на цінні папери; про обмеження прав на цінні папери та прав за цінними паперами; про осіб, уповноважених власниками цінних паперів (управителів, заставодержателів, інших осіб, наділених відповідними правами щодо цінних паперів); про номінальних утримувачів; інші дані, що дають змогу ідентифікувати емісійні цінні папери і зазначених осіб; інша передбачена законодавством інформація. Набуття і припинення прав на цінні папери і прав за цінними паперами здійснюються шляхом фіксації відповідного факту в системі депозитарного обліку.
Згідно з приписами ст. 1 Закону України «Про депозитарну систему України» власник рахунка у цінних паперах - особа, якій професійним учасником депозитарної системи України та/або Національним банком України відкрито рахунок у цінних паперах.
Частиною 1 ст. 194 ЦК України передбачено, що цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про депозитарну систему» рахунок у цінних паперах депонента відкривається депозитарною установою на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах власнику цінних паперів, співвласникам цінних паперів або нотаріусу, на депозит яких внесено цінні папери, а також самій депозитарній установі (на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи) або Національному банку України відповідно до законодавства.
За змістом ст. 6 Закону України «Про депозитарну систему України» депозитарний облік цінних паперів - облік цінних паперів, прав на цінні папери та їх обмежень на рахунках у цінних паперах (далі - депозитарний облік). При цьому облік прав на цінні папери конкретного власника ведеться виключно депозитарними установами (крім обліку прав на цінні папери, які обліковуються на рахунку номінального утримувача), Національним банком України у визначених цим Законом випадках і депозитаріями-кореспондентами, номінальними утримувачами чи їх клієнтами, а облік цінних паперів і прав за цінними паперами - виключно Центральним депозитарієм або Національним банком України.
Судом встановлено що, на рахунку відповідача обліковуються прості імені акції у загальній кількості 8 075 0001, загальною номінальною вартістю 80 750 010,00 грн. Відповідачем вказані обставини щодо наявності у період з 01.10.2021 по 31.10.2024 вказаних цінних паперів, які обліковуються на рахунку в цінних паперах, відкритому позивачем, не спростовано.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов Договору направлялись відповідачу Акти-рахунки за період з 01.10.2021 по 30.09.2024. Такі акти, окрім одного - від 31.12.2021 № 13181 на суму 6445,00 грн, відповідачем не підписано. При цьому, пояснень щодо вказаної вибірковості підписання актів, відповідачем суду не надано, як і не надано жодних заперечень щодо наданих позивачем у вказаний період послуг за Договором.
Суд зазначає, що заборгованість відповідача у загальному розмірі 97 813,75 грн підтверджена належними та допустимими доказами та не спростована відповідачем.
При цьому, суд встановив, що позивач звертався до відповідача листами від 29.12.2023 № 0025004/9680, від 01.04.2024 № 0025004/1821 та від 01.10.2024 № 0025004/5846, у яких просив погасити наявну заборгованість за Договором.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем свого обов'язку із оплати наданих позивачем послуг депозитарної установи, приймаючи до уваги умови Договору, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 97 813,75 грн є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 51,21 грн, 3% річних у розмірі 4 408,80 грн та інфляційні втрати у розмірі 15 540,53 грн.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексу України, іншими законами та договором.
Відповідно до п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Судом встановлено, що п. 6.3. Договору сторони визначили, що у разі порушення строків оплати послуг за цим Договором, депонент сплачує депозитарній установі пеню у розмірі: з 01.01.2017 - облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Із наданого позивачем розрахунку суд встановив, що нарахування пені здійснено лише на прострочення платежу у розмірі 6445,00 грн за період надання послуг з 01.10.2021 по 31.12.2021, за період прострочення з 26.01.2022 по 23.02.2022, що визнається судом правомірним. При цьому, за перерахунком суду, сума пені за вказаний період є більшою, однак, враховуючи що суд при розгляді справи не може виходити за межі заявлених позовних вимог, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, а саме - 51,21 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати послуг за Договором, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про їх правомірність та арифметичну вірність, а отже позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 4 408,80 грн та 15 540,53 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідачем під час розгляду справи не надано суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованість.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Державного концерну «Ядерне паливо» (вул. Хрещатик, 34, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 36282830) на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (вул. Антоновича, 127, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 00032112) заборгованість у розмірі 97 813,75 грн, пеню у розмірі 51,21 грн, 3% річних у розмірі 4 408,80 грн, інфляційні втрати у розмірі 15 540,53 грн та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання та підписання повного рішення: 24.03.2025.
Суддя Т. Ю. Трофименко