ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.03.2025Справа № 910/453/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін господарську справу
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, ідентифікаційний код 19480600)
до Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" (03056, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 37, ідентифікаційний код 02070921)
про стягнення 1 269 344, 27 грн,
Представники сторін: не викликались
До Господарського суду міста Києва звернулось Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" з позовом до Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" про стягнення 1 269 344,27 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договорами про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" № ППЗ-2249 від 16.06.2022 та № ПП3-2253 від 11.08.2022, а саме в частині строків оплати, позивачем за порушення грошового зобов'язання нараховано до стягнення з відповідача, за період з 07.04.2022 по 18.08.2022, 15% річних у розмірі 369 410,85 грн та інфляційні втрати у розмірі 899 933,42 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2025 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" було залишено без руху.
20.01.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 16.01.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/453/25 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
06.02.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС Національним технічним університетом України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зауваживши, що ставка у розмірі 15% річних є істотно збільшеною у порівнянні зі встановленою статтею 625 Цивільного кодексу України; в той же час відповідач, як бюджетна установа, не міг здійснювати розрахунки за спожиту електричну енергію до реєстрації бюджетних зобов'язань та проведення переговорної процедури закупівлі, при цьому позивач тривалий час зволікав з наданням відповідачу примірників договорів, укладених з постачальником "останньої надії" (за період з 01.01.2022 по 30.04.2022 та за період з 01.05.2022 по 08.06.2022); за таких обставин, враховуючи ступінь виконання зобов'язання, за відсутності доказів завдання збитків кредитору наявні підстави для зменшення заявлених до стягнення 15% річних; крім цього позивач не надав належних та допустимих доказів виставлення відповідачу рахунків за поставлену електричну енергію - такі були отримані останнім 10.06.2022 разом з листом №44/10-1343/пон від 26.05.2022.
14.02.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" подано відповідь на відзив, згідно з якою позивач вважає твердження відповідача, викладені у відзиві, необґрунтованими, такими, що не спростовують позовні вимоги, зазначивши, що розмір нарахованих інфляційних втрат та 15% річних не є значним у порівнянні із сумою основного боргу, та відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження наявності у нього тяжкого фінансового стану; водночас з 1 січня 2019 року ДПЗД "Укрінтеренерго" є єдиним в Україні постачальником "останньої надії" та через систематичне порушення платіжної дисципліни споживачами позивач знаходиться на межі банкрутства; також договір між споживачем та постачальником "останньої надії" вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу; умовами комерційної пропозиції передбачена можливість направлення рахунків електронною поштою.
19.02.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС Національним технічним університетом України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" подано заперечення (на відповідь на відзив), у яких відповідач, зокрема, зазначає, що наведені позивачем обставини щодо наявності перед ним заборгованості споживачів у розмірі 11 587 млн грн не пов'язані з діями відповідача.
26.02.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" подано пояснення у яких позивачем, зокрема, додатково зазначено, що оскільки правовідносини виникли між позивачем та відповідачем з 01.01.2022, відповідач міг розпочати процедуру закупівлі ще у січні 2022 року.
12.03.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС Національним технічним університетом України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" подано додаткові пояснення у справі, де відповідач зазначає про помилковість доводів позивача щодо можливості розпочати процедуру закупівлі ще у січні 2022 року, оскільки договори про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" були доповнені пунктом 2.4, що визначає обсяги постачання електричної енергії, лише після укладення додаткових угод від 11.06.2022 так від 11.08.2022, саме за результатами переговорної процедури закупівлі.
20.03.2025 Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС подано заперечення на додаткові пояснення відповідача, у яких позивач зазначає, що договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу, та чинним законодавством не передбачено обов'язку постачальника направлення примірнику договору постачання електричної енергії споживачу; ПРРЕ передбачена можливість направлення платіжних документів, зокрема, електронною поштою, натомість чинним законодавством не передбачено обов'язку направляти їх з описом вкладення у цінний лист, при цьому отримані відповідачем корегувальні акти за січень-лютий 2022 року підписані відповідачем та на підставі них здійснено оплату.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 року № 1023-р Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" на період з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2024 року.
Положенням частини 6 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила) затверджено типовий договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до Правил).
Пунктом 1.2.9 Правил передбачено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", зміст якого визначається постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Постачальники універсальних послуг та постачальники "останньої надії" повинні оприлюднити на своїх вебсайтах типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" відповідно (п. 3.2.1 Правил).
Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, який не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.
У разі постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або "останньої надії" споживач за взаємною згодою сторін (електропостачальника електричної енергії та споживача) може здійснювати оплату спожитої електричної енергії у формі попередньої оплати (п. 4.10 Правил).
Відповідно до пунктів 4.7 та 4.8 Правил оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: 1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку. За наявності відповідного устаткування проведення оплати може бути реалізоване із застосуванням картки попередньої оплати. Форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).
На виконання вимог ч. 11 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" в мережі Інтернет за адресою: www.uie.kiev.ua ДПЗД "Укрінтеренерго" розміщено публічну оферту: порядок приєднання до умов договору; договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", комерційну пропозицію № 5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", додаток № 1 до договору (далі - комерційна пропозиція).
16.06.2022 відповідач у відповідності до статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, Закону України "Про ринок електричної енергії", а також Правил роздрібного ринку електричної енергії приєднався до вказаного договору, який розміщено на сайті оператора системи (позивача), а 11.08.2022 на аналогічних умовах сторонами укладено договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на період з 01.05.2022 по 08.06.2022, отже між сторонами виникли правовідносини на підставі публічного договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі - договір).
Згідно пункту 1.2. договору умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національною комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 №312 та є однаковими для всіх споживачів України.
Відповідно до п. 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).
Згідно п. 5.8 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
За умовами п. 5.10 договору оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Згідно п. 6.2 Договору споживач зобов'язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цьому договору.
Цей договір приєднання споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб (п. 13.1 Договору).
Додатком № 1 до договору викладено Комерційну пропозицію № 5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" (далі - комерційна пропозиція).
Відповідно до п. 4.1 комерційної пропозиції споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.
За умовами п. 4.2. остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ або самостійно (без рахунку) не пізніше 20 календарних днів після закінчення розрахункового періоду на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі.
Пунктом 4.3. комерційної пропозиції визначено, що рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі направлення особистим врученням (нарочним), із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС або споживачем постачальнику або засобами електронної пошти, відповідно до пункту 16.2. цієї комерційної пропозиції.
Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацію вхідної кореспонденції, або третій календарний місяць від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).
У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв'язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).
У пункті 4.4. комерційної пропозиції зазначено, що акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем. Документом, що підтверджує факт переходу права власності на електричну енергію від постачальника до споживача є узгоджений сторонами акт купівлі-продажу, оформлений відповідно до умов, визначених в цьому акті.
Пунктом 6.1. комерційної пропозиції встановлено, що за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нараховувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов'язується сплатити пеню на підставі рахунку та/або вимоги (претензії) постачальника.
Нарахування пені та інших видів відповідальності, що визначені законом та цим договором (15% річних, інфляція) за невиконання грошового зобов'язання на підставі отриманого споживачем рахунку, починається на наступний день після закінчення терміну, встановленого договором на оплату рахунку.
У разі відсутності доказу вручення рахунку споживачу, пеня та інші види відповідальності визначені законом та цим договором (15% річних, інфляція) за невиконання грошового зобов'язання за цим договором починають нараховуватися постачальником з 21 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
На виконання умов договору, на підставі звіту за фактичне споживання електричної енергії Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" було виставлено споживачу:
- за січень 2022 року - акт купівлі-продажу електричної енергії №020211 від 31.01.2022; рахунок на оплату №000002070921/08/О01/27691 від 22.02.2022 на суму 5 351 713, 36 грн; корегувальний акт №24108 від 30.04.2022 та рахунок на оплату №000002070921/08/К01/31616 від 26.05.2022 на суму 5 353 552, 82 грн;
- за лютий 2022 року - акт купівлі-продажу електричної енергії №022711 від 28.02.2022; рахунок на оплату №000002070921/08/О02/30196 від 20.04.2022; корегувальний акт №23936 від 30.04.2022 та рахунок на оплату №000002070921/08/К02/31435 від 26.05.2022 на суму 4 595 796, 64 грн;
- за березень 2022 року - акт купівлі-продажу електричної енергії №023828 від 31.03.2022 та рахунок на оплату №000002070921/08/О03/31325 від 16.05.2022 на суму 1 994 473, 73 грн;
- за квітень 2022 року - акт купівлі-продажу електричної енергії №024110 від 30.04.2022 та рахунок на оплату №000002070921/08/О04/31618 від 26.05.2022 на суму 1 795 213, 81 грн;
- за травень 2022 року - акт купівлі-продажу електричної енергії №024540 від 31.05.2022 та рахунок на оплату №000002070921/08/О05/32058 від 29.06.2022 на суму 1 725 242, 75 грн;
- за червень 2022 року - акт купівлі-продажу електричної енергії №024902 від 30.06.2022 та рахунок на оплату №000002070921/08/О06/32414 від 21.07.2022 на суму 2 190, 62 грн.
Позаяк відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, оплату за спожиту електричну енергію здійснював несвоєчасно, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача від 29.06.2022 та від 19.08.2022, позивачем на електронну пошту відповідача була надіслана вимога №44/11-002745 від "15.06.2022" про сплату заборгованості, нарахованих сум пені, 15% річних та інфляційних втрат.
Вказана вимога була задоволена лише частково - в частині основного боргу, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення 15% річних в сумі 369 410, 85 грн та 899 933, 42 грн інфляційних втрат, нарахованих за загальний період з 07.04.2022 по 18.08.2022.
В свою чергу, відповідач у відзиві заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що ставка у розмірі 15% річних є істотно збільшеною у порівнянні зі встановленою статтею 625 Цивільного кодексу України; відповідач, як бюджетна установа, не міг здійснювати розрахунки за спожиту електричну енергію до реєстрації бюджетних зобов'язань та проведення переговорної процедури закупівлі, при цьому позивач тривалий час зволікав з наданням відповідачу примірників договорів, укладених з постачальником "останньої надії" (за період з 01.01.2022 по 30.04.2022 та за період з 01.05.2022 по 08.06.2022); за таких обставин, враховуючи ступінь виконання зобов'язання, за відсутності доказів завдання збитків кредитору, наявні підстави для зменшення заявлених до стягнення 15% річних; крім цього позивач не надав належних та допустимих доказів виставлення відповідачу рахунків за поставлену електричну енергію - такі були отримані останнім 10.06.2022 разом з листом №44/10-1343/пон від 26.05.2022.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, а відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 № 2019-VIII (далі - Закон № 2019-VIII).
Згідно з п.16 ч.1 ст.4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
У відповідності до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" є постачальником "останньої надії" з 1 січня 2019 до 31 грудня 2024, територією провадження діяльності зазначеного підприємства визначено територію України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).
Згідно з частиною п'ятою статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов'язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником "останньої надії".
Частинами 1 - 6 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
У разі покладення на електропостачальника зобов'язань з надання універсальних послуг або виконання функцій постачальника "останньої надії" ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються відповідно до цього Закону.
Покладення зобов'язань з надання універсальних послуг та/або постачання "останньої надії" не обмежує права електропостачальника здійснювати постачання електричної енергії за вільними цінами.
Для забезпечення постачання електричної енергії споживачам електропостачальники здійснюють купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на ринку "на добу наперед", внутрішньодобовому ринку і на балансуючому ринку, а також шляхом імпорту.
Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач має право, зокрема: купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об'єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.
За приписами статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" це - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.
Відповідно до ч.1 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.
Згідно ч. 5 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" зобов'язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, та включає, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника "останньої надії", ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг.
Для забезпечення постачання електричної енергії споживачам постачальник "останньої надії" здійснює купівлю-продаж електричної енергії на ринку електричної енергії за вільними цінами. Методика (порядок) розрахунку ціни електричної енергії, що застосовується постачальником "останньої надії" при формуванні ціни постачання електричної енергії споживачам, затверджується Регулятором.
Ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", мають бути економічно обґрунтованими, прозорими та недискримінаційними і не повинні перешкоджати конкуренції на ринку електричної енергії.
Ціна (тариф) на послуги постачальника "останньої надії" визначається за результатами конкурсу.
У разі якщо конкурс на визначення постачальника "останньої надії" не відбувся, ціна (тариф) на послуги тимчасово призначеного постачальника "останньої надії" встановлюється Регулятором згідно із затвердженою ним методикою та має враховувати економічно обґрунтовані витрати, пов'язані з особливим режимом роботи та ризиками від провадження діяльності постачальника "останньої надії", а також норму прибутку з урахуванням особливостей діяльності такого електропостачальника.
Згідно з ч. 8-11 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.
Порядок заміни електропостачальника на постачальника "останньої надії" визначається правилами роздрібного ринку.
Постачальник "останньої надії" має повідомити споживачу умови постачання, ціни на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника. Постачальник "останньої надії" зобов'язаний оприлюднити зазначену інформацію на своєму офіційному веб-сайті.
Відповідно до пункту 1.2.9 Правил № 312 постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який розробляється постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Судом встановлено, що з урахуванням наявних у матеріалах справи актів купівлі-продажу електроенергії, рахунків за період з січня 2022 року по червень 2022 року відповідачем спожито поставлену позивачем електричну енергію на загальну суму 15 466 470, 37 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Згідно з п.п. 4.12, 4.19. ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції).
Пунктом 5.5.5 ПРРЕЕ передбачено, що споживач електричної енергії зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За приписами пункту 1 частини третьої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" відповідач, як споживач зобов'язаний: сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів. Такий обов'язок забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору покладено на відповідача (споживача) і підпунктом 2 пункту 6.2. договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
За умовами п. 4.1 комерційної пропозиції споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.
З матеріалів справи вбачається, що рахунки на оплату електричної енергії були направлені позивачем на електронну пошту відповідача, а саме: №000002070921/08/О01/27691 від 22.02.2022 - 30.03.2022; №000002070921/08/К01/31616 від 26.05.2022 - 26.05.2022; №000002070921/08/О02/30196 від 20.04.2022 - 25.04.2022; №000002070921/08/О03/31325 від 16.05.2022 - 16.05.2022; №000002070921/08/О04/31618 від 26.05.2022 - 26.05.2022; №000002070921/08/О05/32058 від 29.06.2022 - 29.06.2022; №000002070921/08/О06/32414 від 21.07.2022 - 25.07.2022.
За умовами пункту 4.3. комерційної пропозиції у разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв'язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).
Тоді як, відповідач оплату за спожиту електричну енергію здійснював несвоєчасно, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача від 29.06.2022 та від 19.08.2022.
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).
Пунктом 6.1. комерційної пропозиції встановлено, що нарахування пені та інших видів відповідальності, що визначені законом та цим договором (15% річних, інфляція) за невиконання грошового зобов'язання на підставі отриманого споживачем рахунку, починається на наступний день після закінчення терміну, встановленого договором на оплату рахунку.
Таким чином, сторони, керуючись правом, наданим ст. 625 ЦК України, у комерційній пропозиції визначили інший розмір процентів річних.
Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано 15% річних в сумі 369 410, 85 грн та інфляційні втрати в сумі 899 933, 42 грн за період з 07.04.2022 по 18.08.2022.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 15% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.
Разом з цим, відповідач у відзиві зазначив, що ставка у розмірі 15% річних є істотно збільшеною у порівнянні зі встановленою статтею 625 Цивільного кодексу України, та враховуючи ступінь виконання зобов'язання, за відсутності доказів завдання збитків кредитору, наявні підстави для зменшення заявлених до стягнення 15% річних.
Аналіз постанов Великої Палати Верховного Суду, в яких застосовувалась частина друга статті 625 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку, що Велика Палата кваліфікує проценти річних, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, як спеціальну форму відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц.
В той же час судом враховано, що у пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 викладена правова позиція, щодо права суду зменшувати розмір процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Так, у вище вказаному пункті зазначене таке: "з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності, передбачених статтею 625 ЦК України у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника".
Отже, за висновками Великої Палати Верховного Суду з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд, може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Відтак, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, інтереси обох сторін, ступінь виконання зобов'язання відповідачем (у повному обсязі), незначний період прострочення, відсутність доказів понесення позивачем збитків (у зв'язку з простроченням зобов'язання саме відповідачем), в даному випадку суд вбачає підстави для зменшення встановленого у комерційній пропозиції розміру 15% річних до передбаченого статтею 625 ЦК України розміру 3% річних, що становить суму - 73 882,17 грн.
Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
При цьому, суд повідомляє, що судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі, оскільки позивачем було заявлено правомірні вимоги про стягнення 15% річних та інфляційних втрат, а зменшення судом їх розміру не впливає на відшкодування відповідачем позивачу судових витрат.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" задовольнити частково.
2. Стягнути з Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" (03056, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 37, ідентифікаційний код 02070921) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, ідентифікаційний код 19480600) проценти річних в сумі 73 882 грн 17 коп, інфляційні втрати в сумі 899 933 грн 42 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 15 232 грн 13 коп.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 24.03.2025
Суддя Л.Г. Пукшин