ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.03.2025Справа № 910/15384/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІБУЛОН"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 62 087,34 грн
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "НІБУЛОН" (позивач) з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідач) про стягнення 62 087,34 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем нараховано збір за зберігання вантажів в заявленому до стягнення розмірі, у той час, як згідно з позицією Верховного Суду такий збір не підлягає нарахуванню за час накопичення вагонів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/15384/24 та ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
25.12.2024 від відповідача надійшла заява про вступ у справу як представника.
25.12.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Залізниця просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Також подано заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності, в якій зазначено про те, що з урахуванням вимог статей 134, 136 Статуту залізниць України, частин першої-четвертої Господарського кодексу України (далі - ГК України) строк позовної давності минув.
26.12.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій Товариство заперечило проти доводів Залізниці та просило позовні вимоги задовольнити повністю. Також від позивача надійшло клопотання (заперечення) проти заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності.
08.01.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
26.06.2020 ТОВ СП «НІБУЛОН» в порядку, встановленому ст. 634 Цивільного кодексу України, направило АТ «Українська залізниця» заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 14291113/2020-001 від 24.03.2020. Вказана заява підписана шляхом накладення електронного цифрового підпису 26.06.2020.
У той же день, 26.06.2020 АТ «Українська залізниця» (перевізник) направило ТОВ СП «НІБУЛОН» (замовник) повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-14291113/2020-0001 від 26.06.2020, яким АТ «Українська залізниця» засвідчило прийняття пропозиції (акцепт) укладення вищенаведеного договору та повідомило про присвоєння замовнику кодів відправника/одержувача - 8496, платника - 8211375 з відкриттям особового рахунку з ідентичним номером. Також повідомлено, що код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер договору.
За умовами п. 1.1 вказаного договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона перевізника не є орендною платою.
Відповідно до п. 1.2 договору при його виконанні сторони використовують такі скорочені найменування нормативно-правових актів: маршрутний поїзд - вантажний поїзд, одночасно пред'явлений до перевезення замовником, який відповідає установленій перевізником масі та/або довжині та прямує без переробки на одну станцію призначення/вихідну станцію. Маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами.
Пунктом 2.1.4. Договору про організацію перевезення вантажів залізничним транспортом визначений обов'язок Замовника сплачувати послуги Перевізника та інші платежі, належні Перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника, а пунктом 2.1.5. - відшкодовувати Перевізнику витрат, пов'язаних з затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від Перевізника, які виникли на станціях залізниць України.
Відповідно до пункту 2.1.7. договору про організацію перевезення вантажів залізничним транспортом Замовник зобов'язаний підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. У випадку оформлення вказаних вище документів у паперовій формі на вимогу Замовника - підписувати та надавати Перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги.
Відповідно п. 4.1, п. 4.2 Розрахунки за договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця». Оплата послуг відповідно до Договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Перевізника, вказаний в розд. 14 Договору. Одержані на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання кошти Перевізник зараховує на особистий рахунок Замовника.
Відповідно до п. 4.4 Договору по мірі виконання перевезень та надання послуг Перевізником відображається в особовому рахунку використання Замовником коштів за добу для оплати: провізних платежів за перевезення, зазначених в накладних; суми додаткових зборів та додаткових послуг за вільними тарифами; плати за використання власних вагонів Перевізника за межами України, що відображається в щодобових інформаційних повідомленнях; штрафів на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами), інформаційних повідомлень, тощо; пені. Виписки з особового рахунку відображають облік коштів, перерахованих та витрачених Замовником на виконання Договору. У виписці відображаються дати утворення, розміри заборгованості та нарахована пеня.
Пунктом 8.1. договору визначено, що сторони домовились про використання електронного документообігу.
Згідно з пунктом 8.2. договору електронний документообіг між Перевізником та Замовником передбачає оформлення документів з накладенням КЕП (із застосуванням спеціалізованого інтерфейсу користувача), якщо їх оформлення в електронній формі реалізовано в інформаційних системах Перевізника та нормативно правовими актами не встановлено обов'язковість паперового оформлення, зокрема, відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46, накопичувальна картка зборів за роботи (послуги) та штрафів ФДУ-92.
Пунктом 13.1 Договору передбачено, що у випадку, якщо додатками до Договору визначені умови інші ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту договору.
Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-14291113/2020-001 від 25.02.2020 містить спеціальні умови, які відносяться до окремих послуг, зокрема, Додаток № 1-4 до Договору, який є невід'ємною частиною останнього. Умови спеціального договору мають переважну силу над умовами Договору та загальних умов перевезень.
Відповідно до п. 1 Додатку № 1-4 до Договору Умови організації накопичення вагонів (надалі - Додаток) на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами (маршрутами) на станції призначення (далі - накопичення вагонів).
Відповідно до п. 8 додатку № 1-4 час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.
Умовами п. 9 додатку № 1-4 сторони погодили, що за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує: плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до додатку 1-1 до договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п. 9.1).
Відповідно до п. 10 Додатку № 1-4 нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги.
За приписом статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором надання послуг з організації перевезення.
Відповідно до накладної № 44234896 від 30.07.2022 ТОВ СП «НІБУЛОН» був переданий до перевезення маршрутний потяг № 073001 (п. 7, 29 Накладної) з додатком Відомість вагонів ідентифікація відправки № 44234896 від 30.07.2022 у кількості 50 вагонів (кукурудза).
АТ «Українська залізниця» була сформована Відомість плати за користування вагонами № 01080099 від 01.08.2022 на суму 182 840,00 грн. без ПДВ.
АТ «Українська залізниця» була сформована Накопичувальна картка форми ФДУ-92 зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) № 31070115 від 31.07.2022, згідно з якою ТОВ СП «НІБУЛОН» було нараховано зокрема, збір за зберігання вантажів (код/підкод платежу 190/001) на суму 51 739,45 грн без ПДВ.
Відповідно до Виписки з особового рахунку ТОВ СП «НІБУЛОН» (8211375) від 02.08.2022 з рахунку ТОВ СП «НІБУЛОН» списана оплата за Накопичувальною карткою № 31070115 від 31.07.2022, а саме: збір за зберігання вантажів (код/підкод платежу 190/001) на суму 51 739,45 грн без ПДВ (62 087,34 грн. з ПДВ).
Позивач зазначає, що ним було виявлено безпідставно отримані АТ «Українська залізниця» 62 087,34 грн з ПДВ з особового рахунку 8211375, як збір за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу (Додаток 1-4), що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення вказаних коштів у порядку приписів статті 1212 ЦК України.
Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення у повному обсязі з огляду на таке.
Пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила), зокрема, визначено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Положеннями пункту 9 Правил, зокрема, передбачено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
У постанові від 01.02.2024 у справі № 915/305/22 Верховний Суд виснував, що:
"Накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина відповідача";
"За таких обставин, колегія суддів зазначає, що пункти 8, 9 наведених Правил не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, так як затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від позивача, а саме наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях позивача з метою формування маршрутного потягу, про що також було вказано відповідачем у зауваженнях до накопичувальних карток, які долучені позивачем до позову".
У постанові від 09.04.2024 у справі № 915/5/23 Верховний Суд зазначив таке:
"91. Суд касаційної інстанції погоджується із висновком, що затримка вагонів під час їх накопичення для формування маршрутного поїзда не може вважатись одностороннє порушення зобов'язань з боку відповідача, оскільки такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами Договору, який передбачає надання спеціальних послуг та додатку 1-4 до нього.
92. З огляду на зазначене вище вбачається, що оформлення / не оформлення окремої накладної на кожну групу вагонів з маршрутного потягу, або одного документа на весь маршрутний потяг ніяк не впливає на відправлення маршрутного потягу до моменту формування (накопичення) складу в 50 вагонів з вантажем.
93. Накопичення вагонів з вантажем (маршрут) у цьому випадку відбувається в межах договірних відносин (є предметом послуги, за яку сплачується тариф), отже, не може кваліфікуватись як "матеріальна відповідальність" та не має такого елементу, як вина відправника.
94. Щодо самого факту складення актів форми ГУ-23, то цей обов'язок сторін встановлено умовами пункті 8 додатку № 1-4, за яким час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.
95. В актах загальної форми вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (пункт 8 Правил користування вагонами та контейнерами).
96. Тобто в умовах Договору, що регулює спеціальну послугу, та відповідно до наведених вимог Правил користування вагонами та контейнерами Сторони узгодили, що в актом форми ГУ-23 лише фіксується час перебування вагонів на коліях загального користування, що разом з тим є предметом послуги "Накопичення вагонів з вантажем до 50 вагонів - маршрутний поїзд", оскільки вказаний акт відображає час, за який сплачується тариф.
97. Накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина відповідача.
98. За таких обставин, колегія суддів зазначає, що пункти 8, 9 Правил зберігання вантажів не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від позивача, а саме: наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях позивача з метою формування маршрутного потяга, про, що також вказував відповідач у зауваженнях до накопичувальних карток.
99. Отже, позивач не довів існування обставин, з якими пов'язується можливість застосування до спірних правовідносин приписів, передбачених пунктом 9 Правил зберігання вантажів.
100. Відповідно до умов додатку № 1-4 "Умови організації накопичення вагонів" у період "накопичення" сплачується плата, встановлена у пункті 9.1. цього додатку - за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" відповідно до додатку № 1-1 до Договору. При цьому додаток №1-1 - це "Ставки плати за додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами".
101. Разом з цим в період затримки вагонів з вини Замовника (саме затримки вагонів, а не накопичення) сплачуються платежі, пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування. При цьому обов'язковим елементом, встановленим для застосування пункту 9.2. додатку № 1-4 до Договору, є "затримка з вини Замовника".
102. Отже, навіть пункт 9 додатку №1-4 не ототожнює, а розділяє поняття "накопичення рухомого складу" (пункт 9.1.) та "затримку вагонів Перевізника" (пункт 9.2.).
103. Правовідносини з накопичення маршрутного поїзда з 48 вагонів з вантажем мають невід'ємну складову - перебування / накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом часу накопичення до приймання останнього вагона Перевізником (пункти 6, 7 додатку №1-4 до Договору), що водночас є предметом окремої послуги (додаток №1-4 до Договору), а отже, вагони не могли бути відправлені не тому, що немає документів, а тому що не сформовано 50 вагонів (маршрут)".
Таким чином, враховуючи правові висновки Верховного Суду, які наведені вище, грошові кошти у розмірі 125 629,92 грн були списані відповідачем з особового рахунку позивача як збір за зберігання вантажу безпідставно та поза межами Договору.
Приписами частини першої статті 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача 125 629,92 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю, оскільки зазначена сума грошових коштів безпідставно списана з особового рахунку позивача як збір за зберігання вантажу, поза межами укладеного між сторонами спору Договору на підставі пункту 9 Правил, які при такому списанні застосовані бути не можуть.
Слід зазначити, що позивач звертався до відповідача 26.09.2024 з вимогою щодо повернення грошових коштів, отриманих без достатніх правових підстав, у розмірі збору за зберігання вантажу.
Втім, Залізниця залишила вказану вимогу без відповіді та грошові кошти не повернула.
Доводи відповідача щодо застосування строків позовної даності судом відхиляються, оскільки, як встановлено вище, спірне списання грошових коштів здійснене поза межами укладеного сторонами Договору, а позов поданий в порядку приписів статті 1212 ЦК України, до яких застосовується загальний строк позовної давності (три роки), який позивачем не пропущений.
Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІБУЛОН" (54020, м. Миколаїв, Каботажний спуск, 1, код 14291113) 62 087,34 грн (шістдесят дві тисячі вісімдесят сім грн 34 коп.) коштів, безпідставно отриманих з особового рахунку 8211375 як збір за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу, 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 24.03.2025.
Суддя О.Г. Удалова