ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.03.2025Справа № 910/15689/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО»
до Державного підприємства «Регіональні електричні мережі»
про стягнення 55 416 643,76 грн,
Представники сторін:
від позивача: Нестерова І.Г.,
від відповідача: Олійник І.В.
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» про стягнення 55 416 643,76 грн, з яких: 46 318 577,67 грн основного боргу, 2 521 567,62 грн 3% річних та 6 576 498,47 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0537-02041 від 04.06.2019 в частині здійснення розрахунків за надані протягом липня - листопада 2022 року послуги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
31.12.2024 до суду через систему Електронний Суд від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2025 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15689/24, підготовче засідання призначено на 12.02.2025. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.
27.01.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
30.01.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
В підготовче засідання 12.02.2025 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлений належним чином, заяв/клопотань не подавав.
Враховуючи, що судом здійснено всі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до розгляду по суті на 10.03.2025.
В судове засідання 10.03.2025 з'явилися представники сторін, які надали суду свої пояснення/заперечення по суті заявлених позовних вимог.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив в позові відмовити.
В порядку ч. 1 ст. 233 ГПК України судом в судовому засіданні 10.03.2025 після закінчення судового розгляду справи ухвалено рішення по суті позовних вимог та проголошено його скорочений текст (вступну та резолютивну частини).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
04.06.2019 між Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» (ОСП) та Державним підприємством «Регіональні електричні мережі» (користувач системи передачі) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0537-02041 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого ОСП зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (надалі - послуга) відповідно до умов цього договору, а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього Договору.
Сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України (п. 1.2. Договору).
29.07.2019 між сторонами укладено додаткову угоду, відповідно до якої Договір викладено у новій редакції.
Відповідно до п. 3.1. Договору його ціна визначається згідно з діючим на момент надання послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії, встановленим Регулятором, та оприлюднюється ОСП на власному веб-сайті в мережі Інтернет.
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги:
1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць;
2) визнання фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється (для електропостачальників) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника.
Планова та фактична вартість послуги визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу послуги (МВт/год) за розрахунковий період на тариф, встановлений Регулятором (грн/ МВт/год). На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України (п. 5.1. Договору).
Згідно з пунктами 6.1., 6.2. Договору розрахунковим періодом є 1 календарний місяць.
В п. 6.2. Договору передбачено порядок здійснення користувачем поетапної попередньої оплати планової вартості послуги ОСП таким чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього договору. Подальша оплата може здійснюватись щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, у кожен з наступних періодів:
2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця;
3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця;
4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця;
5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.
При цьому, розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, на 5 днів наперед.
Відповідно до п. 6.5. Договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих виконавцем або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (надалі - сервіс), з використанням електронно-цифрового підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.
У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акту. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений Договір термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей (п. 6.6. Договору).
У разі якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів (абзац 4 п. 6.7. Договору).
Згідно з умовами п. 9.3. Договору користувач зобов'язується, зокрема, здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим договором.
Договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2019. Якщо користувач не направив ОСП у строк менший ніж за місяць до закінчення терміну дії Договору повідомлення про припинення його дії, то цей Договір вважається подовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 14.1. Договору).
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач зазначає, що відповідачем було порушено свої зобов'язання за Договором в частині оплати наданої послуги за період липень-листопад 2022 року відповідно до актів коригувань, за якими донараховано суми за вказаний період у загальному розмірі 46 318 577,67 грн. Відтак, вказану суму коштів, а також здійснені за прострочення оплати нарахування 3% річних у розмірі 2 521 567,62 грн та інфляційні втрати у розмірі 6 576 498,47 грн заявлено позивачем до стягнення з відповідача за цим позовом.
Відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, зазначаючи, що фактичний обсяг та вартість послуг у спірних періодах сторонами не погоджена. При цьому, вказав, що ним направлялись позивачу власні версії актів з коректними даними щодо обсягу електричної енергії за кожний період, однак такі акти залишені позивачем без відповіді та підписання. Крім того, обсяги та вартість послуги передачі, зазначені в Акті приймання-передачі, можуть бути врегульовані в наступних періодах відповідно до Правил врегулювання, що є додатком 10 до Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, шляхом складання коригувального акта. Відповідач зазначає, що заявлена до стягнення заборгованість за послуги з передачі електричної енергії, охоплює собою обсяги безпідставного відбору електроенергії із електричних мереж ОСР - ДП «РЕМ» споживачами, у тому числі державними вугільними підприємствами, внаслідок протиправних дій у вигляді неукладення обов'язкових для ринку електричної енергії договорів. Згідно доводів відповідача, він неодноразово повідомляв Кабінет Міністрів України, Міністерство енергетики України, НКРЕКП про неможливість у повному обсязі виконувати зобов'язання за укладеними договорами з ПрАТ «НЕК «Укренерго», з причини низької платіжної дисципліни споживачів, що в свою чергу, теж є підставою відхилення актів коригувань.
Оскільки вимоги про стягнення основного боргу відповідач вважає безпідставними, тому не підлягають задоволенню й похідні від них вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище регулює Закон України «Про ринок електричної енергії».
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, про надання послуг з передачі електроенергії.
Згідно з ч. 4 ст. 33 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір від 04.06.2019 за своєю правовою природою є договором про надання послуг з передачі електричної енергії, який відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься у ст. 193 ГК України.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГК України та ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Так, із поданих в матеріали справи доказів суд встановив, що позивач на виконання умов Договору направив відповідачу через Сервіс електронного документообігу АСКОД наступні документи:
акт коригування від 29.11.2022 до акту приймання-передачі послуги від 31.07.2022, згідно з яким загальна вартість послуги з передачі електричної енергії у липні 2022 року склала 9 469 844,46 грн (збільшення складає 8 809 882,20 грн);
акт коригування від 21.12.2022 до акту приймання-передачі послуги від 31.08.2022, згідно з яким загальна вартість послуги з передачі електричної енергії у серпні 2022 року склала 9 246 045,17 грн (збільшення складає 8 630 936,34 грн);
акт коригування від 30.12.2022 до акту приймання-передачі послуги від 30.09.2022, згідно з яким загальна вартість послуги з передачі електричної енергії у вересні 2022 року склала 9 898 576,44 грн (збільшення складає 9 216 480,10 грн);
акт коригування від 21.02.2023 до акту приймання-передачі послуги від 31.10.2022, згідно з яким загальна вартість послуги з передачі електричної енергії у жовтні 2022 року склала 10 667 440,18 грн (збільшення складає 9 841 032,36 грн);
акт коригування від 17.03.2023 до акту приймання-передачі послуги від 30.11.2022, згідно з яким загальна вартість послуги з передачі електричної енергії у листопаді 2022 року склала 10 487 845,21 грн (збільшення складає 9 820 246,67 грн).
Вказані акти коригування до актів приймання-передачі послуги за період липень-листопад 2022 року підписані лише електронним підписом представника позивача та не підписані з боку відповідача. При цьому, як вбачається із наданої позивачем роздруківки з Сервісу електронного документообігу АСКОД, відповідач відхилив вищевказані акти коригування.
Так, відповідачем в матеріали справи було надано листи до позивача від 01.02.2022 № 08/1805, від 23.12.2022 № 08/1937, від 03.01.2023 № 08/17 щодо оскарження актів коригувань за липень-вересень 2022 року з повідомленнями про розбіжності до вказаних актів. Також надано листи від 21.03.2023 № 23.02.2023 № 08/373 та від 21.03.2023 № 08/562 про оформлення актів коригування на послугу з передачі за жовтень та листопад 2022 року, відповідно до яких відповідач надав позивачу на підписання свої версії актів коригувань за вказаний період відповідно до фактичних обсягів технологічних витрат еклектичної енергії.
Суд критично оцінює вищенаведені докази відповідача, оскільки відсутні будь-які обґрунтування наведених відповідачем обсягів електричної енергії, які останній вважає правильними.
Відповідач під час розгляду даної справи не навів суду конкретних обставин та не надав доказів, які б свідчили про наявність підстав для урахування саме тих обсягів наданих послуг, які зазначені ДП «РЕМ» у повідомленнях про розбіжність/актах коригування. Суд вважає, що наявність відповідних заперечень без надання доказів на їх підтвердження, не є безумовною підставою для взяття їх до уваги під час розгляду даного спору.
При цьому, проаналізувавши п. 6.6 Договору (в редакції додаткової угоди від 29.07.2019), суд дійшов висновку, що останній містить умови щодо врегулювання розбіжностей, які виникли між сторонами саме щодо акту-приймання передачі послуги, а не щодо актів коригування, а відтак, посилання ДП «РЕМ» на вказані умови договору у відповідній частині суд вважає помилковим.
В будь-якому разі, п. 6.6. Договору сторонами було погоджено, що процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений Договір термін.
З урахуванням встановлених судом вище обставин, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено наявність у відповідача обов'язку здійснити розрахунок за послуги загальною вартістю 46 318 577,67 грн, визначеною відповідно до актів коригувань до актів приймання-передачі послуги за період з липня по листопад 2022 року.
Інших заперечення, наведені відповідачем під час розгляду даної справи по суті, розглянуто судом, однак вони не спростовують заявлених позовних вимог та не є такими, що звільняють відповідача від виконання взятих на себе договірних зобов'язань.
За таких обставин, зважаючи на те, що своєчасна оплата наданих позивачем послуг є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається Договором та законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у зазначеному вище розмірі.
Разом із цим, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у загальному розмірі 2 521 567,62 грн та інфляційні втрати у загальному розмірі 6 576 498,47 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2023 у справі №922/567/22).
Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних є такими, що заявлені позивачем правомірно.
Перевіривши розрахунок позивача щодо заявлених до стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних, суд встановив, що розмір вказаних нарахувань за визначені позивачем періоди є більшим. Проте, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд при ухваленні рішення не може виходити за межі заявлених позовних вимог, вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню у заявлених позивачем розмірах, а саме 6 576 498,47 грн та 2 521 567,62 грн, відповідно.
Відповідач, в свою чергу, жодних обґрунтованих заперечень щодо здійсненого розрахунку 3% річних та інфляційних втрат не навів, свого контррозрахунку таких нарахувань не надав.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У постанові Верховного Суду від 01.06.2023 у справі № 914/596/22 наголошено на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість в повному обсязі, а викладені у поданих заявах по суті спору заперечення щодо пред'явлених позовних вимог суд вважає необґрунтованими з урахуванням вищевикладених висновків.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності зі встановленими обставинами, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір за звернення із даним позовом до суду покладається на відповідача, у зв'язку із задоволенням позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080; ідентифікаційний код 32402870) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» (вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 00100227) 46 318 577,67 грн основного боргу, 2 521 567,62 грн 3% річних, 6 576 498,47 грн інфляційних втрат та 664 999,73 грн судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання та підписання повного рішення: 24.03.2025.
Суддя Т. Ю. Трофименко