ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
13.03.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/934/20
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України",
до відповідача: Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,
про стягнення 29 288 943,60 грн - основного боргу, 1 979 955,32 грн - пені, 401 097,51 грн - 3% річних, 687 376,44 грн - інфляційних втрат
за зустрічним позовом: Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз",
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України",
про зобов'язання ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" привести свої дії у відповідність до пунктів 9.1., 9.2. та 9.3. договору транспортування природного газу №2002000116 від 04.02.2020 та положень розділів ХІІІ, ХІV Кодексу ГТС
за участю:
від позивача: Горбач А.М.
установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" про стягнення 2 759 647, 44грн, з яких: 2 382 088,48грн - основний борг з оплати за негативні щодобові небаланси за січень 2020 року, 269 861,92грн - пеня, 57 805,32грн - 3% річних, 49 891,72грн - інфляційні втрати за договором транспортування природного газу №2002000116 від 04.02.2020.
В ході розгляду справи позивач подав заяву про збільшення позовних вимог (вх.№13918/21 від 17.08.2021) із урахуванням письмових пояснень (вх.№15553/21 від 05.10.2021) просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 29 288 943,60 грн - основного боргу з оплати за негативні добові небаланси природного газу за період січень-березень 2021 року, 1 979 955,32 грн - пені, 401 097,51 грн - 3% річних, 687 376,44 грн - інфляційних втрат.
В судовому засіданні 07.10.2021 судом прийнята заява про збільшення позовних вимог,а предметом розгляду спору є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 29 288 943,60 грн - основного боргу за негативні добові небаланси природного газу за період січень-березень 2021 року за договором транспортування природного газу №2002000116 від 04.02.2020, 1 979 955,32 грн - пені, 401 097,51 грн - 3% річних, 687 376,44 грн - інфляційних втрат.
Під час розгляду справи Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" подало зустрічний позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про зобов'язання ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" привести свої дії у відповідність до пунктів 9.1., 9.2. та 9.3. договору транспортування природного газу №2002000116 від 04.02.2020 та положень розділів ХІІІ, ХІV Кодексу ГТС, який ухвалою суду від 28.10.2021 прийнято до для спільного розгляду з первісним .
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 18.11.2021 провадження у справі зупинялось на підставі поданого відповідачем клопотання вх. №19741/21 від 16.11.2021 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/25928/21, а після усунення обставин, які викликали зупинення провадження у справі суд ухвалою від 10.12.2024 поновив провадження у справі .
Водночас , представник Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" в судовому засіданні 27.02.2025 від зустрічного позову відмовився, а позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", не заперечував щодо відмови.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та письмових пояснень і просив суд про задоволення позову.
13.02.2025 відповідач через систему “Електронний суд» подав до суду клопотання (вх.№2399/25 від 13.02.2025) про зменшення пені та трьох відсотків річних, відповідно до якого просить суд зменшити розмір пені до 90% та відсотки річних до 50%.
Клопотання про зменшення мотивує складним фінансовим становищем товариства та великою заборгованістю споживачів перед ним, наявність кредиторської заборгованості, що спричинене, зокрема введенням воєнного стану на території України та зупиненням з 01.03.2024 відповідачу дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу.
За наведеного та беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - те, що відповідач та третя особа належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а їх явка не визнавалась судом обов'язковою; - те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представників відповідача та третіх осіб за наявними матеріалами у справі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.
Фактичні обставини справи вказують на те, що 04.02.2020 між ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (по договору - оператор/по справі - позивач) та АТ "Оператор газорозподільної системи "Тисьменицягаз " (по договору - замовник/по справі - відповідач) укладено договір транспортування природного газу №200200016 (далі - Договір), що відповідає умовам Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2497.
За цим Договором Оператор надає Замовнику (яким є Відповідач) послугу транспортування природного газу (далі - Послуга) на умовах, визначених у цьому Договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлені в Договорі вартість такої Послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні (п. 2.1. Договору).
Відповідно до п. 2.2. Договору Замовник погоджується з тим, що обов'язковою умовою надання послуг є доступ Замовника до інформаційної платформи на підставі Правил надання доступу до інформаційної платформи, розміщених на вебсайті Оператора. Підписанням цього Договору Замовник підтверджує, що він ознайомлений із Правилами надання доступу до інформаційної платформи, розміщеними на вебсайті Оператора, та надає згоду на їх застосування та дотримання.
Взаємовідносини між Замовником та Оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим Договором здійснюються Сторонами через інформаційну платформу Оператор відповідно до вимог Кодексу. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього Договору, а його уповноважені особи-з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим Замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, визначеною Кодексом. Після набуття права доступу до інформаційної платформи Замовник зобов'язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою, визначеного Кодексом (п. 2.8. Договору).
Згідно з п. 2.5. Договору Замовник має виконувати вимоги визначені в Кодексі газотранспортної системи оплачувати Послуги на умовах зазначених у Договорі.
Відповідно до п. 3.2. Договору Оператор має право своєчасно отримувати від Замовника плату за надані послуги.
Крім того, обов'язок щодо оплати наданих Послуг відображений в пункті 4.1. Договору.
Так, відповідно до п. 4.1. Договору, Замовник зобов'язаний, зокрема:-своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому Послуг; -здійснити своєчасну та повну оплату за перевищення розміру договірної потужності, додаткову плату за зміну умов (обмежень) використання потужності з обмеженнями, плату за добовий небаланс, плату за нейтральність балансування, додаткову плату у разі недотримання параметрів ФХП газу та плату за несанкціонований відбір природний газу з газотранспортної системи в порядку, визначеному Кодексом та цим Договором; - здійснити у термін до 5 робочих днів з дня виставлення рахунка оплату вартості добових небалансів, якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів Замовника протягом звітного газового місяця.
Пунктом 9.3. Договору встановлено, що у випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, Оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає Замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до 5 робочих днів.
Відповідно до п. 11.2. Договору Оператор до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє Замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Оператора.
При цьому п. 11.3. Договору встановлено, що Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути Оператору один примірник оригіналу акту наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріплені печаткою Замовника, або надати в письмовій формі мотивовано відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулювання відповідно до умов цього Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними Оператора.
Пунктом 11.4 Договору сторонами погоджено, що врегулювання щодобових небалансів оформлюється одностороннім актом за підписом Оператора на весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими оператор врегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби).
У випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим Договором, Сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством та цим Договором. У разі порушення Замовником строків оплати, передбачених цим Договором, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. п. 13.1., 13.5. Договору).
Цей Договір набирає чинності з дня його укладання, поширює свою дію на відносини, що склались між Сторонами з 01січня 2020 року та діє до 31 грудня 2020 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 17.1. Договору).
На виконання умов Договору та Кодексу газотранспортної системи, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2493, позивач за результатами співставлення остаточних алокацій подач/відборів АТ "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" природного газу до/з газотранспортної системи за січень-березень 2021 року (інформація подана відповідачем до інформаційної платформи згідно форм 2, 3, 4, 9) виявив наявність у відповідача негативних щодобових небалансів як різниці між вказаними алокаціями подач/відборів природного газу, на підставі чого здійснив розрахунок остаточних обсягів щодобового небалансу Відповідача за кожну газову добу звітного місяця і сумарно за звітний місяць, а саме:
за січень 2021 року виявлено остаточні обсяги негативних щодобових небалансів в розмірі 27,07995 тис.куб.м. (280277 кВт/год), всього на загальну суму 293 261,05 грн, з ПДВ;
за лютий 2021 року (з 01.02.2021 по 16.02.2021) виявлено остаточні обсяги негативних щодобових небалансів в розмірі 726,54974 тис.куб.м. (7519790 кВт/год), всього на загальну суму 8534334,07 грн, з ПДВ;
за лютий 2021 року (з 17.02.2021 по 28.02.2021) виявлено остаточні обсяги негативних щодобових небалансів в розмірі 833,66375 тис.куб.м. (8628420 кВт/год), всього на загальну суму 6024037,57 грн, з ПДВ;
за березень 2021 року виявлено остаточні обсяги негативних щодобових небалансів в розмірі 2843,21022 тис.куб.м. (29427226 кВт/год), всього на загальну суму 20563881,84 грн, з ПДВ;
Негативні щодобові небаланси відповідача виникли внаслідок безпідставного відбору відповідачем з газотранспортної системи природного газу у зазначені періоди без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи та несанкціонованих відборів з газорозподільної системи відповідача природного газу споживачами, у яких в зазначені періоди не було жодного постачальника природного газу.
На оплату за щодобові негативні баланси за січень 2020 року, січень-березень 2021 року згідно п. п. 2.8, 9.3 Договору, позивачем через інформаційну платформу направлено відповідачу акти врегулювання щодобових небалансів №01-2021-2002000116 від 31.01.2021 за січень 2021 року, №02-2021-2002000116 від 28.02.2021 за лютий 2021 року за період з 01.02.2021 по 16.02.2021, №02-2021-2002000116/2 від 28.02.2021 за лютий 2021 року за період з 17.02.2021 по 28.02.2021, №03-2021-2002000116 від 31.03.2021 за березень 2021 року; та рахунки №01-2020-2002000116 від 31.01.2020 року на суму 3556666,53 грн з ПДВ, №01-2021-2002000116 від 31.01.2021 року на суму 293 261,05 грн з ПДВ, №02-2021-2002000116 від 28.02.2021 року за добові небаланси за період з 01.02.2021 по 16.02.2021 суму 8 534 334,07 грн з ПДВ, №02-2021-2002000116 від 28.02.2021 за період з 17.02.2021 по 28.02.2021 на суму 6 024 037,57 грн з ПДВ, №03-2021-2002000116 від 31.03.2021 на суму 20 563 881,84 грн з ПДВ.
Згідно наданого позивачем розрахунку сума основного боргу, станом на серпень 2021 року становить 29 288 943,60 грн, чим порушено умови п. п. 2.5, 9.3 Договору та п. 19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС.
У зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань з оплати щодобових небалансів за січень 2020 року, січень-березень 2021 року, позивач на підставах п. п. 13.1, 13.5 Договору, ст. 536, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст.198 Господарського кодексу України нарахував відповідачу пеню в розмірі 1 979 955,32 грн , 401 097,51 грн - 3% річних, 687 376,44 грн - інфляційних втрат.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно частини 1 статті 32 та частиною 2 статті 35 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Розмір плати за небаланси замовників визначається виходячи із обґрунтованих та реальних витрат оператора газотранспортної системи, пов'язаних із здійсненням балансування.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено заборгованість у відповідача перед позивачем по Договору транспортування природного газу №2002000116 від 04.02.2020 в сумі 29 288 943,60 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами ч. 1 ст. ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктами п. п. 13.1., 13.5. Договору сторонами погоджено, що у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим Договором, Сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством та цим Договором. У разі порушення Замовником строків оплати, передбачених цим Договором, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу .
З урахуванням умов договору позивач за неналежне виконання зобов'язань здійснив нарахування пені в розмірі 1979955,32 грн пені.
Суд здійснивши перевірку нарахування суми пені прийшов до висновку про правомірність та арифметично вірне нарахування.
У клопотанні за вх.№2399/25 від 13.02.2025 відповідач просить зменшити розмір пені до 90%.
Правила частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України надають право суду зменшити, за рішенням суду, розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Крім цього, категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в ст. 551 ЦК України та в ст. 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному конкретному випадку, з урахуванням того, що правила наведених статтей направленні на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника,а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником. Подібний за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 4.07.2021 у справі №916/878/20.
Водночас, суд звертає увагу, що зменшення пені на 90%-99% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання , що в свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Подібний за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21,від05.04.2023 у справі №910/18718/21.
Разом з тим, суд звертає увагу, що у п. 7.31 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, зазначено, що законодавець надає суду зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законні вичерпного переліку обставин, як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч.3 ст. 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Подібний за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 26.08.2021 у справі № 911/378/17.
Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципу права. Подібний за змістом правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18.
При розгляді заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені на 90%, враховуючи зазначену правову позицію викладену в постановах Верховного Суду - суд вважає клопотання таким, що підлягає частковому задоволенню.
З огляду на викладене, беручи до уваги фінансовий стан обох сторін, наявність порушення відповідачем зобов'язання по договору, враховуючи те, що стягнення пені є мірою відповідальності, а не збагаченням сторони, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50% і стягнути з відповідача 989 977,66 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором. В решті стягнення пені відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За неналежне виконання відповідачем зобов'язань встановлених договором позивач нарахував- 3% річних в сумі 401097,51 грн та 687376,44 грн інфляційних втрат.
Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц.
Отже, норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов'язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.
З огляду на зазначене, 3% річних та інфляційні втрати не відносяться до неустойки, а тому до цих компенсаційних виплат не застосовуються положення ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.
Крім того, вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу і є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити такі інтереси, а отже відповідні компенсаційні виплати нараховуються незалежно від вини боржника.
Щодо твердження відповідача, як підставу для зменшення 3% річних, що утворення та накопичення збитків обумовлюється воєнним станом, то суд ставиться критично до даних тверджень відповідача, оскільки заборгованість по спірному договору виникла до введення на території України воєнного стану.
За наведеного, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру нарахованих 3% річних за прострочення виконання зобов'язання.
За результатами здійснення перевірки нарахування інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив обгрунтованість та арифметично вірне їх нарахування, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Відповідно до статей 73,74,81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).
З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, зокрема стягнення з відповідача на користь позивача 31367395,21грн , з них: 29288943,60 грн основного боргу, 989977,66 грн пені, 401097,51 грн 3% річних, 687376,44 грн інфляційних втрат. В частині стягнення 989 977,66 грн пені - відмовити.
Відповідно до ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд, при ухвалені рішення, вирішує питання щодо розподілу судових витрат по справі.
Згідно з ч.1ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно приписів ч.2ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч.1ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно підпункту 1 пункту 2 частини 2 ст. 4 та підпункту 2 пункту 2 частини 2 ст. 4 вказаного вище закону встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 350 розмірів мінімальної заробітної плати; за подання позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у 1 розмірі прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Як підтверджується матеріалами справи позивач звернувся із позовом до суду у 2020 році.
Позовна заява містить вимоги майнового характеру, зокрема стягнення заборгованості.
За подання позову у даній справі позивач сплатив судовий збір, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та клопотання про уточнення щодо заявленої суми позову, в сумарному розмірі 569775,95 грн , а слід було сплатити 485360,59 грн, тобто має місце його переплата.
Приписами п.1.ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у разі сплати судового збору за подання позову в більшому розмірі, то зайво сплачена його сума (судового збору) підлягає поверненню на підставі поданого клопотання особи, яка його сплатила.
Клопотання про повернення зайво сплаченої суми судового збору по справі не подано, тому у суду відсутні правові підстави для повернення зайво сплаченої суми судового збору.
При цьому, суд керується приписами п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, суд зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки, судові витрати позивача, пов'язані з розглядом справи, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
За наведеного, суд приходить до висновку про відшкодування позивачу за рахунок відповідача судовий збір в розмірі 485360,59 грн.
Щодо зустрічного позову, то як зазначалось вище має місце відмова Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз від зустрічного позову. Вказана відмова заявлена під час розгляду справи по суті.
Відповідно до приписів ст. 191 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі.
Відповідно до п.4 ч.1ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Згідно ч. 3 ст. 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Судом прийнято відмову від зустрічного позову, зважаючи на те, що така відмова не суперечить закону.
За наведеного, суд приходить до висновку провадження у справі за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про зобов'язання ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" привести свої дії у відповідність до пунктів 9.1., 9.2. та 9.3. договору транспортування природного газу №2002000116 від 04.02.2020 та положень розділів ХІІІ, ХІV Кодексу ГТС - закрити.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
Разом з тим, ч. 1 ст. 130 ГПК України передбачено повернення позивачу 50% судового збору у разі відмови ним від позову до початку розгляду справи по суті.
В спірному випадку відмова від зустрічного позову мала місце після початку розгляду справи по суті, що підтверджується матеріалами справи.
З урахуванням наведеного судовий збір сплачений за зустрічний позов , з урахуванням приписів ч. 1 ст. 130 ГПК України і п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", не підлягає поверненню Акціонерному товариству"Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз".
Керуючись ст. 73, 74, 86, 123,129, 233, 236-238, 241 України, суд, -
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про стягнення 32357372,87 грн заборгованості, з них: 29288943,60 грн основного боргу, 1979955,32 грн пені, 401097,51 грн 3% річних, 687376,44 грн інфляційних втрат - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" (вул. Озерна, буд.3, м. Тисмениця, Івано-Франківська область, 77401, код 20538865) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (пр. Любомира Гузара, б.44, м. Київ, 03065, код 42795490) 31367 395,21 грн. заборгованості, з них: 29288943,60 грн основного боргу, 989977,66 грн пені, 401097,51 грн 3% річних, 687376,44 грн інфляційних втрат та 485360,59 грн судового збору .
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Провадження у справі за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про зобов'язання ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" привести свої дії у відповідність до пунктів 9.1., 9.2. та 9.3. договору транспортування природного газу №2002000116 від 04.02.2020 та положень розділів ХІІІ, ХІV Кодексу ГТС - закрити.
Судовий збір за зустрічним позовом залишити за Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз".
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 24.03.2025.
Суддя С. М. Кобецька