номер провадження справи 22/214/24
13.03.2025 Справа № 908/2934/24
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
При секретарі судового засідання Литвинюк А.О.
За участю представників учасників справи:
від позивача - адвокат Озюменко Є.Ю., ордер АН № 1319047 від 19.12.2023 (у режимі відеоконференцзв'язку)
від відповідача - адвокат Сандуляк С.А., довіреність № 382/24 від 19.06.2024
від третьої особи - не з'явився
розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/2934/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО АГРІНОЛ" (вул. Рекордна, буд. 34-А, прим. 48, м. Запоріжжя, 69019)
до відповідача: Акціонерного товариства "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" (вул. Генерала Алмазова, буд. 4А, м. Київ, 01011)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про визнання кредитних договорів недійсними
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
07.11.2024 до Господарського суду Запорізької області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява (вих. № 06/11/2024 від 06.11.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО АГРІНОЛ" до відповідача: Акціонерного товариства "РАЙФФАЙЗЕН БАНК", третя особа: ОСОБА_1 , згідно якої просив визнати недійсними:
1. Кредитний договір № 010/01-04-1/91/37 "Кредитування траншами для корпоративних клієнтів" від 24.09.2018;
2. Кредитний договір № 015/01-04-1/91/42 про овердрафт "Гнучкий" для корпоративних клієнтів від 02.07.2019;
3. Кредитний договір № 010/190/239 "Кредитування траншами для корпоративних клієнтів" від 23.06.2021, що укладені в рамках Генеральної кредитної угоди № 010/02-19/91 від 02.11.2007.
Позов обґрунтовано порушенням порядку укладання договорів та відсутністю повноважень на вчинення значних правочинів у особи, яка їх підписала (представника позивача). Оскільки загальний розмір кредитних зобов'язань за вказаними договорами перевищує 50% вартості чистих активів на час їх укладення, директор не мав законних підстав на їх укладення без отримання рішень загальних зборів Товариства.
06.01.2025 через систему "Електронний суд" надійшли додаткові письмові пояснення. ТОВ «НВП АГРІНОЛ» провело перевірку наявності повноважень у директора ТОВ «НВП АГРІНОЛ» ОСОБА_2 на укладання оспорюваних кредитних договорів та
встановило відсутність рішень загальних зборів Товариства про надання згоди директору на укладання оспорюваних кредитних договорів. Вказані обставини стали підставою для зміни керівника та звернення до суду з позовом про визнання вказаних договорів недійсними. Позивач не визнає наявність протоколів загальних зборів, про які зазначив відповідач, та надання згоди загальними зборами Товариства на укладання договорів, спростовує прийняття рішень загальними зборами, повідомляє про відсутність у ТОВ «НВП АГРІНОЛ» вказаних протоколів, як в оригіналах так і в копіях, оскільки такі рішення не приймались і протоколи не підписувались засновниками Товариства. Відповідач не повідомляє про джерела походження вказаних доказів і не повідомляє суду, чому вказані протоколи не засвідчені оригіналом підпису та печатки позивача, якщо вони видавались позивачем. Відповідачем до відзиву не додається жодного доказу про направлення саме позивачем на адресу відповідача вказаних доказів до укладання оспорюваних кредитних договорів. Добровільна сплата позивачем кредитних коштів свідчить про його належну добросовісну поведінку, недопущення блокування відповідачем в односторонньому порядку поточного рахунку позивача та списання з нього коштів.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
06.12.2024 через систему "Електронний суд" надійшов відзив. Проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні. Підтверджено укладення оспорюваних кредитних договорів. Зазначив про проведення загальних зборів учасників ТОВ "НВП АГРІНОЛ", які оформлені відповідними протоколами, та за результатами яких надано повноваження директору Товариства на укладення договорів та додаткових угод до них. Вказане спростовує твердження позивача про порушення порядку укладення кредитних договорів. Позивачем протягом 2024 у добровільному порядку здійснювалося часткове виконання кредитних зобов'язань за договором № 015/01-04-1/91/42 про овердрафт "Гнучкий" для корпоративних клієнтів від 02.07.2019.
31.12.2024 через систему "Електронний суд" надійшла заява про відмову у задоволенні позову. Просив, у випадку задоволення судом позову про визнання недійсними кредитних договорів, застосувати наслідки недійсності правочину відповідно до ст. 216 ЦК України, а також відповідно до ст. 1057-1 ЦК України: визначити грошову суму, що підлягає поверненню позивачем відповідачу.
21.01.2025 через систему "Електронний суд" надійшло заперечення на пояснення позивача. Позивачем не надано будь-яких доказів на спростування існування зазначених протоколів загальних зборів учасників Товариства. Оспорювані договори не передбачали видачу кредитних коштів в еквіваленті більше заявленої суми (ч. 13 п. 9.11 Статуту Товариства) - 100 млн.грн., погодження яких відноситься до виключної компетенції загальних зборів. При цьому, таке погодження мало місце.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2934/24 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою суду від 12.11.2024 вказану позовну заяву залишено без руху.
20.11.2024 до суду від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява вих. № б/н від 19.11.2024 про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 25.11.2024 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2934/24 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 27.12.2024. За клопотанням позивача, на підставі ст. 50 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_1 , оскільки рішення в справі може вплинути на права та обов'язки цієї особи. Зобов'язано позивача в строк до 03.12.2024 надати копію укладеного між відповідачем та ОСОБА_1 договору поруки № 12/190/422 від 23.06.20217.
03.12.2024 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява на виконання ухвали суду від 25.11.2024, а саме: надано копію укладеного між відповідачем та ОСОБА_1 договору поруки № 12/190/422 від 23.06.2021. Договір поруки судом долучено до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 27.12.2024 відмовлено в задоволенні усного клопотання представника позивача щодо проводження строку на подання відповіді на відзив, з підстав його процесуальної необґрунтованості. Представник позивача у підготовчому засіданні заявив, що оспорює усі докази, додані відповідачем до відзиву, так як вони йому невідомі, а саме: протокол № 4-20 від 07.02.2020, протокол № 5-20 від 10.02.2020, протокол № 7-20 від 24.03.2020, протокол № 8-20 від 26.03.2020, протокол № 11-2021 від 23.06.2021, протокол № 13-20 від 23.06.2020, протокол № 27 від 17.07.2018, протокол № 44 від 22.04.2019, протокол № 48 від 08.05.2019, протокол № 50 від 20.05.2019, протокол № 51 від 21.05.2019, протокол № 52 від 26.06.2019, протокол № 53 від 27.06.2019, протокол № 54 від 01.07.2019, протокол № 55 від 02.07.2019.
Представник позивача заявив усне клопотання про витребування оригіналів цих доказів у відповідача. Представник відповідача заявив, що в Банку відсутні оригінали цих протоколів, оскільки ці документи складалися саме позивачем, тому оригінали мають бути у позивача.
Суд відмовив позивачу в задоволенні клопотання про витребування оригіналів доказів, оскільки оригінали цих протоколів відсутні у відповідача, про що заявлено повноважним представником у підготовчому засіданні.
Підготовче засідання відкладено на 21.01.2025. Зобов'язано позивача невідкладно, а саме: у строк протягом 5 днів, письмово сформулювати свої заперечення щодо наданих відповідачем доказів (протоколів), а відповідача - невідкладно відреагувати на них.
Ухвалою суду від 21.01.2025 задоволено письмове клопотання позивача про витребування оригіналів письмових доказів. Витребувано у відповідача в строк до 14.02.2025 оригінали доказів, копії яких долучено до відзиву, а саме: протоколи загальних зборів учасників ТОВ "НВП Агрінол": № 27 від 17.07.2018, року; № 44 від 22.04.2019, № 48 від 08.05.2019, № 50 від 20.05.2019, № 51 від 21.05.2019, № 52 від 26.06.2019, № 53 від 27.06.2019, № 54 від 01.07.2019, № 55 від 02.07.2019, № 4-20 від 07.02.2020, № 5-20 від 10.02.2020, № 7-20 від 24.03.2020, № 8-20 від 26.03.2020, № 13-20 від 23.06.2020, № 11-2021 від 23.06.2021. У зв'язку зі спливом 24.01.2025 строку підготовчого провадження, на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - до 24.02.2025 включно. Підготовче засідання відкладено на 18.02.2025.
Ухвалою суду від 21.01.2025 витребувано в Міністерства соціальної політики України відомості щодо перебування на обліку (реєстрації) в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території щодо фізичної особи: ОСОБА_1 .
12.02.2025 до суду надійшов лист Міністерства соціальної політики України від 11.02.2025 № 3390/0/290-25/19 про відсутність станом на 21.01.2025 інформації стосовно особи ОСОБА_6 в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.
17.02.2025 поштою від відповідача, на виконання ухвали суду від 21.01.2025, надійшла заява, в якій зазначено, що оригінали витребуваних судом документів будуть надані для огляду в судовому засіданні 18.02.2025 повноважним представником відповідача. Для долучення до матеріалів справи надає належним чином засвідчені копії доказів, що витребувані судом.
У підготовчому судовому засіданні 18.02.2025 представник відповідача, що був присутній у залі судового засідання, надав суду для огляду оригінали документів, які були витребувані ухвалою від 21.01.2025. Просив після огляду повернути оригінали протоколів представнику АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК".
Суд у засіданні оглянув оригінали протоколів загальних зборів учасників ТОВ "НВП АГРІНОЛ". Як пояснив представник відповідача, на оригіналах протоколів Банком наклеєно штрих-коди, відповідно до внутрішнього розпорядку Банку. Ці документи зберігалися в архіві Банку та були видані представнику згідно Акту прийому - передачі оригіналів документів № RBA-REQUEST-CA-00095562 від 31.01.2025.
Судом долучено до матеріалів справи засвідчену суддею Ярешко О.В. копію Акту прийому - передачі оригіналів документів № RBA-REQUEST-CA-00095562 від 31.01.2025. Оригінал Акту прийому - передачі оригіналів документів повернуто представнику відповідача.
Враховуючи положення ст. 92 ГПК України, оригінали всіх протоколів загальних зборів ТОВ "НВП АГРІНОЛ", що надані відповідачем суду для огляду, долучено до матеріалів справи. Судом зроблено копії цих протоколів, які засвідчені суддею Ярешко О.В., та які долучені до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 18.02.2025, у зв'язку зі спливом строку підготовчого провадження, закрито підготовче провадження в справі, справу призначено до судового розгляду по суті на 13.03.2025. Суд роз'яснив позивачу його право на ознайомлення з матеріалами справи в приміщенні суду за його заявою (у робочий час Господарського суду Запорізької області), та на подання завчасно до початку розгляду справи по суті обґрунтованих клопотань.
10.03.2025 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання позивача про ознайомлення з матеріалами справи 11.03.2025, яке задоволено судом.
Представник позивача - адвокат Озюменко Є.Ю. ознайомився з матеріалами справи в приміщенні суду 11.03.2025.
11.03.2025 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання відповідача про повернення відповідачу оригіналів 15 протоколів загальних зборів учасників ТОВ "НВП АГРІНОЛ" у судовому засіданні, що відбудеться 13.03.2025.
11.03.2025 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи доказу: копії платіжної інструкції № 2242 від 23.01.2025; просив визнати поважними причини неподання відповідачем у строк, встановлений ст. 80 ГПК України, цього доказу. В обґрунтування клопотання зазначив, що позивачем було здійснено погашення частини основного боргу за кредитним договором № 015/01-04-1/91/42 лише 23.01.2025, тому доказ не міг бути поданий разом із відзивом.
13.03.2025 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи доказу: копії листа ТОВ "НВП АГРІНОЛ" № 29/1-01 від 29.01.2025; просив визнати поважними причини неподання відповідачем у строк, встановлений ст. 80 ГПК України, цього доказу. В обґрунтування клопотання зазначив, що лист від 29.01.2025 був отриманий від позивача пізніше, ніж складався відзив.
13.03.2025 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання позивача про повернення до стадії підготовчого провадження в справі та призначення комплексної судової почеркознавчої експертизи та експертизи матеріалів документів, визначення абсолютного часу виконання штрихів рукописних записів у документах у справі № 908/2934/24. Проведення експертизи просив доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України; витрати за проведення експертизи просив покласти на позивача. У зв'язку з призначенням експертизи просив зупинити провадження у справі.
У судовому засіданні 13.03.2025 приймали участь представники сторін, представник позивача в режимі відеоконференцзв'язку за допомогою власних технічних засобів, представник відповідача був присутній в залі судового засідання.
Третя особа в призначене судове засідання не з'явилася, причини неявки суду невідомі.
Відповідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", м. Бердянськ Бердянської міської територіальної громади Бердянського району Запорізької області (адреса реєстрації третьої особи ОСОБА_6 ) тимчасово окупований російською федерацією.
Поштові відділення, які розташовані на даній території, тимчасово не працюють.
Враховуючи відсутність у третьої особи зареєстрвоаного електронного кабінету, про судовий розгляд справи (про всі призначені судові засідання) третя особа повідомлялася через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України.
Суд визнав можливим справу розглянути за відсутності третьої особи.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Клопотання відповідача про долучення доказів задоволено судом на підставі ст. 207 ГПК України, з підстав визнання поважними причин неподання доказів у встановлений ГПК України строк. Суд врахував, що вказані докази наявні у позивача та йому відомі.
Представник відповідача в судовому засіданні заявив про необізнаність з клопотанням позивача про призначення експертизи.
Судом було оголошено перерву в судовому засіданні для ознайомлення з вказаним клопотанням.
Після перерви суд розглянув клопотання позивача по суті, яке обґрунтовано таким.
11.03.2025 представником позивача - адвокатом Озюменко Є.Ю. були оглянуті письмові документи (оригінали протоколів загальних зборів Товариства, надані відповідачем) і встановлено очевидні ознаки підробки вказаних протоколів, оскільки навіть за візуальним порівнянням підписів засновників та керівника ТОВ «НВП АГРІНОЛ», наданих відповідачем по справі (том 2 а.с 137, 138, 139, 140, 141, 142, 143, 144, 145, 146,147,148,149,150,151,152) з підписами керівника ТОВ «НВП АГРІНОЛ» ОСОБА_2 , які містяться в матеріалах справи (том 1 ас. 5-164) маються очевидні ознаки відмінностей, що свідчить про виконання підпису у вказаних документах не директором ТОВ «НВП АГРІНОЛ» ОСОБА_2 . Позивач - ТОВ «НВП АГРІНОЛ» категорично не визнає наявність вказаних протоколів та надання згоди загальними зборами Товариства на укладання договорів, спростовує прийняття рішень загальними зборами, повідомляє суду про відсутність у ТОВ «НВП АГРІНОЛ» вказаних протоколів, як в оригіналах так і в копіях, оскільки такі рішення не приймались і протоколи не підписувались засновниками Товариства. Для з'ясування обставин, що мають значення для справи та відносяться до предмету доказування, а саме: встановлення відповідності підписів, виконаних від імені директора ТОВ «НВП АГРІНОЛ» ОСОБА_2 та засновників ТОВ «НВП АГРІНОЛ» на протоколах загальних зборів учасників ТОВ «НВП АГРІНОЛ» вказаними особами, а також встановлення давності виготовлення вказаних документів та давності виконання підписів від імені вказаних осіб, необхідні спеціальні знання, без яких встановити відповідні обставини неможливо. В матеріалах справи відсутні докази проведення сторонами справи експертних висновків з вказаного питання. Вирішення питання про відповідність виконаних підписів на вказаних документах від імені керівника та засновників ТОВ «НВП АГРІНОЛ» має важливе та суттєве значення для вирішення справи по суті та встановлення істини, а також відноситься до предмету доказування по справі, відповідачем не надано інформації про джерела отримання вказаних доказів та спосіб їх отримання, що ставить під сумнів їх надання відповідачу саме представниками позивача по справі. Проте, позивач не мав реальної можливості звернутись із відповідним клопотанням про призначення почеркознавчої експертизи на стадії підготовчого судового засідання через те, що судом було закрито підготовче судове засідання 18.02.2025 (в день надання вказаних доказів відповідачем), а в клопотанні представника позивача про оголошення перерви в підготовчому судовому засіданні з метою ознайомлення з оригіналами вказаних доказів, для вирішення питання про призначення експертизи, було відмовлено. Таким чином, до 18.02.2025 - дати закриття підготовчого судового засідання, в матеріалах справи були відсутні вказані оригінали документів, позивач спростовує їх наявність, що унеможливлювало звернення з клопотанням про призначення експертизи до моменту закриття підготовчого судового засідання і не залежало від позивача по справі. Вважає, що для повного та всебічного з'ясування обставин справи слід повернутися до стадії підготовчого провадження після його закриття та розглянути питання стосовно призначення експертизи.
На вирішення судової експертизи просив поставити наступні питання:
1. Чи виконано підпис від імені особи ОСОБА_2 директор ТОВ «НВП АГРІНОЛ» у документах: протоколах загальних зборів учасників ТОВ «НВП АГРІНОЛ» (згідно переліку) ОСОБА_2 директором ТОВ «НВП АГРІНОЛ», чи іншою особою?
2. Чи виконано підпис від імені особи ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у документах: протокол загальних зборів учасників ТОВ «НВП АГРІНОЛ» № 27 від 17.07.2018, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , чи іншою особою?
3. Чи виконано підпис від імені особи ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , представника ПрАТ «КУА Славутич-Інвест» ОСОБА_11 у документах: протоколах загальних зборів учасників ТОВ «НВП АГРІНОЛ» (згідно переліку) ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , представником ПрАТ «КУА Славутич-Інвест» ОСОБА_11 чи іншою особою?
4. Чи виконані рукописні тексти (рукописні записи) у документах: протоколах загальних зборів учасників ТОВ «НВП АГРІНОЛ» (згідно переліку) однією особою?
5. Особою якої статі виконано рукописний текст у документах: протоколах загальних зборів учасників ТОВ «НВП АГРІНОЛ» (згідно переліку)?
6. До якої групи за віком належить виконавець рукописного тексту у документах: протоколах загальних зборів учасників ТОВ «НВП АГРІНОЛ» (згідно переліку)?
7. Чи виготовлений рукописний текст у документах: протоколах загальних зборів учасників ТОВ «НВП АГРІНОЛ» (згідно переліку) у той час, яким датований документ?
8. У який період часу був виконаний рукописний текст у наданому документі: протоколах загальних зборів учасників ТОВ «НВП АГРІНОЛ» (згідно переліку)?
Представник відповідача проти клопотання заперечив.
Суд відмовив у задоволенні клопотання позивача, з таких підстав.
Згідно ч. 1 ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.
При цьому, відповідно ч. 3 ст. 195 ГПК України, провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-31 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
Позивачем не обґрунтовано та не доведено необхідність призначення в справі комплексної судової почеркознавчої експертизи та експертизи матеріалів документів, визначення абсолютного часу виконання штрихів рукописних записів у документах у справі № 908/2934/24.
Позивач посилається лише на те, що ним при ознайомленні з матеріалами справи було за візуальним порівнянням підписів засновників та керівника ТОВ «НВП АГРІНОЛ» встановлено очевидні ознаки підробки вказаних протоколів. Однак, будь-яких інших доказів на підтвердження підроблення протоколів загальних зборів учасників ТОВ «НВП АГРІНОЛ», зокрема але не виключно, нотаріально посвідчених заяв свідків (колишнього директора Товариства ОСОБА_2 , учасників Товариства) щодо того, що загальні збори не проводилися, протоколи ними не підписувалися суду не надано.
Суд зазначає, що відповідачем надані оригінали протоколів загальних зборів учасників ТОВ «НВП АГРІНОЛ», які містять всі необхідні підписи учасників зборів, які скріплені круглою печаткою ТОВ «НВП АГРІНОЛ». При цьому, позивачем не заявлено про підроблення цієї печатки, про її викрадення, тощо.
Позивачем також у клопотанні не зазначено про забезпечення ним можливості відібрання судом експериментальних зразків почерку та (або) підпису осіб, про яких зазначив позивач, та підписи яких оспорює. Перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів справи суд, згідно Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, має пред'явити їх особам, які підлягають ідентифікації. Позивачем не заявлено про можливість забезпечення ним явки цих осіб до суду. Представник позивача у судовому засіданні заявив, що йому відомо лише про двох осіб, які за його інформацією ймовірно перебувають в м. Києві.
Оспорювані кредитні договори укладені позивачем у період з 24.09.2018 по 23.06.2021. У цей період часу та безпосередньо перед зверненням до суду, чи після повідомлення представника відповідача у судовому засіданні 21.01.2025 про можливу наявність у відповідача оригіналів протоколів, позивач, як позичальник та контрагент АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК", не звертався до останнього з приводу повідомлення його та надання підтверджуючих документів щодо укладення кредитних договорів ТОВ «НВП АГРІНОЛ». Відповідного листування матеріали справи не містять.
Також матеріали справи не містять листування з боку позивача, адресованого відповідачу, щодо того, що кредитні договори укладені керівником Товариства з перевищенням повноважень.
Таким чином, позивач мав можливість заявити клопотання про необхідність призначення судової експертизи разом із поданням позовної заяви, чи надати відповідний висновок експерта разом із позовною заявою.
Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі № 909/965/16 зазначено, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
Господарським процесуальним законодавством України не передбачено такої процесуальної дії, як повернення в стадію підготовчого провадження.
Разом з тим, у постанові від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21 Верховний Суд зазначив, що суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого судового провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадії процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті. Отже заявляючи вимоги про повернення до стадії підготовчого провадження заявник має навести вагомі обставини, які потребують процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
Враховуючи наведене вище, не наведення позивачем вагомих обставин щодо неможливості ним заявлення клопотання про проведення судової експертизи разом із позовною заявою, суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про повернення до стадії підготовчого провадження в справі. У клопотанні про призначення комплексної судової експертизи та зупинення провадження у справі судом відмовляється в зв'язку з його процесуальною необґрунтованістю.
Відповідно ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Суд вважає за необхідне зазначити, що вказане клопотання позивачем було подано 12.03.2025 через систему «Електронний суд» о 23:13 год., тобто після спливу робочого часу, та зареєстровано, відповідно, судом лише в день призначеного розгляду справи по суті - 13.03.2025. Про можливу наявність у відповідача оригіналів протоколів загальних зборів представник позивача дізнався в судовому засіданні 21.01.2025, про долучення оригіналів цих протоколів до матеріалів справи в судовому засіданні 18.02.2025, однак ознайомився з матеріалами справи, в яких містилися ці протоколи, лише 11.03.2025.
Представник позивача заявив клопотання про виключення з переліку доказів оригінали протоколів загальних зборів учасників ТОВ «НВП АГРІНОЛ», що надані відповідачем, просив визнати їх неналежними та недопустимими.
Згідно ч. 6 ст. 91 ГПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Оскільки відповідачем, за клопотанням позивача, були подані оригінали письмових доказів, на які він посилався у відзиві, у суду відсутні процесуальні підстави не приймати в якості доказів оригінали протоколів загальних зборів учасників ТОВ «НВП АГРІНОЛ».
Вказані докази будуть досліджені та оцінені судом нарівні з іншими доказами під час розгляду справи по суті.
Після вирішення зазначених вище клопотань сторін суд перейшов до розгляду справи по суті.
У судовому засіданні 13.03.2025 представник позивача, який приймав участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення з використанням власних технічних засобів, суду починаючи з 12:39 год. (під час дослідження судом доказів) втратив технічну можливість брати участь у судовому засіданні, пояснив про відсутність електроживлення його комп'ютера.
Відповідно ч. 5 ст. 197 ГПК України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.
Після завершення судового засідання, оригінали протоколів загальних зборів учасників ТОВ «НВП АГРІНОЛ», які надавалися відповідачем для огляду, були повернуті представнику відповідача за його клопотанням під розписку.
У судовому засіданні 13.03.2025 справу було розглянуто по суті, підписано та проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують
02.11.2007 між Відкритим акціонерним товариством "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" (новим найменуванням якого є Акціонерне товариство "РАЙФФАЙЗЕН БАНК") (кредитор, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІСКОМ-БЕРДЯНСЬК" (позичальник 1), Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРІНОЛ" (позичальник 2), Товариством з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ "АГРІНОЛ" (позичальник 3), Товариством з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО АГРІНОЛ" (позичальник 4, позивач) було укладено Генеральну кредитну угоду № 010/02-19/91.
Згідно п. 1.1 цієї Угоди, кредитор, на підставі цієї Угоди, зобов'язується надавати позичальникам кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї Угоди і які є її невід'ємними частинами.
23.06.2021 між Акціонерним товариством "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" (кредитор, відповідач) та ОСОБА_1 (поручитель, третя особа) було укладено договір поруки № 12/190/422, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором солідарно з позичальником (позивачем) за виконання забезпечених зобов'язань, якими є зобов'язання позичальника перед кредитором за кредитними операціями, що випливають з умов Генеральної кредитної угоди № 010/02-19/91 від 02.11.2007.
В рамках Генеральної кредитної угоди № 010/02-19/91 від 02.11.2007, між Акціонерним товариством "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" (кредитор, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО АГРІНОЛ" (позичальник, позивач) були укладені:
1. Кредитний договір № 010/190/239 "Кредитування траншами для корпоративних клієнтів" від 23.06.2021 з додатками №№ 1-3, де ліміт кредитної операції 72000000,00 грн.
2. Кредитний договір № 015/01-04-1/91/42 про овердрафт "Гнучкий" для корпоративних клієнтів від 02.07.2019 з додатковими угодами №№ 1-7, де ліміт кредитної операції 50000000,00 грн., станом на дату укладення договору ліміт овердрафту становить 44000000,00 грн.
3. Кредитний договір № 010/01-04-1/91/37 "Кредитування траншами для корпоративних клієнтів" від 24.09.2018 з додатками №№ 1-3 та додатковими угодами №№ 3-7, де ліміт кредитної операції 47000000,00 грн.
Вказані кредитні договори, що оспорюються позивачем, від імені ТОВ "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО АГРІНОЛ" укладені та підписані генеральним директором Товариства ОСОБА_2 .
Згідно п.п. 8.1, 8.6, 8.7 Статуту ТОВ "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО АГРІНОЛ" (в редакції станом на 10.05.2018, тобто станом на час укладення договору № 010/01-04-1/91/37 від 24.09.2018), вищим органом Товариства є загальні збори учасників (засновників) Товариства, в яких приймають участь учасники (засновники) або призначені ними представники. Виконавчим органом Товариства є директор, який здійснює керівництво поточною діяльністю та призначається (обирається) загальними зборами учасників (засновників) на строк до 3 років. Директором самостійно вирішує всі питання Товариства, за винятком тих, що віднесені до компетенції загальних зборів учасників (засновників) Товариства. Директор без довіреності діє від імені підприємства, укладає договори (контракти) й забезпечує їх виконання.
Згідно п.п. 9.1, 9.11, 9.20 нових редакцій Статуту ТОВ "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО АГРІНОЛ" (в редакції станом на 20.03.2019, тобто станом на час укладення договору № 015/01-04-1/91/42 від 02.07.2019, та станом на 24.04.2020, тобто станом на час укладення договору № 010/190/239 від 23.06.2021), вищим органом управління Товариством є загальні збори (засновників) учасників, які складаються з (засновників) учасників Товариства або призначених ними представників. Виключною компетенцією зборів є: 12) рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50% вартості чистих активів Товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно загальними зборами учасників. Загальні збори учасників можуть надати попередню згоду на вчинення таких правочинів, чітко зазначивши період та граничну суму даних правочинів; 13) затвердження угод на суму більше як 100000000 грн. або еквівалентну суму у будь-якій валюті. Генеральний директор діє від імені та в інтересах Товариства в межах, передбачених законодавством, цим Статутом та іншими актами Товариства, рішеннями загальних зборів. Генеральний директор вчиняє від імені та на користь Товариства правочини й інші юридично значимі дії. Генеральний директор має право одноосібно вчиняти дії щодо укладення будь-яких договорів (контрактів), якщо вартість товарів (майна), та/або робіт, та/або послуг, що є предметом таких договорів становить суму, що не перевищує 50% від вартості чистих активів Товариства станом на кінець попереднього кварталу. Генеральний директор має право самостійно укладати та підписувати від імені Товариства будь-які угоди, договори, контракти та інші правочини, а для здійснення яких відповідно до цього Статуту та внутрішніх положень Товариства необхідно рішення загальних зборів Товариства - після отримання рішень вказаних органів Товариства про вчинення таких правочинів.
Позивач заперечив надання згоди загальних зборів учасників ТОВ "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО АГРІНОЛ" на укладення вказаних вище кредитних договорів.
Разом з тим, АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК", за клопотанням позивача, було надано оригінали протоколів загальних зборів учасників ТОВ "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО АГРІНОЛ".
Протокол № 27 від 17.07.2018, згідно якого було розглянуто питання на порядку денному про укладення в межах Генеральної кредитної угоди № 010/02-19/91 від 02.11.2007 року укладеної між Банком ТОВ «НВП АГРІНОЛ» кредитного договору. Рішенням загальних зборів учасників Товариства було затверджено укладення в межах ГКУ кредитного договору «Про кредитування траншами для корпоративних клієнтів» з лімітом 47000000,00 грн. для фінансування поточної діяльності підприємства. Надано повноваження директору ОСОБА_2 на укладання (підписання) з Банком від імені Товариства відповідних договорів/ додаткових угод та інших документів, необхідних для виконання прийнятих цим Протоколом рішень, самостійно узгодивши всі інші умови цих договорів/додаткових угод.
У подальшому, при укладенні додаткових угод до оспорюваних кредитних договорів, ТОВ «НВП АГРІНОЛ» були прийняті рішення загальних зборів Товариства, що оформлені протоколами загальних зборів учасників: № 44 від 22.04.2019, № 48 від 08.05.2019, № 50 від 20.05.2019, № 51 від 21.05.2019, № 52 від 26.06.2019, № 53 від 27.06.2019, № 54 від 01.07.2019; № 55 від 02.07.2019, якими надавалися повноваження директору Товариства ОСОБА_2 на укладання (підписання) з Банком від імені Товариства договорів/додаткових угод та інших документів на власний розсуд.
Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «НВП АГРІНОЛ», що оформлено протоколом № 54 від 01.07.2019, було затверджено кредитний договір «Про овердрафт "Гнучкий" для корпоративних клієнтів» № 015/01-04-1/91/42 від 02.07.2019.
Рішеннями загальних зборів учасників ТОВ «НВП АГРІНОЛ», що оформлено протоколами № 4-20 від 07.02.2020, № 5-20 від 10.02.2020, № 7-20 від 24.03.2020, № 8-20 від 26.03.2020, № 13-20 від 23.06.2020, затверджено укладення додаткових угод до цього кредитного договору та до кредитного договору № 010/01-04-1/91/37.
Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «НВП АГРІНОЛ», що оформлено протоколом № 11-2021 від 23.06.2021, було вирішено отримання в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» кредитних коштів/фінансування, а сааме: в межах суми (ліміту) та строку
Генеральної кредитної угоди № 010/02-19/91 від 02.11.2007 з загальним лімітом в еквіваленті 219000000,00 грн. з можливістю отримання кредитних коштів/фінансування в гривні, доларах США, євро та строком до 31 жовтня 2024 року Товариству укласти договори/додаткові угоди щодо здійснення Товариством наступних кредитних операцій, а сааме: кредитування траншами. Сума всіх укладених в межах Генеральної угоди договорів та додаткових угод може перевищувати ліміт Генеральної угоди, однак в будь-якому випадку, протягом строку дії Генеральної угоди на будь-яку дату загальний розмір основної суми заборгованості за всіма кредитними операціями не може перевищувати ліміт Генеральної угоди. Вирішено підтвердити повноваження ОСОБА_2 як керівника Товариства та уповноважити його (з правом передоручення), в межах прийнятих рішень, укласти (підписати) від імені Товариства договори/додаткові угоди та інші документи, самостійно визначати/узгоджувати з АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» всі інші умови договорів/додаткових угод/документів на власний розсуд.
Як зазначив відповідач та не заперечив позивач, останнім у добровільному порядку
протягом 2024 року здійснювалось часткове виконання кредитних зобов'язань за кредитним договором № 015/01-04-1/91/42 про овердрафт "Гнучкий", що підтверджується долученими до відзиву копіями відповідних платіжних інструкцій.
Згідно платіжної інструкції № 2242 від 23.01.2025, позивачем було перераховано на користь Банку 1000000,00 грн. погашення заборгованості за кредитним договором № 015/01-04-1/91/42 від 02.07.2019.
ТОВ «НВП АГРІНОЛ» звернулося до АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» з листом № 29/1-01 від 29.01.2025, який підписаний генеральним директором Товариства ОСОБА_13 , яким пропонував Банку вжиття заходів врегулювання заборгованості шляхом переуступки прав по укладеним кредитним договорам.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення
Відповідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 2, 4 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Отже, встановлення взаємопогоджених дій декількох осіб, які мають єдину мету, спрямовану на набуття, зміну або припинення певних цивільних прав чи виконання певних обов'язків, є ознаками вчинення єдиного правочину такими особами. Поведінка сторін має засвідчувати єдність їх волі до настання відповідних правових наслідків. Багатосторонні правочини можуть оформлюватися договорами у письмовій формі як єдиними письмовими документами або укладатися шляхом взаємного обміну листами (повідомленнями, телеграмами), прийняттям до виконання зобов'язань чи фактичним учиненням взаємопогоджених дій, спрямованих на набуття певних прав (виконання певних обов'язків) його сторонами.
Цивільний кодекс України (ст. 204) установлює презумпцію правомірності правочину, а саме - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до положень статті 16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
За частиною першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
За приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 ЦК України).
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Позивач вважає, що оспорювані правочини - кредитні договори № 010/01-04-1/91/37 від 24.09.2018, № 015/01-04-1/91/42 від 02.07.2019, № 010/190/239 від 23.06.2021, мають бути визнані судом недійсними, оскільки вчинені директором ТОВ "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО АГРІНОЛ" ОСОБА_2 із перевищенням повноважень.
Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому, особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).
Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
Управління товариством також здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 ЦК України).
За системним аналізом норм Цивільного кодексу України (статті 99, 145, 147), Господарського кодексу України (стаття 89), Закону України "Про господарські товариства" (статті 58, 59, 62, 63) виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов'язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав.
Частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Водночас, питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.
Разом з тим, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це (постанови Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 908/4550/15, від 27.04.2016 у справі № 6-62цс16).
Відповідно ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (в редакції станом на 24.09.2018 та станом на 02.07.2019), статут товариства може встановлювати особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини). Рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно загальними зборами учасників. Рішення про надання згоди на вчинення інших значних правочинів, крім зазначених у частині другій цієї статті, приймаються загальними збори учасників, якщо інше не встановлено статутом товариства. Якщо замість кількох правочинів товариство могло вчинити один значний правочин, то кожен із таких правочинів вважається значним. Посадові особи товариства, винні у порушенні порядку вчинення значних правочинів, солідарно відповідають за збитки, заподіяні товариству.
Відповідно ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (в редакції станом на 23.06.2021), статут товариства може встановлювати особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини). Рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства. Рішення про надання згоди на вчинення інших значних правочинів, крім зазначених у частині другій цієї статті, приймаються загальними збори учасників, якщо інше не встановлено статутом товариства. Якщо замість кількох правочинів товариство могло вчинити один значний правочин, то кожен із таких правочинів вважається значним. Посадові особи товариства, винні у порушенні порядку вчинення значних правочинів, солідарно відповідають за збитки, заподіяні товариству.
У постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/19794/21 викладено такий правовий висновок: для правильного застосування норми статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" необхідним є встановлення: - який конкретно розмір вартості майна, робіт або послуг, був саме на момент вчинення правочину, оскільки згода мала надаватися саме на вчинення правочину і відповідність договору вищевказаній правовій нормі оцінюється саме станом на момент його вчинення; - який конкретно розмір вартості чистих активів товариства був відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності до моменту вчинення правочину (аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 12.12.2019 у справі № 916/40/19).
Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Дії представника в інтересах особи, яку він представляє з перевищенням повноважень не ґрунтуються на волі особи, в інтересах якої він діяв.
Загальне правило, що випливає зі змісту норм статті 241 Цивільного кодексу України, таке: представництво з перевищенням повноважень не породжує властиві представництву наслідки, тобто не створює діями представника права й обов'язки в іншої особи, від імені якої вчинено правочин. У наведеній статті зазначається лише про один варіант поведінки особи, представник якої вийшов за межі наданих йому повноважень, а саме - схвалення нею цих його дій.
У постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/15151/17 викладений правовий висновок, що при оцінці судами обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.
У матеріалах справи наявні копії протоколів загальних зборів учасників ТОВ "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО АГРІНОЛ", оригінали яких оглядалися в судовому засіданні, якими надано згоду на укладення оспорюваних кредитних договорів та підписання їх керівником Товариства ОСОБА_2 .
Згідно п. 3.1 Генеральної кредитної угоди № 010/02-19/91 від 02.11.2007, в рамках яких укладалися кредитні договори, позичальник гарантує: свою спроможність здійснити цю Угоду та виконати зобов'язання за нею, оскільки має всі повноваження згідно його статуту, або іншим установчим документам, що не суперечать положенням чинного законодавства або договірним обмеженням, обов'язковим для позичальника, його статуту або іншим установчим документам; ним були отримані всі затвердження, дозволи, необхідні для оформлення і виконання цієї Угоди та для надання їй чинності.
У пунктах 4 кредитних договорів № 010/01-04-1/91/37 "Кредитування траншами для корпоративних клієнтів" від 24.09.2018, № 015/01-04-1/91/42 про овердрафт "Гнучкий" для корпоративних клієнтів від 02.07.2019, № 010/190/239 "Кредитування траншами для корпоративних клієнтів" від 23.06.2021, зазначено, що позичальник (представник позичальника) станом на дату підписання договору підтверджує дотримання всіх засвідчень та гарантій, визначених генеральним договором, зокрема, має всі повноваження для укладання та виконання договору згідно статуту позичальника або від учасників.
Позивач заперечує наявність рішень загальних зборів учасників Товариства.
Суд критично ставиться до такого заперечення.
По-перше, у відповідача, як у контрагента позивача, який надавав кредитні кошти та отримання яких позивач не заперечив, наявні відповідні погодження оспорюваних договорів.
По-друге, позивачем сплачуються кредитні кошти за кредитним договором № 015/01-04-1/91/42 про овердрафт "Гнучкий" для корпоративних клієнтів від 02.07.2019.
По-третє, між сторонами в справі склалися тривалі господарські відносини та з позовом щодо оспорення кредитних договорів позивач звернувся до суду лише після подання Банком позову до Товариства щодо стягнення заборгованості за цими кредитними договорами (справа № 908/3740/23).
Згідно з пунктами 3, 11 частини першої, частини третьої статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", товариство зобов'язано зберігати такі документи: протоколи загальних зборів учасників; інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства. Документи, передбачені частиною першою цієї статті, підлягають зберіганню протягом усього строку діяльності товариства, крім документів бухгалтерського обліку, строки зберігання яких визначаються відповідно до законодавства.
У позовній заяві позивач зазначив, що в зв'язку з зупиненням діяльності Товариства у м. Бердянську Запорізької області до закінчення воєнного стану, деокупації міста Бердянська та повернення виробничої бази Товариства, на час звернення до суду позивач обмежується лише наявними в розпорядженні доказами, які отримав в межах розгляду справи № 908/3740/23.
Тобто, вказане дає підстави для висновку, що протоколи загальних зборів учасників ТОВ "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО АГРІНОЛ" фактично відсутні в розпорядженні позивача, який заявив, що про відсутність таких рішень зробив висновок ознайомившись із документами, наданими Банком до його позову. Однак відсутність у розпорядженні позивача цих протоколів не дає підстав для висновку, що відповідні загальні збори учасниками Товариства не проводилися.
Будь-яких доказів на підтвердження цих обставин позивач суду не надав. Зокрема, не надано заяв свідків - членів загальних зборів Товариства щодо того, що загальні збори не проводилися, тощо.
Наведене свідчить про суперечливу поведінку позивача.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц звернула увагу на те, що в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Звертаючись до суду з позовом про визнання правочину недійсним, позивач має довести наявність порушення спірним правочином його прав та охоронюваних законом інтересів, виходячи із заявлених підстав позову, а суд, вирішуючи питання про можливість спростування презумпції правомірності спірного правочину, має встановити не лише наявність підстав недійсності правочину, але й порушення прав позивача, визначити, яке саме право порушено, у чому полягає його порушення та чи відповідає порушене право заявленим підставам позову (зазначений правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 910/10006/19).
Визнання правочину недійсним являє собою спосіб захисту, наслідком застосування якого є припинення регулятивної сили правочину як юридичного факту, тобто визнання його таким, що не породжує юридичних наслідків. Відповідно разом з цим анулюються цивільні права та обов'язки, що виникли у сторін при вчиненні правочину, або цивільні права та обов'язки припиняються на майбутнє (якщо за недійсним правочином права й обов'язки передбачалися лише на майбутнє) для недопущення розвитку на підставі правочину відповідних йому правовідносин, пов'язаних з його виконанням, а також встановлення заборони на виконання правочину (постанова Верховного Суду від 20.12.2023 у справі № 913/366/21).
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Однак, позивач не зазначав про те, яким чином укладення таких кредитних договорів порушує його права, що ці договори вчинені на невигідних для Товариства умовах, ставлять під загрозу можливість подальшого здійснення господарської діяльності Товариства, завдають Товариству збитків, чи, що оспорювані договори, за умови дійсності генеральної кредитної угоди, в рамках якої вони укладалися, якимось іншим чином порушують права позивача.
Кредитні кошти за оспорюваними договорами позивачем відповідачу не повернуті, що не оспорюється сторонами.
Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов'язок, що виникає з закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладений у п.п. 64, 65 постанови Верховного суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).
Згідно ч. 5 ст. 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об'єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову.
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає наступне: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).
Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у ч. 1 статті 2 ГПК України. Близька за змістом позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.
У постанові від 12.12.2018 у справі № 644/7422/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що застосування зазначених правових наслідків (ст. 216 ЦК) засвідчує факт повернення сторін у первісний стан. У цивілістичній науці та судовій практиці цей процес називають двосторонньою реституцією. При цьому ЦК України не пов'язує можливість застосування наслідків недійсності правочину з добросовісністю сторін правочину, і добросовісність сторони до уваги не береться. Сторони зобов'язані повернути все отримане за недійсним правочином лише тому, що правочин визнано недійсним.
У разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі ч. 1 ст. 216, ст. 387, ч. 1, 3 ст. 1212 ЦК України).
Близька за змістом позиція викладена у постанові Об'єднаної палати КГС Верховного Суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21.
Відповідно до абз. 10 п. 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 у справі № 1-12/2003, за своєю суттю в цілому правосуддя в Україні як таке, що відбулося та фактично було реальним, а не формальним, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Отже, окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.
Відповідно ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Представник позивача в судовому засіданні 13.03.2025 наполягав на заявленому способі захисту.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19.
Відтак, враховуючи вищенаведені висновки, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО АГРІНОЛ", та відмовляє у позові повністю.
6. Судові витрати
Відповідно п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 24 березня 2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко