Справа № 643/10295/24
Провадження № 3/643/568/25
21.03.2025
21 березня 2025 року місто Харків
Суддя Московського районного суду м. Харкова Сугачова О.О. розглянувши в судовому засіданні в місті Харкові адміністративний матеріал, який надійшов від Управління патрульної поліції в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
У провадженні Московського районного суду м. Харкова перебуває адміністративний матеріал (протокол серії ЕПР1 № 121041 від 01.09.2024) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 25.08.2024 о 12:07 годині, по вул. Академіка Павлова, 118 у м. Харкові, керував транспортним засобом Електросамокат «KUGOO KIRIN M5 PRO» державний номерний знак - не зареєстрований, перебуваючи у стані наркотичного сп'яніння. Медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння проводився у встановленому законодавством порядку, у медичному закладі КНП ХОР «ОКНП» за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18-А, у лікаря-нарколога та підтверджується висновком медичного закладу № 2432 від 31.08.2024. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а) Правил дорожнього руху України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Неодноразово викликуваний в судове засідання як особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань не подавав.
Неявка в судове засідання ОСОБА_1 , належним чином повідомленого про час та місце судового розгляду, являється його волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь в судовому розгляді справи та інших процесуальних прав.
Відповідно до ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Приймаючи до уваги, що судом вжито всіх необхідних заходів для забезпечення участі ОСОБА_1 в судовому засіданні, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього не надходило, причини його неявки до суду визнано неповажними, враховуючи, що відповідно до вимог ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення не є обов'язковою, а також беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, суд вважає за можливе провести розгляд справи у його відсутність.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов до такого.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням, (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, необхідно з'ясувати чи дійсно особа знаходилася у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом.
Положеннями ст. 266 Кодексу про адміністративні правопорушення визначено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до вимог п.п. 6,7 Розділу 1 «Загальні положення» Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я. У разі відмови водія транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, відповідно до ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Аналогічні норми передбачені Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008. Так, згідно вказаного Порядку, огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я. Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Результати огляду, проведеного поліцейським зазначаються в акті огляду, форма якого затверджена МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп'яніння, результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп'яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп'яніння. Підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності. Водій транспортного засобу, що відмовився від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейськими для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Як вбачається з адміністративного протоколу, ОСОБА_1 25.08.2024 о 12:07 годині, по вул. Академіка Павлова, 118 у м. Харкові, керував транспортним засобом Електросамокат «KUGOO KIRIN M5 PRO» державний номерний знак - не зареєстрований, перебуваючи у стані наркотичного сп'яніння. Медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння проводився у встановленому законодавством порядку, у медичному закладі КНП ХОР «ОКНП» за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18-А, у лікаря-нарколога та підтверджується висновком медичного закладу № 2432 від 31.08.2024. (а.с.3-4).
На підтвердження викладених у адміністративному протоколі обставин, до протоколу поліцейськими додано DVD диски з відеофайлами.
Судом оглянуто відеозаписи з місця події.
Так, як вбачається з наданих матеріалів та відеозаписів, 25.08.2024 о 12:07 ОСОБА_1 керував транспортним засобом Електросамокат «KUGOO KIRIN M5 PRO» державний номерний знак - не зареєстрований та був зупинений працівниками патрульної поліції.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху України, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху України, механічним транспортним засобом є транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Згідно з практикою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму, належить до механічних транспортних засобів. Із визначеного випливає, що межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном.
У постанові Верховного Суду по справі № 127/5920/22 від 15.03.2023, касаційна інстанція зазначила, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 Цивільного кодексу України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Отже, коли електросамокат служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, він є повноправним учасником дорожнього руху та вважається транспортним засобом.
Крім того, суд звертає увагу на те, що Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» № 2956-IX від 24.02.2023 містить визначення: електричний колісний транспортний засіб це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Також у зазначеному Законі наведено такі визначення:
- легкий персональний електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;
-низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Отже, за змістом наведених норм законодавства України електоскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка цим Законом офіційно визнаються транспортними засобами.
Таким чином, законодавець встановлює, що для керування двоколісними транспортними засобами, які приводяться в рух електродвигунами та призначені для перевезення людей і (або) вантажів, водій мусить мати відповідну категорію, яка дозволяє йому керувати такими транспортними засобами, оскільки такі транспортні засоби визначені Правилами дорожнього руху, як «мопед».
Згідно із ч.ч. 1, 2 п. 1 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху України та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Положеннями п. 5 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», визначено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Відтак, зазначений вище електросамокат відповідно до Закону України № 2956-IX є легким персональним електричним транспортним засобом.
Із вищевикладеного свідчить, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є водієм транспортного засобу Електросамокат «KUGOO KIRIN M5 PRO» та відповідає за порушення норм Правил дорожнього руху України та Кодексу України про адміністративні правопорушення на загальних підставах.
Далі, як видно з відеозаписів, на пропозицію поліцейських пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, ОСОБА_1 тривалий час не міг визначитися чи погоджуватися на проходження такого огляду чи ні. У результаті довгих вагань, ОСОБА_1 вже ж погодився пройти медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі КНП ХОР «ОКНЛ», за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18-А, куди прибув у супроводі поліцейських.
Із висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 2432 складеного 31.08.2024 (огляд від 25.08.2024 о 13:20 годині), вбачається, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп'яніння (канабіноїди). (а.с.8).
Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а) Правил дорожнього руху України.
Відносно ОСОБА_1 працівниками патрульної поліції складено адміністративний протокол серії ЕПР1 № 121041 від 01.09.2024 та його дії працівниками патрульної поліції кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Протокол підписаний посадовою особою, яка його склала. Свідки не залучалися, велася відеофіксація.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України, передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 Правил дорожнього руху України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до вимог п. 2.9а) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, водій притягується до адміністративної відповідальності у разі: Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
ОСОБА_1 жодного разу не скористався правом з'явитись до суду та надати суду свої пояснення, докази та заперечення проти доказів, наданих працівниками поліції.
У матеріалах справи відсутні будь-які відомості та докази щодо оскарження ОСОБА_1 медичного висновку та/або дій працівників патрульної поліції, які склали відносно нього адміністративний матеріал.
За таких обставин у суду відсутні підстави ставити під сумнів зазначені вище докази, які надані працівниками патрульної поліції на підтвердження вини ОСОБА_1 .
Відтак, суд вважає за необхідне постановити рішення на підставі сукупності наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, вихованням громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Статтею 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.
Приймаючи дане рішення, суддя керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Зокрема, винуватість водія поза розумним сумнівом доводиться обставинами викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення, висновку щодо результатів огляду та іншими матеріалами справи в їх сукупності. Вказані докази оцінені за внутрішнім переконанням судді, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і справедливістю.
Досліджені обставини, норми Кодексу України про адміністративні правопорушення та Правил дорожнього руху України свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбачено ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення, відеозаписи, медичний висновок, не містять розбіжностей, а інші матеріали справи підтверджують фактичні обставини справи.
Будь-яких фактів щодо неправильності складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , порушення процедури огляду, порушення прав останнього, матеріали справи не містять, а з боку самого ОСОБА_1 суду не надано.
Таких даних не встановлено і в ході судового розгляду справи.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 01.09.2024 (а.с.3-4), відеозаписами на електронних носіях - дисках (а.с.5), довідкою (а.с.6), медичним висновком (а.с.8), рапортом (а.с.9).
Даючи оцінку вказаним вище доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд вважає, що в діях водія ОСОБА_1 наявні порушення Правил дорожнього руху, які були зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме порушення п. 2.9а) Правил дорожнього руху України та наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Перевіркою матеріалів справи не встановлено порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки дії особи, уповноваженої на складання адміністративного протоколу, відповідають вимогам ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення та п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого Постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103.
Суд зазначає, що обґрунтовані та визначені законом підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, настали в момент отримання позитивного результату огляду на стан наркотичного сп'яніння та підтвердження факту керування транспортним засобом у стані такого сп'яніння.
Обставин, що обтяжують або пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення не встановлено.
Відповідно до вимог ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Враховуючи, що ОСОБА_1 нехтує вимогами закону, грубо порушує Правила дорожнього руху України, а також враховуючи те, що хоча на даний час своїми діями останній не завдав значної шкоди відносинам в сфері регулювання дорожнього руху, проте, будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.
Враховуючи характер та обставини вчиненого правопорушення, дані про особу ОСОБА_1 , відсутність обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, з метою виховання і запобігання вчиненню нових правопорушень, вважаю за необхідне накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 605,60 грн.
Матеріали справи не містять жодних відомостей стосовно наявності підстав звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».
Відтак, із ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 605,60 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 33, 40-1, 130, 245, 251-252, 266, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, на користь держави, отримувач коштів ГУК у Харківськобл/Харківобл/21081300, код отримувача 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, Р/р UA168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок, на користь держави, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Згідно із ч. 2 ст. 317-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
Роз'яснити, що у разі несплати штрафу протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання постанови про накладення штрафу, зазначена постанова надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на її оскарження, та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців.
Суддя О.О. Сугачова