20 березня 2025 року м. Харків Справа № 905/639/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Здоровко Л.М. , суддя Пуль О.А.
за участі секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (вх.№ 170 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 12.12.2024 (прийняте у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Кучерявою О.О., повне рішення складено та підписано 06.01.2025) у справі №905/639/24
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м. Київ,
до відповідача Комунального підприємства "Добро" Добропільської міської ради, м. Добропілля, Донецька область,
про стягнення 45 537 115,78 грн,
В квітні 2024 року Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Добро" Добропільської міської ради 45 537 115,78 грн, з яких: основний борг за поставлену електричну енергію в розмірі 39 040 958,41 грн, 15% річних в розмірі 5 140 086,89 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 356 070,48 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" та комерційної пропозиції в частині здійснення відповідачем повної та своєчасної оплати за спожиту електроенергію. На підставі чого додатково до основної суми заборгованості позивачем нараховано 15 % річних та інфляційні втрати.
03.12.2024 від відповідача надійшло клопотання про застосування позовної давності у цій справі та зменшення розміру штрафних санкцій, за змістом якого останній просив суд застосувати позовну давність та зменшити розмір штрафних санкцій до 100%.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 12.12.2024 у справі №905/639/24 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Комунального підприємства "Добро" Добропільської міської ради на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" грошові кошти у розмірі 41 425 046,27 грн, з яких основний борг за поставлену електричну енергію в розмірі 39 040 958,41 грн, 3% річних у розмірі 1 028 017,38 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 356 070,48 грн, 546 445,38 грн витрат зі сплати судового збору.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано тим, що фактично відповідач у відзиві на позовну заяву підтверджує факт поставки йому у спірний період електроенергії та наявність заборгованості перед позивачем за договором про постачання електричної енергії від 14.06.2022 постачальником "останньої надії" за період з червня 2022 р. по грудень 2022р. та з січня 2023 р. по грудень 2023р. в загальній сумі 39 040 958,41 грн з ПДВ. Відтак суд встановив факт постачання Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" Комунальному підприємству "Добро" Добропільської міської ради електроенергії у спірний період на загальну суму 39 040 958,41 грн з ПДВ. Відповідачем не сплачено вартість поставленої йому електричної енергії за період червень-грудень 2022 року, січень-грудень 2023 року загальною вартістю 39 040 958,41 грн, що є порушенням умов договору постачання та норм матеріального права, та підставою для стягнення з відповідача на користь позивача боргу у сумі 39 040 958,41 грн.
Щодо вимог позивача стосовно стягнення з відповідача 15 % річних у сумі 5 140 086,89 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 356 070,48 грн, суд зазначив, що оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 15% річних та інфляційних втрат є правомірними. Перевіривши наданий позивачем розрахунок 15% річних судом встановлено, що він здійснений методологічно та арифметично правильно, загальна сума 15% річних становить 5 140 086,89 грн. Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позивачем визначено періоди нарахування в календарних датах, а не місяцях, як то передбачено чинним законодавством, внаслідок чого розрахунок є методологічно неправильним. Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат на визначену позивачем заборгованість та встановлені судом періоди нарахування в місяцях, суд дійшов висновку, що незважаючи на методологічну неправильність розрахунку, він є арифметично правильним, загальний розмір інфляційних втрат становить 1 356 070,48 грн.
Розглянувши клопотання відповідача про застосування строків позовної давності та зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначив, що відповідачем помилково віднесено інфляційні втрати до складу неустойки, до якої відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України відноситься тільки штраф та пеня. Одночасно нарахування інфляційних втрат на суму боргу та проценти річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, і не входить до складу неустойки. Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відтак, як зазначено в рішенні, нормами чинного Цивільного кодексу не передбачено встановлення строків спеціальної позовної давності в один рік до вимог про стягнення інфляційних втрат. Окремо суд зазначив, що пунктами 14.1 Комерційних пропозицій №5 та №6 сторонами встановлений збільшений строк позовної давності, а саме: строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п'ять років; строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю п'ять років. Враховуючи викладене у сукупності, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача в частині застосування строків позовної давності.
Розглядаючи клопотання відповідача в частині зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначив, що відповідач помилково відносить інфляційні втрати та 15% річних до складу неустойки та ототожнює їх з пенею. Разом з тим, суд дійшов висновку, що у своєму клопотанні відповідач фактично просить зменшити розмір заявлених у цій справі інфляційних втрат та 15% річних на 100%. Керуючись загальними засадами цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, а саме: справедливість, добросовісність, розумність, враховуючи необхідність забезпечення балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру суми відсотків річних з 15%, закріплених умовами договору, до 3% річних, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки саме цей рівень відсотків встановлено законодавчо з метою відшкодування втрат кредитора внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання боржника, в зв'язку з чим здійснивши власний розрахунок в цій частині, виконаний на визначену позивачем у своєму розрахунку заборгованість та періоди, встановив, що загальний розмір нарахованих 3% річних становить 1 028 017,38 грн, які і було стягнуто з відповідача.
Щодо зменшення нарахованих інфляційних втрат, суд зазначив, що нормами чинного законодавства не передбачено повноважень суду на таке зменшення, оскільки нарахування інфляційних втрат є відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, порядок їх нарахування є чітко регламентованим, відповідно зменшення розміру інфляційних втрат порушує права кредитора та робить його уразливим від знецінення грошових коштів, виплату яких затримує боржник, тому задовольнив позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у повному обсязі в сумі 1 356 070,48 грн.
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду Донецької області у справі №905/639/24 від 12.12.2024 в частині відмови у стягненні 15% річних і стягнути з Комунального підприємства "Добро" Добропільської міської ради на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" 5 140 086,89 грн 15% річних; витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 115 561,95 грн покласти на відповідача.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом неправомірно було відмовлено у задоволенні стягнення 15% річних. Зазначає, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох (15%) процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю, тобто, інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання. Відповідно до статті 617 ЦК України, частини 2 статті 218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. На виконання умов договору ПОН та Комерційної пропозиції до договору ПОН позивачем нараховано відповідачу за невчасне виконання договору 15% річних на загальну суму 5 140 086,89 грн.
14.02.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№2024), в якому останній проти апеляційної скарги заперечує, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на рішення Господарського суду Донецької області у справі №905/639/24 від 12.12.2024, посилаючись на те, що КП "Добро" знаходиться у важкому фінансовому становищі. Засновником підприємства є Добропільська міська рада, а отже майно підприємства перебуває у комунальній власності Добропільської міської територіальної громади. Основною метою діяльності підприємства є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності підприємства та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу. Зазначає, що несвоєчасне погашення заборгованості перед позивачем сталося не з вини відповідача, оскільки єдиним джерелом для оплати за спожиті послуги є кошти, отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку населення, бюджетних установ, ФОП та інші. Вказана заборгованість споживачів, за умови невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені (погоджені) органами державної влади та несвоєчасним наданням субвенції з державного бюджету на надання пільг та субсидій є тими об'єктивними обставинами, що і викликають неможливість сплати неустойки. За таких обставин, оскільки вина відповідача у простроченні виконання грошового зобов'язання перед позивачем пов'язана з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені органами державної влади, відсутністю сучасних дотаційних напрямів у покритті збитків підприємства (ст. 20 Закону України "Про теплопостачання") - відповідач перебуває у важкому фінансовому становищі, у тому числі внаслідок несплати боргів населенням, бюджетними установами; діяльність відповідача спрямована на забезпечення теплом учбових закладів, дитячих садків, лікарень, інших об'єктів, а тому обставини, що зумовлюють зменшення пені є соціально значимими та винятковими. Стягнення такої великої суми неустойки спричинить також збільшення заборгованості по заробітній платі працівникам комунального підприємства, невчасну сплату податків та зборів, що призведе до виникнення нових штрафних санкцій та судових процесів, а відтак, для відповідача є важливим зменшення всіх можливих видатків. Зазначає, що у позивача порушуються лише майнові інтереси, а у відповідача майнові та інші інтереси, зокрема, соціальні: забезпечення безперебійного надання населенню послуг з теплопостачання, виплата заробітної плати працівникам підприємства, безперебійне теплопостачання, зокрема, в опалювальний період тощо. Отже, обставини, які змусили заявника просити зменшення пені є соціально значимими та винятковими, оскільки існує необхідність спрямовування наявних коштів на здійснення поточних розрахунків за вугілля, електропостачання, водопостачання, та забезпечення безперервного виробничого циклу з метою забезпечення безаварійного виробничого процесу. Просить застосувати позовну давність у справі за позовом ДПЗД "Укрінтеренерго" про стягнення з комунального підприємства "Добро" Добропільської міської ради заборгованості у розмірі 30 040 959,41 грн - основний борг за поставлену електричну енергію, 5 141 086,37 грн - 15% річних, 1 356 070,48 грн - інфляційні витрати. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 115 561,95 грн покласти на позивача.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №1344 від 06.11.2018 Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - ДПЗД "Укрінтеренерго") видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №1023-р від 12.12.2018 (із змінами) ДПЗД "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" на період з 1 січня 2019 року до 31 грудня 2024 року; визначено територією провадження діяльності зазначеного підприємства - територія України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
27.12.2018 ДПЗД "Укрінтеренерго", як постачальником "останньої надії", на офіційному веб-сайті підприємства у мережі Інтернет за адресою https://uie.kiev.ua розміщено публічну оферту: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; комерційну пропозицію до договору; додаток №1 до комерційної пропозиції.
Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року N 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів України (п.1.2 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).
За змістом п.3.1 договору постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2 цієї глави
Відповідно до п.3.2 договору постачальник забезпечує гарантоване та безперервне постачання електричної енергії споживачу протягом всього строку постачання, у разі: банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; закінчення строку дії ліцензії, призупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; невиконання або неналежного виконання попереднім електропостачальником вимог правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; необрання споживачем нового електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; припинення електропостачальника, не спроможного постачати електричну енергію, про що він повідомив постачальника "останньої надії", споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу, відповідно до частини сьомої статті 64 Закону.
Згідно із положеннями п. 3.6 договору початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ.
Пунктами 5.1-5.2 договору передбачено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком до цього договору (далі - комерційна пропозиція). Спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника.
Згідно із п. 5.6 договору інформація про діючу ціну (тариф) на електричну енергію постачальника має бути розміщена на офіційному вебсайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до дати її застосування із зазначенням порядку її формування.
Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пп.5.7-5.8 договору).
Відповідно до п.5.10 договору оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
За змістом п.5.11 договору у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач має сплатити за вимогою постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції.
Права та обов'язки сторін узгоджені у розділах 6-7 договору, відповідно до яких: споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору (п.п.2 п.6.2 договору); постачальник має право отримувати від споживача оплату за поставлену електричну енергію (п.п.1 п.7.1 договору).
Відповідальність сторін передбачена розділом 9 договору, відповідно до п. 9.1. якого за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
Цей договір приєднання споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб (п.13.1 договору).
Відповідно до п.13.2 договору у разі внесення постачальником, в установленому чинним законодавством порядку, змін до змісту Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", затвердженого Регулятором, сторони погоджуються з такими змінами у цьому договорі.
Відповідно до п.1.1 Комерційних пропозицій №5 від 08.10.2021 та №6 від 09.06.2023 ціна, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" (далі-ціна) формується згідно Порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1179 (далі - Порядок). Розрахунковий період - календарний місяць, на який визначається ціна.
Відповідно до положень п.1.5 Комерційних пропозицій №5 та №6 постачальник оприлюднює ціну на кожний розрахунковий період на власному веб-сайті (www.uie.kiev.ua) не пізніше ніж за 1 день до їх застосування за відповідним посиланням.
Сторони договору узгодили, що оприлюднені постачальником ціни на його веб-сайті є невід'ємним додатком до цієї Комерційної пропозиції (п.1.6 Комерційних пропозицій №5 та №6).
У пункті 4.4 Комерційної пропозиції №5 та п.4.8 Комерційної пропозиції №6 закріплено, що документом, що підтверджує факт переходу права власності на електричну енергію від постачальника до споживача, є узгоджений сторонами Акт купівлі-продажу оформлений відповідно до умов, визначених в цьому розділі. Акт купівлі-продажу електричної енергії (надалі - Акт купівлі-продажу) складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем.
Комерційні пропозиції №5 та №6 містять відмінні положення щодо оплати наданих послуг, а саме:
-за комерційною пропозицією №5 від 08.10.2021 - споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.
У разі не отримання рахунку споживач зобов'язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію (п.4.1).
Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ, або самостійно (без рахунку) не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі (п.4.2).
- за комерційною пропозицією №6 від 09.06.2023 - оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку (п.4.2).
100% попередня оплата здійснюється споживачем не пізніше чим за 1 (один) день до початку розрахункового періоду (п.4.4).
Оплата за фактично спожиту у розрахунковому періоді електричну енергію (остаточний розрахунок) здійснюється споживачем в строк до 20-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, незалежно від отримання рахунку від постачальника (п.4.5).
Положеннями п.4.3 Комерційної пропозиції №5 та п.4.7 Комерційної пропозиції №6 передбачено направлення рахунків засобами електронного зв'язку на електронну пошту споживача. У разі направлення рахунків електронною поштою, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником споживачу відповідного електронного повідомлення.
Згідно положень п.6.1 Комерційних пропозицій №5 та №6 за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов'язується сплатити пеню на підставі рахунку та/або вимоги (претензії) постачальника.
Нарахування пені та інших видів відповідальності, що визначені законом та цим договором (15% річних, інфляція) за невиконання грошового зобов'язання на підставі отриманого споживачем рахунку, починається на наступний день після закінчення терміну, встановленого договором на оплату рахунку.
У разі відсутності доказу вручення рахунку споживачу, пеня та інші види відповідальності визначені законом та цим договором (15 % річних, інфляція) за невиконання грошового зобов'язання за цим договором починають нараховуватися постачальником з 21 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
Положеннями п.7.4 Комерційних пропозицій №5 та №6 встановлено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
У пункті 13.1 Комерційних пропозицій №5 та №6 сторони договору домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання або неналежне виконання зобов'язання припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позовна давність встановлена сторонами у розділі 14 Комерційних пропозицій №5 та №6, відповідно до п.14.1 яких сторони домовились встановити в цьому договорі збільшений строк позовної давності: строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п'ять років; строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю п'ять років.
Договір згідно з п.15.1 Комерційних пропозицій №5 та №6 набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ.
У пункті 16.2 Комерційних пропозицій №5 та №6 передбачено надсилання повідомлень і документів електронною поштою. Сторони договору використовують наступні адреси електронної пошти: - Постачальник - pon@uie.kiev.ua, pon2@uie.kiev.ua; Споживач - зазначена на веб-сайті споживача та/або надана постачальнику споживачем у будь-який спосіб (офіційним листом, в довільній формі на адресу постачальника, телефонограмою), та/або надана постачальнику Оператором системи розподілу (передачі). Одночасно вказаний пункт комерційної пропозиції №6 містить додаткове джерело отримання електронної адреси споживача - з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Такі документи вважаються направленими однією стороною та офіційно отриманими іншою стороною без додаткового оформлення на паперовому носії (п.16.2. Комерційної пропозиції №5 та п.16.3 Комерційної пропозиції №6).
Зі змісту Комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 вбачається, що вона є чинною з 01.11.2021. З моменту набуття чинності даної комерційної пропозиції втрачають чинність попередні комерційні пропозиції ДПЗД "Укрінтеренерго", як постачальника "останньої надії".
Зі змісту Комерційної пропозиції №6 від 09.06.2023 вбачається, що вона є чинною з 01.07.2023. З моменту набуття чинності даної комерційної пропозиції втрачають чинність попередні комерційні пропозиції ДПЗД "Укрінтеренерго", як постачальника "останньої надії".
За приписами частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 8 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", яка кореспондується з умовами, що зазначені в додатку 1 до договору "Комерційна пропозиція № 5 від 08.10.2021" та "Комерційна пропозиція №6 від 09.06.2023", договір вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів. Одночасно Комерційна пропозиція №6 від 09.06.2023 містить доповнення в цій частині, а саме : "…не може перевищувати 90 календарних днів, або в інший термін, що визначений законодавством у момент постачання електричної енергії…".
Положеннями пункту 6.2.4 ПРРЕЕ встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником, яка визначається відповідно до вимог пунктів 6.2.2 та 6.2.3 цієї глави. Адміністратор комерційного обліку повідомляє постачальника "останньої надії" в одноденний термін про перелік споживачів (за формою згідно з додатком 8 до цих Правил), які переходять до постачальника "останньої надії", не пізніше дати такого переходу.
Таким чином, законодавством встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником останньої надії укладається на підставі дій споживача - споживання електричної енергії (акцепт договору) без договору з іншим електропостачальником. У такому разі договір вважається укладеним (момент укладення договору) з постачальником останньої надії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.
Позивач зазначає, що за даними АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", на якого покладені функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 11 ПРРЕЕ, КП "Добро" Добропільської міської ради віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник "останньої надії" з 14.06.2022, що підтверджується листом від 10.06.2022 №64/7978-вих адресованому ДПЗД "Укрінтеренерго".
Таким чином, як зазначає позивач, з 14.06.2022 КП "Добро" Добропільської міської ради (споживач) приєднався до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, по оператору системи розподілу (далі - ОСР) АТ "ДТЕК Донецькі електромережі".
Позивач зазначає, що на виконання умов договору постачання електричної енергії, ним передано відповідачу електроенергію на загальну суму 39 040 958,41 грн, на підтвердження чого надано акти купівлі-продажу електроенергії до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", а саме:
- акт №025962 від 22.08.2022 за червень 2022 року - 43 960,00 кВт*год на суму 168 947,24 грн з ПДВ;
- акт №025695 від 31.07.2022 за липень 2022 року - 42 140,00 кВт*год на суму 159 999,68 грн з ПДВ;
- акт №027127 від 31.08.2022 за серпень 2022 року - 44 567,00 кВт*год на суму 191 798,36 грн з ПДВ;
- акт №027869 від 30.09.2022 за вересень 2022 року - 59 924,00 кВт*год на суму 288 104,04 грн з ПДВ;
- акт №029277 від 31.10.2022 за жовтень 2022 року - 89 885,00 кВт*год на суму 504 950,56 грн з ПДВ;
- акт №030312 від 30.11.2022 за листопад 2022 року - 810 568,00 кВт*год на суму 4 654 553,81 грн з ПДВ;
- акт №032131 від 31.12.2022 за грудень 2022 року - 1 074 967,00 кВт*год на суму 6 004 507,67 грн з ПДВ;
- акт №034276 від 31.01.2023 за січень 2023 року - 1 161 798,00 кВт*год на суму 7 026 944,66 грн з ПДВ;
- акт №036769 від 28.02.2023 за лютий 2023 року - 1 073 392,00 кВт*год на суму 6 757 165,80 грн з ПДВ;
- акт №038108 від 31.03.2023 за березень 2023 року - 809 905,00 кВт*год на суму 4 884 358,87 грн з ПДВ;
- акт №039923 від 30.04.2023 за квітень 2023 року - 113 150,00 кВт*год. на суму 615 399,77 грн з ПДВ;
- акт №042121 від 31.05.2023 за травень 2023 року - 93 536,00 кВт*год на суму 464 421,96 грн з ПДВ;
- акт №043596 від 30.06.2023 за червень 2023 року - 67 201,00 кВт*год на суму 318 527,10 грн з ПДВ;
- акт №044204 від 31.07.2023 за липень 2023 року - 55 481,00 кВт*год на суму 282 130,20 грн з ПДВ;
- акт №045547 від 31.08.2023 за серпень 2023 року - 51 074,00 кВт*год на суму 300 075,48 грн з ПДВ;
- акт №047439 від 30.09.2023 за вересень 2023 року - 65 096,00 кВт*год на суму 433 847,92 грн з ПДВ;
- акт №049017 від 31.10.2023 за жовтень 2023 року - 97 532,00 кВт*год на суму 615 222,89 грн з ПДВ;
- акт №051173 від 30.11.2023 за листопад 2023 року - 573 372,00 кВт*год на суму 3 911 640,11 грн з ПДВ;
- акт №052471 від 31.12.2023 за грудень 2023 року - 204 450,00 кВт*год на суму 1 458 362,29 грн з ПДВ.
Також до матеріалів справи надано звіти щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго", які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" щодо споживача КП "Добро" за період з червня 2022 року по грудень 2022 року та з січня 2023 року по грудень 2023 року.
Позивачем на підставі актів купівлі-продажу електроенергії виставлено відповідачу відповідні рахунки до означених актів, а саме:
- №000040507613/04/К06/33476 від 22.08.2022 за червень 2022 року на суму 168 947,24 грн з ПДВ;
- №000040507613/04/O07/33219 від 25.08.2022 за липень 2022 року на суму 159 999,68 грн з ПДВ;
- №000040507613/04/O08/34548 від 22.09.2022 за серпень 2022 року на суму 191 798,36 грн з ПДВ;
- №000040507613/04/O09/35290 від 11.10.2022 за вересень 2022 року на суму 288 104,04 грн з ПДВ;
- №000040507613/04/O10/36705 від 11.11.2022 за жовтень 2022 року на суму 504 950,56 грн з ПДВ;
- №000040507613/04/O11/37750 від 14.12.2022 за листопад 2022 року на суму 4 654 553,81 грн з ПДВ;
- №000040507613/04/O12/39654 від 11.01.2023 за грудень 2022 року на суму 6 004 507,67 грн з ПДВ;
- №000040507613/04/О01/41810 від 13.02.2023 за січень 2023 року на суму 7 026 944,66 грн з ПДВ;
- №000040507613/04/О02/44319 від 13.03.2023 за лютий 2023 року на суму 6 757 165,80 грн з ПДВ;
- №000040507613/04/О03/45679 від 10.04.2023 за березень 2023 року на суму 4 884 358,87 грн з ПДВ;
- №000040507613/04/О04/47521 від 10.05.2023 за квітень 2023 року на суму 615 399,77 грн з ПДВ;
- №000040507613/04/О05/49726 від 14.06.2023 за травень 2023 року на суму 464 421,96 грн з ПДВ;
- №000040507613/04/О06/51222 від 12.07.2023 за червень 2023 року на суму 318 527,10 грн з ПДВ;
- №000040507613/04/О07/51843 від 10.08.2023 за липень 2023 року на суму 282 130,20 грн з ПДВ;
- №000040507613/04/О08/53184 від 13.09.2023 за серпень 2023 року на суму 300 075,48 грн з ПДВ;
- №000040507613/04/О09/55079 від 12.10.2023 за вересень 2023 року на суму 433 847,92 грн з ПДВ;
- №000040507613/04/О10/56678 від 13.11.2023 за жовтень 2023 року на суму 615 222,89 грн з ПДВ;
- №000040507613/04/О11/58868 від 12.12.2023 за листопад 2023 року на суму 3 911 640,11 грн з ПДВ;
- №000040507613/04/О12/60198 від 16.01.2024 за грудень 2023 року на суму 1 458 362,29 грн з ПДВ.
Вказані акти разом із відповідними рахунками направлені позивачем на електронну адресу відповідача та , на підтвердження чого надано скриншоти, а саме:
акт та рахунок за червень 2022 року направлено 18.10.2022;
акт та рахунок за липень - серпень 2022 року направлено 18.10.2022;
акт та рахунок за вересень 2022 року направлено 13.10.2022;
акт та рахунок за жовтень 2022 року направлено 15.11.2022;
акт та рахунок за листопад 2022 року направлено 14.12.2022;
акт та рахунок за грудень 2022 року направлено 13.01.2023;
акт та рахунок за січень 2023 року направлено 15.02.2023;
акт та рахунок за лютий 2023 року направлено 14.03.2023;
акт та рахунок за березень 2023 року направлено 10.04.2023;
акт та рахунок за квітень 2023 року направлено 11.05.2023;
акт та рахунок за травень 2023 року направлено 14.06.2023;
акт та рахунок за червень 2023 року направлено 12.07.2023;
акт та рахунок за липень 2023 року направлено 10.08.2023;
акт та рахунок за серпень 2023 року направлено 13.09.2023;
акт та рахунок за вересень 2023 року направлено 12.10.2023;
акт та рахунок за жовтень 2023 року направлено 13.11.2023;
акт та рахунок за листопад 2023 року направлено 12.12.2023;
акт та рахунок за грудень 2023 року направлено 16.01.2024.
Доказів оплати поставленої ДПЗД "Укрінтеренерго" КП "Добро" електричної енергії за період червень-грудень 2022 року, січень-грудень 2023 року матеріали справи не містять.
Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення заборгованості в розмірі 45 537 115,78 грн, яка складається з: основного боргу за поставлену електричну енергію в розмірі 39 040 958,41 грн; 15% річних в сумі 5 140 086,89 грн; 1 356 070,48 грн інфляційних втрат.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У ст.629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.526 ЦК України, яка кореспондується з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Спірні правовідносини у даній справі виникли на підставі укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії.
За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (ст.714 ЦК України)
Згідно із ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
За приписами ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Постачальник "останньої надії" - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу (п. 66 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Положення статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" закріплюють, що постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або припинення дії ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку. Постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті. Електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника "останньої надії", споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу. Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу. Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу. Порядок заміни електропостачальника на постачальника "останньої надії" визначається правилами роздрібного ринку.
Пункт 1.2.9 ПРРЕЕ, затв. постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), закріплює, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", зміст якого визначається постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі, зокрема необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання (припинення) договору з попереднім електропостачальником п.3.4.2 ПРРЕЕ, затв. постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу (п.п. 6.2.3 ПРРЕЕ, затв. постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі настання обставин, визначених у ч. 1 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до п. 66 ч. 1 ст. 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника "останньої надії" відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.
Рішення суду щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу за поставлену електричну енергію у розмірі 39 040 958,41 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 356 070,48 грн не оскаржується, тому з урахуванням ч.1 ст.269 ГПК України не переглядається судом апеляційної інстанції в цій частині.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом неправомірно було відмовлено у задоволенні стягнення 15% річних. Зазначає, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох (15%) процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю, тобто, інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання. На виконання умов договору ПОН та Комерційної пропозиції до договору ПОН позивачем нараховано відповідачу за невчасне виконання договору 15% річних на загальну суму 5 140 086,89 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.
У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення; приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Отже, передбачений частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, виникає виходячи з наявності самого факту прострочення.
Умовами пункту 7.4 Комерційних пропозицій №5 та №6 передбачено нарахування постачальником у разі прострочення виконання споживачем грошового зобов'язання з оплати поставленої електричної енергії п'ятнадцяти процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 15% річних є правомірними.
Згідно розрахунку, доданого позивачем до позовної заяви, останнім заявлено до стягнення 15% річних в розмірі 5 140 086,89 грн, які нараховані на заборгованість за червень-грудень 2022 року, січень-грудень 2023 року, який здійснений арифметично правильно.
Разом з цим, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 100%.
В обґрунтування свого клопотання відповідач послався на знаходження КП "Добро" у важкому фінансовому становищі. Засновником підприємства є Добропільська міська рада, а отже майно підприємства перебуває у комунальній власності Добропільської міської територіальної громади. Основною метою діяльності підприємства є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності підприємства та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу. Зазначив, що несвоєчасне погашення заборгованості перед позивачем сталося не з вини відповідача, оскільки єдиним джерелом для оплати за спожиті послуги є кошти, отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку населення, бюджетних установ, ФОП та інші. Вказана заборгованість споживачів, за умови невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені (погоджені) органами державної влади та несвоєчасним наданням субвенції з державного бюджету на надання пільг та субсидій є тими об'єктивними обставинами, що і викликають неможливість сплати неустойки. Стягнення такої великої суми неустойки спричинить також збільшення заборгованості по заробітній платі працівникам комунального підприємства, невчасну сплату податків та зборів, що призведе до виникнення нових штрафних санкцій та судових процесів, а відтак, для відповідача є важливим зменшення всіх можливих видатків. Таким чином, як зазначає відповідач, у позивача порушуються лише майнові інтереси, а у відповідача майнові та інші інтереси, зокрема, соціальні: забезпечення безперебійного надання населенню послуг з теплопостачання, виплата заробітної плати працівникам підприємства, безперебійне теплопостачання, зокрема, в опалювальний період тощо. Отже, обставини, які змусили заявника просити зменшення пені є соціально значимими та винятковими, оскільки існує необхідність спрямовування наявних коштів на здійснення поточних розрахунків за вугілля, електропостачання, водопостачання, та забезпечення безперервного виробничого циклу з метою забезпечення безаварійного виробничого процесу.
Згідно зі статтею 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 ЦК України, положення якої надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій.
Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст та умови конкретних правовідносин, наявність/ відсутність наданих сторонами доказів у сукупності, що свідчать про наявність/ відсутність підстав для вчинення такої дії.
Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.02.2025 у справі №911/168/24.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 виснувала, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, з огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і відсотків річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають правове значення, та, зокрема, зазначених критеріїв суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Врахувавши очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у виді штрафу, пені і відсотків річних, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 вважала справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже вирішено судами попередніх інстанцій стягнути, та відмовити у стягненні відсотків річних.
Тобто, у постанові від 18 березня 2020 року Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання щодо зменшення розміру відсотків річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, врахувала фактичні обставини справи № 902/417/18.
У постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.
Даний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.03.2025 у справі № 915/303/23.
Тобто, у вказаних вище постановах Великою Палатою Верховного Суду було сформульовано правові висновки щодо застосування приписів статті 625 ЦК України до відносин про стягнення відсотків річних, невиконанням грошових зобов'язань та зроблені загальні висновки про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України. У тому числі і висновки про те, що в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин.
Об'єднана палата Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 вказала на те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.09.2024 у справі №915/1308/23 зазначено про те, що висновки судів попередніх інстанцій про можливість зменшення судом розміру трьох процентів річних (у цій справі до 1,5 %), заявленого до стягнення на підставі статті 625 ЦК України, є такими, що узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у пунктах 8.38, 8.41 постанови від 18.03.2020 у справі №902/417/18. За переконанням колегії, суди попередніх інстанцій цілком правомірно врахувавши загальний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, розглянули клопотання товариства про зменшення 3% річних та дійшли висновку про його часткове задоволення з мотивів, викладених у постанові.
Наведене вище переконливо свідчить єдність та сталість правових висновків Великої Палати Верховного Суду в цьому питанні.
Як вже неодноразово наголошував Верховний Суд зменшення розміру штрафних санкцій та/або відсотків річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України обумовлено індивідуальним характером правовідносин. У кожній конкретній справі, де постає питання про зменшення відсотків річних, суд має враховувати унікальні обставини, що супроводжують невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання, а тому питання про зменшення процентів не підлягає узагальненню через свою індивідуальну природу. Для формування єдиної практики зазвичай розглядаються питання, які мають спільні риси в багатьох судових справах. У випадку зі штрафними санкціями та відсотками, кожен спір має унікальні фактичні обставини, що унеможливлює вироблення універсального підходу.
Суд, керуючись статтею 625 ЦК України, має свободу у визначенні необхідності зменшення відсотків річних, якщо це відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності.
За змістом положень статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Необхідно враховувати, що правовий висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору (подібний висновок міститься в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16- Ц, ухвалі Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2025 у cправі №922/444/24).
Таким чином, зменшення розміру як пені та штрафу, так і процентів річних є правом суду, і господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення (постанови Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21, Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22).
З огляду на необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін в умовах воєнного стану, введеного у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що безумовно вплинуло на господарську діяльність усіх без виключення суб'єктів господарювання та їх майновий стан, зокрема, і відповідача, який є підприємством, що надає комунальні послуги населенню; відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем реальних збитків у зв'язку з порушенням відповідачем грошових зобов'язань; застосування позивачем при розрахунку ставки відсотків річних (15%), що у співвідношенні до розміру відсотків, що встановлені ст.625 ЦК України, є збільшеними в п'ять разів, а отже таке збільшення є істотним, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про можливість зменшення розміру суми відсотків річних з 15%, закріплених умовами договору, до 3% річних, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки саме цей рівень відсотків встановлено законодавчо з метою відшкодування втрат кредитора внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання боржника.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Донецької області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 12.12.2024 у справі №905/639/24 в оскаржуваній частині без змін як такого, що постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Частиною 1 ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, судовий збір за подання апеляційної скарги, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.
Керуючись статтями 269, 270, п.1 ч.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 12.12.2024 у справі №905/639/24 в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 24.03.2025.
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя О.А. Пуль