ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
18 березня 2025 року Справа №918/33/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Олексюк Г.Є.
суддя Петухов М.Г.
секретар судового засідання Переходько К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 31.01.2025 (суддя Романюк Ю.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія"
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська Аграрна Компанія"
про визнання відсутнім права користування земельними ділянками та усунення перешкод у користуванні земельними ділянками
за участю представників:
позивача - Гордійчук Г.В.
відповідача - Таборовець А.П.,
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 31.01.2025 заяву ТОВ "Західна агровиробнича компанія" про забезпечення позову від 28.01.2025 залишено без розгляду.
Мотивуючи свою ухвалу, суд першої інстанції вказав, що за своїм змістом, обґрунтуванням і вимогами подана заява про забезпечення позову від 28.01.2025 є аналогічною (тотожною) заяві від 16.01.2025, яка вже була розглянута судом та, за результатами розгляду якої, винесено ухвалу від 20.01.2025. Фактично, обидві заяви дублюють одна одну за підставами, з якими позивач обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову та за вимогами, а обрані позивачем заходи - є ідентичними.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що за своєю суттю заява про забезпечення позову, що розглядається, є повторно поданою, яка не містить нових обставин, що стосуються підстав обґрунтованості вжиття заходів забезпечення позову, а доводи заявника фактично зводяться до незгоди останнього з ухвалою суду від 20.01.2025, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову ТОВ "Західна агровиробнича компанія" від 16.01.2025 відмовлено.
Господарський суд зазначив, що за змістом чинного процесуального законодавства сторони наділені правом ініціювання апеляційного перегляду уже існуючого судового рішення (у даному випадку ухвали суду від 20.01.2025) з того ж самого питання, винесеного за результатами розгляду заяви про забезпечення позову від 16.01.2025; натомість можливість звернення з повторною заявою аналогічного змісту (з тотожних підстав і з тотожними вимогами) до суду першої інстанції - не вбачається.
Таким чином, застосувавши аналогію закону, суд першої інстанції дійшов висновку про залишення без розгляду повторно поданої заяви про забезпечення позову у відповідності до п.5 ч.1 ст.226 ГПК України.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, позивач звернувся із апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити заяву про забезпечення позову для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апелянт, зокрема, вказує, що правовідносини щодо розгляду судом заяви про забезпечення позову врегульовано нормами ГПК України, а тому є неможливим застосування до спірних правовідносин аналогії закону. Вказане свідчить про протиправність оскаржуваної ухвали та постановлення її з порушенням процесуальних норм.
Вважає, що відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову не є перешкодою для повторного звернення з новою заявою про забезпечення позову, якщо змінилися певні обставини. На заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду, що не було враховано судом першої інстанції.
Скаржник зазначає, що однією із підстав відмови у задоволенні первинної заяви про забезпечення позову була її передчасність подання, оскільки за цей час розгляд справи може бути закінчений, прийняттям судом відповідного процесуального документа. При цьому, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 21.01.2025 підготовче засідання призначено на 20.02.2025.
Відтак, апелянт зауважує, що із урахуванням строків для розгляду справ за правилами загального позовного провадження, передбачених ст.177, 195 ГПК України, та порядку набрання рішеннями законної сили, існує обґрунтована можливість зриву весняної посівної кампанії для позивача на орендованих нею землях, що матиме наслідком завдання ТОВ "Західна агровиробнича компанія" збитків в особливо великих розмірах та необхідність звернення до суду із іншим позовом. Вказана обставина і стала підставою для звернення до суду з повторною заявою про забезпечення позову, однак така обставина не врахована судом, що призвело до постановлення протиправної ухвали.
У відповідності до ст.263 ГПК України відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому, зокрема, вказує, що подана (вдруге) позивачем заява про забезпечення позову від 28.01.2025 за своїм змістом, обґрунтуванням і вимогами є аналогічною (тотожною) заяві від 16.01.2025, яка вже була розглянута судом та, за результатами розгляду якої, винесено ухвалу від 20.01.2025, що набрала законної сили. Правом на перегляд ухвали від 20.01.2025 року апеляційною інстанцією, позивач не скористався, що свідчить про згоду позивача з висновками суду першої інстанції, викладеними у даній ухвалі.
Відповідач вважає, що встановивши, що заява про забезпечення позову, що розглядається, є повторно поданою, яка не містить нових обставин, що стосуються підстав обґрунтованості вжиття заходів забезпечення позову, а доводи заявника фактично зводяться до незгоди останнього з ухвалою суду від 20.01.2025, суд правомірно застосував до спірних відносин положення п.3 ч.1 ст.226 ГПК України у взаємозв'язку з ч.10 ст.11 ГПК України (за аналогією закону).
Отже, ухвала Господарського суду Рівненської області від 31.01.2025 у справі №918/33/25 є законною та обґрунтованою, оскільки позивачем не доведено наявності нових фактичних обставин, з якими заявник пов'язує застосування заходів забезпечення позову, а тому відповідач просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Крім того, відповідач просив врахувати, що позивач ТОВ "Західна агровиробнича компанія", звернувшись із заявою про забезпечення позову від 28.01.2025, здійснив зловживання правами, оскільки вже звертався з аналогічною заявою від 16.01.2025 у межах цієї ж справи.
Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, 16.01.2025 до Господарського суду Рівненської області надійшла позовна заява ТОВ "Західна агровиробнича компанія" до СТОВ "ДАК" про визнання відсутнім права користування земельними ділянками та усунення перешкод у користуванні земельними ділянками (т.1, а.с.1-28).
Одночасно з позовною заявою від ТОВ "Західна агровиробнича компанія" надійшла заява про забезпечення позову, в якій останнє просило забезпечити позов шляхом заборони СТОВ "ДАК" та іншим особам, крім ТОВ "Західна агровиробнича компанія", вчиняти будь-які підготовчі, земельні, інші аграрні (сільськогосподарські) роботи на земельних ділянках, право оренди яких належить ТОВ "Західна агровиробнича компанія" та заборони СТОВ "ДАК" та іншим особам вчиняти дії щодо перешкоджання ТОВ "Західна агровиробнича компанія" користуватися орендованими земельними ділянками (т.2, а.с.171-195).
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20.01.2025 у задоволенні заяви ТОВ "Західна агровиробнича компанія" відмовлено (т.2, а.с.228-240).
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 21.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.02.2025 (т.2, а.с.241-242).
29.01.2025 року до господарського суду повторно надійшла заява ТОВ "Західна агровиробнича компанія" про забезпечення позову шляхом заборони СТОВ "ДАК" та іншим особам, крім ТОВ "Західна агровиробнича компанія", вчиняти будь-які підготовчі, земельні, інші аграрні (сільськогосподарські) роботи на земельних ділянках, право оренди яких належить ТОВ "Західна агровиробнича компанія" та заборони СТОВ "ДАК" та іншим особам вчиняти дії щодо перешкоджання ТОВ "Західна агровиробнича компанія" користуватися орендованими земельними ділянками (т.3, а.с.4-17).
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 31.01.2025 вказану заяву позивача про забезпечення позову залишено без розгляду, що і стало підставою звернення з апеляційною скаргою до суду (т.3, а.с.33-34).
Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду, колегія суддів враховує наступне.
У відповідності до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абз.3 пп.3.1 п.3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 №11-рп/2007).
Відповідно до приписів п.8 ч.2 ст.129 Конституції України однією з конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Згідно із ч.1, 2 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами (п.1, 2, 8-11 ч.3 ст.2 ГПК України).
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про залишення позову (заяви) без розгляду.
Суд першої інстанції, залишаючи заяву про забезпечення позову без розгляду, зазначив, що за своїм змістом, обґрунтуванням і вимогами заява про забезпечення позову від 28.01.2025 є аналогічною (тотожною) заяві від 16.01.2025, яка вже була розглянута судом, однак можливість звернення з повторною заявою аналогічного змісту (з тотожних підстав і з тотожними вимогами) до суду першої інстанції - не вбачається.
Оцінюючи вказані висновки суду першої інстанції, колегія суддів враховує, що питання, пов'язані із забезпеченням позову при здійсненні господарського судочинства, регулюються положеннями глави X ГПК України, зокрема, згідно зі ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
За приписами ст.139 ГПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Відповідно до ч.6, 7 ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що норми ГПК України чітко регламентують процедуру розгляду заяв про забезпечення позову, визначаючи можливість ухвалення рішення про забезпечення або відмову в ньому, а також повернення заяви у разі недотримання вимог статті 139 цього Кодексу, що не було враховано судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали про залишення заяви про забезпечення позову без розгляду.
Крім того, висновок суду апеляційної інстанції про те, що ГПК України не передбачено право повторного звернення із заявою про забезпечення позову з тих же підстав є необґрунтованим, оскільки не містить посилання на відповідну норму процесуального права, якою б це питання регулювалося.
При цьому колегія суддів враховує, що лише у п.1 ч.2 ст.43 ГПК України передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин.
Разом з тим, наведена норма чи будь-яка інша норма ГПК України не містить імперативної заборони подавати клопотання (заяви) для вирішення питання за відсутності інших підстав або нових обставин, а лише надає можливість суду визнати такі дії зловживанням процесуальними правами залежно від конкретних обставин, і, що важливо для конкретної даної ситуації, - за умови якщо таке питання вже вирішено судом.
Вказана правова позиція узгоджується з висновками, викладеними в постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 23.04.2020 року у справі №50з-20.
Окрім того, колегія суддів зауважує, що частиною 3 ст.43 ГПК України передбачено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Однак, оскаржувана ухвала не містить висновків суду про визнання дій позивача щодо подання заяви про забезпечення позову зловживанням процесуальними правами, а відтак залишення вказаної заяви без розгляду є безпідставним та таким, що не відповідає нормам процесуального права.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.280 ГПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на вищевикладене, в силу п.1 ч.1 ст.280 ГПК України ухвала Господарського суду Рівненської області від 31.01.2025 у справі №918/33/25 підлягає скасуванню з направленням даної справи до Господарського суду Рівненської області для продовження розгляду заяви про забезпечення позову від 29.01.2025.
Оскільки судом апеляційної інстанції скасовано оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду, а справу №918/33/25 направлено для подальшого розгляду, тому розподіл суми судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатом розгляду позовних вимог по суті згідно із загальними правилами ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. 269, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 31.01.2025 у справі №918/33/25 задоволити.
2. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 31.01.2025 у справі №918/33/25 скасувати.
3. Справу №918/33/25 направити Господарському суду Рівненської області для продовження розгляду заяви про забезпечення позову від 29.01.2025.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена "24" березня 2025 р.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Петухов М.Г.