ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
24 березня 2025 року Справа № 918/1023/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Мельник О.В.
секретар судового засідання Приступлюк Т.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Рівненській області
на рішення Господарського суду Рівненської області від 07.01.2025
(ухвалене о 11:12 год. у м. Рівному, повний текст складено 09.01.2025)
у справі № 918/1023/24 (суддя Качур А.М.)
за позовом Головного управління Національної поліції в Рівненській області
до Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг
про стягнення 176 920 грн 90 коп.
Відповідно до ч.13 ст.8, ч. 10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Головне управління Національної поліції в Рівненській області звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг про стягнення 176 920 грн 90 коп. збитків.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21.08.2023 близько 14:30 год. в м. Рівне, на перехресті вулиць Степана Бандери - Соломії Крушельницької відбулося зіткнення службового автомобіля ГУНП в Рівненській області, автомобіля ЗІЛ 431412 та автомобіля Mercedes Benz А180. За твердженнями позивача дана подія відбулась через відсутність на другорядній дорозі, а саме на вулиці Соломії Крушельницької, дорожнього знаку 2.1 "Дати дорогу".
Внаслідок такої події службовий транспортний засіб ГУНП в Рівненській області Renault Duster д.н.з. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, відповідно до висновку експертного дослідження, вартість матеріального збитку завданого на момент проведення дослідження складає 176 920 грн 90 коп.
Рівненський міський суд постановою від 06.09.2024, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 (начальника служби експлуатації доріг Рівненського ШЕУ АД) визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.140 КУпАП. На підставі ст.22 КУпАП, звільнено ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за ч.4 ст.140 КУпАП, обмежившись усним зауваженням. Провадження у справі закрито.
За таких обставин позивач вважає, що невиконання обов'язків комунальним Рівненським шляхово-експлуатаційним управлінням автомобільних доріг щодо обладнання дороги по вулиці Соломії Крушельницької в м. Рівне дорожнім знаком 2.1. додатку 1 до ПДР України "Дати дорогу" призвело до створення небезпечних умов для дорожнього руху на перехресті вулиць Степана Бандери-Соломії Крушельницької м. Рівне та перебуває у причинному зв'язку з настанням ДТП 21.08.2024 та її наслідками - пошкодженням автомобілів. А тому збитки володільцю автомобіля мають бути відшкодовані саме зазначеною юридичною особою.
Господарський суд Рівненської області рішенням від 07.01.2025 у справі № 918/1023/24 в позові відмовив.
При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять рішення суду, яким встановлено вину у спричиненні ДТП, яке є предметом цього розгляду.
Суд врахував, що у постанові Рівненського міського суду Рівненської області від 06.09.2024 №569/16486/24 встановлено, що відсутність дорожнього знаку 2.1. "Дати дорогу" на узбіччі вул. С. Крушельницької в напрямку вул. Соборна супутньо спричинило скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Крім того, суд вказав, що рухаючись по другорядній дорозі, на якій перед перехрестям були відсутні як знаки пріоритету (знаки 2.1. "Дати дорогу", 2.3. "Головна дорога", 2.4. "Кінець головної дороги"), так і попереджувальні знаки (знаки 1.21. "Перехрещення рівнозначних доріг", 1.22. "Перехрещення з другорядною дорогою"), працівник позивача, на думку суду, не мав достатніх підстав вважати, що він безумовно перебуває на головній дорозі або рухається через перехрестя рівнозначних доріг.
Тому, суд зазначив, що вказані обставини можуть свідчити про те, що працівник позивача як учасник дорожнього руху не проявив достатньої уваги до дорожньої обстановки чим власними діями створив небезпеку для інших учасників дорожнього руху.
За результатом розгляду спору, суд виснував про відсутність всіх складових елементів цивільного правопорушення, зокрема щодо відсутності причинно-наслідкового зв'язку, а як наслідок - про відмову в позові.
Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 11, 15, 16, 22, 1166, 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 20, 174 Господарського кодексу України, ст. ст. 7, 9, 124, 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП), ст. ст. 16 Закону України "Про дорожній рух", ст. ст. 1, 17, 19, 21 Закону України "Про автомобільні дороги", ст. 15 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду звернулося Головне управління Національної поліції в Рівненській області із апеляційною скаргою, відповідно до якого просить рішення Господарського суду Рівненської області від 07.01.2025 у справі № 918/1023/24 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована таким.
Відповідно до постанови Рівненського міського суду від 06.09.2024 в справі №569/16486/24, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.140 КУпАП, якою передбачена відповідальність за порушення, передбачені ч. ч. 1, 2 або 3 цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Також, відповідно до вказаної постанови, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №286239 від 22.08.2024, схемою місця ДТП, письмовими поясненнями ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , актом обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 21.08.2024 в м. Рівне вул. Степана Бандери - Соломії Крушельницької, та іншими матеріалами справи.
Позивачем доведено, що водій автомобіля ЗІЛ-431412 д.н.з. НОМЕР_2 не порушував ПДР України, оскільки рухався на вулиці, на якій встановлено дорожній знак "Головна дорога", а водій службового автомобіля RENAULT DUSTER д.н.з. НОМЕР_1 під час переїзду перехрестя керувався вимогами пункту 16.12 ПДР України, а отже учасники дорожньо-транспортної пригоди не винні в дорожньо-транспортній пригоді.
Безпідставними посилання суду першої інстанції на те, що водій автомобіля RENAULT DUSTER повинен був діяти відповідно до п.16.15 ПДР, який встановлює, що якщо неможливо визначити наявність покриття на дорозі (темна пора доби, грязь, сніг тощо), а знаки пріоритету відсутні, водій повинен вважати, що перебуває на другорядній дорозі, оскільки жодних доказів на спростування того, що працівник поліції Кондрась П.В. не міг визначити, що він рухається по дорозі з асфальтобетонним покриттям відповідачем суду не надано.
Також самим же судом в рішенні констатовано, що з наявних у справі доказів слідує, що асфальтобетонне покриття рівноцінне як на вулиці С.Бандери так і на вулиці С.Крушельницько. Тобто, в працівника поліції не було жодних підстав вважати, що він рухається по другорядній дорозі і при під'їзді до перехрестя, де перехрещувана дорога мала також асфальтобетонне покриття, при відсутності знаків пріоритету, в нього були всі підстави вважати, що він знаходиться на перехресті рівнозначних доріг, тому і керувався правилами дорожнього руху щодо проїзду перехрестя рівнозначних доріг.
Судом зроблено хибний висновок, що з пояснень працівника позивача випливає, що рухаючись через перехрестя вулиць С.Крушельницької - С.Бандери він вважав, що рухався через перехрестя рівнозначних доріг та водночас перебуває на головній дорозі, а інша дорога на цьому перехресті є другорядною, оскільки в поясненнях працівником поліції ОСОБА_4 було зазначено, що при виїзді на вулицю Соломії Крушельницької з вулиці Архітектора Бургіньйона був знак 2.1 "Дати дорогу", тому він вважав дану дорогу головною. Коли під'їхав до перехрестя вулиць Соломії Крушельницької та Степана Бандери, вважав, що знаходиться на перехресті рівнозначних доріг, так як був відсутній дорожній знак 2.1 "Дати дорогу".
В поясненнях працівник поліції не зазначає, що при переїзді перехрестя він вважав, що знаходиться на головній дорозі, а інша дорога є другорядною. Ним вказано, що він вважав, що знаходився на перехресті рівнозначних доріг, тому при переїзді даного перехрестя він керувався правилами переїзду, визначеними п.16.12 ПДР.
Таким чином, саме дії працівника Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг призвели до ДТП, наслідком якої є пошкодження транспортного засобу Головного управління Національної поліції в Рівненській області.
За наведеного, позивач не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його таким, що підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Від відповідача надійшов відзив, в якому Комунальне Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Матеріали справи не містять рішення суду, яким встановлено вину у спричиненні ДТП.
В постанові Рівненського міського суду Рівненської області від 06.09.2024 у справі №569/16486/24 встановлено, що відсутність дорожнього знаку 2.1. "Дати дорогу" на узбіччі вул. С. Крушельницької в напрямку вул. Соборна супутньо Спричинило скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Водночас вказаним судовим рішенням не встановлено винну у скоєнні ДТП особу.
Суд не встановив наявності безпосереднього (прямого) причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та завданою шкодою. Такі обставини свідчать про недоведеність позивачем причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача та завданням позивачу шкоди.
Враховуючи відсутність встановленого безпосереднього (прямого) причинно-наслідкового зв'язку між адміністративним правопорушенням вчиненим відповідачем та шкодою, якої, як вказував позивач, зазнав його службовий транспортний засіб, суд зробив вірний висновок про відсутність усіх елементів складу правопорушення для застосування такої міри деліктної відповідальності, як відшкодування шкоди.
Відповідач вважає, що Господарський суд Рівненської області зробив вірний висновок про відсутність всіх складових елементів цивільного правопорушення, зокрема щодо відсутності причинно-наслідкового зв'язку та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування якого відсутні.
За наведеного просить рішення Господарського суду Рівненської області від 07.01.2025 у справі № 918/1023/24 залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішень норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з такого.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що звертаючись до суду із цим позовом позивач посилався на те, що 21.08.2024 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю належного йому транспортного засобу, унаслідок чого службовий автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень. Позивач вважає, що дана подія відбулась через відсутність на другорядній дорозі, а саме на вулиці С.Крушельницької, дорожнього знаку 2.1 "Дати дорогу", встановлення якого мали б забезпечити посадові особи відповідача. А тому збитки володільцю автомобіля мають бути відшкодовані саме відповідачем.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, позивач є власником транспортного засобу СКС RDS-02РП (на базі Renault Duster) д.н.з. НОМЕР_1 (а. с. 4).
Учасниками справи не заперечується, що 21.08.2024 на перехресті вулиць Степана Бандери - Соломії Крушельницької у м. Рівне сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулося зіткнення службового автомобіля ГУНП в Рівненській області Renault Duster д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділення поліції 2 Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , автомобіля ЗІЛ 431412 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля Mercedes Benz А180 д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок даної події службовий транспортний засіб позивача Renault Duster д.н.з. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, а саме: пошкодження переднього бампера, лівої блок фари, лівого переднього крила, передніх лівих дверей, лівого заднього крила, скла задньої арки, скла лівих передніх дверей.
Такі обставини підтверджуються схемою місця ДТП. Водночас у схемі ДТП в графі "порушення ПДР за ст 124 КупАП" відсутні будь які відмітки (а. с. 82-83).
З рапорту інспектора взводу №2 роти №4 батальйону управління патрульної поліції в Рівненській області ДПП лейтенанта поліції Панчука М.П від 21.08.2024 вбачається, що 21.08. 2024 о 14:30 у м. Рівне, на перехресті вулиць С.Крушельницької - С.Бандери сталось ДТП за участі трьох транспортних засобів, а саме: СКС RDS д.р.н. НОМЕР_1 (Renault Duster) під кермуванням водія ОСОБА_4 , який є дільничним офіцером громади ВП №2 Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області, який на перехресті нерівнозначних доріг - вулиць С.Крушельницької - С.Бандери, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та рухаючись по другорядній дорозі не надав дорогу та допустив зіткнення з транспортним засобом ЗІЛ д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6 , який рухався по головній дорозі, який по інерції допустив зіткнення з транспортним засобом Mercedes Benz А180 д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 . В ході оцінки дорожньо-транспортної пригоди було встановлено наявність недоліків в утриманні дорожньо-шляхової мережі, а саме відсутній дорожній знак 2.1. "Дати дорогу" по вул. С.Крушельницької зі сторони вул. Жуковського. Оскільки водій ОСОБА_4 керував транспортним засобом на даній ділянці дороги де відсутній дорожній знак 2.1. "Дати дорогу" водій, здійснюючи поворот праворуч допустив зіткнення (а. с. 84).
Відповідно до пояснень учасника ДТП ОСОБА_3 , 21.08.2024 о 14 год. 30 хв., вона рухалась транспортним засобом Mercedes Benz А180 д.н.з. НОМЕР_3 по вул. С.Бандери у напрямку вулиці В.Чорновола. На перехресті вул. С.Бандери і вул. С.Крушельницької з лівої сторони виїхала патрульна машина, а вантажна машина, яка рухалась по вул. С.Бандери в напрямку вул.Відінської, скоїли ДТП, в результаті чого було пошкоджено її автомобіль (а. с. 85).
Відповідно до пояснень учасника ДТП ОСОБА_4 , 21.08.2024 він перебуваючи у місті Рівне по службових справах на службовому автомобілі Renault Duster д.н.з. НОМЕР_1 , о 14:30 год. рухаючись по вул. С.Крушельницької з вулиці Архітектора Бургінйона. Оскільки був відсутній знак 2.1. "Дати дорогу", то він вважав, що вул. С.Крушельницької є головною. Здійснюючи рух через перехрестя вулиць С.Крушельницької - С.Бандери, вважав, що знаходиться на перехресті рівнозначних доріг, і тому, оскільки з його боку не було жодного дорожнього знаку, який би вказував на черговість проїзду перехрестям, та користуючись пунктом 16.12. ПДР, здійснював проїзд перехрестя, де в подальшому відбулось зіткнення з автомобілем ЗІЛ (а. с. 86).
Згідно із поясненнями учасника ДТП ОСОБА_5 , 21.08.2024 о 14 годині 30 хв. він рухаючись автомобілем ЗІЛ 130 №99-42 по вул.С.Бандери в напрямку вул.Відінської. Доїжджаючи до перехрестя з вул. С.Крушельницької, яка не є головною, та з якої виїхав автомобіль Renault Duster, і в'їхав в автомобіль, яким керував ОСОБА_5 (а. с. 75)
Відповідно до акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 21.08.2024 на перехресті С.Бандери, С.Крушельницької відсутній дорожній знак 2.1. "Дати дорогу" зі сторони вул. Жуковського, а також по вул.С.Крушельницької зі сторони вул. Київська дорожній знак 2.1. "Дати дорогу" закритий зеленими насадженнями (а. с. 80).
Натомість суд не встановив обставин щодо складення працівниками поліції протоколу про адміністративне порушення за статтею 124 КупАП (Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна).
Також, 22.08.2024 інспектором ВБФР УПП у Рівненській області ДПП капітаном поліції Ліснічуком В.Б. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 286239 про те, що громадянин ОСОБА_7 , будучи посадовою особою відповідача - начальником служби експлуатації доріг Рівненського ШЕУ, порушив правила норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні вулиць міста Рівне, а саме не встановив дорожнього знака 2.1. додатку 1 до ПДР України "Дати дорогу", на узбіччі вулиці Соломії Крушельницької в напрямку перехрестя (під'їзді до перехрестя) з вулиці Степана Бандери в напрямку вулиці Соборна, що супутньо спричинило скоєння дорожньо-транспортної пригоди у якій транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п.3 ст. 12 Закону України "Про дорожній рух", п.11 "Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони", затверджених постановою КМУ № 198 від 30.03.1994, та вимоги п. 1.5.Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.4 ст. 140 КУпАП (а. с. 81).
Рівненський міський суд Рівненської області постановою від 06.09.2024 у справі №569/16486/24 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , начальника служби експлуатації доріг Рівненського ШЕУ АД, за ч.4 ст.140 КУпАП визнав ОСОБА_2 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.140 КУпАП. На підставі ст. ст.22 КУпАП звільнив ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за ч.4 ст.140 КУпАП, обмежившись усним зауваженням Закрив провадження у справі (а. с. 18 на звороті - 19).
Вказаним судовим рішенням встановлено, що: "21.07.2024, близько 14:30 год., в м. Рівне, на перехресті вулиць С.Бандери - С.Крушельницької, ОСОБА_7 , будучи посадовою особою відповідача - начальником служби експлуатації доріг Рівненського ШЕУ, порушив правила норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні вулиць міста Рівне, а саме не встановив дорожнього знака 2.1. додатку 1 до ПДР України "Дати дорогу" на узбіччі вулиці Соломії Крушельницької в напрямку перехрестя (під'їзді до перехрестя) з вулиці Степана Бандери в напрямку вулиці Соборна, що супутньо спричинило скоєння дорожньо-транспортної пригоди у якій транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п.3 ст. 12 Закону України "Про дорожній рух", п.11 "Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони", затверджених постановою КМУ № 198 від 30.03.1994.".
Відповідно до висновку експертного дослідження від 16.10.2024 №ЕД-19/118-24/11807-АВ, проведеного Рівненським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, вартість матеріального збитку завданого позивачу, як власнику транспортного засобу "СКС RDS-02РП", номерний знак НОМЕР_1 , на момент проведення дослідження (15.10.2024), складає 176 920 грн 90 коп. (а. с. 5-18).
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги такі положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди - однин із способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених у статті 16 ЦК України.
Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України)
За загальним правилом про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди (збитків) - деліктну відповідальність, що визначено та випливає із положень статті 1166 ЦК України, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, а тому для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.
За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
У цивільному праві протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності)). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, враховуючи презумпцію вини завдавача шкоди у цивільних правовідносинах, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
При цьому, вирішуючи спір, пов'язаний з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, зокрема, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини.
Крім застосування принципу вини, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справи.
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач доводить, що шкоду його транспортному засобу було завдано внаслідок дій (бездіяльності) відповідача, яка полягала в невстановлені дорожнього знаку 2.1. "Дати дорогу", що встановлено Рівненським міським судом Рівненської області в постанові від 06.09.2024 у справі №569/16486/24.
Відповідаючи на питання чи вимагає закон попереднього ухвалення судового рішення для визнання протиправними відповідних дій, рішень чи бездіяльності судового виконавця для стягнення шкоди (збитків), Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20 звертала увагу на те, що у вирішенні питання щодо наявності підстав для звільнення учасників процесу від доказування певних обставин варто також ураховувати положення ч. ч. 6-7 статті 75 ГПК України, відповідно до яких обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
Аналізуючи положення частини сьомої статті 75 ГПК, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 дійшла висновку, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
У пункті 7.10 постанови від 01.09.2020 у справі №907/29/19 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов'язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв'язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.
За приписами ст. 140 КУпАП Порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції: встановлення рекламоносіїв, технічних засобів організації дорожнього руху, проведення будь-яких робіт на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах; розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та об'єктів дорожнього сервісу; здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування - тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порушення нормативів щодо обладнання на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах місць: провадження робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій тощо, а так само неусунення після закінчення робіт перешкод і неприведення автомобільної дороги, вулиці, залізничного переїзду в стан, що гарантує безперешкодний і безпечний рух транспортних засобів та пішоходів, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порушення, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і накладення штрафу на посадових осіб, громадян - суб'єктів господарської діяльності в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб.
Таким чином, суд висновує, що вищезгаданим судовим рішенням встановлено саме те, що ОСОБА_7 , будучи посадовою особою - начальником служби експлуатації доріг Рівненського ШЕУ, порушив правила норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні вулиць міста Рівне, а саме: не встановив дорожній знак 2.1. "Дати дорогу" на узбіччі вулиці Соломії Крушельницької в напрямку перехрестя (під'їзді до перехрестя) з вулиці Степана Бандери в напрямку вулиці Соборна.
Також встановлено, що вказане стало супутньою причиною скоєння дорожньо-транспортної пригоди, тобто однією із причин, а не основною.
Між тим, учасниками не заперечується, що шкоду автомобілю позивача було завдано в результаті ДТП.
Відповідно до статті 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
В той же час, матеріали цієї господарської справи не містять доказів притягнення осіб до відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило ДТП, в якому були завдані пошкодження транспортному засобу позивача, за відшкодуванням котрих він пред'явив позов в цій справі.
Постанова Рівненського міського суду Рівненської області від 06.09.2024 у справі №569/16486/24 не є доказом вини відповідача у скоєні ДТП, а лише вказує на неналежне виконання посадовою особою відповідача службових обов'язків, про що вказано вище.
Крім того, із наявних у справі доказів вбачається, що водій автомобіля позивача (Renault Duster), рухаючись другорядною дорогою, за відсутності дорожнього знаку 2.1. "Дати дорогу" вважав, що перебуває на перехресті рівнозначних доріг, та керувався пунктом 16.12. ПДР України.
Однак, матеріали цієї справи не містять доказів того, що на перехресті вулиць С.Бандери - С.Крушельницької встановлено попереджувальний знак "Перехрещення рівнозначних доріг".
Відповідно до вимог пп. "б" п. 8.4 ПДР України, дорожні знаки поділяються на групи: знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги.
До таких знаків відносяться, зокрема дорожні знаки 2.1. "Дати дорогу" та 2.3. "Головна дорога".
Місцевий господарський суд вірно встановив, що з наявних у справі доказів слідує, що на перехресті доріг С.Бандери (головна) С.Крушельницької, у напрямку з вул. Жуковського в сторону вул.Соборна відсутній знак пріоритету, а асфальтобетонне покриття рівноцінне, як на вулиці С.Бандери так і на вул.С.Крушельницької, без відображення знаків чи напрямків руху.
У відповідності до п. 16.11. ПДР України, на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
Як убачається із пояснень водія автомобіля позивача ( ОСОБА_4 ), останній вказував, що рухаючись по вул. С.Крушельницької він вважав, що у зв'язку з відсутністю знака 2.1. "Дати дорогу" вул. С.Крушельницької є головною. Однак далі у своїх поясненнях водій автомобіля позивача зазначив, що здійснюючи рух через перехрестя вулиць С.Крушельницької - С.Бандери, він вважав, що знаходиться на перехресті рівнозначних доріг.
Апеляційний господарський суд зауважує, що вказане є взаємовиключним, так як наявність хоча б на одному із виїздів на перехрестя знаку пріоритету, зокрема наявність на протилежному до водія транспортного засобу позивача знаку 2.1. "Дати дорогу", виключає можливість того, що таке перехрестя є перехрестям саме рівнозначних доріг.
Згідно з вимогами п. 16.15. ПДР України розділу "Нерегульовані перехрестя", якщо неможливо визначити наявність покриття на дорозі (темна пора доби, грязь, сніг тощо), а знаки пріоритету відсутні, водій повинен вважати, що перебуває на другорядній дорозі.
У разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються перехрещуваною дорогою, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 Розмітка 1.12 (стоп-лінія) (стоп-лінією) або 1.13 Розмітка 1.13, світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні - перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів (п. 16.3. ПДР України).
В той же час, правила проїзду перехрестя нерівнозначних доріг (п.16.11 ПДР України) відрізняються від правил проїзду перехрестя рівнозначних доріг (п.16.12 ПДР України).
В цьому випадку, працівник позивача рухаючись по другорядній дорозі, на якій перед перехрестям були відсутні як знаки пріоритету, так і попереджувальні знаки, однак бачачи із протилежного до себе в'їзду на перехрестя знак 2.1. "Дати дорогу", не мав достатніх підстав вважати, що він безумовно перебуває на головній дорозі або рухається через перехрестя рівнозначних доріг.
Тому, суд першої інстанції вірно відмітив, що такі обставини можуть свідчити про те, що працівник позивача як учасник дорожнього руху не проявив достатньої уваги до дорожньої обстановки чим власними діями створив небезпеку для інших учасників дорожнього руху.
Вказане убачається також із рапорту інспектора взводу №2 роти №4 батальйону управління патрульної поліції в Рівненській області ДПП лейтенанта поліції Панчука М.П від 21.08.2024, який у складі екіпажу поліції з'явився на місце ДТП.
Відповідно до пункту 1.5. ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Відповідно до пп. "б", "д" п. 2.3. ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
При цьому, в цій справі не встановлюється вина учасників дорожнього руху у порушенні ПДР, що спричинило скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Матеріали господарської справи не містять доказів порушення Правил дорожнього руху іншими учасниками.
В той же час, для покладення відповідальності на відповідача, між заподіянням шкоди та діями відповідача має бути встановлено прямий причинно-наслідковий зв'язок.
Суд зауважує, що причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.
Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювана шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов'язковою умовою настання відповідальності. Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.
Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювана, а викликана якимись іншими обставинами.
Проте суд не встановив наявності безпосереднього (прямого) причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та завданою шкодою. Такі обставини свідчать про недоведеність позивачем причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача та завданням позивачу шкоди.
У постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що питання наявності між сторонами деліктних зобов'язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази. Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Апеляційний господарський суд підсумовує, що однією із причин ДТП (супутньою), у сукупності з іншими, була відсутність на перехресті дорожнього знаку 2.1. "Дати дорогу", з врахуванням не встановлення безпосередньо винних осіб у ДТП, вірним є висновок місцевого господарського суду про відсутність встановленого безпосереднього (прямого) причинно-наслідкового зв'язку між адміністративним правопорушенням вчиненим відповідачем та шкодою, якої, як вказував позивач, зазнав його службовий транспортний засіб.
Тому, з огляду на відсутність усіх елементів складу правопорушення, необхідних для застосування такої міри деліктної відповідальності, як відшкодування шкоди, місцевий господарський суд вірно відмовив в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене рішення Господарського суду Рівненської області від 07.01.2025 у справі № 918/1023/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Рівненській області - без задоволення.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 07.01.2025 у справі № 918/1023/24 - без змін.
2. Справу № 918/1023/24 надіслати Господарському суду Рівненської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Мельник О.В.