вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
м. Київ
"24" березня 2025 р. Справа№910/7637/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Демидової А.М.
Ходаківської І.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2024
у справі №910/7637/24 (суддя Бойко Р.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"
до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача ОСОБА_1
про стягнення страхового відшкодування у розмірі 41 000,00 грн
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - відповідач) про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 41 000,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що ним на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №570/22-Т/Ц5, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки "Mercedes-Benz Е 280", державний номерний знак НОМЕР_1 , а тому ним отримано право вимоги до страховика особи, відповідальної за завдану шкоду, яким є відповідач у справі.
Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про те, що заявлена позивачем сума у розмірі 41 000, 00 грн суперечить вимогам статті 29 Закону України "Про страхування", оскільки сума, яка підлягає виплаті має бути розрахована з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу. Страхове відшкодування (з урахуванням зносу) становить 54 957, 60 грн, і було відшкодовано позивачу.
Господарський суд міста Києва рішенням від 26.11.2024 у справі №910/7637/24 у задоволенні позову відмовив повністю.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що строк експлуатації автомобіля Mercedes-Benz Е 280, державний номерний знак НОМЕР_1 , станом на дату ДТП перевищував 17 років, а пошкоджені деталі автомобіля були замінені на нові, то для складників спірного автомобіля зі строком експлуатації понад 12 років значення коефіцієнту фізичного зносу складає 0,70. Відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача виник обов'язок із відшкодування позивачу витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу Mercedes-Benz Е 280, державний номерний знак НОМЕР_1 , з урахуванням зносу у розмірі 54 957,60 грн.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 у справі №910/7637/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції необґрунтовано проігноровані пояснення позивача, що ремонт автомобіля Mercedes-Benz Е 280, державний номерний знак НОМЕР_1 відбувався з урахуванням БУ запчастин, так як метою власника автомобіля було відновлення транспортного засобу в межах розрахованого страхового відшкодування позивачем та претензій до позивача та СТО у власника автомобіля немає. Також позивач вказує, що ним не було враховано пояснення Фізичної особи-підприємця Українець Ірини Олегівни в яких вказано, що деталі були куплені за готівку на авто ринку БУ запчастин.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.01.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 у справі №910/7637/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 10.01.2025 витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7637/24. Відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 у справі №910/7637/24.
Матеріали справи №910/7637/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 27.01.2025.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 30.01.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 у справі №910/7637/24. Розгляд апеляційної скарги призначив в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
18.02.2025, через систему "Електронний суд", відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" залишити без задоволення.
У своєму відзиві відповідач вказує, що переглянувши перелік деталей та ринкові ціни на б/у деталі відповідач встановив, що ціни які значаться в Акті наданому позивачем як для б/у деталей значно завищені, та копія документу викликала підозру щодо її достовірності. Відповідачем наголошено, що в якості доказу ним долучався перелік деталей та цінову політику , на б/у деталь відповідно до коду деталі та ціну на деталь нову (аналог), ціни які вказані у рахунку та акті були наближені інколи і співпадали з цінами нових аналогів, проте майже в два рази були вищі ніж ринкові ціни на б/у деталі, що продавалися в інтернет ресурсах з продажу б/у запчастин.
На думку відповідача вимога Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення частини страхового відшкодування у розмірі 41 000,00 грн є неправомірною та не підлягає задоволенню.
21.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що підтвердженням проведеного ремонту автомобіля Mercedes-Benz Е 280, державний номерний знак НОМЕР_1 вживаними деталями є пояснення власника автомобіля, які наявні в матеріалах справи.
Відповідач у додаткових поясненнях щодо відповіді на відзив вказав, що жодних доказів придбання Б/У запчастин (навіть частково) ні позивач, ні Фізична-особа підприємець Українець Ірина Олегівна суду не надали. На думку відповідача, навіть при придбанні товару за готівку продавець зобов'язаний надавати розрахунковий документ.
За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки сторони письмово висловили свою правову позицію з даного спору, клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду ухвалена за результатами дослідження наявних в матеріалах справи доказів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 15.11.2022 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Облагротехсервіс" (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту "All Risks" №570/22-Т/Ц5 (надалі - Договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом Benz Е 280, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 16 Договору строк його дії з 20.11.2022 з урахуванням п.п. 23.1, 23.2 Договору до 19.11.2023 з урахуванням умов п.п. 23.1, 23.2 Договору.
29.09.2023 близько 19 год. 00 хв. біля буд. 1 по вул. 77 Гвардійської дивізії у м. Чернігові сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля Mercedes-Benz Е 280, державний номерний знак НОМЕР_1 , та автомобіля Skoda Fabia, державний номерний знак НОМЕР_2 . А саме: ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Skoda Fabia, рухаючись від проспекту Левка Лук'яненка в бік вул. Козацька, не вибрала в установлених межах безпечної швидкості руху, не дотрималась безпечної дистанції, в результаті чого скоїла зіткнення з транспортним засобом Mercedes-Benz Е 280, який рухався в попутному напрямку, у зв'язку з чим обидва автомобілі зазнали механічних пошкоджень.
Факт настання спірної ДТП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №520857 від 29.09.2023 та довідкою Національної поліції України №3023273351572580.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 27.10.2023 у справі №750/14622/23, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Зазначені обставини були встановлені постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 27.10.2023 у справі №750/14622/23, спірна ДТП, внаслідок якої було завдано шкоду автомобілю Mercedes-Benz Е 280, державний номерний знак НОМЕР_1 , сталася з вини водія автомобіля Skoda Fabia, державний номерний знак НОМЕР_2 , - ОСОБА_1 .
Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Skoda Fabia, державний номерний знак НОМЕР_2 , станом на дату настання спірної ДТП була застрахована Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ/004728751, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом із бази Моторного (транспортного) страхового бюро України.
Наведеним договором (поліс №АТ/004728751) передбачено, що франшиза становить - 0, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 160 000,00 грн.
У зв'язку з зверненням страхувальника до страховика за Договором із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу від 02.10.2023, позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, на підставі страхового акту №006.02355423-1 від 03.11.2023, складеного з урахуванням розрахунку суми страхового відшкодування та виставленого Фізичною особою-підприємцем Українець Іриною Олегівною рахунку на оплату №299 від 01.03.2023 на суму 95 958,00 грн з ПДВ, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом виплати коштів на рахунок СТО (ФОП Українець Ірини Олегівни) у сумі 95 958,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №56211840 від 06.11.2023.
На підтвердження розміру витрат, завданих спірною ДТП автомобілю страхувальника за Договором, позивачем було надано суду страховий акт №006.02355423-1 від 03.11.2023, розрахунок суми страхового відшкодування, виставлений Фізичною особою-підприємцем Українець Іриною Олегівною рахунок на оплату №299 від 01.03.2023 на суму 95 958,00 грн з ПДВ, складений Фізичною особою-підприємцем Українець Іриною Олегівною акт надання послуг №284 від 23.11.2023 на суму 95 958,00 грн та платіжну інструкцію №56211840 від 06.11.2023 на суму 95 958,00 грн з призначенням платежу - страхова виплата ТОВ "Облагротехсервіс", акт №006.02355423-1 від 03.11.2023, згідно рахунку №299 від 01.11.2023, НОМЕР_1 без ПДВ.
Враховуючи те, що відповідачем не було здійснено виплати страхового відшкодування у повному обсязі, позивач звернувся до місцевого господарського суду з даним позовом, у якому просив стягнути з відповідача 41 000, 00 грн недоплаченого страхового відшкодування за вартістю відновлюваного ремонту.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України "Про страхування").
Вказана норма кореспондується зі статтею 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до частини 1 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Частиною 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
За змістом статті 980 ЦК України, статті 4 Закону України "Про страхування" залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.
Згідно з положеннями статті 999 ЦК України і статей 6, 7 Закону України "Про страхування" за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов'язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
Відповідно до вищевказаних норм, до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації ОСОБА_1 транспортного засобу Skoda Fabia, державний номерний знак НОМЕР_2 .
Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до статей 12, 22 та 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 95 958, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 06.11.2023 №56211840.
Згідно зі статтею 14 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальник має право вибору страховика для укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
З урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування (пункт 21.1 статті 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Статтею 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Частиною 2 підпункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Заперечуючи проти позову відповідач вказав, що ним прийнято рішення про здійснення страхового відшкодування, з урахуванням зносу, та перераховано на користь позивача 54 957,00 грн страхового відшкодування, що підтверджується платіжною інструкцією від 04.12.2023 №61058.
Відповідно до розрахунку коефіцієнту фізичного зносу, наведеного відповідачем, значення коефіцієнту фізичного зносу складових транспортного засобу Mercedes-Benz Е 280, державний номерний знак НОМЕР_1 , складає: Ез = 0,7.
За розрахунком відповідача, вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу (Сврз) визначається, згідно з пунктом 7.41. Методики, за наступною формулою: Сврз = Ср +См +Сс *(1-Ез) = 37 386,00+ 58 572,00 * (1- 0,70)= 54 957,60 грн. (з ПДВ), де, Ср.- вартість ремонтних робіт + См - вартість необхідних для ремонту матеріалів - 37 386,00 грн, Сс- вартість складових, які підлягають заміні - 58 572,00 грн, Eз - коефіцієнт фізичного зносу, складає 0,70.
Отже, за розрахунком відповідача, розмір страхового відшкодування за шкоду, пов'язану з пошкодженням транспортного засобу, складає 54 957,60 грн, який і було перераховано позивачу.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно відхилив вказані твердження позивача щодо того, що розмір страхового відшкодування повинен бути відшкодований відповідачем без врахування коефіцієнту фізичного зносу складових транспортного засобу , з огляду на наступне.
Проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом від 24.11.2003 №142/5/2092 Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395.
Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує:
5 років - для легкових колісних транспортних засобів виробництва країн СНД;
7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів;
3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД;
4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів;
5 років - для мототехніки.
Згідно з пунктом 1.6 вищевказаної Методики строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення колісного транспортного засобу до дати його оцінки.
Значення коефіцієнта фізичного зносу, який підлягає усуненню, не може перевищувати 0,7.
Для складників КТЗ зі строком експлуатації понад 12 років значення ЕЗ приймається рівним 0,7 (пункт 7.41. Методики).
Зі свідоцтва серії НОМЕР_3 про державну реєстрацію транспортного засобу автомобіля Mercedes-Benz Е 280, державний номерний знак НОМЕР_1 , рік випуску - 2006, тобто строк експлуатації даного автомобіля станом на дату ДТП перевищував 7 років.
Позивач у даній справі зазначив, що вирахування коефіцієнту зносу є безпідставним у випадку заміни пошкоджених запчастин на запчастини, що були у використанні, враховуючи, що запчастини зазначені у Акті наданих послуг № 284 від 23.11.2023, не є новими (б/у), то фактично фізичний знос щодо них вже застосовано.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №910/3650/16 та у постановах Верховного Суду від 01.02.2018 у справі №910/22886/16, від 06.02.2018 у справі №910/3867/16, від 14.05.2018 № 910/5092/17.
Судом першої інстанції у даній справі було витребувано від Фізичної особи-підприємця Українець Ірини Олегівни (постачальник та виконавець ремонтних робіт пошкодженого автомобіля) оригінал акта надання послуг №284 від 23.11.2023.
Наданий Фізичною особою-підприємцем Українець Іриною Олегівною оригінал акта надання послуг №284 від 23.11.2023, який наявний в матеріалах справи, не містить зазначення про використання в ремонті автомобіля Mercedes-Benz Е 280, державний номерний знак НОМЕР_1 , вживаних запасних частин, в той час як надана позивачем копія акта надання послуг №284 від 23.11.2023 із сімнадцяти перелічених найменувань робіт (послуг) у шести найменуваннях робіт (послуг) містить додаткову позначку «заміна б/у», а саме в таких роботах/послугах: бампер задній вартістю 14 380 грн, підлога багажного відсіку вартістю 5 980, 00 грн; ліхтар зад. правий вартістю 7 410, 00 грн; підсилювач вартістю 5 500, 00 грн; глушник вартістю 7 500, 00 грн та захисний екран вартістю 1 520, 00 грн.
Змісту рахунку на оплату №299 від 01.03.2023 поданий позивачем, який наявний у матеріалах справи не містить таких додаткових позначок у вище перелічених шести робіт (послуг).
На думку суду першої інстанції, такі розбіжності свідчать про використання нових деталей для ремонту спірного автомобіля.
Позивач у свою чергу у суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції вказує, що замінені деталі для ремонту спірного автомобіля були використані б/у.
Судом апеляційної інстанції досліджено пояснення ТОВ «Облагротехсервіс» (власника автомобіля) які наявні в матеріалах справи, що ремонт було здійснено вживаними запасними запчастинами, однак його пояснення будуть враховані разом із іншими доказами та твердженнями сторін наявними у даній справі, а також із встановленими судом першої інстанції обставинами.
Щодо листа від 30.07.2024, в якому Фізична особа-підприємець Українець Ірина Олегівна вказує, що Б/У запчастини були придбані нею за готівку на авторинку, то суд першої інстанції відхилив такі доводи, оскільки жодних доказів придбання Б/У запчастин (навіть частково) ні позивачем, ні Фізичною особою-підприємцем Українець Іриною Олегівною суду не надано, хоча навіть при придбанні товару за готівку продавець зобов'язаний надавати розрахунковий документ.
Позивач зазначає, що судом першої інстанції не було враховані його пояснення, що позивачу не відомо як саме зберігається документація у ФОП Українець Ірини Олегівни. Позивач зазначає, що Фізична особа-підприємець Українець Ірина Олегівна заново формувала Акт №258 та перенесла дані з рахунку та бланку виконаних робіт.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що обізнаність/необізнаність позивача щодо зберігання документації виконавцем не має значення для правильного вирішення спору, а твердження про перенесення даних Фізичною особою-підприємцем Українець Ірина Олегівна, не підтверджують того, що запчастини були Б/У.
Щодо наявного у матеріалах справи звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 18.10.2024 №19791 наданого позивачем, за яким вартість ремонту оспорюваного автомобіля становить 106 646, 03 грн, та звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 12.11.2024 №81-D/15/11 наданого відповідачем, за яким вартість ремонту оспорюваного автомобіля становить 65 293, 53 грн, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов'язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.
Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №922/4013/17, від 03.07.2019 у справі №910/12722/18.
Колегія суддів зазначає, що у даній справі не стоїть питання щодо розміру фактично здійснених позивачем витрат за ремонт автомобіля, які виникли внаслідок ДТП, оскільки така сума підтверджена документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля та платіжним дорученням від 06.11.2023 на суму 95 958,00 грн.
Подаючи вищезазначені звіти про оцінку транспортного засобу сторони намагаються довести суду розмір вартості відновлювального ремонту оспорюваного автомобіля з використання нових запчастин та/або б/у.
З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Допустимість доказів за статтею 77 Господарського процесуального кодексу України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (статті 78 Господарського процесуального кодексу України).
Слід наголосити, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц та постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 30.06.2022 у справі №927/774/20, на які посилається скаржник).
За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стандарт «вірогідності доказів» не нівелює обов'язок суду щодо оцінки доказів в порядку приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням надання оцінки допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених у статті 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №908/2846/19, від 27.05.2021 у справі №910/702/17, від 17.11.2021 у справі №910/2605/20.
Зазначені правові висновки у застосуванні норм процесуального права мають загальний (універсальний) характер незалежно від змісту спірних правовідносин.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що наслідками першого звернення позивача із заявою про виплату страхового відшкодування (претензія вих. №071123-1580/р від 07.11.2023), на підставі наданого самим позивачем рахунку на оплату №299 від 01.03.2023, в якому не зазначалось про використання в ремонті автомобіля вживаних запчастин, Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" було здійснено розрахунок страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (0,7) та виплачено 04.12.2023 Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Арсенал Страхування" страхове відшкодування у розмірі 54 957,60 грн.
Лише після виплати Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" страхового відшкодування Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" було направлено доповнення до претензії (вих. №061223-1732/р від 06.12.2023) із складеним в односторонньому порядку Фізичною особою-підприємцем Українець Іриною Олегівною актом надання послуг №284 від 23.11.2023, в якому значилось про виконання ремонтних робіт на ту саму суму, що вказана в рахунку, проте із використанням вживаних запчастин.
Оскільки оригінал письмового доказу - оригінал акта надання послуг №284 від 23.11.2023, копія якого була долучено до позовної заяви, не наданий Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування", в той час як наданий Фізичною особою-підприємцем Українець Іриною Олегівною оригінал акта надання послуг №284 від 23.11.2023 є відмінним за змістом, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги долучену до позовної заяви копію акта надання послуг №284 від 23.11.2023.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням непослідовної поведінки Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування", його твердження щодо економічної необґрунтованості використання в ремонті автомобіля оригінальних деталей, що експлуатується понад 17 років, не знайшли свого підтвердження.
Північний апеляційний господарський суд, також, вважає обґрунтованими доводи Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про використання у ремонті автомобіля Mercedes-Benz Е 280, державний номерний знак НОМЕР_1 , аналогів запчастин (неоригінальних запчастин), але не Б/У.
Протилежного позивачем не доведено, жодних доказів на придбання позивачем б/у товару для ремонтного відновлення оспорюваного автомобіля позивачем не надано.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про недоведеність позивачем наявності підстав для не застосування коефіцієнту фізичного зносу, відтак, відповідачем правомірно здійснено виплату страхового відшкодування із застосуванням коефіцієнту фізичного зносу.
Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що судове рішення прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 у справі №910/7637/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 у справі №910/7637/24 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування".
4. Матеріали справи №910/7637/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді А.М. Демидова
І.П. Ходаківська