вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" березня 2025 р. Справа№ 925/740/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Сітайло Л.Г.
Андрієнка В.В.
За участю секретаря судового засідання Місюк О.П.
та представників сторін:
позивача - Кулакова С.С.;
відповідача - не з'явилися.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат» на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.12.2024
у справі №925/740/24 (суддя - Васянович А.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лілак"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат"
про стягнення заборгованості.
У червні 2024 року до Господарського суду Черкаської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Лілак" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат" про стягнення 4064680,15 грн заборгованості, з яких: 3564620,37 грн основний борг, 127023,92 грн пені, 362595,54 грн штрафу та 10440,32 грн 3% річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №22/03-2024 від 22.03.2024.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.06.2024 відкрито провадження у справі №925/740/24, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.12.2024 (повне рішення складене 09.12.2024) у справі №925/740/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лілак" задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат" на користь позивача 3400000,00 грн основного боргу, 362595,54 грн штрафу, 111734,06 грн пені та 10440,32 грн 3% річних. Провадження у справі №925/740/24 в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 149282,52 грн боргу закрито, в решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення та ухвали нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення не досліджено всі обставини справи та порушено норми процесуального права.
Відповідач стверджує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості відповідача, оскільки видаткові (товарно-транспортні) накладні не містять підпису уповноваженої особи замовника.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.01.2025 апеляційну скаргу у справі №925/740/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Сітайло Л.Г.
Перевіривши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат", суддею-доповідачем виявлено недоліки такої скарги, а саме відсутність доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 апеляційну скаргу у справі №925/740/24 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків апеляційної скарги.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат" на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.12.2024 у справі №925/740/24, справу призначено до розгляду на 18.03.2025, встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
04.02.2025 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого останній заперечує проти доводів скарги відповідача, просить залишити її без задоволення, оскаржуване рішення суду - без змін.
Позивач зауважує, що у п. 4.4 договору сторони узгодили, що перехід права власності на товар оформляється видатковою накладною. При цьому покупець підтвердив наявність у особи, що здійснюватиме фактичне приймання товару, всіх необхідних повноважень, пов'язаних з прийманням-передачею товару. Крім того позивач звернув увагу, що у додаткових поясненнях до клопотання про забезпечення позову відповідач не заперечував факт отримання товару та вказував, що здійснює належні заходи щодо погашення заборгованості перед контрагентами, в тому числі і перед позивачем. Після відкриття провадження у даній справі відповідачем частково сплачено товар отриманий за договором.
Також позивачем повідомлено, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, які він поніс та очікує понести, в результаті розгляду спору в суді апеляційної інстанції, становить 30000 грн.
17.03.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в обґрунтування якого зазначено, що товариство має намір залучити до участі у даному спорі адвоката, для чого потрібен додатковий час.
У судове засідання 18.03.2025 з'явився представник позивача, заперечував проти відкладення розгляду справи, відмітивши, що відповідач мав достатньо часу для залучення представника.
Колегія суддів розглянувши клопотання скаржника про відкладення розгляду справи дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Тобто підставою для відкладення розгляду справи за клопотанням учасника справи у випадку неможливості його явки у судове засідання є наявність обґрунтованих причин такої неявки.
З клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат" про відкладення розгляду справи слідує, що підставою для відкладення є необхідність залучення адвоката для представництва інтересів відповідача.
Поряд з цим колегія суддів відмічає, що апеляційне провадження у даній справі було відкрито 27.01.2025 (за апеляційною скаргою відповідача), розгляд справи призначено на 18.03.2025. Тобто, сторонам було надано достатньо часу (півтора місяці) для реалізації їх прав, в тому числі для залучення адвоката до участі в даній справі.
Також при розгляді даного клопотання колегія суддів враховує поведінку відповідача під час розгляду даної справи в суді першої інстанції. Зокрема, відповідачем було заявлено 4 клопотання про відкладення розгляду справи, в тому числі, у зв?язку з необхідністю отримання професійної правничої допомоги.
Крім того суд зауважує, що згідно ч. 1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
За змістом ч. 3 ст. 56 ГПК України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Відповідачем не доведено неможливості здійснення самопредставництва особи, яку він представляє, а також факту неможливості розгляду справи без участі Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат", тому суд апеляційної інстанції в цьому випадку не визнає поважними причини неявки в судове засідання 18.03.2025 у цій справі уповноваженого представника скаржника, з огляду на що у суду відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату.
Водночас, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Разом з тим колегія суддів зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. При цьому наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення відповідно до вимог ст. 236 ГПК України.
Окрім того, суд враховує, що за приписами ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат" за відсутності представника скаржника за наявними матеріалами справи. Відсутність представника скаржника, у цьому випадку, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті та не повинна заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.
Представник позивача надав пояснення по суті спору, заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив суд залишити без змін оскаржуване рішення суду.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як слідує з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 22.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лілак" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат" (покупець) укладено договір поставки №22/03-2024, згідно п. 1.1 якого, постачальник зобов'язався передати у власність покупцеві товар, визначений у п. 1.2. цього договору, а покупець - прийняти та оплатити товар.
Товаром за даним договором є харчові продукти, за номенклатурою, у кількості та за ціною, що визначається в додатку №1 до даного договору «Специфікація». Кожна партія товару, строки постачання, порядок фасування та/або пакування визначається в заявках покупця та видаткових накладних на кожну окрему партію товару. Видаткові накладні формуються за заявками покупця, які узгоджуються засобами зв'язку, які зазначені в розділі 13 даного договору або інші засоби зв'язку представників сторін (п. 1.2 договору).
Згідно п. 2.2 договору розрахунки за цим договором здійснюються у строк 21 банківський день з моменту отримання товару покупцем, підписання видаткових накладних, та виставлення постачальником рахунку фактури.
Відповідно до п. 4.2. договору, приймання - передача товару оформлюється видатковою накладною в момент передачі товару покупцю (за умови, якщо у покупця не виникає підозри, щодо якості товару), яка підписується уповноваженими представниками сторін в 2-х оригінальних примірниках: 1 примірник - покупцю, 1 примірник - постачальнику. Видаткові накладні також можуть бути підписані в порядку, передбаченому п. 11.2 даного договору (в тому числі як альтернативний спосіб підписання) та товарно - транспортною накладною.
Договір було укладено в редакції з урахуванням протоколу розбіжностей (додаток №3 до договору).
Згідно додатку №3 сторони узгодили, що при порушенні умов договору щодо строків оплати поставки харчових продуктів згідно видаткової накладної, покупець сплачує штаф 10% від вартості поставлених харчових продуктів та пеню 0,1% від вартості несплачених харчових продуктів за кожен день прострочки виконання умов оплати за договором. За прострочення оплати понад 30 днів з покупця додатково стягується штраф у розмірі 2% вартості за несплачені харчові продукти (п. 7.2.5 договору).
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2024 включно, а в частині розрахунків - до повного їх завершення (п. 10.1 договору).
За твердженням позивача, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4466247,54 грн, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками видатковими накладними: №Л-149 від 26.03.2024 на суму 1175326,80 грн; №Л-155 від 27.03.2024 на суму 354880,44 грн; №Л-157 від 28.03.2024 на суму 490140,00 грн; №Л-171 від 03.04.2024 на суму 790635,42 грн; №Л-172 від 04.04.2024 на суму 815923,56 грн; №Л-182 від 06.04.2024 на суму 839341,32 грн.
Водночас, 19.04.2024 відповідачем було повернуто позивачу частину товару на загальну суму 655630,02 грн, що підтверджується поверненням постачальнику №13.
З урахуванням п. 2.2 договору, покупець зобов'язаний був оплатити поставлений товар:
- за видатковою накладною №Л-149 від 26.03.2024 до 24.04.2024;
- за видатковою накладною №Л-155 від 27.03.2024 до 25.04.2024;
- за видатковою накладною №Л-157 від 28.03.2024 до 26.04.2024;
- за видатковою накладною №Л-171 від 03.04.2024 до 02.05.2024;
- за видатковою накладною №Л-172 від 04.04.2024 до 03.05.2024;
- за видатковою накладною №Л-182 від 06.04.2024 до 06.05.2024.
Проте, отриманий товар було оплачено відповідачем лише частково, зокрема, 23.05.2024 на суму 200000,00 грн, а 10.06.2024 на суму 61335,00 грн, що підтверджується виписками по рахунку.
Також позивач зазначає, що в подальшому, частина переданого позивачем товару була повернута відповідачем.
Так, товар за видатковою накладною №Л-149 від 26.03.2024 на суму 1175326,80 грн був частково повернутий відповідачем позивачу 19.04.2024 на суму 280085,65 грн, а також частково оплачений на суму 200000,00 грн 23.05.2024 та 10.06.2024 на суму 61335,00 грн, тому борг відповідача перед позивачем за цією поставкою на момент звернення до суду становив 633906,15 грн.
Товар за видатковою накладною №Л-155 від 27.03.2024 на суму 354880,44 грн був частково повернутий відповідачем позивачу 19.04.2024 на суму 217235,22 грн, відтак борг відповідача за накладною становив 137645,22 грн.
Товар за видатковою накладною №Л-157 від 28.03.2024 на суму 490140,00 грн частково повернутий відповідачем позивачу 19.04.2024 на суму 13860,00 грн, неоплачена сума становить 476280,00 грн.
Товар за видатковою накладною №Л-171 від 03.04.2024 на суму 790635,42 грн частково повернутий відповідачем позивачу 19.04.2024 на суму 10275,00 грн, борг відповідача становить 780360,42 грн.
Товар за видатковою накладною №Л-172 від 04.04.2024 на суму 815923,56 грн частково повернутий відповідачем позивачу 19.04.2024 на суму 15337,85 грн, борг відповідача перед позивачем становив 800585,71 грн.
Товар за видатковою накладною №Л-182 від 06.04.2024 на суму 839341,32 грн частково повернутий відповідачем позивачу 19.04.2024 на суму 118836,00 грн, борг відповідача перед позивачем становив 720505,32 грн.
Отже, на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача становила 3549282,82 грн.
У зв'язку з невиконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленої продукції позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 3564620,37 грн основного боргу, 127023,92 грн пені, 362595,54 грн штрафу та 10440,32 грн 3% річних.
Відповідач заперечував проти позовних вимог вказуючи, що згідно умов договору особою, яка має право представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат" є директор товариства - Іванченко О.Л. Додані до позовної заяви видаткові накладні не підписані уповноваженою на те особою відповідача.
Водночас після звернення позивача до суду відповідач частково сплатив борг в розмірі 149282,52 грн.
З огляду на часткову оплату відповідачем основної заборгованості, в силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, суд першої інстанції закрив провадження в частині вимог про стягнення 149282,52 грн боргу.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності доводять факт отримання товару відповідачем за наданими товарно-транспортними накладними, а відтак сума основного боргу за поставлений товар, з урахуванням здійснених оплат, становить 3400000,0 грн та має бути сплачена відповідачем. Здійснивши арифметичну перевірку наданих позивачем розрахунків 3% річних, пені та штрафу суд визнав обґрунтованим розмір 3% річних у сумі 10440,32 грн та штрафу в розмірі 362595,54 грн. Водночас, суд встановивши, що позивачем здійснено розрахунок пені виходячи з розміру 0,1% від вартості неоплаченого товару, що є більшим ніж подвійна облікова ставка Національного банку України, здійснивши власний перерахунок пені, дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 11734,06 грн.
З наведеними висновками місцевого господарського суду погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 ЦК України.
Вказаний договір є підставою для виникнення в його сторін прав та обов'язків: майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 11, 202, 509 ЦК України, та згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).
Аналіз наведених норм свідчить, що договір поставки товару за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. У таких правовідносинах обов'язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов'язок покупця з прийняття та оплати цього товару (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №910/8612/19).
З огляду на умови укладеного між сторонами договору, покупець зобов'язаний здійснити оплату товару в строк 21 банківський день з моменту отримання товару, підписання видаткових накладних та виставлення постачальником рахунку фактури (п. 2.2 договору).
Так, на підтвердження передачі товару відповідачу на загальну суму 4466247,54 грн позивачем надано до суду видаткові накладні (№Л-149 від 26.03.2024 на суму 1175326,80 грн; №Л-155 від 27.03.2024 на суму 354880,44 грн; №Л-157 від 28.03.2024 на суму 490140,00 грн; №Л-171 від 03.04.2024 на суму 790635,42 грн; №Л-172 від 04.04.2024 на суму 815923,56 грн; №Л-182 від 06.04.2024 на суму 839341,32 грн) та товарно-транспортні накладні.
У свою чергу, відповідач стверджує, що товар вказаний в наданих позивачем видаткових накладних він не отримував, вказані накладні не підписані уповноваженою на те особою відповідача.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначені видаткові накладні містять ПІБ та підпис особи, що приймала товар, однак, без вказівки посади та номеру, дати довіреності.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги стосовно того, що надані позивачем видаткові накладні не відповідають вимогам чинного законодавства щодо їх оформлення, колегія суддів зазначає, що відповідно до визначень термінів, що містяться в ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Відповідно до позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 19.02.2020 у справі №915/675/19, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Згідно правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 10.12.2020 у справі №910/14900/19, необхідно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, з розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з'ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.
Таким чином, сам факт наявності дрібних недоліків у первинних документах господарського обліку (враховуючи, що видаткові накладні містять відомості про договір на підставі якого здійснювалася поставка, про товар, а також містять відбитки печаток постачальника та покупця) жодним чином не свідчить про не передачу товару відповідачеві.
До того ж, як вірно зауважено судом першої інстанції, згідно п. 4.4 договору підписанням договору покупець підтвердив, наявність у особи, що здійснила фактичне приймання товару, всіх необхідних повноважень, пов'язаних з прийманням - передачею товару.
Враховуючи вищенаведене, є неспроможними твердження скаржника про те, що умовами договору передбачено застереження щодо підписання документів саме директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат" Іванченком О.Л.
Поряд з цим зазначені первинні документи мають оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами у справі.
Колегія суддів встановила, що в підтвердження факту наявності заборгованості за спірним договором позивачем також долучено до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків підписаний між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лілак" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат" за період з 26.03.2024 - 19.04.2024, відповідно до якого заборгованість відповідача за спірним договором станом на 29.04.2024 становила 3810617,52 грн.
Крім того суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що під час розгляду даної справи судом першої інстанції відповідач не заперечував факт отримання товару.
Так, у своїх додаткових поясненнях до клопотання про скасування заходів забезпечення позову (т. 1 а.с. 63-64) відповідач не заперечував факт отримання товару, а лише вказував про те, що здійснює належні заходи щодо погашення заборгованості перед контрагентами, в тому числі і перед позивачем. Наявність заборгованості утворилася внаслідок неналежного проведення розрахунків зі сторони Державного підприємства Міністерства оборони України "ДОТ" за поставлені товари на виконання державних контрактів, і що дані товари були придбані Товариством з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат" у великій кількості контрагентів, в тому числі і в Товариства з обмеженою відповідальністю "Лілак".
Також після звернення позивача до суду з даним позовом (13.06.024) відповідачем було сплачено частину боргу у сумі 149282,52 грн (17.06.2024).
20.11.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат" подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якого зазначено, що з огляду на сплату часини заборгованості, відповідач має намір врегулювати даний спір шляхом укладення мирової угоди.
Північний апеляційний господарський суд зазначає, що такими діями відповідач фактично визнав факт здійснення вищевказаних господарських операцій з отримання товару за договором №22/03-2024 від 22.03.2024. Отже, місцевий господарський суд правомірно прийняв надані позивачем видаткові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, позаяк незначні недоліки наданих накладних, з урахуванням інших доказів у справі, не можуть бути підставою для невизнання господарської операції.
Разом з тим суд апеляційної інстанції вважає, що встановлені у справі обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці) (застосована, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17).
Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.
Згідно з ст. 13 ЦК України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов'язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.
Колегією суддів враховується, що заперечення відповідачем факту отримання товару на спірну суму містить елементи суперечливої поведінки, оскільки, з наявних в матеріалах справи доказів слідує визнання відповідачем факту отримання товару за спірним договором (часткова сплата заборгованості після звернення позивача до суду, повідомлення у додаткових поясненнях про скасування заходів забезпечення позову про вжиття належних заходів щодо погашення заборгованості, порушення перед судом клопотання про надання додаткового часу для укладення з позивачем мирової угоди), тоді як під час розгляду спору відповідач заперечує проти взятих на себе зобов'язань.
Північний апеляційний господарський суд констатує, що обставини справи свідчить, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат", яке змінює свою позицію щодо факту отримання товару та відповідно, наявності заборгованості за договором, в такий спосіб діє недобросовісно та з порушенням меж здійснення цивільних прав, встановлених ст. 13 ЦК України, що не відповідає ані конституційним принципам, ані загальним принципам права, встановленим ст. 3 ЦК України.
Враховуючи обставини даного спору та поведінку відповідача, який займає взаємовиключні позиції з метою невиконання зобов'язань за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача основної заборгованості за договором поставки №22/03-2024 від 22.03.2024 у розмірі 3400000,00 грн.
При цьому в ході апеляційного перегляду оскаржуваного рішення колегія суддів звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Дослідивши всі матеріали справи в їх сукупності суд апеляційної інстанції вважає, що надані позивачем докази, в підтвердження позовних вимог, є більш вірогідними ніж твердження відповідача не підкріплені жодними доказами.
Отже, твердження скаржника щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, у зв'язку з визнанням доведеною обставину поставки товару за договором, не знайшли свого підтвердження та спростовуються встановленими вище обставинами справи.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 127023,92 грн пені, 362595,54 грн штрафу та 10440,32 грн 3% річних, колегія суддів зауважує слідуюче.
В силу положень ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 7.2.5. договору поставки передбачено, що за порушення строків оплати, передбачених цим договором, покупець сплачує штраф 10% від вартості поставлених товарів та пеню у розмірі 0,1% від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення.
Відповідно до розрахунку позивача стягненню з відповідача підлягає пеня в загальному розмірі 127023,92 грн грн за період з 25.04.2024 по 10.06.2024, виходячи з вартості неоплаченого товару на підставі наведених видаткових накладних.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій в межах визначеного періоду, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо невірності розрахунку пені, оскільки в силу імперативних приписів законодавства (ч. 6 ст. 231 ГПК України, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань") розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання встановлюється за згодою сторін, проте не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 111734,06 грн. За розрахунком суду сума штрафу (10%) передбаченого умовами договору становить 381126,38 грн. Однак, беручи до уваги положення ч. 1 ст.14 ГПК України, з відповідача підлягає стягненню розмір штрафу в межах позовних вимог, а саме в розмірі 362595,54 грн.
Нормами ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням зокрема 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Північний апеляційний господарський суд здійснивши арифметичну перевірку наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми 3% річних у розмірі 10440,32 грн, беручи до уваги розмір позовних вимог, погоджується з місцевим господарським судом про стягнення з відповідача зазначеної суми.
Поряд з цим, колегія суддів зауважує, що відповідач не надав ані контррозрахунку проти заявлених до стягнення з нього сум пені, штрафу та 3% річних, ані будь-яких заперечень щодо невірності їх нарахування тощо.
Таким чином, аргументи апеляційної скарги відповідача не спростовують правомірності висновків місцевого господарського суду щодо встановлених обставин справи.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Черкаської області від 05.12.2024 у справі №925/740/24 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для його зміни чи скасування, в розумінні приписів ст. 277 ГПК України, не вбачається. Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків місцевого господарського суду не спростовують, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат".
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 05.12.2024 у справі №925/740/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 24.03.2025.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді Л.Г. Сітайло
В.В. Андрієнко