вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" березня 2025 р. Справа№ 920/1483/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Козир Т.П.
Скрипки І.М.
при секретарі судового засідання Линник А.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДА ТРАНС»
на рішення Господарського суду Сумської області від 16.01.2025
у справі № 920/1483/24 (суддя О.Ю. Резніченко)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДА ТРАНС»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрводресурси»
про стягнення 327 765,07 грн,
без участі представників сторін,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДА ТРАНС» звернулось до Господарського суду Сумської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрводресурси» про стягнення 327 765, 07 грн заборгованості за надані послуги згідно акту виконаних робіт №1293 від 17.05.2023, у тому числі 296 816,51 грн основного боргу, 7 371,75 грн - 3% річних, 23 576,81 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 16.01.2025 у справі №920/1483/24 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 933,19 грн покладено на позивача.
Рішення суду першої інстанції вмотивовано нормами статей 11, 92, 205, 638, 908, 909, 929 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України) застосувавши які до встановлених судом обставин відсутності доказів перебування сторін у договірних правовідносинах, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДА ТРАНС» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги за апеляційною скаргою, ТОВ «Да Транс» наполягає на доведеності та підтвердженні існування між сторонами договірних правовідносин за актом виконаних робіт №1293 від 17.05.2023. Позивач зауважує, що ТОВ «Укрводресурси» звернулось до ТОВ «Да Транс» із завданням, на підставі якого ТОВ «Да Транс» надало послуги спецтехніки. Надання послуг підтверджено вищезгаданим актом №1293. Наполягає, що обов'язок сплатити за надані та зафіксовані у акті послуги виникає у відповідача на підставі закону, а тому, відсутність рахунку-фактури не є підставою не сплачувати за надані послуги. Відповідачем також не спростовано доводи позивача про те, що Кузьменко Ю.В. був виконробом та представником Відповідача на майданчику. Вказує, що між сторонами склались договірні правовідносини внаслідок вчинення сторонами конклюдентних дій.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДА ТРАНС» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Козир Т.П., Скрипки І.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДА ТРАНС» на рішення Господарського суду Сумської області від 16.01.2025 у справі № 920/1483/24 та призначено скаргу до розгляду на 19.03.2025. Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрводресурси» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 26.02.2025.
24.02.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив ТОВ «Укрводресурси», у якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Вважає, що судом встановлено усі обставини, що мають значення для розгляду спору по суті, а також до цих обставин правильно застосовано норми матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини сторін.
В судове засідання сторони своїх уповноважених представників не направили, про день, місце та час розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується отриманням сторонами у своїх електронних кабінетах ухвали суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження у даній справі. Від позивача та відповідача клопотань про відкладення розгляду справи та про поважність причин нез'явлення представників сторін у судове засідання не надходило, їх явка в судове засідання не визнавалася обов'язковою, у зв'язку з чим судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності сторін.
Так, відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Обговоривши доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДА ТРАНС» на рішення Господарського суду Сумської області від 16.01.2025, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між сторонами спору існували господарські правовідносини обумовлені договором від 01.03.2023 №01/03/2023-Н та договору від 01.04.2023 №01-04-2023.
Так, 01.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДА ТРАНС» та ТОВ «УКРВОДРЕСУРСИ» було укладено Договір про надання послуг спецтехнікою №01/03/2023-Н, відповідно до умов якого Позивачем були надані Відповідачу послуги спецтехнікою на загальну суму 170 506,42 грн. Послуги за даним договором надані в повному обсязі, прийняті та оплачені Відповідачем в повному обсязі.
Також, 01.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДА ТРАНС» та ТОВ «УКРВОДРЕСУРСИ» було укладено Договір про перевезення вантажу №01-04-2023, відповідно до умов якого Позивачем були надані Відповідачу послуги з перевезення вантажів на загальну суму 1733865,85 грн.
Послуги за даним договором надані в повному обсязі, прийняті та оплачені Відповідачем в повному обсязі.
У подальшому, за доводами Позивача, оскільки Відповідачу необхідно було терміново здавати роботи його Замовнику за умовами виграного останнім тендеру, і на прохання представника (виконроба) Відповідача, між сторонами була досягнута усна домовленість про надання Позивачем Відповідачу за плату додаткових послуг спецтехніки, зокрема:
- Послуги по переїзду вантажного автомобільного транспорту за маршрутом м. Гадяч - смт. Краснокутськ на загальну суму 10 999,20 грн;
- Послуги по переїзду вантажного автомобільного транспорту за маршрутом смт. Котельва - м. Гадяч на загальну суму 22915,00 грн;
- Послуги по переїзду вантажного автомобільного транспорту за маршрутом смт. Розумівка - м. Гадяч на загальну суму 7836,93 грн;
- Послуги по перевезенню вантажним автомобільним транспортом збірного залізобетону довжиною до 3 м. на відстань 50 км. на загальну суму 124 549,96 грн;
- Послуги по перевезенню вантажним автомобільним транспортом збірного залізобетону довжиною до 3 м. на відстань 200 км. на загальну суму 81 046,00 грн;
Всього на загальну суму 296 816,51 грн.
На підставі досягнутої усної домовленості Позивачем було надано Відповідачу вказані вище послуги.
За фактом надання послуг позивач та представник відповідача, з яким було досягнуто усної домовленості, підписано акт виконаних робіт №1293 від 17.05.2023 (далі також - акт №1293) на загальну суму 296 816,57 грн.
Позивач вважає, що акт №1293 відповідає вимогам простої письмової форми договору згідно ст. 207 ЦК України та підтверджує договірні зобов'язання сторін, містить умови, що підтверджують факт надання Позивачем Відповідачу послуг спецтехніки із зобов'язанням Відповідача їх оплатити та дати приймання наданих Позивачем послуг. Вказаний акт приймання виконаних робіт, укладений Сторонами за фактом надання Позивачем Відповідачу послуг є документом, який укладений Сторонами за договором про надання послуг після їх надання Позивачем Відповідачу, підтверджуючи як факт укладення між сторонами спору договору про надання послуг, так і факт надання Виконавцем (Позивачем) Замовнику (Відповідачу) послуг спецтехніки.
Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, Відповідач не виконав взятих на себе договірних зобов'язань і не здійснив оплату наданих Послуг.
Відповідач заперечує проти позову у повному обсязі, так як Позивачем не було надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своєї позиції щодо виникнення взаємовідносин між Позивачем та Відповідачем, заснованих на усному договорі про надання послуг спецтехніки та наявності грошового зобов'язання та заборгованості перед Позивачем у Відповідача на підставі підписаного акту надання послуг № 1293 від 17.05.2023.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду у зв'язку з таким.
Так, алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права, а також підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду.
Переглядаючи спір в апеляційному порядку, колегія суддів виходить з того, що згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
На підтвердження існування між сторонами зобов'язань з перевезення вантажу, Позивач надав лише акт надання послуг № 1293 від 17.05.2023, підписаний від ТОВ «Да Транс» директором, а від ТОВ «Укрводресурс» - виконробом Кузьменко Ю.В.
Надаючи оцінку даному документу, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про те, що цей акт не підтверджує існування між ТОВ «Да Транс» та ТОВ «Укрводресурс» договірних правовідносин щодо надання послуг з переїзду вантажного автомобільного транспорту за маршрутом та послуг по перевезенню вантажним автомобільним транспортом збірного залізобетону.
Так, відповідно до ч.1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Вимоги до письмової форми правочину унормовані у ст. 207 ЦК України, згідно ч. ч. 1,2 якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Загальне визначення договору про надання послуг міститься у ст. 901 ЦК України, відповідно до якої за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частина 1 ст. 908 ЦК України визначає, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Згідно із ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
При цьому, ч. ч. 2, 3 зазначеної норми передбачають, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Також відповідно до абз.1 ч.1 ст. 929 ЦК України, якою обґрунтовує, у тому числі, свої вимоги позивач, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Вимога до форми договору транспортного експедирування викладена у ч.1 ст. 930 ЦК України, згідно якої договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.
Таким чином, правочин щодо надання послуг з переїзду вантажного автомобільного транспорту за маршрутом та послуг по перевезенню вантажним автомобільним транспортом збірного залізобетону повинен бути вчинений у письмовій формі та підписаний уповноваженими представниками Товариств.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що акт №1293 не є простою письмовою формою договору про надання послуг з перевезення.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Істотними умовами договору про надання послуг з перевезення вантажу (експедирування) є: найменування і місцезнаходження сторін, найменування і кількість вантажу, його упаковка, умови і строки перевезення, місце і час завантаження, вартість перевезення, порядок розрахунків, строк виконання та ін.
Зі змісту акту №1293 (а.с. 21) убачається, що він містить лише реквізити сторін, а також найменування наданих послуг та їх вартість. При цьому, акт не містить умови та строки перевезення вантажу, місце де вантаж мав бути завантажений та де розвантажений, порядок приймання-передачі послуг та порядок розрахунків, обов'язки сторін, їх відповідальність та ін.
Отже, акт №1293 не відповідає вимогам щодо простої письмової форми правочину, які ставляться до договорів про надання послуг з перевезення вантажу в частині визначення істотних умов договору.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність доказів наявності у виконроба Кузьменка Ю.В. повноважень на підписання акту, а також на укладення будь-яких угод та договорів від імені ТОВ «Укрводресурси».
Так, Відповідачем подано суду копію посадової інструкції виконробу код КП 1223.2, затвердженої згідно наказу №-4к від 28.11.2022, із якої вбачається, що виконробу не надано повноважень укладати будь-які угоди, договори в тому числі усні домовленості та підписувати первинні господарські документи.
Представником та підписантом Відповідача є директор, який діє на підставі Рішення № 25/11/22 від 25.11.2022 та згідно Наказу № 2-К від 26.11.2022, як це відображено в наданих договорах №01/03/2023-Н від 01.03.2023 та № 01-04-2023 від 01.04.2023 та актах наданих послуг № 427 від 17.05.2023 № 443, від 28.04.2023 та № 444 від 12.05.2023, інших осіб, які мають законні підстави на вчинення правочинів та підписання первинних документів від імені Відповідача - не передбачено.
Довіреностей чи доручень, чи розпоряджень, чи наказів на виконроба Кузьменка Ю.В. на представництво від імені Відповідача на укладання угоди чи підписання будь-яких документів - не було надано.
Стаття 92 ЦК України встановлює, що юридична особа набуває громадянських прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють згідно із засновницькими документами і законом.
Тому у відносинах з третіми особами підприємство може представляти тільки особа, уповноважена на це засновницькими документами, дорученням, законом чи іншими актами цивільного законодавства. При цьому без доручення від імені підприємства може виступати тільки директор або інша особа, чиї повноваження зафіксовані в засновницьких документах (ч. 5 ст. 65 ГКУ).
Тому єдиним підписантом від відповідача згідно поданих доказів є його директор, а доказів наявності у виконроба Кузьменка Ю.В. повноважень на підписання акту №1293 суду не надано.
Колегія суддів також зауважує, що акти наданих послуг від 17.03.2023 №427, від 28.04.2023 №443, від 12.05.2023 №444 (арк. 64-66), складені на виконання договорів від 01.03.2023 №01/03/2023-Н та від 01.04.2023 №01-04-2023, від імені ТОВ «Укрводресурси» підписані директором - Лісовським Ю.В.
Колегія суддів також враховує, що згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74, ч. 1 ст. 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 78 ГПК України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Оскільки ТОВ «Да Транс» на підтвердження існування договірних правовідносин між сторонами надано лише акт №1293, підписаний не уповноваженою на це особою, що за наявності заперечень ТОВ «Укрводресурси» щодо існування договірних правовідносин та відсутності інших доказів, наприклад, переписки між сторонами про укладення договору та надання відповідних послуг, товарно-транспортних накладних щодо переміщення вантажу, належного відповідачу з місця відправки до місця призначення, показання свідків про здійснення ними перевезення тощо, не підтверджує укладення між ТОВ «Да Транс» та ТОВ «Укрводресурси» договору з наданням послуг, вказаних у акті №1293, відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність фактичних та правових підстав для стягнення з ТОВ «Укрводресурси» 327 765,07 грн.
Доводи апеляційної скарги вмотивованих висновків суду не спростовують.
Зокрема, колегія суддів також відхиляє доводи заявника про те, що ТОВ «Укрводресурси» звернулось до ТОВ «Да Транс» із завданням, на підставі якого ТОВ «Да Транс» надало послуги спецтехніки, з огляду на відсутність у матеріалах справи жодних доказів на підтвердження цієї обставини.
Безпідставними є доводи заявника про те, що відсутність рахунку-фактури не є підставою не сплачувати за надані послуги, оскільки матеріали справи не містять договору, укладеного між сторонами та у якому була б умова про необхідність направлення позивачем відповідачу рахунку-фактури.
Не впливають на розгляд спору по суті доводи позивача про те, що відповідачем також не спростовано доводи позивача про наявність у Кузьменка Ю.В. як у виконроба повноважень з представництва Відповідача на майданчику.
Матеріали справи містять посадову інструкцію, яка не містить повноважень у виконроба повноважень з представництва інтересів Товариства перед іншими особами, у тому числі, з підписання актів чи укладення усних договорів. Позивачем також не доведено суду, що Кузьменко Ю.В. мав такі повноваження.
Безпідставними є доводи заявника про те, що між сторонами склались договірні правовідносини внаслідок вчинення сторонами конклюдентних дій, оскільки ним не конкретизовано які саме дії були вчинені ТОВ «Укрводресурси», спрямовані на виконання домовленостей, «обумовлені» сторонами усно та через неуповноваженого представника та які зафіксовані у акті №1293, підписаному також неуповноваженим представником.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДА ТРАНС», колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Сумської області від 16.01.2025 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДА ТРАНС».
Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДА ТРАНС» на рішення Господарського суду Сумської області від 16.01.2025 у справі №920/1483/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 16.01.2025 у справі №920/1483/24 залишити без змін.
3. Матеріали справи №920/1483/24 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 21.03.2025.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді Т.П. Козир
І.М. Скрипка