вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" березня 2025 р. Справа№ 910/15693/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Суліма В.В.
Гаврилюка О.М.
за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 13.03.2025:
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК "Смарт Реновейшен"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.02.2025
у справі № 910/15693/24 (суддя - Смирнова Ю.М.)
за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК "Смарт Реновейшен"
про зобов'язання повернути рухоме майно, передане на зберігання,
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі №910/15693/24 заяву Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ІБК "Смарт Реновейшен", які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ІБК "Смарт Реновейшен" у межах суми позову 8 531 219 грн 41 коп. Стягувачем за даною ухвалою є Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.Києві. Боржником за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "ІБК "Смарт Реновейшен.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІБК "Смарт Реновейшен" звернулось до Північного апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі № 910/15693/24 повністю, ухвалити нове рішення, яким в задоволені заяви Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві про забезпечення позову у справі №910/15693/24 відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що без належного з'ясування судом питання визначення ціни позову у даній справі; без належного з'ясування судом підстав та способу набуття позивачем спірного майна; враховуючи загалом відсутність документального обґрунтування причин звернення із заявою про забезпечення позову з урахуванням загальних вимог, передбачених статтями 73 та 74 ГК України, подавати докази, обґрунтовувати наявність ймовірних та фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, оскаржувана ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову не може вважатися законною та обґрунтованою
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
28.02.2025 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку «про наявність зв'язку між наведеними у заяві заходами забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача в межах суми позову, співмірність та адекватність такого заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами».
10.03.2025 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшли додаткові пояснення, які залишені колегією суддів без розгляду як такі, що подані з пропуском процесуального строку, встановленого ухвалою суду апеляційної інстанції від 17.02.2025.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та клопотання учасників апеляційного провадження
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Суліма В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК "Смарт Реновейшен" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі № 910/15693/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 13.03.2025.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 13.03.2025 з'явились представники позивача та відповідача, які надали свої пояснення по суті апеляційної скарги.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК "Смарт Реновейшен" про зобов'язання повернути рухоме майно, передане на зберігання за договором відповідального зберігання майна від 22.12.2023, за переліком, який наведений у прохальній частині позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2024 у справі №910/15693/24 позовну заяву залишено без руху.
Позивачем у строк, встановлений судом, усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/15693/24, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 27.02.2025.
Від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ІБК "Смарт Реновейшен", які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ІБК "Смарт Реновейшен" у межах суми позову 8531219,41 грн.
У додаткових поясненнях до цієї заяви, що надійшли до суду 06.02.2025, позивач зазначив, що спірне майно закуповувалося позивачем за бюджетні кошти в рамках будівництва пожежно-рятувального посту на території м. Києва.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції зазначив про наявність зв'язку між наведеними у заяві заходами забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача в межах суми позову, співмірність та адекватність такого заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами. Вжиття заходів забезпечення позову у наведений спосіб забезпечить можливість виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до частини першої статтею 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з нормою частини 3 статті 137 Господарського процесуального кодексу України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Суд зазначає, що забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконання такого рішення.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору (аналогічний правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13985/19 та від 25.09.2020 у справі № 925/77/20).
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що відповідач не виконав умови укладеного між сторонами договору в частині повернення з відповідального зберігання належного позивачу майна, і неодноразові звернення позивача з цього приводу відповідач проігнорував, у зв'язку з чим у позивача є підстави вважати, що виконання судового рішення за наслідками розгляду цієї справи у випадку не вжиття заходів забезпечення позову може бути істотно ускладнено або неможливо.
Крім того, заявник зауважив, що в разі не вжиття відповідних заходів забезпечення позову існує ймовірність неповернення бюджетних коштів цільове призначення яких - будівництво пожежно-рятувального посту на території міста Києва за адресою: Голосіївський район, вул. Столичне шосе, 68А, що є об'єктом критичної інфраструктури в сфері безпеки і оборони України.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги стосовно того, що подана позивачем заява про забезпечення позову - як і позовна заява - документально обґрунтована виключно підставами виникнення спору (неповернення відповідачем переданого на відповідальне зберігання майна), колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяву про забезпечення позову.
Також, відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що майновий стан скаржника, в даному випадку, не має вирішального значення у контексті наявності/відсутності правових підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Ураховуючи положення статей 136, 137 ГПК України та предмет позову, суд доходить висновку, що за своїм юридичним змістом заявлені заходи забезпечення позову спрямовані на забезпечення збереження існуючого становища на момент подання заяви про забезпечення позову з метою недопущення ситуації, коли виконання судового рішення буде утрудненим або взагалі неможливим.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
У контексті вищевикладеного колегія суддів погоджується як з доводами заявника так і висновками суду першої інстанції стосовно того факту, що невжиття заходів забезпечення позову, може зробити в подальшому неможливим виконання рішення господарського суду, якщо рішення буде прийнято на користь заявника, і оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі в разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму коштів або матиме в наявності вказане майно, у зв'язку із чим судом першої інстанції цілком обґрунтовано та правомірно задоволено подану заяву про забезпечення позову.
Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, оскаржувану ухвалу постановлено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваної ухвали Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі № 910/15693/24, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК "Смарт Реновейшен" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі № 910/15693/24 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі № 910/15693/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "ІБК "Смарт Реновейшен".
4. Матеріали справи №910/15693/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено та підписано 20.03.2025.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді В.В. Сулім
О.М. Гаврилюк