"21" березня 2025 р.
Справа № 642/530/24
Провадження 2/642/406/25
13 березня 2025 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі
головуючого судді Проценко Л.Г.,
за участю секретарів Карташова М.С.,Гойко Т.Є.,
представника позивача Ковкіна О.В.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Холодногірсько-Новобаварський відділ Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про стягнення аліментів та стягнення зайво сплачених аліментів, -
Представник позивача адвокат Ковкін О.В. звернувся до суду із позовної заявою в якій просив: 1) припинити з 27.01.2024 стягнення аліментів з позивача на користь відповідачки на утримання двох дітей; 2) визнати виконавчий лист, виданий Ленінським районним судом м.Харкова №642/5248/19 про стягнення аліментів з позивача на користь відповідачки на утримання двох дітей - таким, що не підлягає виконанню; 3) стягнути з відповідачки на користь позивача аліменти на утримання двох малолітніх дітей у розмірі 1/3 частки всіх видів доходів щомісяця до досягнення старшою дитиною повноліття, починаючи з 27.01.2024 року; 4) розподілити судові витрати.
На обґрунтування позовної заяви зазначив, що позивач та відповідачка перебували у шлюбі з 2011 по 2019 роки, який було розірвано за рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 03.09.2019 року. Від шлюбу є двоє синів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 02.09.2019 р. з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання двох синів у розмірі 1/3 частки всіх видів доходів щомісяця до досягнення старшою дитиною повноліття. Дане рішення перебуває на примусовому виконанні у ДВС, де відкрито виконавче провадження №60274000. На даний час з 27.01.2024 року діти проживають разом із позивачем за його адресою реєстрації та знаходяться на його повному утриманні. Дана обставина підтверджується нотаріально завіреними поясненнями свідків, а також Актом оцінки потреб сім'ї від 30.01.2024 року, виданим відділом соціальної роботи по Холодногірському району м.Харкова ХМЦСС «Довіра».
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 14.02.2024р. позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки.
У подальшому представник позивача 19.02.2024р. уточнив позовні вимоги та просив суд: 1) припинити з 27.01.2024р. стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частки всіх видів доходів щомісяця але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, які стягуються на підставі рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 02.09.2019р. по справі №642/5248/19; 2) визнати виконавчий лист, виданий Ленінським районним судом м.Харкова №642/5248/19 про стягнення аліментів з позивача на користь відповідачки на утримання двох дітей - таким, що не підлягає виконанню; 3) стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частки всіх видів доходів щомісяця до досягнення старшою дитиною повноліття, починаючи з 27.01.2024 року.
На обґрунтування уточненого позову представником позивача зазначено, що діти ОСОБА_4 , 2011 р.н. та ОСОБА_5 , 2013 р.н. з 27.01.2024 по 13.04.2024 проживали за адресою мешкання позивача та перебували на його повному утриманні, а відповідачка з 28.01.2024 по 10.04.2024 перебувала за кордоном, про що є відповідна довідка. Також просив розглядати справу за відсутності позивача.
Ухвалою від 22.02.2024р. відкрито провадження у справі і її розгляд призначено в порядку загального позовного провадження. Також ухвалою суду від 22.02.2024р. у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовлено.
Представник відповідача 22.04.2024р. надала відзив на позовну заяву, де зазначила, що діти зареєстровані і постійно фактично проживають разом із матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади м. Харкова. Діти дистанційно навчаються в комунальному закладі "Харківський ліцей №65 Харківської міської ради", який розташований поруч із місцем їх постійного мешкання. Після розлучення ОСОБА_3 мешкає за адресою: АДРЕСА_2 разом з новою дружиною на ім'я ОСОБА_6 і її неповнолітнім сином ОСОБА_7 . Перші сім місяців від начала повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України відповідач разом із дітьми мешкала у своєї матері ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_3 . Подальшими планами родини було виїхати за кордон в більш безпечне місце задля забезпечення безпеки дітей і ОСОБА_4 та ОСОБА_5 висловили бажання цей час провести у бабусі і дідуся з боку батька в м. Харкові, щоб мати можливість поспілкуватись із друзями. Місцем постійного проживання вважається адреса, за якою особа проживає більше шести місяців на рік. Дійсно, наприкінці січня 2024 року відповідач ОСОБА_1 вимушена була виїхати за кордон, про що заздалегідь повідомила колишнього чоловіка ОСОБА_3 . Таким чином з 27.01.2024 року по 13 квітня 2024 року діти перебували в гостях у своїх дідуся ОСОБА_9 і бабусі ОСОБА_10 . Зі слів дітей за час їх перебування в гостях батько їх навідував, купляв речі, ходив з ними на прогулянку, але жодного разу не залишався на ніч.
Акт оцінки потреб сім'ї/особи № 42 від 30.01.2024 року, виданий відділом соціальної роботи по Холодногірському району м. Харкова ХМЦСС "Довіра", як і висновок до нього, були складені з метою оформлення статусу дітей постраждалих внаслідок військової агресії та не встановлює факт постійного проживання і перебування на утриманні. Перед від'їздом відповідач ОСОБА_1 передала батькам колишнього чоловіка грошові кошти в сумі 20 000,00 грн на утримання дітей. В подальшому 29.02.2024 р. - перевела на картку молодшого сина ОСОБА_11 кошти в сумі 10 000, 00 гривень, а 31.03.2024 р. - кошти в сумі 10 500, 00 гривень. Ці кошти молодший син знімав разом із дідусем в банкоматі. Після повернення до України ОСОБА_1 13 квітня 2024 року забрала дітей до дому, а батьки чоловіка повернули їй 10 000,00 гривень готівкою, які не були використані на утримання дітей. Відповідач ОСОБА_1 разом із неповнолітніми синами ОСОБА_12 та ОСОБА_13 19 квітня 2024 року виїхали за кордон, що підтверджується візами в їх закордонних паспортах та прибули до міста Мюнхен Федеративної республіки Німеччина. Таким чином перебування дітей в гостях у бабусі і дідуся не свідчить про зміну їх місця проживання і початок постійного проживання з другим із батьків - що в свою чергу не є підставою для звільнення позивача від сплати аліментів на утримання дітей.
Ухвалами суду від 11.03.2024р. та 09.04.2024р. витребувано інформацію з головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України стосовно перетину кордону України громадянкою ОСОБА_1
07.06.2024р. представник позивача, адвокат Ковкін О.В. подав до суду уточнену позовну заяву про стягнення аліментів та стягнення зайво сплачених аліментів, у якій просив: 1) стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частки всіх видів доходів щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку за період з 27.01.2024 року по 12.04.2024 року; 2) стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , суму зайво сплачених аліментівза період з 27.01.2024 року по 12.04.2024 року, на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 87490,16 грн.; 3) розподілити судові витрати у відповідності до чинного законодавства України; 4) судовий розгляд провести за відсутності позивача.
Представник відповідача ОСОБА_2 01.07.2024р. надала відзив на позовну заяву, у якому додатково надала пояснення щодо нових обставин, які викладені в уточненій позовній заяві. Зазначила, що заяви ОСОБА_14 та ОСОБА_10 , які не попереджені про відповідальність за завідомо неправдиві свідчення є неналежними доказами, оскільки ці особи мають можливість надати свідчення по справі безпосередньо в суді. Також в позовній заяві зазначено, що батько опікується вихованням, духовним, фізичним та моральним розвитком синів: виховує їх в дусі поваги до прав і свобод інших людей , любові до своєї сім'ї та родини, забезпечує здобуття синами загальної середньої освіти та поважає їх, стежить за їх здоров'ям, діти перебувають на повному утриманні та матеріальному забезпеченні батька, члени сім'ї підтримують сумісне проживання батька з їх сином, оскільки неповнолітні діти проживають із позивачем в нього є право на отримання аліментів для утримання дітей. Жодних доказів на підтвердження цих фактів не надано. Мати дітей ОСОБА_1 з метою забезпечення здоров'я дітей 12.01.2024 і 13.04.2024 року забезпечила прийом дітей у лікаря стоматолога, що підтверджується додатками до відзиву. Розгляд справи відбувається за умови, що неповнолітні діти мешкають разом із матір'ю. Враховуючи правову природу аліментів, їх цільовий характер, а також передбачені законом підстави їх стягнення на користь того з батьків, з ким проживає дитина, керуючись принципом найкращих інтересів дитини, суди повинні оцінити при вирішенні цього спору наявність підстав для стягнення аліментів на користь позивача, з яким, за встановленими обставинами справи проживають діти.
Ухвалою суду від 06.08.2024р. закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.
В судове засідання позивач не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце слухання справи.
Представник позивача ОСОБА_15 уточнений позов підтримав у повному обсязі та показав, що діти в кінці січня 2024р. почали проживати з позивачем та його батьками. Перед виїздом відповідача між сторонами були перемовини щодо припинення сплати аліментів на час поїздки, оскільки діти будуть проживати та знаходитись на його утриманні. Відповідач відмовилась та виїхала за кордон з ціллю пошуку роботи чи з інших причин і мета йому невідома. 13 квітня відповідач повернулась та забрала дітей, а до цього часу діти знаходились на утриманні позивача. Чи є у позивача інша родина та чи проживає він з нею йому не відомо, але це не стосується цієї справи, оскільки предметом розгляду є утримання дітей за певний період часу.
Позивач разом з батьками проживає у трикімнатній квартирі АДРЕСА_4 , хто ще мешкає за вказаною адресою та чи сплачував позивач комунальні послуги за дітей у зазначений період даних немає. Позивач безпосередньо займався утриманням, доглядом та станом здоров'я дітей, при цьому йому допомагали батьки, про що є їх нотаріальні заяви. Метою позову є те, що сплачені позивачем аліменти були використані відповідачкою не на дітей. Витрати на комунальні послуги відповідача не відносяться до витрат на дітей, оскільки діти у зазначений в позові період там не проживали і не є власниками, тому це особисті витрати відповідача. Йому невідомо чи залишала відповідачка кошти на утримання дітей та чи є банківська картка у молодшої дитини. Кому належать банківські картки та телефонні номери на які відповідач надсилала гроші та поповнювала рахунки - не підтверджено належним чином. Також немає підтверджень як були використані грошові кошти малолітнього, який не мав відповідної дієздатності, тому ці кошти неможливо враховувати як витрати на дітей.
Чому аліменти з позивача утримуються в примусовому порядку йому не відомо. Розрахунок зайво сплачених аліментів базується на довідці про доходи позивача, з якої вирахувано суму за під час від'їзду і відсутності відповідача. Перерахування аліментів позивачем можливо з затримкою, однак ці суми вона повинна була отримати за вказаний період, тому розрахунок проведено з цієї суми, а не з суми яку вона отримала на картку. Спору про місце проживання дітей немає. За ініціативою позивача було викликано спеціалістів «Довіри» для оцінки потреб сім'ї, оскільки у дітей склалися складні життєві обставини, і акт «Довіри» підтверджує проживання батька з дітьми. В акті зазначено, що мати виїхала, спеціалісти цього не перевіряли і з відповідачем не спілкувались. Позивач проходить службу в поліції, переважно буває у м.Харкові, брав відпустку, щоб знаходитись з дітьми, однак документів про це немає. Батьки позивача та їх сусідка надаючи пояснення у нотаріуса про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази не попереджались.
Відповідач ОСОБА_1 проти задоволення позову заперечувала та показала, що у зв'язку з невиконанням усної домовленості між нею та колишнім чоловіком щодо сплати аліментів, вона вимушена була звернутися до суду щодо стягнення таких аліментів з позивача. Після повномаштабного вторгнення рф та обстрілами України моральний стан дітей погіршився, діти сиділи вдома не спілкувалися з іншими дітьми, тому вона виїхала з дітьми до своїх батьків у Харківську область. Однак бойові дії не закінчувалися і вона звільнившись з роботи з ПАТ «Світло шахтаря», з метою забезпечення здоров'я дітей вирішила виїхати за кордон до Великобританії щоб працевлаштуватись, орендувати житло для себе і дітей та оформити документи, про що повідомила колишнього чоловіка і який проти цього не заперечував. Перед виїздом вона домовилась з чоловіком, що залишить дітей на час свого виїзду свекрусі, якій надасть 20000 грн. готівкою та кожні два тижні буде надсилати по 10 тис. на її банківську картку. Позивач пропонував залишити її банківську картку, на яку надходять аліменти - його матері, на що вона повідомила, що процедура наймання житла є тривалою, після чого можна буде оформити візу дітям потребує великих коштів, на що позивач погодився. Будь яких письмових угод з приводу забезпечення дітей на період її від'їзду не було.
Після того, вона привезла дітей до бабуся і дідуся, разом з ними приїхав позивач з новою дружиною. При цьому в квартирі проживали батьки позивача та племінниця ОСОБА_16 . Вона в присутності молодшого сина надала матері позивача 20 000 грн. та попросила номер банківської карти на яку необхідно здійснювати переказ коштів, однак свекруха по невідомим причинам номер своєї банківської карти не дала. В той день позивач не залишався у квартирі батьків, а виїхав з дружиною, запропонувавши її підвезти. За день до виїзду її колишній чоловік зазначив, що не згоден з такими відрахуваннями та буде звертатися до суду. Раніше від позивача без обґрунтування поступали пропозиції щоб вона забрала виконавчий лист в ВДВС. Перед виїздом вона пройшла з дітьми оплатила медогляд (зокрема стоматолога, гастроентеролога, окуліста). Виїжджаючи вона забезпечила дітей одягом, взуттям, канцтоварами, ліками, а також поповнила рахунки на їх мобільних телефонах та перераховувала кишенькові кошти. Вона виїхала 27.01.2024р. і під час її відсутності вона часто спілкувалась з дітьми, цікавилась на порталі виконанням домашніх завдань синами, надсилала їм кишенькові гроші, поповнювала рахунки мобільних телефонів які використовують сім картки «Лайф» та «Київстар» ОСОБА_17 НОМЕР_3 і НОМЕР_4 та ОСОБА_18 і 0686796198 відповідно.
Крім того, у дітей є банківські картки, які прив'язані до її акаунту, про що знає позивач по справі. Оскільки вона не змогла добитися номеру картки свекрухи, то двічі на картку молодшого сина надсилала 10000 грн. та 10500 грн., що підтверджується банківською роздруківкою. При цьому в день перерахування коштів, ці кошти були зняті в банкоматі молодшим сином з дідусем за адресою АДРЕСА_5 , що знаходиться поблизу будинку батьків позивача, і які в подальшому були віддані бабусі. Вона телефонувала свекрусі, запитувала про стан дітей та необхідність коштів, на що остання зазначала, що все добре і всього вистачає. Діти проживали у бабусі та дідуся з своєю двоюрідною сестрою ОСОБА_16 , яка перевіряла їх домашні завдання. У трьохкімнатній квартирі в одній кімнаті проживали батьки позивача: дідусь та бабуся, в другій кімнаті - Крістина, а в третій - двоє її синів ОСОБА_19 та ОСОБА_11 , які спали удвох на одному дивані. При цьому батьку дітей, який зазначає, що проживав разом з дітьми, спати було ніде, навіть поставити розкладачку. Позивач жодного разу не ночував з дітьми, оскільки за специфікою своєї роботи він в Харкові не мешкає, крім того у нього інша сім'я. До дітей батько приїжджав на один день, а попивши чаю поїхав. Діти по різному розповідають про приїзди батька, тому вона впевнена про спробу позивача вплинути на дітей з цього приводу. Був інцидент коли дружина позивача хотіла відвести дітей до окуліста, однак вона була проти, оскільки такий медогляд був пройдений і чужа людина не мала уявлення про анамнез дітей, а ні батько, ні інші родичі не мали намір їхати на прийом. Тому вона з цього приводу телефонувала позивачу. Позивач за час її від'їзду купував старшому сину навушники, кросівки та двічі забирав з гуртка «Воркаут», інші рази його забирав дідусь. Молодшому сину позивач купив футболку та штани. Після повернення її до України вона забрала дітей 11.04.2024р., при цьому діти були охайні та ситі, а свекруха повернула їй 10000 грн., зазначивши, що ці кошти залишилися. При цьому будь яких ознак того, що позивач проживає в цій квартирі не було. Батько з дітьми не проживав і кошти на утримання дітей в загальному розмірі 40 000 грн. надавала вона. Діти разом з нею зареєстровані в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , де займали кімнату № НОМЕР_5 і вона сплачувала комунальні послуги за період свого від'їзду.
Представник відповідача ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечувала та показала, що діти зареєстровані та постійно мешкають з матір'ю, жодних спорів щодо встановлення місця проживання дітей не було. Діти навчаються у ліцеї, який знаходиться поряд з місцем проживання дітей. В січні 2024р. відповідач повідомила позивача, що бажає влаштуватись на роботу та знайти місце проживання для себе та дітей у Британії, оскільки діти на достатньому рівні володіють англійською мовою. Оскільки неповнолітні діти самостійно не могли проживати, то відповідач запропонувала дітям залишитися у її матері в Богодухівському районі чи у батьків позивача. Оскільки перед цим кілька місяців діти з матір'ю проживали в Богодухівському районі, то вони забажали залишитись у батьків позивача. Відповідач погодила це з батьками позивача, однак не дійшла згоди з самим позивачем щодо повернення аліментів на дітей за час її від'їзду. До від'їзду та після приїзду мати з дітьми відвідували стоматолога. Перед виїздом вона залишила батькам позивача 20000 грн., 29.02.2024р. перерахувала на картку молодшого сина 10000 грн., а 31.03.2024р. - 10500 грн. При цьому кошти з картки знімались разом з дідусем. Також за картками були інші перерахуваннядітям, в т.ч. поповнення рахунків телефонів, сплата комунальних послуг, оскільки в разі їх несплати можливе звернення підприємств що надають послуги до суду.
У позивача є інша сім'я: дружина та її син від першого шлюбу, з якими позивач проживає по пр-ту Малої у м.Харкові, хоча зареєстрований у батьків. Під час перебування у баби та діда дітей до офтальмолога водила нова дружина позивача і відповідач просила, щоб нічого не робили, оскільки стороння особа не знає про стан здоров'я дітей. До лікаря стоматолога дітей водила донька сестри позивача, а на спортивні секції в районі Нової Баварії відвозив дідусь. Діти займались вивченням англійської мови безкоштовно з подругою бабусі. Батько ходив з дітьми на прогулянки, купував речі. Акт оцінки потреб сім'ї був складений через 3 дні після від'їзду матері, в якому , зокрема зазначено, що вага, зріст та харчування дітей відповідають віку, одяг - сезону, діти мають навички самообслуговування, не мають шкідливих звичок, мають довірливі стосунки з дідусем та бабусею. Зазначений акт був складений за заявою батька для встановлення статусу дитині, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, а тому не може бути визнаним доказом проживання дітей з батьком та перебування на його утриманні. Позивачем не доведено, що на його утриманні знаходились діти, жодних доказів щодо витрат на дітей з 27.01.2024 року по 12.04.2024 року позивачем не надано, як і доказів, що він займався їх вихованням.
Під час від'їзду відповідач постійно спілкувалась з дітьми та позивачем, діти зазначали, що батько приїжджав, але жодного разу не ночував. Після повернення батьки позивача повернули 10 000 грн. відповідачці, зазначивши, що ці гроші вони не витратили. Підтвердити передачу готівкових коштів у розмірі 20 000 грн. батькам позивача не вбачається можливим, оскільки батьки позивача, заявлені як свідки до суду не з'явились та надали пояснення нотаріусу. Нотаріально посвідчені пояснення батьків позивача та їх сусідки не є належними доказами, оскільки останні не були попереджені про кримінальну відповідальність і учасники процесу позбавлені можливості задати їм питання.
Банківська картка на яку перераховувались кошти належить ОСОБА_20 , 2013 р.н. Діти проживали з батьками позивача тимчасово, постійне місце мешкання не змінювали, тому стягнення коштів на утримання дітей є безпідставним. Аліменти - це кошти дітям і їх власність та на їх утримання і повернення їх не відповідає меті аліментів. Батьки на свій розсуд можуть купувати речі, відвезти дитину на відпочинок, однак це не є аліментами. Законодавством не передбачено витрата всіх отриманих аліментів на дітей у відповідний період. Ціллю виїзду дітей до іншої країни була безпека дітей та уникнення негативних наслідків війни, при цьому виїзд був узгоджений з батьком і який не заперечував проти такого виїзду. Знайти роботу та житло у Британії не вдалося і відповідач з дітьми виїхала до Німеччини.
Представник 3-ї особи Холодногірсько - Новобаварськиого відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції надав заяву про слухання справи у його відсутність у зв'язку з великою службовою завантаженістю, при цьому покладався на розсуд суду.
Суд вислухавши представника позивача, відповідача та її представника, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
У ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в період шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвами про народження НОМЕР_6 та НОМЕР_7 відповідно. (а.с.19-21)
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з 22 січня 2011 року перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 03.09.2019 р. (справа №642/3828/19). (а.с. 22)
Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 02.09.2019 р. (справа №642/5248/19) з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у розмірі 1/3 частини всіх видів доходів щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30.07.2019 року до досягнення старшою дитиною повноліття. (а.с.23,24)
Як вбачається з витягу автоматизованої системи виконавчого провадження від 01.02.2024р. Холодногірсько-Новобаварським ВДВС у м.Харкові СМУ МЮ 15.10.2019р. було відкрито виконавче провадження №АСВП: 60274000 Боржник - ОСОБА_3 , Стягувач - ОСОБА_1 (стан ВП: примусове виконання). (а.с.31)
Неповнолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровані разом із матір'ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 56,101,177)
Згідно довідок ФОП ОСОБА_21 від 12.01.2024р. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були на прийомі у лікаря-стоматолога у супроводі мами ОСОБА_1 (а.с.134,135)
За інформацією головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України від 11.04.2024р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 перетнула пункт пропуску «Ягодин» виїхавши за межі України 28.01.2024р. та повернулась з за кордону 10.04.2024р. через пункт пропуску «Устилуг». (а.с.95)
Як вбачається з виписки з карток ОСОБА_1 31.01.2024р. на рахунок відповідача зараховано 8586,18 грн., 16.02.2024р. - 19500, 00 грн., 28.02.2024р. - 8528,02 грн., 16.03.2024р. - 32473,51 грн., 29.03.2024р. - 8581,74 грн., а всього 77 669 грн. 95 коп.(а.с.190)
Згідно платіжних інструкцій Р24А2398336794D5610 та Р24АП24А2530170327D0212 Платник ОСОБА_1 через АТ КБ «Приватбанк» перерахувала Отримувачу ОСОБА_5 29.02.2024р. о 18:18 год. 10000 грн., а 31.03.2024р. о 08:25 год. - 10500 грн. (а.с.103,176)
За випискою АТ КБ «Приватбанк» від 17.10.2024р. ОСОБА_1 переказала з картки Приват Банку 29.02.2024р. о 18:18 год. 10000 грн. та 31.03.2024р. о 08:25 год. - 10500 грн. (а.с.172)
Відповідно виписки з карток позивача ОСОБА_1 з 28.01.2024р. по 12.04.2024р. перераховано: 27.01.2024р., 28.01.2024р., 04.02.2024р., 10.02.2024р, 17.02.2024р., 22.02.2024р., 25.02.2024р., 04.03.2024 р., 10.03.2024 р., 16.03.2024р., 23.03.2024р., 31.03.2024р., 07.04.2024 р. ОСОБА_4 100 грн., 308,98 грн., 308 грн., 300 грн., 300 грн., 50 грн., 300 грн., 300 грн., 500 грн., 500 грн., 500 грн., 500 грн., 500 грн., відповідно; 28.01.2024р., 04.02.2024р., 10.02.2024р., 17.02.2024р., 23.02.2024р., 16.03.2024р., 23.03.2024р., 31.03.2024р., 07.04.2024 р., ОСОБА_5 308 грн., 300 грн., 300 грн., 300 грн., 300 грн., 300 грн., 500 грн., 500 грн., 200 грн., 1000 грн. відповідно, а всього 8475 грн.98 коп.
18.02.2024р. та 16.03.2024р. було поповнено рахунок мобільного телефону НОМЕР_8 на 250 грн. і 100 грн. та 330 грн. відповідно, а всього на 680 грн.
Також 18.02.2024р. було поповнено рахунок мобільного телефону НОМЕР_3 на 250 грн. і 330 грн. та 170 грн., відповідно, а всього 750 грн.
Також за зазначеною випискою ОСОБА_1 сплатила за послуги:
КП «Харківводоканал» (комунальні послуги та інтернет) 12.02.2024 р.: 15,5 грн., 170,26 грн., 10,54 грн., 16,18 грн., 160,4 грн.; 09.03.2024р.: 16,18 грн., 141,26 грн., 17,62 грн., 30,63 грн., 135,71 грн., а всього 714 грн. 28 коп.
За реквізитами АТ «Світло шахтаря»12.02.2024 р. - 2889,22 грн.; 15.03.2024р. - 3217,99 грн., а всього 6107 грн. 21коп.
За послуги ТОВ «Воля» (комунальні послуги та інтернет) 08.04.2024 р. - 1043 грн. (а.с.198-200)
Відповідачем надано скріншоти з мобільних телефонів, якими користуються: ОСОБА_4 ( НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ) та ОСОБА_5 ( НОМЕР_8 , НОМЕР_9 ) з відповідними тарифами. (а.с.220-222)
Як вбачається з паспортів громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 з синами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виїхали за межі території України 19.04.2024р. (а.с.102,104,106,107,175)
Відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 14.02.2024р. та паспорта громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_6 . Крім нього за зазначеною адресою зареєстровані: ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с.15,39)
Згідно до акту оцінки потреб сім'ї/особи №42 від 30.01.2024, виданого відділом соціальної роботи по Холодногірському району м.Харкова ХМЦСС «Довіра», за самозверненням ОСОБА_3 , за адресою АДРЕСА_6 , разом з їх татом ОСОБА_3 , який знаходиться в повторному шлюбі, дідусем та бабусею - ОСОБА_9 і ОСОБА_10 проживають ОСОБА_4 , 2011 р.н. та ОСОБА_5 , 2013 р.н. (а.с.52-55)
Як вбачається з зазначеного акту мати ОСОБА_1 виїхала на заробітки в Англію 26.01.2024р. Згідно висновку оцінки потреб сім'ї основними ознаками та чинниками складних життєвих обставин зумовлені воєнними діями та повномаштабною агресією проти України, що призвело до отримання неповнолітніми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 психічної травми та завдало моральних страждань.
Згідно довідки від 11.03.2024р. та довідки про доходи №784 від 30.04.2024р., виданих Департаментом патрульної поліції ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 07.11.2015р. по теперішній час проходить службу в поліції та з 13.07.2018р. перебуває на посаді інспектора взводу №2 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції. Із заробітної плати/грошового забезпечення інспектора ОСОБА_3 було утримано аліменти за 2024 рік: у січні 41962,60 грн, у лютому 28121,37 грн, у березні 41148,37 грн, та у квітні 28630,64 грн. (а.с.123,124)
Представником позивача в уточненому позові надано розрахунок на його думку зайво сплачених аліментів, а саме: за січень 2024р. (5 днів) 41962,6:31х5=6768,16 грн.; за лютий 2024р. - 28121,37 грн; за березень 2024р. - 41148,37 грн.; за квітень 2024 р. (12 днів) 28630,64:30х12=11452,26 грн. (а.с.119)
Представником відповідачем надано інший розрахунок отриманих аліментів з 31.01.2024р. по 29.03.2024р., що підтверджується зарахуванням на картку ОСОБА_1 аліментів в розмірі 77 669 грн. 95 коп.(а.с.190,212)
Згідно з ч.ч.1,2,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За ч.1,3 ст.13, ч.1 ст.49 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Сторони користуються рівними процесуальними правами.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ст. 76, ч.1,2,3 ст.77,79,80 ЦПК України:
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За ч.1,5,6 ст.81, ст.89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей (стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції).
Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини, дитині має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 року батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Це положення також відображене і в ст. 180 СК України, відповідно до якого батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Таким чином, системний аналіз норм законодавства дає підстави стверджувати, що як матір, так і батько зобов'язані неухильно дотримуватися свого обов'язку щодо виховання та утримання дитини, яке полягає в забезпеченні її належним харчуванням, житлом, розвагами та медичним обслуговуванням.
Згідно зі ст. 181 ч. 3 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до положень ст.ст.1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Згідно до ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними і чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
Згідно частини 1 статті 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому, згідно з частиною 2 статті 182 Сімейного Кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 183 Сімейного кодексу України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Зокрема, частина 2 статті 183 СК України встановлює: якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Відповідно до положень ст.ст.1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Згідно до ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними і чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
Посилання відповідача, яка не забажала давати покази в якості свідка, щодо передачі коштів готівкою матері позивача, а також письмові пояснення ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , щодо знаходження на повному утриманні позивача ОСОБА_3 дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд не може сприймати як належні докази по справі, оскільки вказані особи не були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання в якості свідків і не були допитані з приведення їх до присяги у судовому засіданні.
Суд акцентує увагу, що нотаріуси засвідчують справжність підпису на документах, крім тих, які відповідно до закону або за вимогою сторін підлягають нотаріальному посвідченню. Нотаріуси засвідчуючи справжність підпису, не посвідчують факти, викладені у документі, а лише підтверджують, що підпис зроблено певною особою.
Тому суд вважає, що позивачем частково доведено обставини, які мають значення для справи і на що він посилається на підставу своїх вимог відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України, а тому вимога про стягнення з відповідача зайво сплачених аліментів підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 02.09.2019 р. з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у розмірі 1/3 частини всіх видів доходів щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30.07.2019 року до досягнення старшою дитиною повноліття.
Неповнолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровані разом із матір'ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 і на теперішній час разом з матір'ю знаходяться за кордоном.
ОСОБА_1 залишивши дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 батькам ОСОБА_3 , виїхала за межі України 28.01.2024р. з ціллю пошуку роботи, оренди житла для себе і дітей, перераховуючи відповідні кошти на їх утримання і потреби та повернулась з-за кордону 10.04.2024р.
За період 27.01.2024р. по 12.04.2024р. на картку ОСОБА_1 зараховано аліментів в розмірі 77 669 грн. 95 коп., що підтверджується виписками з карток відповідача.
Представником відповідача надано розрахунок витрат отриманих аліментів за період з 27.01.2024р. по 28.04.2024р. на загальну суму 4099 грн. 26 коп., однак враховуючи позовні вимоги щодо суми зайво сплачених аліментів за період з 27.01.2024 по 12.04.2024 на утримання неповнолітніх дітей, суд з врахуванням диспозитивності цивільного судочинства виходить з наступного.
Згідно платіжних інструкцій Р24А2398336794D5610 та Р24АП24А2530170327D0212 та виписки з банківського рахунку ОСОБА_25 через АТ КБ «Приватбанк» перерахувала Отримувачу ОСОБА_5 29.02.2024р. о 18:18 год. 10000 грн., які були зняті в цей же день о 19:02, а також 31.03.2024р. о 08:25 год. - 10500 грн. 10000 з яких були зняті в цей же день о 12:22 за адресою АДРЕСА_5 .
Також відповідно виписки з карток позивача ОСОБА_1 з 28.01.2024р. по 07.04.2024 р. неповнолітнім ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перерахувала 8475 грн. 98 коп. та поповнила рахунки їх мобільних телефонів на загальну суму 1430 грн. (680 грн. + 750 грн.)
Крім того, відповідачем було сплачено (комунальні послуги та інтернет) КП «Харківводоканал», АТ «Світло шахтаря», ТОВ «Воля» 714 грн. 28 коп., 6107 грн. 21коп., 1043 грн. відповідно, а всього 7864 грн. 49 коп.
Враховуючи реєстрацію 3-х осіб за адресою АДРЕСА_1 : матері ОСОБА_1 , та синів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 вартість 2/3 комунальних послуг з 7864 грн. 49 коп. складає 5243 грн. 00 коп.
Тому за період з 27.01.2024р. по 12.04.2024р. відповідачем на утримання неповнолітніх дітей витрачено 10500 грн. + 10000 грн. + 8475 грн. 98 коп. + 1430 грн. + 5243 грн., а всього 35648 грн. 98 коп.
З врахування отриманих за період з 27.01.2024 по 12.04.2024 аліментів в сумі 77 669 грн. 95 коп. різниця складає 42 020 грн. 97 коп. (77 669 грн. 95 коп. - 35648 грн. 98 коп.), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частки всіх видів доходів щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку за період з 27.01.2024 року по 12.04.2024 року не підлягають задоволенню на підставі наступного.
Виїзд за кордон ОСОБА_1 , яка не працювала, був спрямований саме задля забезпечення безпеки дітей, уникнення негативних наслідків війни, пошуку місця проживання та роботи для їх забезпечення. Зазначене також підтверджується актом оцінки потреб сім'ї/особи №42 від 30.01.2024 про те, що мати ОСОБА_1 виїхала на заробітки в Англію. При цьому виїзд відповідача був узгоджений з батьком дітей і який не заперечував проти такого виїзду.
В період знаходження за кордоном в пошуках роботи та оренди житла, ОСОБА_1 , яка не була працевлаштована, для забезпечення дітей перерахувала на картки синів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 20500 грн.та 8475 грн. 98 коп., поповнила рахунки їх телефонів на 1430 грн., а також сплатила щодо них комунальні послуги в розмірі 5243 грн. 00 коп.
Щодо перерахування чи надання коштів позивачем на утримання дітей у вищезазначений період матеріали справи не містять.
Діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживали з батьками позивача і позивачем тимчасово, постійне місце мешкання не змінювали, спір про місце проживання дітей відсутній. Після приїзду матері діти виїхали з нею за кордон, а тому стягнення коштів на утримання дітей є безпідставним.
Щодо гонорару витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 18800 грн. за квитанцією №254455808 від 05.02.2024р.
Також сплачено 18800 грн. за ОСОБА_3 згідно договору про надання професійної правничої допомоги від 29.01.2024р., рах №1 (квитанція від 05.02.2024р. за №254455808)
Представником відповідача ОСОБА_1 , адвокатом Щербина Л.О. 11.03.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. На обґрунтування клопотання зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Також зазначені витрати в сумі 18800,00 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної й технічної роботи, адже зазначена справа не є складною, у мережі Інтернет міститься велика кількість практики з аналогічних спорів; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося. Позивач заявляє, що його витрати на професійну правничу допомогу складають 18800 гривень, що становить близько 20% від заявлених позовних вимог.
Частиною 1 ст. 133, п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.
Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
Частиною 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд звертає увагу, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із основоположних принципів цивільного судочинства (п.12 ч.3 ст. 2 ЦПК України).
При цьому, суд перевіряє щоб розмір витрат на оплату послуг адвоката був співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ст.141 ЦПК України).
Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо. Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).
Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
Так, згідно наявного в матеріалах справи договору про надання професійної правничої допомоги від 29.01.2024, рахунку № 1 від 31 січня 2024 та акту здавання-приймання наданих послуг по вказаному договору про надання професійної правничої допомоги вартість послуг складає 18 800,00 грн.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Враховуючи обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також того, що позовні вимоги задоволені частково, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з відповідача на користь позивача 8 000,00 грн. у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп. та 1211 грн. 20 коп., тому виходячи з розміру частково задоволених вимог, а саме у розмірі 42 020 грн. 97 коп., що становить 48,03% від заявлених вимог, то стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 581 грн. 74 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 211, 247, 259, 263, 264, 273, ЦПК України, ст.ст. 180-184 СК України, -
Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Холодногірсько-Новобаварський відділ Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про стягнення аліментів та стягнення зайво сплачених аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 42 020 (сорок дві тисячі двадцять) грн. 97 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 581 грн. 74 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 21.03.2025.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_7 ;
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Л.Г. Проценко