Справа № 627/194/25
24.03.2025
24.03.2025 року с-ще Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області у складі
головуючої Вовк Л. В.
з участю секретаря судового засідання Тішакіної Л.В.,
учасники справи :
позивачка ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначила, що 06 грудня 2016 року вона уклала шлюб з відповідачем, який зареєстрований Краснокутським районним відділом державної реєстрації актів цівільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області. Від вказаного шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом сімейного життя між подружжям часто виникало непорозуміння через різні погляди на життя, сімейні відносини не склалися. На даний час подружні відносини між сторонами припинено, разом вони не проживають, спільного господарства не ведуть, наміру зберегти сім'ю не мають. Так як примирення між ними та збереження сім'ї неможливі, позивачка просить суд розірвати шлюб.
Позивачка у судове засідання не з'явилася, просила суд заслухати справу у її відсутність, позов підтримала, просить задовольнити, про що зазначила у відповідній заяві.
Відповідач до суду не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 визнав, просить задовольнити.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши письмові докази, з'ясувавши обставини справи, дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до ст. 3 ч. 4, ст. 24 ч. 1 СК України, сім'я створюється на підставах, що не суперечать моральним засадам суспільства, зокрема, на підставі шлюбу, який ґрунтується на вільній згоді чоловіка і жінки, примушування до шлюбу не допускається.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 СК України.
Частиною 3 ст. 109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Згідно вимог ст.110, 112 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили (ч. 3 ст. 115 СК України).
Згідно з ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Судом встановлено, що 06 грудня 2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який зареєстрований Краснокутським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 80, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 06 грудня 2016 року. (а.с. 7,8)
Від вказаного шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 27.01.2017. ( а.с. 9)
З матеріалів справи вбачається, що спільне життя з відповідачем не склалося через різні погляди на життя, відсутність порозуміння та взаємоповаги між подружжям. На даний час подружні відносини між сторонами припинено, разом вони не проживають, спільного господарства не ведуть, наміру зберегти сім'ю не мають.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, враховуючи, що позивачка наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач не заперечує проти позову, суд приходить до висновку, що сім'я розпалась остаточно, подальше спільне проживання сторін і збереження шлюбу неможливі та порушують принцип добровільності та права сторін, що має істотне значення.
На час розірвання шлюбу спору між сторонами щодо поділу спільно нажитого майна та визначення місця проживання доньки немає.
Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватись цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Після розірвання шлюбу позивачці, згідно позовної заяви, слід залишити прізвище « ОСОБА_5 ».
Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачкою був сплачений судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, що підтверджено квитанцією про сплату.
Згідно ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
У зв'язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи, у відповідності до положень ч.1 ст.142 ЦПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», позивачці з державного бюджету підлягає поверненню 50 відсотків суми сплаченого при поданні позовної заяви судового збору, а решта 50 відсотків - підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивачки підлягає 50 відсотків суми сплаченого судового збору, а саме 605,60 грн, а решта 50 відсотків суми сплаченого судового збору у розмірі 605,60 грн - поверненню з державного бюджету.
Керуючись ст. 105, 112 СК України, ст. 7, 10, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 , 354, 355 ЦПК України, суд
Задовольнити позов ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Розірвати шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , зареєстрований 06 грудня 2016 року Краснокутським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 80.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 відсотків суми сплаченого судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків суми, сплаченого при поданні позову, судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Після розірвання шлюбу прізвище позивачки залишити без змін - « ОСОБА_5 ».
Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили направити до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення .
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) сторін:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; фактично проживаючий за адресою : АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Суддя: Л. В. Вовк